Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №240/13979/24 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Житомир справа №240/13979/24

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення, з якого йому з 08.07.2023 по 30.04.2024 обчислена грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, одноразова грошова допомога при звільненні, грошова допомога для оздоровлення за 2022 та 2023 роки, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, та сум індексації, з урахуванням проведених раніше виплат;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплатити йому з 08.07.2023 по 30.04.2024 одноразову грошову допомогу при звільненні, грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток, грошову допомогу на оздоровлення за 2022 та 2023 роки, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, та сум індексації, з урахуванням проведених раніше виплат;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у невиплаті йому матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024 роки;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату йому матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024 роки.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що при визначенні розмірів виплачених йому грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та за 2023 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваних відпусток, а також одноразової грошової допомоги при звільненні, відповідач протиправно не врахував до складу грошового забезпечення, з якого обчислювались розміри цих виплат, сум отриманих ним індексації та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168. У зв`язку із цим він отримав вказані виплати у менших розмірах, ніж має право згідно із законом. Крім того, позивач вказав, що відповідач протиправно не виплатив йому матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024 роки.

Ухвалою суду провадження в даній справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Військова частина НОМЕР_1 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувала щодо заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію військова частина зазначила, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, не є систематичною, її виплату постановлено здійснювати виключно на період воєнного стану, а отже вона не належить до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. У зв`язку із цим, військова частина вважає, що вказана додаткова винагорода правомірно не була включена до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховувались грошова допомога на оздоровлення, грошова компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та одноразова грошова допомога при звільненні. Крім того, включення додаткової винагороди та індексації до складу грошового забезпечення, з якого обчислюються розміри вищезазначених виплат не передбачено нормами Порядку №260.

Заперечуючи щодо позовних вимог в частині, яка стосується виплати позивачу матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024 роки, військова частина НОМЕР_1 зазначила, що для отримання такої допомоги військовослужбовець повинен мати підстави для її виплати, які на 2023 рік були визначені в окремому дорученні Міністра оборони від 01.02.2023 №2683/з, а на 2024 рік - в рішенні Міністра оборони України від 16.01.2024 №183/уд, а також подати встановленим порядком рапорт на виплату такої допомоги. Разом з тим, ОСОБА_1 з рапортом про виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань не звертався, відмови за таким рапортом не отримував.

Враховуючи вищезазначені обставини військова частина НОМЕР_1 просила відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заявлених ним позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в період з 08.07.2023 по 30.04.2024 ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно з інформацією, вказаною в довідці від 03.06.2024 №4695/3, в період з серпня 2023 року по квітень 2024 року ОСОБА_1 щомісячно виплачувалась додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 під час проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 були виплачені:

- грошова допомога на оздоровлення за 2023 рік в розмірі 25728,98 гривень;

- грошова допомога на оздоровлення за 2024 рік в розмірі 27564,73 гривень;

- грошова компенсація за невикористану відпустку в розмірі 25727,08 гривень;

- вихідна допомога в розмірі 4 % від місячного грошового забезпечення за кожний повний прослужений місяць (за 10 місяців), що склало 11025,89 гривень.

Однак, при нарахуванні позивачу вказаних виплат військова частина НОМЕР_1 не врахувала до складу грошового забезпечення, з якого визначався їх розмір, сум індексації та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Крім того, у 2023 та 2024 роках ОСОБА_1 не була виплачена матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань.

Доказів протилежного військова частина НОМЕР_1 , яка з огляду на положення ч. 2 ст.77 КАС України несе обов`язок щодо доказування в суді правомірності своїх дії чи бездіяльності, до суду не надала.

Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не включення індексації та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, до складу грошового забезпечення, з якого визначались розміри виплачених йому грошової допомоги на оздоровлення за 2022 та 2023 роки, грошової компенсації за невикористану відпустку та одноразової грошової допомоги при звільненні, а також вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати йому матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024 роки, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі, суд враховує наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII).

Частиною першою статті 9 Закону №2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704), яка діє з 01.03.2018, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з статтею 9 Закону №2011-XII порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260 в редакції на момент спірних правовідносин).

Пунктом 2 Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в частині позовних вимог щодо не включення додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, до складу грошового забезпечення, з якого визначались розміри виплачених позивачу грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористану відпустку та одноразової грошової допомоги при звільненні, суд зазначає наступне.

За змістом частини першої статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пунктів 1, 2, 6 розділу ХХІІІ "Виплата грошової допомоги для оздоровлення" Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до пунктів 3, 5, 6 розділу XXXI "Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служб" Порядку №260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.

Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Правовими нормами частини 2 статті 15 Закону №2011-XII передбачено виплату військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Згідно з підпунктом 3 частини 2 статті 15 Закону № 2011-XII (в редакції на момент звільнення позивача зі служби) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 розділу XXXII "Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби" Порядку №260 визначено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, при звільненні з військової служби виплачується одноразова грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 (далі - Порядок №460).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №460 військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

При цьому, правовими нормами пункту 4 Порядку №460 передбачено, що допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.

Спірним у даній справі є питання складу грошового забезпечення військовослужбовців, який повинен враховуватись при обрахунку розміру грошової допомоги для оздоровлення, грошової компенсації за невикористану відпустку та одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, а саме наявність правових підстав для врахування до складу такого грошового забезпечення додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, та індексації.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступне.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168).

Пунктом 1 Постанови №168 (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) було встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

За своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.

Однак, за правилами пункту 6 розділу ХХІІІ "Виплата грошової допомоги для оздоровлення" Порядку №260 (в редакції на момент спірних правовідносин) до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення, не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові). Аналогічні правові норми передбачені пунктом 4 Порядку №460, відповідно до місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, не враховуються винагороди.

Суд зазначає, що делегуючи у статті 9 Закону №2011-XII Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців.

Відтак, саме положення Порядку №260 та Порядку №460 унормовували приписи Закону №2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір грошової допомоги для оздоровлення та одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, і саме вказані положення слід застосовувати при вирішенні спірних правовідносин.

Вказані правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 08 серпня 2024 року у справі №240/26703/23. Такі висновки в подальшому послідовно підтримано Верховним Судом у низці постанов, зокрема від 23 вересня 2024 року у справі №240/33138/23, від 28 жовтня 2024 року у справі № 240/23483/23, від 07 листопада 2024 року у справах № 240/1597/24 та № 240/28177/23, від 20 грудня 2024 року у справі №240/21650/23, від 16 січня 2025 року у справі №240/31239/23, від 10 квітня 2025 року у справі №240/2078/24, від 05 березня 2026 року у справі №320/4611/23.

За такого правового регулювання суд приходить до висновку, що обчислюючи позивачу грошову допомогу для оздоровлення за 2023 рік та одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби без урахування в складі грошового забезпечення, з якого визначались розміри цих допомог, додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, відповідач діяв правомірно.

У зв`язку із цим, заявлені в даній частині позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання чи підлягає включенню додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за невикористані дні основної да додаткової відпусток, суд враховує, що на відміну від правил обчислення розміру допомоги для оздоровлення та одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, пункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 (в редакції на момент спірних правовідносин), який регулює порядок визначення розміру грошової компенсації за невикористану відпустку, не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір відповідної компенсації.

Навпаки, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Таким чином, ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, суд дійшов висновку, що вказана винагорода входить до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані позивачем дні основної та додаткової відпусток.

Вказані висновки суду відповідають правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постановах від 23 вересня 2024 року у справі № 240/32125/23, від 07 листопада 2024 року у справі № 240/23909/23, від 20 грудня 2024 року у справі №240/21650/23, від 10 квітня 2025 року у справі № 420/35446/23, від 10 вересня 2025 року у справі 240/2400/24 та від 30 жовтня 2025 року у справі №240/33499/23.

З огляду на зазначене, при обчисленні позивачу розміру грошової компенсації за невикористану основну та додаткову відпустки, відповідач був зобов`язаний врахувати до складу грошового забезпечення, з якого визначався розмір такої компенсації, суму додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, яку позивач отримувала перед звільненням.

Оскільки військова частина НОМЕР_1 не врахувала додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, до складу грошового забезпечення, з якого визначався розмір виплаченої ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану відпустку, суд приходить до висновку про протиправність таких дій, а тому заявлені в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в частині позовних вимог щодо не включення індексації до складу грошового забезпечення, з якого визначались розміри виплачених позивачу грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористану відпустку та одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, суд зазначає наступне.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон №1282-XII).

Статтею 1 Закону №1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Пунктом 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 11 цього Порядку.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, яка спрямована на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд доходить висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для врахування індексації до складу грошового забезпечення при визначенні розміру грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористану відпустку та одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку про те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористану відпустку та одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку вищезазначених виплат призвело б до застосування для визначення їх розміру знеціненого грошового забезпечення.

Однак, із наявної у матеріалах справи довідки (а.с.36) судом безспірно встановлено. що в період проходження ОСОБА_1 військової служби з липня 2023 року по квітень 2024 року індексація грошового забезпечення йому не виплачувалась.

У зв`язку із цим суд вважає, що позовні вимоги щодо врахування індексації до складу грошового забезпечення, з якого розраховувались виплачені позивачу грошова допомога на оздоровлення за 2023 рік, грошова компенсація за невикористану відпустку та одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби, є безпідставними та не підлягають задоволенню, тому що в період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 індексацію ОСОБА_1 не отримував.

Суд також вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги з приводу не врахування індексації та додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, при визначенні розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, оскільки ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 з 08.07.2023 по 30.04.2024, а тому грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік відповідач позивачу не виплачував.

Вирішуючи спірні правовідносини в частині позовних вимог які стосуються невиплати позивачу матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024 роки, суд зазначає наступне.

Пунктом 5 постанови від 30.08.2017 №704 Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до положень пункту 1 розділу ХХІV Порядку №260, військовослужбовцям, окрім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 7 розділу ХХІV Порядку №260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, який передбачений в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого й визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (окрім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідно до пункту 9 розділу XXIV Порядку №260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до його складу. Цей вид грошового забезпечення надається військовослужбовцям у межах асигнувань, на підставі наказу командира (начальника), прийнятого за результатами розгляду рапорту військовослужбовця про виплату такої допомоги.

При цьому, Законом №2011-XII не визначено порядку та розміру виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Законом №2011-XII, Постановою №704 та Порядком №260 встановлено лише граничний розмір виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, який повинен не перевищувати місячного грошового забезпечення, а право керівників державних органів надавати військовослужбовцям матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань обмежене розміром асигнувань, що виділяються на утримання таких державних органів.

В свою чергу, частиною 4 статті 9 цього Закону, Міністру оборони України надано повноваження стосовно визначення порядку виплати грошового забезпечення, в тому числі й матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Таким чином, Законом №2011-XII делеговано Міністру оборони України повноваження щодо визначення порядку виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, які обмежені граничним розміром такої виплати та розміром виділених асигнувань на утримання військовослужбовців.

На реалізацію вказаних повноважень Міністром оборони України було прийнято окреме доручення від 01.02.2023 №2683/з, пунктом 6 якого було передбачено виплачувати військовослужбовцям матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав:

1) смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків;

2) поранення військовослужбовця, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану;

3) у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;

4) порушення стану здоров`я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме:

- онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія);

- захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит B, C;

- безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою, які пов`язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль) внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (або втрачених кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів;

- сім`ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або ж визнані безвісно відсутніми.

Таким чином, зазначеним дорученням передбачено виплату військовослужбовцям у 2023 році матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення виключно за наявності підстав, передбачених у пункті вказаного доручення.

Щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2024 році, то підстави для її виплати були визначені в рішенні Міністра оборони України від 16.01.2024 №183/уд.

Пунктом 6 рішення Міністра оборони України від 16.01.2024 №183/уд було передбачено, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав:

1) смерть військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця;

2) поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця, пов`язаного із захистом Батьківщини, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану;

3) у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;

4) порушення стану здоров`я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме:

- онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія);

- захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С;

- безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою, які пов`язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів;

5) сім`ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.

Крім того, пунктом 6 вищезазначеного рішення Міністра оборони України від 16.01.2024 №183/уд було визначено що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується один раз у 2024 році за однією з вищезазначених підстав внаслідок події, яка настала у 2024 році або у 2023 році, та за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події (крім підстав зазначених в абзацах четвертому та дев`ятому цього пункту).

