Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №240/13968/24 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Житомир справа №240/13968/24

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у призначенні йому пенсії за віком на умовах, визначених ст.ст. 55, 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи", із зниженням пенсійного віку на 5 років, як особі, яка постійно проживала (працювала) у зоні посиленого радіоекологічного контролю і станом на 01 січня 1993 року прожила (пропрацювала) в цій зоні не менше чотирьох років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити йому з 27 лютого 2024 року пенсію за віком на умовах, визначених нормами ст.ст. 55, 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи", із зниженням пенсійного віку на 5 років, як особі, яка постійно проживала (працювала) у зоні посиленого радіоекологічного контролю і станом на 01 січня 1993 року прожила (пропрацювала) в цій зоні не менше чотирьох років.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що він має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4), що підтверджується відповідним посвідченням, та станом на 01.01.1993 прожив не менше ніж 4 роки в населеному пункті, що належать до зони радіоекологічного контролю внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. З огляду на зазначене позивач вважає, що він має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27.05.2024 йому було відмовлено у призначенні пенсії через відсутність у нього необхідного страхового стажу в розмірі не менше 26-ти років. За висновками пенсійного органу його страховий стаж складає лише 22 роки 06 місяців 09 днів. Позивач вважає таке рішення про відмову у призначенні йому пенсії протиправним, та вказує, що згідно з правовими нормами частини 1 статті 55 та статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку достатньо наявності страхового стажу в розмірі не менше 15 років (для жінок) та 20 років (для чоловіків). Відтак, з метою захисту свого права на пенсійне забезпечення ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою суду провадження в адміністративній справі №240/13968/24 за позовом ОСОБА_1 було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувало проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію управління вказало, що 18.05.2024 ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. При цьому, частина 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Враховуючи вищевикладене та положення положень статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зазначило, що страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років, повинен становити не менше 26 років на момент досягнення пенсійного віку. Однак, за наданими документами та згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж ОСОБА_1 становить лише 22 роки 06 місяців 09 днів, що є недостатнім для призначення йому пенсії відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". З огляду на вказане, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вважає, що прийняте ним рішення від 27.05.2024 №064250009093 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії є правомірним, а тому просить відмовити йому в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи характер спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до норм ст.ст. 257, 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 4 серії НОМЕР_1 від 18.12.1992.

З метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення, ОСОБА_1 18.05.2024 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, яка постійно проживала у зоні посиленого радіологічного контролю.

Для підтвердження факту наявності достатнього строку проживання в зоні посиленого радіологічного контролю, до заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 долучив довідку Виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області від 12.02.2024 №979, згідно якої він в періоди з 01.11.1973 по 29.05.1987, з 19.05.1989 по 27.05.1999, з 04.06.1999 по 24.11.2005, з 22.12.2005 по 29.03.2012 та з 29.03.2012 по теперішній час був зареєстрований та проживав у місті Малин Житомирської області. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 місто Малин Малинського району (наразі Коростенського району) Житомирської області до 28.12.2014 відносилось до зони посиленого радіологічного контролю (IV зона) внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

На виконання вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зі змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1) за принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

За наслідками розгляду цієї заяви та доданих до неї документів Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняло рішення від 27.05.2024 №064250009093, яким відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв`язку з відсутністю в нього необхідного страхового стажу.

Обґрунтовуючи відмову в призначенні пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області в прийнятому ним рішенні вказало, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4-х років, мають право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. Наданими до заяви документами підтверджується, що ОСОБА_1 станом на 01.01.1993 проживав у зоні посиленого радіологічного контролю 4 роки 08 місяців 17 днів. Всього у зоні посиленого радіологічного контролю він прожив 26 років 07 місяців 13 днів. Однак, страховий стаж ОСОБА_1 становить лише 22 роки 06 місяців 09 днів при необхідному стажі 26 років (31 - 5 = 26). Відтак, у зв`язку із відсутністю у ОСОБА_1 необхідного страхового стажу в розмірі 26 років, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області дійшло висновку, що права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" він не має.

Вважаючи відмову у призначенні йому пенсії протиправною, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи публічно-правовий спір та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).

Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені в статті 55 Закону №796-XII.

Абзацом першим частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю мають право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

З наведених положень Закону №796-XII вбачається, що обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року.

Водночас, особам, які додатково до зазначеної умови постійно проживали у зоні посиленого радіологічного контролю в період з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, ще встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку в розмірі 2 роки.

Особам, які постійно не працювали/постійно не проживали в зоні посиленого радіологічного контролю з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, але постійно проживали/постійно працювали у зазначеній зоні протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року, зменшення пенсійного віку здійснюється без застосування початкової величини, та розраховується, як 1 рік зменшення пенсійного віку за 3 роки проживання/роботи в зоні посиленого радіологічного контролю.

Таким чином, виникнення право на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості. При цьому, як вбачається зі змісту статті 55 вказаного Закону, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Відтак, зміст вищезазначених положень законодавства свідчать, що особа, яка постійно проживала або постійно проживає чи постійно працювала або постійно працює у зоні посиленого радіологічного контролю, набуває права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII у випадку дотримання таких умов:

- наявності статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи;

- наявності необхідного періоду проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю, який станом на 1 січня 1993 року повинен становити не менше 4-х років.

При цьому, виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року. Отже, щодо періоду проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом 4-х років станом на 01 січня 1993 року, то його необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року. Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони посиленого радіологічного контролю, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов`язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС.

Разом з тим, абзац перший частини першої статті 55 Закону №796-XII визначає додаткову умову, для виникнення у особи права призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, яка полягає наявності страхового стажу, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Частиною 1 статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.

Відмовляючи ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області обґрунтовувало своє рішення тим, що для призначення позивачу пенсії відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII його страховий стаж, з урахуванням вимог статті 26 Закону №1058-ІV, повинен становити 26 років (31 - 5 = 26, де: 31 років - страховий стаж визначений статті 26 Закону №1058-IV для призначення пенсії у випадку досягнення 55-річного пенсійного віку у 2024 році; 5 - кількість років зниження пенсійного віку). Натомість наявний у позивачки страховий стаж становить лише 22 роки 06 місяців 09 днів.

В свою чергу, ОСОБА_1 , звертаючись з даним позовом до суду, зазначає, що відповідно до положень частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для виникнення права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку достатньо наявності страхового стажу в розмірі не менше 15 років.

Таким чином, спірним у даній справі є питання щодо розміру страхового стажу, який є необхідним для призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII, а саме: чи має такий розмір визначатися шляхом зменшення страхового стажу, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на кількість років зменшення пенсійного віку, або ж достатнім для призначення пенсії буде вважатися розмір страхового стажу не менше 15 років.

Вирішуючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі, суд зазначає наступне.

Частина перша статті 55 Закону №796-XII передбачає, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Зміст вказаної правової норми свідчить, що в ній визначений порядок обчислення страхового стажу, необхідного для призначення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.

Цей порядок передбачає, що страховий стаж фактично визначається як різниця між страховим стажем, передбаченим частиною 1 статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для призначення пенсії за віком, та кількістю років зменшення пенсійного віку, на яку особа має право згідно з пунктом 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII.

Відтак, частина перша статті 55 Закону №796-XII визначає пільговий порядок обчислення страхового стажу для цілей призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку. Цей порядок полягає у зменшенні розміру страхового стажу, передбаченого законодавством для призначення пенсії за віком на загальних підставах, на показник, який дорівнює кількості років зменшення пенсійного віку, на який особа має право згідно з пунктом 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII, та залежить від зони радіаційного забруднення, в якій проживала/працювала особа, та періоду такого проживання/роботи.

При цьому, частина 1 статті 55 Закону №796-XII містить додаткову умову про те, що визначений за вказаним в ній порядком страховий стаж не може бути меншим ніж 15 років. Тобто у випадку, коли обрахований як різниця між страховим стажем, передбаченим частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV для призначення пенсії за віком, та кількістю років зменшення пенсійного віку, на яку особа має право згідно з пунктом 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII, страховий стаж становить менше 15 років, то для призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-XII особа все одно повинна мати не менше 15 років страхового стажу.

Відтак, попри пільговий порядок обчислення страхового стажу для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та його зменшення, фактичний наявний у особи страховий стаж на момент звернення за призначенням пенсії в жодному разі не може становити менше ніж 15 років.

Водночас, у випадку, коли страховий стаж, що обрахований як різниця між страховим стажем, передбаченим частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV для призначення пенсії за віком, та кількістю років зменшення пенсійного віку, на яку особа має право згідно з пунктом 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII, становить більше 15 років, то вищезазначена додаткова умова не застосовується, і для призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-XII особа повинна мати страховий стаж в розмірі, що обчислений за передбаченою в частині 1 статті 55 Закону №796-XII формулою (тобто в розмірі страхового стажу, передбаченого частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку).

Таким чином, вжита в конструкції правової норми частини першої статті 55 Закону №796-XII додаткова умова "але не менше 15 років страхового стажу" застосовується до розміру страхового стажу, визначеного за вказаною в цій нормі формулою, тобто до страхового стажу розрахованого як різниця між страховим стажем, передбаченим частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV для призначення пенсії за віком, та кількістю років зменшення пенсійного віку, на яку особа має право згідно з пунктом 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII.

Вказана додаткова умова була передбачена законодавцем в правовій нормі частини першої статті 55 Закону №796-XII для її узгодження з положеннями статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, після змін щодо підвищення пенсійного віку та збільшення розміру страхового стажу, внесених Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій"), які встановили страховий стаж в розмірі не менше 15 років, як мінімально необхідний для призначення пенсії за віком до 31 грудня 2017 року. Зокрема, додаткова умова про те, що страховий стаж, який обрахований як різниця між страховим стажем, передбаченим частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV, та кількістю років зменшення пенсійного віку, на яку особа має право згідно з пунктом 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII, повинен становити не менше 15 років, встановлена в правовій нормі частини першої статті 55 Закону №796-XII для того, що розмір страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, не був менший, ніж мінімально необхідний розмір страхового стажу, передбачений статтею 26 Закону №1058-IV (в редакції, після змін, внесених Законом №2148-VIII), для призначення пенсії за віком на загальних підставах.

Разом з тим, позивач звертаючись із даним позовом до суду вважає, що положення частини першої статті 55 Закону №796-XII надають особі право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку за наявності страхового стажу в розмірі 15 років, незалежно від того який розмір страхового стажу був визначений при зменшенні пенсійного віку, передбаченого частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV, на кількість років зниження пенсійного віку згідно пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII. Однак, вказана позиція позивача ґрунтується на помилковому трактуванні правової норми частини першої статті 55 Закону №796-XII, а тому визнається судом безпідставною.

Також суд вважає помилковим посилання позивача на положення частини 2 статті 56 Закону №796-XII, адже зі змісту цієї правової норми вбачається, що нею регулюються правовідносини щодо виплати громадянам, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, надбавки до пенсії за понаднормовий стаж. Зокрема, частини 2 статті 56 Закону №796-XII передбачає, що громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, мають право на з збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку. Разом з тим, питання розміру страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII, регулюється частиною першою статті 55 Закону №796-XII.

Враховуючи вищезазначене правове регулювання спірних правовідносин суд приходить до висновку, що для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років ОСОБА_1 повинен був мати страховий стаж в розмірі 26 роки (31 - 5 = 26, де: 31 - страховий стаж передбачений статтею 26 Закону №1058-IV для призначення у 2024 році пенсії за віком; 5 років - розмір зниження пенсійного віку відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII).

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що визначений пенсійним органом страховий стаж ОСОБА_1 , станом на момент його звернення за призначенням пенсії, становив 22 років 06 місяців 09 днів. При цьому, спору в частині розміру наявного у позивача страхового стажу між сторонами в даній справі немає, розмір такого стажу позивач в поданому позові не оскаржує.

Вказане свідчить, що розмір наявного у ОСОБА_1 страхового стажу (22 роки 06 місяців 09 днів) є недостатнім для призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27.05.2024 №064250009093 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яке було обґрунтоване саме відсутністю в нього страхового стажу в необхідному розмірі, є правомірним, оскільки прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

З`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 підїзд, 2 поверх, м. Харків, 61022; код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович