Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №240/17500/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Житомир

справа № 240/17500/25

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просить:

- визнати рішення №063550007256 від 17.06.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у відмові призначення пенсії із зниженням пенсійного віку у відповідності із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» неправомірним;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію у відповідності із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з моменту звернення, тобто з 09.06.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернулася до органу Пенсійного фонду України із відповідною заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», однак згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області їй відмовили у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

22 липня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, через систему "Електронний суд", надійшов відзив на позовну заяву (за вх. №58108/25) у прохальній частині якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Зазначає, що 09.06.2025 ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, яка була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, за результатами розгляду прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком.

Вказує, що на час звернення заявника за призначенням пенсії за віком, згідно з документами, доданими до заяви про призначення пенсії, страховий стаж позивача становить 19 років 06 місяців 06 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком згідно зі статті 26 Закону №1058. Страховий стаж особи для визначення права на пенсію становить 23 роки 8 місяців.

04 серпня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, через систему "Електронний суд", надійшов відзив на позовну заяву (за вх. №17500/25) у якому просить поновити процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Дослідивши доводи клопотання, суд вважає за можливе поновити відповідачу строк на подання відзиву та приймає такий відзив до розгляду.

На думку відповідача дії органу Пенсійного фонду України є правомірними та вмотивованими, а позов є необґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складеному повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Судом встановлено, що згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Овруцьким РВ УМВС України в Житомирській області 05.01.2001, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

09 червня 2025 року позивач звернулася із заявою до органу Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком.

З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та 17.06.2025 прийнято рішення №063550007256 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

У зазначеному рішенні вказано, що вік заявника на дату звернення становить 60 років, страховий стаж особи - 19 років 6місяці 6 днів, страховий стаж для визначення права на пенсію - 23 роки 8 місяців.

Також зазначено, що результати розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховані наступні періоди:

- навчання, догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення нею трирічного віку та роботи в російській федерації з 10.08.1984 по 15.06.1985, з 17.06.1985 по 31.12.1987, з 07.01.1988 по 31.12.1991, оскільки до ЕПС не долучені документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в російській федерації, які підтверджують факт неотримання таких виплат, передбачені Постановою КМУ від 16.05.2025 №562;

- роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 09.05.1993, оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992;

- роботи з 06.09.1993 по 05.11.1993, оскільки у трудовій книжці у записі про прийняття на роботу не зазначено назву організації, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58;

- догляду за дитиною потерпілою від Чорнобильської катастрофи до 12 років, оскільки з 07.06.1995 заявниця перебувала на обліку як фізична особа-підприємець.

Листом від 19.06.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача, що за результатами розгляду її заяви про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» прийнято рішення про відмову у її призначенні.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування2 від 09.03.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-ІV.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

За приписами ч.1-3 ст.44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 56 Закону Україну "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Як свідчать матеріали справи, до страхового стажу позивача не враховано зокрема навчання, догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення нею трирічного віку та роботи в російській федерації з 10.08.1984 по 15.06.1985, з 17.06.1985 по 31.12.1987, з 07.01.1988 по 31.12.1991, оскільки до ЕПС не долучені документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в російській федерації, які підтверджують факт неотримання таких виплат, передбачені Постановою КМУ від 16.05.2025 №562.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Положеннями абзацу 2 частини 4 статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Згідно з статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Згідно з пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи також зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 в 1981 році вступила до Ленінградського медичного училища та в 1984 році закінчила повний курс по спеціальності медична сестра, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_2 від 27.06.1984.

Крім цього, відповідно до запису, що міститься у трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 17.06.1985, ОСОБА_1 до вступу в Науково-дослідний інститут швидкої допомоги ім. І.І. Джанелідзе навчалася в Ленінградському училищі у період з 1981 року по 1984 рік.

Питання періодів трудової діяльності за межами України, які зараховуються до страхового стажу, регламентовані статтею 24-1 Закону №1058-ІV.

Відповідно до частини 1 статті 24-1 Закону №1058-ІV періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 2 статті 24-1 Закону №1058-ІV періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 16.05.2025 №562 «Деякі питання обчислення страхового стажу», яка набрала чинності 20.05.2025.

Зазначеною постановою затверджено Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу (далі - Порядок №562).

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №562 у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.

У разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.

У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.

До надходження відповідних документів до територіального органу Пенсійного фонду України пенсія особі обчислюється без урахування періодів трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, крім випадків відсутності можливості здійснення обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави та документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

У разі укладення міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, територіальний орган Пенсійного фонду України протягом п`яти робочих днів з дати подання особою заяви про призначення пенсії надсилає до органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запит щодо підтвердження нездійснення пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, а в разі неукладення міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, - до МЗС запит щодо передачі органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запиту щодо підтвердження нездійснення в іншій державі пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для обчислення розміру пенсії.

МЗС протягом п`яти робочих днів з дня отримання зазначеного запиту передає дипломатичними каналами іншій державі та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запит з інформацією про те, що всі особисті дані, які будуть зазначені в наданих документах, є конфіденційними. Після отримання документів до даних, які зазначені в них, будуть застосовані вимоги Законів України «Про інформацію» та «;Про захист персональних даних», і такі дані будуть використовуватися виключно для потреб, пов`язаних з питаннями загальнообов`язкового державного соціального страхування, визначених законом.

Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що пунктом 4 Порядку №562 передбачено, що якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР.

Крім того, пунктами 3 і 4 Постанови КМУ від 16.05.2025 №562 передбачено, що у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, то у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах. У разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.

Суд враховує, що на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії в Україні діяв воєнний стан та припинені дипломатичні відносини з країною-агресором - з російською федерацією.

Отже, неможливість позивача підтвердити під час дії в Україні воєнного стану відомості про нездійснення іншою державою пенсійних виплат, не може бути підставою для відмови у зарахуванні такого періоду до страхового стажу та вказане не повинно покладати надмірного тягаря та обов`язку на позивача.

Суд зазначає, що у поданій заяві про призначення пенсії від 09.06.2025 позивачем зазначено, що пенсія іншого виду, за іншими законами України або в іншій державі, в тому числі в іншій державі з урахуванням періодів трудової діяльності до 01 січня 1992 року в республіках колишнього Союзу РСР не призначалась та не отримує пенсію іншого виду.

Зазначення таких відомостей свідчить про виконання позивачем вимог Порядку №562 в частині повідомлення про відсутність пенсійних виплат у відповідній державі та неможливість їх документального підтвердження.

Матеріали справи свідчать, що згідно із записами, що містяться у трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 17.06.1985, ОСОБА_1 у період з 10.08.1984 по 15.06.1985 працювала на посаді медичної сестри терапевтичної клініки в Науково-дослідному інституті швидкої допомоги ім. І.І. Джанелідзе.

У період з 17.06.1985 по 31.12.1987 позивач працювала в поліклініці №94 Невського району та у період з 07.01.1988 по 31.12.1991 працювала на посаді медичної сестри неврологічного відділення №1.

Отже, факт роботи та навчання позивача на території російської федерації у спірні періоди підтверджується трудовою книжкою та дипломом, копії яких наявні в матеріалах справи та дійсність яких не ставиться під сумнів відповідачами у спірному рішенні.

Отже, до страхового стажу позивача підлягає зарахуванню період навчання, догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення нею трирічного віку та роботи в російській федерації з 10.08.1984 по 15.06.1985, з 17.06.1985 по 31.12.1987, з 07.01.1988 по 31.12.1991.

Щодо не зарахування позивачу до страхового стажу періоду роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 09.05.1993, оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, суд зазначає наступне.

13 березня 1992 України стала учасником Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від (надалі також - Угода від 13.03.1992).

29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Таким чином, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає врахуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття стажу.

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (чинної на момент виникнення спірних правовідносин).

Метою Угоди від 13.03.1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.

Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.

Згідно з частинами другою та третьою статті 6 цієї Угоди від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.

Отже, Угодою визначено стаж, який підлягає врахуванню при призначенні пенсії, а також заробіток за відповідний період, який підлягає включенню при обчисленні пенсії.

Матеріали справи свідчать, що позивач у оскаржуваний період, а саме у період з 01.01.1992 по 09.05.1993, працювала на території іншої держави - російської федерації.

Вказані записи про періоди роботи позивача, засвідчені чітким відтиском печатки вказаних закладів та не містить ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватися у їх правдивості.

Таким чином, позивачем подано документи для підтвердження стажу її роботи на території іншої держави - російської федерації, при цьому такий стаж підлягає визнанню на території України відповідно до вищевказаних міжнародних договорів.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (надалі - Постанова №1328), Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022. Отже, до набрання чинності Постановою №1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно із Угодою.

Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Крім цього, згідно із приписами пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської соціальної хартії та ст.46 Конституції України, працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку, враховуючи обставини що склалися у зв`язку з повномасштабним вторгненням 24.02.2022 рф на територію України та військовою агресією по відношенню до громадян України, відповідачі протиправно відмовили у врахуванні при обчисленні страхового стажу позивача періоду її роботи на території рф до моменту повномасштабного вторгнення.

Отже, до страхового стажу позивача підлягає зарахуванню період роботи з 01.01.1992 по 09.05.1993, згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_3 від 17.06.1985.

Щодо не зарахування позивачу періоду роботи з 06.09.1993 по 05.11.1993, оскільки у трудовій книжці у записі про прийняття на роботу не зазначено назву організації, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 1.5 Інструкції №58 передбачено, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Пунктом 2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 4.1. Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Положеннями пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників передбачено, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Суд наголошує, що відповідно до положень Інструкції №58 заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником, тому відповідальним за заповнення трудової книжки, є роботодавець. Неналежне заповнення роботодавцем трудової книжки не може бути підставою для позбавлення позивача права зарахування до страхового стажу періодів роботи, зазначених у цій трудовій книжці.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи.

Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Суд зазначає, що трудова діяльність позивача за період з 06.09.1993 по 05.11.1993 підтверджується безпосередньо записами у трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 17.06.1985, яка в силу положень пенсійного законодавства є основним документом, що підтверджує страховий стаж особи.

Підсумовуючи наведене, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено право позивача на зарахування до страхового стажу періоду роботи з 06.09.1993 по 05.11.1993, а тому відмова відповідача у зарахуванні позивачу періоду роботи з 06.09.1993 по 05.11.1993 є протиправною, оскільки у трудовій книжці у записі про прийняття на роботу не зазначено назву організації, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58.

Щодо не зарахування позивачу до її страхового стажу періоду догляду за дитиною потерпілою від Чорнобильської катастрофи до 12 років, оскільки з 07.06.1995 заявниця перебувала на обліку як фізична особа-підприємець, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 13 ст. 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII (далі - Закон №796-XII), визначено що потерпілим дітям, визначених у п. 1-6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років.

Відповідно до пункту 11 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, час догляду одного з батьків за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку встановлюється на підставі:

- свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть);

- посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи або довідки про видачу такого посвідчення;

- заяви особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

- документів про те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював.

Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є:

- виписка з трудової книжки;

- відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією;

- інформація із системи персоніфікованого обліку.

При цьому, норми пункту 13 статті 30 Закону №796-XII, гарантуючи право на зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років, можуть бути реалізовані виключно у випадку відповідності такого періоду вимогам, які визначені спеціальним Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу.

Тобто, умовою зарахування часу догляду за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12 років до страхового стажу матері або батька є сплата за страхових внесків в указаний період або отримання виплат по догляду за дитиною.

Відповідний висновок випливає, зокрема, й зі змісту положень Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 №21-1, де визначено перелік застрахованих осіб.

Отже, період догляду за постраждалою дитиною може бути зараховано до страхового стажу одному з батьків, який не працював і доглядав таку дитину до 12-річного віку, якщо надано належні докази.

Так, згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 29.05.1990, ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 від 23.03.1995, прізвище ОСОБА_2 після розірвання шлюбу - ОСОБА_4 .

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_6 від 22.01.1997, ОСОБА_3 є дитиною, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи.

При зверненні до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у заяві від 09.06.2025, ОСОБА_1 просила при призначенні пенсії зарахувати до стажу догляд за дитиною, яка потерпіла внаслідок аварії на ЧАЕС, до досягнення нею 12 років, та повідомила, що батько дитини - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , не скористався даною пільгою.

З оскаржуваного рішення слідує, що до страхового стажу позивача не зараховано період догляду за дитиною потерпілою від Чорнобильської катастрофи до 12 років, оскільки з 07.06.1995 заявниця перебувала на обліку як фізична особа-підприємець.

Згідно з доданими Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області додатками до відзиву, а саме витягом з ЄРС для ФОП, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 26.06.1995, що також підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії ВОО №770728 від 07.06.1995.

Відповідно до службової записки Відділу забезпечення наповнення бюджету Фінансово-економічного управління Головного управління ПФУ в Житомирській області від 21.05.2025 №1166/05-16 про сплату внесків, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області з 27.06.1995 та сплачувала страхові внески до Пенсійного фонду України за періоди: з 01.10.1995 по 31.10.1995, з 01.01.1996 по 31.01.1996, з 01.04.1996 по 30.04.1996, з 01.07.1996 по 31.07.1996, з 01.10.1996 по 31.10.1996, з 01.01.1997 по 31.01.1997, з 01.04.1997 по 30.04.1997, з 01.07.1997 по 31.07.1997, з 01.01.1998 по 31.01.1998, з 01.03.1998 по 31.03.1998, з 01.05.1998 по 31.05.1998, з 01.07.1998 по 31.07.1998.

Також зазначено, що відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва», сума коштів, що спрямовувалась до Пенсійного фонду України у вигляді частки фіксованого податку надійшла за період з 01.01.2000 по 31.12.2003.

Суд зазначає, що умовою зарахування часу догляду за дитиною потерпілою від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12 років до страхового стажу матері або батька є сплата страхових внесків в указаний період або отримання виплат по догляду за дитиною. Відповідний висновок випливає, зокрема, й зі змісту положень Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 №21-1, де визначено перелік застрахованих осіб.

01 січня 2004 року прийнято Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яким передбачено лише єдиний варіант зарахування певних періодів до страхового стажу, що дає право на пенсію - сплата страхового внеску в сумі, не меншій за мінімальний страховий внесок. При цьому, період з 01.01.2004 також може бути зарахований до страхового стажу в разі добровільної участі особи, котра доглядає за дитиною, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та сплати страхових внесків.

Отже, період догляду за дитиною може бути зараховано в страховий стаж одному з батьків, який не працював і доглядав таку дитину до 12-річного віку, якщо такий догляд здійснили до 01.01.2004.

При цьому, норми пункту 13 статті 30 Закону №796-XII, гарантуючи право на зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років, можуть бути реалізовані виключно у випадку відповідності такого періоду вимогам до страхового стажу, що регламентовані Законом №1058-IV, який є спеціальним у цих правовідносинах.

Судом встановлено, що доказів того, що позивач став на облік у відповідне територіальне управління праці та соціального захисту населення та отримував відповідну соціальну допомогу, з якої мали бути сплачені страхові внески за рахунок держави, матеріали справи не містять.

Таким чином, період з 07.06.1995 по 09.05.2002 (по дату досягнення дитиною 12-річного віку 10.05.2002), не підлягає до зарахування до страхового стажу позивача, як період догляду за дитиною потерпілою від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку, оскільки в цей період позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець, а тому в цій частині пенсійний орган правомірно відмовив позивачу у зарахуванні вказаного періоду.

В сукупності встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №063550007256 від 17.06.2025 про відмову у призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є протиправним, а відтак підлягає скасуванню.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Христов проти України" (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п. 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В спірному випадку заява позивача про призначення пенсії за віком розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та за результатом її розгляду прийнято рішення від 17.06.2025 №063550007256.

Таким чином, оскільки відповідальним за прийняття оскаржуваного рішення є орган Пенсійного фонду, що розглядав таку заяву, належним способом захисту порушеного права є зобов`язання саме такого органу Пенсійного фонду повторно розглянути заяву про призначення пенсії та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.

Відтак, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача від 09.06.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

В силу приписів ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_7 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м.Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10003, код ЄДРПОУ 13559341) та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н,49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 17.06.2025 за №063550007256 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.06.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі у сумі 605 (шістсот п`ять) грн 60 (шістдесят) коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі у сумі 605 (шістсот п`ять) грн 60 (шістдесят) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі 18 серпня 2026 року.

Суддя А.В. Горовенко