Обґрунтовуючи наявність права на отримання у 2023 та у 2024 роках матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань ОСОБА_1 у позовній заяві зазначив, що відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 23.11.2023 від №84412 він має захворювання пов`язане з проходженням військової служби. Крім того, відповідно до первинної медичної картки (форма 100) №4779 він також звертався зі скаргами на здоров`я, за результатами його огляду був поставлений діагноз посттравматична цефалгія, гіпертонічна хвороба І стадії. Вказаний діагноз також міститься і в довідці військово-лікарської комісії від 23.11.2023 від №84412.

Однак суд звертає увагу, що визначеними в окремому дорученні від 01.02.2023 №2683/з та у рішенні від 16.01.2024 №183/уд підставами, які надають військовослужбовцю право на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, є порушення стану його здоров`я внаслідок онкологічного захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія) чи захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С.

Окреме доручення від 01.02.2023 №2683/з та рішення від 16.01.2024 №183/уд визначають вичерпний перелік захворювань, які є підставами для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Відтак, наявність у військовослужбовця будь-якого іншого захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, однак не передбаченого в переліку, визначеному окремим дорученням від 01.02.2023 №2683/з та рішення від 16.01.2024 №183/уд, не породжує права на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Крім того, визначеною в окремому дорученні від 01.02.2023 №2683/з та у рішенні від 16.01.2024 №183/уд підставою, яка надає військовослужбовцю право на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, є безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою, які пов`язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів.

Зміст вказаної норми свідчить, що для отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з підстави безперервного перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування, військовослужбовець повинен надати докази, що таке лікування, реабілітація чи відпустка становили не менше 30 днів поспіль, а також докази того, що лікування, реабілітація чи відпустка були обумовлені:

- або хворобою, що пов`язана із захистом Батьківщини;

- або травмами, захворюваннями нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та іншими захворюваннями органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів.

Крім того, суд звертає увагу, що спірна матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується військовослужбовцям під час проходження ними служби, і для реалізації права на отримання такої допомоги військовослужбовець повинен звернутися із відповідним рапортом про її виплату, що прямо передбачено пунктом 9 розділу XXIV Порядку №260.

Таким чином, обов`язку військової частини розглянути питання наявності правових підстав для виплати військовослужбовцю матеріальної допомога для вирішення соціально-побутових питань мають передувати активні дії з боку такого військовослужбовця щодо подання ним рапорту про виплату такої допомоги із документами, які підтверджують існування передбаченої в окремому дорученні від 01.02.2023 №2683/з (в 2023 році) чи у рішенні від 16.01.2024 №183/уд (в 2024 році) підстави для її виплати.

Разом з тим, доказів звернення ОСОБА_1 під час проходження ним служби у 2023 чи у 2024 році до командування військової частини НОМЕР_1 із рапортом про виплату йому матеріальної допомога для вирішення соціально-побутових питань матеріали справи не містять.

За відсутності рапорту ОСОБА_1 про виплату йому матеріальної допомога для вирішення соціально-побутових питань у військової частини НОМЕР_1 не виникло ні обов`язку щодо перевірки наявності підстав для виплати йому такої допомоги, а ні обов`язку щодо видачі наказу про її виплату.

У зв`язку із цим суд приходить до висновку про відсутність бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024 роки.

З приводу долученої до матеріалів справи заяви від 03.07.2024 про виплату матеріальної допомога для вирішення соціально-побутових питань, яку позивач 04.07.2024 засобами поштового зв`язку надіслав військовій частині НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.

Вказана заява була надіслана ОСОБА_1 вже після його звільнення з військової служби у військовій частині НОМЕР_1 та не може бути розцінена судом, як рапорт військовослужбовця. Крім того, випадків, коли особа може звернутися за виплатою матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань після її звільнення з військової служби, законодавство не визначає.

Також суд зауважує, що предметом спірних у даній справі правовідносин є бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2023 та 2024 роки. Натомість, позовних вимог про оскарження бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення розгляду вищезазначеної заяви від 03.07.2024, ОСОБА_1 в даному позові не заявляє.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

З`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" та в матеріалах справі відсутні докази на підтвердження понесення нею інших судових витрат по даній справі, підстави для вирішення питання про розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 194, 242-246, 255, 257, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії. - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не включення додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, до складу грошового забезпечення, з якого визначався розмір виплаченої ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, врахувавши до складу місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір вказаної виплати, додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, а також здійснити її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович