Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №240/17833/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

Суд: Житомирський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 16 серпня 2026 р.

Справа: №240/17833/26

Суддя: Окис Тетяна Олександрівна

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/17833/26

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії,

установив:

У травні 2026 року ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_2 ) звернулася у суд з позовом, у якому просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Житомирській області) щодо не застосування при обрахунку пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії (2023– 2025 роки) та зобов`язати здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням такого показника з 13 лютого 2026 року.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що реалізувала своє право на пенсію за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі – Закон України №1058-IV) вперше, а тому пенсія їй має бути розрахована з урахуванням вимог частини 2 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком (2023– 2025 роки).

Ухвалою суду від 08 травня 2026 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

У визначений судом строк відповідач відзиву на позов та витребувані судом документи не надав.

Наведене обумовили постановлення 28 липня 2026 року ухвали про витребування доказів та зупинення провадження у справі.

07 серпня 2026 року до суду надійшов відзив, у якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Житомирській області та з 18 грудня 2014 року до 12 лютого 2026 року отримувала пенсію за вислугу років згідно Закону України №1058-IV, а з 13 лютого 2026 року переведено на пенсію за віком, відповідно до Закону України №1058-IV. Посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22 жовтня 2024 року у справі № 300/5450/23.

10 серпня 2026 року до суду надійшли витребувані документи, що обумовило постановлення 17 серпня 2026 року ухвали про поновлення провадження у справі.

На підставі пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд установив, що позивач з 18 грудня 2014 року до 12 лютого 2026 року отримувала пенсію за вислугу років (працівник освіти).

З 13 лютого 2026 року позивача переведено на пенсію за віком, відповідно до Закону України №1058-IV.

Позивач звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії.

Листом від 30 квітня 2026 року відповідач повідомив, що при вказаному перерахунку розміру пенсії застосування для обчислення пенсії показника середньої заробітної плати (доходу ) в Україні, з якого сплачено страхові внески за 2023– 2025 роки у зв`язку з переходом з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України №1058-IV не передбачено.

Уважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернулася з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 46 Основного Закону закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України №1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За правилами частини 2 статті 40 цього Закону заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп – заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс – середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск – сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К – страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Згідно з частиною 3 статті 45 Закону України №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 16 червня 2020 року у справі №127/7522/17 Верховний Суд зазначив, що за змістом частини 3 статті 45 Закону України №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини 3 статті 45 Закону України №1058-IV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Також зазначені висновки Верховного Суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною 3 статті 45 Закону України №1058-IV.

Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17.

У справі, яка розглядається судом установили, що позивачу з грудня 2014 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України №1788-ХІІ, а пенсія за віком відповідно до Закону України №1058-IV вперше призначена у лютому 2026 року, а відтак висновки відповідача про те, що в цьому випадку мало місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за іншим законом, є помилковими, оскільки в цьому випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини 3 статті 45 Закону України №1058-IV.

З урахуванням наведеного, суд приходить висновку про наявність у позивача права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону України №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2023– 2025 роки.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23.

У свою чергу посилання відповідачів на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22 жовтня 2024 року у справі № 300/5450/23 ухваленій у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, є помилковими. Так, у справі № 300/5450/23 предметом спору було наявність у позивача, якій було призначено пенсію за віком на пільгових умовах по списку № 2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», права на призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням відповідно до приписів статті 40 Закону України №1058-IV після досягнення пенсійного віку.

Натомість у справі, яка розглядається, позивачу первинно було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України №1788-ХІІ. У подальшому, позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України №1058-IV.

Зазначене виключає можливість застосування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 жовтня 2024 року у справі № 300/5450/23 ухваленій у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, до справи, що розглядається, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними, а судові рішення ухвалені за інших фактичних обставин справи, що в свою чергу не дозволяє аналогічно застосувати ті ж самі положення законодавства та відповідну правову позицію у справі, що розглядається.

Аналогічне правозастосування наведене у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2025 року у справі №340/4085/24, від 26 березня 2026 року у справі №560/5460/25 та інших.

Згідно приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведеного, виходячи із наданих частиною 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України повноважень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Житомирській області щодо не застосування при обрахунку пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії (2023– 2025 роки) та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням такого показника з 13 лютого 2026 року.

На підставі положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не застосування при обрахунку пенсії за віком ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії (2023– 2025 роки).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 13 лютого 2026 року перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески (єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2023– 2025 роки, відповідно до вимог частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.О. Окис

17.08.26

Оригінал: reyestr.court.gov.ua