Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №160/6065/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 рокуСправа №160/6065/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі – ВЧ НОМЕР_1 НГУ, відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період з 21 травня 2021 року по день фактичної виплати грошового забезпечення - 25 лютого 2026 року у повному обсязі включно за весь час затримки виплати;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв?язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період 21 травня 2021 року по день фактичної виплати грошового забезпечення - 25 лютого 2026 року у повному обсязі включно за весь час затримки виплати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходив військову служб у ВЧ НОМЕР_1 НГУ. При цьому, відповідач протиправно, починаючи з 21.05.2021 розраховував грошове забезпечення ОСОБА_1 в неналежному розмірі, що стало підставою для звернення позивача з відповідним адміністративним позовом до суду. У лютому 2026 на виконання рішення суду на розрахунковий рахунок позивача нарахована сума перерахованого грошового забезпечення. Позивач зазначає, що у зв`язку із затримкою виплати грошового забезпечення, ОСОБА_1 має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення. Вказані обставини стали підставою для звернення з позовом.

Ухвалою суду від 17.03.2026 прийнято до провадження адміністративну справу та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

06.04.2026 представником ВЧ НОМЕР_1 НГУ надано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що необхідною умовою для звернення до суду з адміністративним позовом про компенсацію втрати частини доходів в зв`язку з порушенням строків виплати є звернення особи до підприємства, установи, організації із заявою про таку виплату, за наслідками чого відповідач може задовольнити таку заяву або відмовити в її задоволенні. Відтак, на переконання відповідача, в діях ВЧ НОМЕР_1 НГУ відсутні ознаки протиправної бездіяльності, оскільки відповідач не порушив норми чинного законодавства України.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи, зокрема, копій карток особового рахунку вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 НГУ з 21.05.2021 до 05.01.2024. Вказані обставини сторонами не заперечуються.

Наказом командира ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 05.01.2024 №5 припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 .

Вважаючи, що відповідач протиправно, починаючи з 21.05.2021, розраховував грошове забезпечення ОСОБА_1 в неналежному розмірі, позивач звернувся з відповідним адміністративним позовом до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 у справі №160/7171/25 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 НГУ, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 21.05.2021 до 20.05.2023 грошового забезпечення,, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 НГУ здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 21.05.2021 до 20.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 НГУ щодо відмови у видачі оновленої довідки щодо ОСОБА_1 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704;

- зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 НГУ видати на ім`я ОСОБА_1 оновлену довідку про розмір грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, що враховується для перерахунку пенсії заявника, з урахуванням перерахунку грошового забезпечення, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-XII, ст. 9 Закону України від 20.12.1991 р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, в тому числі процентної надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби), доплати, підвищення)) та премії у відсотках, встановлених станом на день звільнення за відповідною або аналогічною посадою, з якої його було звільнено з військової служби із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом за 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01 січня відповідного календарного року) на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум за відповідною або аналогічною посадою, з якої його було звільнено з військової служби, для здійснення обчислення та перерахунку з дня звільнення пенсії та подати до відповідного Головного управління Пенсійного фонду України вказану довідку.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.10.2025 апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 НГУ залишено без задоволення; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 у справі №160/7171/25 залишено без змін.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 у справі №160/7171/25 набрало законної сили 02.10.2025.

Згідно з долученою до позовної заяви роздруківки з банківського рахунку ОСОБА_1 вбачається, що 25.02.2026 на банківський рахунок ОСОБА_1 відповідачем здійснено зарахування грошових коштів в сумі 163 863,56 грн, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 у справі №160/7171/25.

Позивач вважає, що відповідачем в порушення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» не виплачено на користь позивача компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.

Правове регулювання порядку нарахування та виплати громадянам компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати врегульовано Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ).

Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам.

Під доходами у розумінні цього Закону, зокрема, розуміються заробітна плата (грошове забезпечення) та суми індексації грошових доходів громадян.

Відповідно до статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Верховний Суд неодноразово досліджував питання правової природи компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та умов її здійснення - зокрема, у постановах від 31.01.2020 у справі №803/203/17, від 14.05.2020 у справі №816/379/16, від 30.09.2020 у справі №280/676/19, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20, від 05.07.2022 у справі №420/7633/20, від 29.03.2023 у справі №120/9475/21-а, від 12.09.2024 у справах №400/5837/23, №240/18489/23, від 10.10.2024 у справі №280/5397/19, від 18.12.2024 у справі №755/15005/23.

Так, у постановах від 14.05.2020 у справі № 816/379/16, від 30.09.2020 у справі №280/676/19, від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19 Верховний Суд сформулював висновок, що зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні статей 1- 3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання «нарахований, але не виплачений грошовий дохід» означає, що для обчислення компенсації достатньо наявності невиплаченого доходу, який може бути або нарахований, або визначений на підставі судового рішення.

Аналогічну позицію висловлено у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 №21-2003а16, від 22.06.2018 у справі №810/1092/17 та від 13.01.2020 у справі №803/203/17.

У постановах від 14.05.2019 у справі №804/2994/18, від 23.12.2020 у справі №640/7975/15-а, від 05.07.2022 у справі № 420/7633/20 Верховний Суд виходив з того, що право на отримання компенсації виникає з моменту фактичного порушення строку виплати доходу - а отже, компенсація підлягає нарахуванню за весь період невиплати.

Цей підхід викладено й Верховним Судом у постанові від 24.01.2025 у справі №380/1607/24, в якій зазначено, що право на компенсацію пов`язується з настанням такого юридичного факту, як невиплата грошового доходу у встановлені строки, а не з несвоєчасним виконанням судового рішення.

Суд зазначає, що право на компенсацію не залежить від факту попереднього нарахування доходу.

Як було зазначено вище, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 у справі №160/7171/25, яке набрало законної сили, зокрема, зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 НГУ здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 21.05.2021 до 20.05.2023 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільнені, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Заборгованість за вказаним судовим рішенням відповідач виплатив ОСОБА_1 лише 25.02.2026.

Таким чином, суд доходить висновку, що невиплата грошового забезпечення тривала з 21.05.2021, і саме з цієї дати у позивача виникло право на компенсацію втрати частини доходів.

За наведених обставин суд зазначає, що право позивача на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням установлених строків їх виплати виникає з факту порушення строків виплати належного позивачу доходу, а не з дати набрання законної сили судовим рішенням, яким підтверджено право на отримання такого доходу.

У постанові від 04.09.2025 у справі № 420/16557/24 Верховний Суд, зокрема, зазначив, що відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати нараховується за весь період невиплати доходу, включно з днем фактичної виплати.

З огляду на викладене суд констатує, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строку виплати грошового забезпечення за період з 21.05.2021 (моменту порушення строку виплати грошового забезпечення) до 25.02.2026 (дата фактичної виплати заборгованості з грошового забезпечення на виконання рішення суду у справі №160/7175/25).

Підсумовуючи наведене, суд доходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 21.05.2021 по день її фактичної виплати (25.02.2026).

Такі правові висновки у подібних правовідносинах підтримані Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.07.2026 у справі №420/17627/24.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29.06.2026 у справі №160/10168/25 також зазначив, що право позивача на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати виникає у особи з моменту фактичного порушення строку виплати грошового забезпечення, а не після здійснення виплати грошового забезпечення на виконання рішення суду.

Щодо аргументів відповідача про необхідність подання окремої заяви для нарахування й виплати особі компенсації втрати частини доходів, суд зазначає таке.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20 зауважив, що Порядок №159, положення якого фактично відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.

Отже, умовами для виплати суми компенсації у справі, що розглядається, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - пенсії та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду). А виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості.

При цьому норми Закону № 2050-ІІІ і Порядку №159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов`язку додатково звертатися до відповідного органу за виплатою такої компенсації.

Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання (у цьому випадку - органу Пенсійного фонду України) у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі пенсії) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості з перерахованої пенсії.

Крім того, відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.

Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону №2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням.

Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.

Таким чином, обов`язок щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів виникає у відповідача безпосередньо в силу вимог Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 одночасно з виплатою заборгованості за відповідним доходом і не ставиться у залежність від подання особою окремої заяви. Невиконання відповідачем цього обов`язку свідчить про протиправну бездіяльність, а тому доводи відповідача щодо необхідності попереднього звернення позивача із заявою про нарахування та виплату компенсації є необґрунтованими та відхиляються судом.

Суд зазначає, що вимога позивача про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів на суму невиплаченого грошового забезпечення сформульована некоректно.

Відповідно до положень Закону № 2050-ІІІ право особи на компенсацію втрати частини доходів виникає у разі виплати нарахованого доходу із порушенням установлених строків його виплати.

Отже, компенсація обчислюється та виплачується не на суму невиплаченого доходу, а у зв`язку з його фактичною виплатою після тривалого прострочення.

З огляду на викладене, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 21.05.2021 до 25.02.2026 у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 21.05.2021 до 20.05.2023, виплаченого 25.02.2026 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 у справі №160/7175/25.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», а у матеріалах справи відсутні докази понесення ним інших судових витрат, розподіл судових витрат не проводиться.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (адреса: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за період з 21.05.2021 до 25.02.2026 у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 21.05.2021 до 20.05.2023, виплаченого 25.02.2026 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 у справі №160/7175/25.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з 21.05.2021 до 25.02.2026 у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 21.05.2021 до 20.05.2023, виплаченого 25.02.2026 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 у справі №160/7175/25.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар