Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №160/12254/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 рокуСправа №160/12254/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), у якій позивач просить:

Визнати протиправним та скасувати Рішення щодо розгляду рапорту солдата ОСОБА_1 гранатометника 2 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2026 року за № 22/292.

Зобов`язати Військову частини НОМЕР_1 у межах, спосіб і строки, визначені законом розглянути рапорт ОСОБА_1 у відповідності та з дотриманням вимог підпункту «г» пункту 2 частини 4, абзацу дванадцятого пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та підпункту 24 пункту 5 додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджену Наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 року за № 170.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.02.2026 року був мобілізований та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 20.03.2026 року подав по команді рапорт про своє звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої та абзацу одинадцятого частини дванадцятої статі 26 Закону № 2232-ХІІ у зв`язку з необхідністю здійснювати догляд за дружиною, яка є особою з інвалідністю ІІІ групи, встановленої внаслідок відсутності одного з парних органів. 30.04.2026 року Позивачем отримано Рішення щодо розгляду рапорту солдата ОСОБА_2 гранатометника 2 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2026 року за № 22/292 (далі – Рішення № 22/292) за підписом командира в/ч НОМЕР_2 , яким відмовлено у звільненні Позивача з військової служби. Підставою для відмови у звільненні за рапортом Відповідач зазначив: «до рапорту не додано документів, що підтверджують необхідність здійснення догляду за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІІ групи. На переконання позивача така відмова є протиправною, оскільки ним було подано відповідачу достатні докази для підтвердження необхідності здійснення догляду за дружиною, яка має ІІІ групу інвалідності.

Ухвалою від 13 травня 2026 року суд відкрив провадження у адміністративній справі та призначив до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подання заперечень про розгляд справи за правилами спрощеного провадження, відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються їх заперечення.

28 травня 2026 року до суду надійшов відзив військової частини НОМЕР_1 на позовну заяву, у якій відповідач заперечив проти позову і просив у його задоволенні відмовити повністю. Відзив умотивовано тим, що до рапорту солдата ОСОБА_1 додано копію Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 17.08.2016 Серії 12 ААА № 074080, відповідно до якої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 є особою з ІІІ групою інвалідності та не потребує стороннього догляду (довідка має лише висновок про умови та характер праці, рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності). До рапорту солдата не додано інших медичних документів за встановленою формою, що підтверджують необхідність здійснення догляду за особою з інвалідністю (форма 080-4/о). Додатково військова частина НОМЕР_1 зазначила, що потребу хворого у постійному сторонньому догляді визначають медико-соціальні експертні комісії через виключно високий ступінь втрати здоров`я, який спричиняє виникнення такої потреби.

18 червня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, доводи якої відповідають доводам позовної заяви, зокрема зазначено, що відповідач безпідставно посилається на абз. 11 п. 3) ч. 12 п.п. «г» п.2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», оскільки такий викладений наступним чином: «необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи» Даний абзац не має жодного відношення до підстав для звільнення Позивача, оскільки Позивач подав рапорт на звільнення саме за абз. 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у якому визначено, що: «необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

Розглянувши заяви по суті справи сторін, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, Позивач проходить військову службу за мобілізацією у відповідача, що підтверджується копією військового квитка Серії НОМЕР_3 .

Згідно зі свідоцтвом про шлюб від 26.02.2021 серія НОМЕР_4 позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 .

У Довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 17.08.2016 серія 12ААА № 074080 ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства, інвалідність встановлена безстроково (а.с. 13).

Відповідно до виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 05.02.2026 року (форма № 027/о) Комунального некомерційного підприємства «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 5» Дніпровської міської ради, дружині позивача ОСОБА_5 встановлено діагноз: хронічний пієлонефрит єдиної правої нирки, ліва никра видалена в 2006 році. (а.с. 11).

20.03.2026 року на командира військової частини НОМЕР_1 подав рапорт про звільнення з підстав, передбачених абзацом дванадцятим пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» із підтверджуючими документами за переліком і в порядку, визначеному діючим законодавством. Так до рапорту Позивачем було додано документи, зокрема, що передбачені п. 24 додатку 19 Інструкції затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 року за № 170, а саме: Копія (нотаріально завірена) IDкартки та РНОКПП Ничипорук Ксенії; Копія (нотаріально завірена) Довідки до акта огляду МСЕК; Копія (нотаріально завірена) Виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 05.02.2026 року; Копія (нотаріально завірена) Посвідчення УСЗН ДМР Серії НОМЕР_5 ; Копія (нотаріально завірена) Свідоцтво про народження дитини; Копія (нотаріально завірена) Свідоцтво про шлюб.

30.04.2026 року ОСОБА_1 отримав Рішення щодо розгляду його рапорту солдата гранатометника 2 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2026 року за № 22/292, яким відмовлено у звільненні Позивача з військової служби, з підстав не подання до рапорту документів, що підтверджують необхідність здійснення догляду за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІІ групи, як висновок за формою № 080-4/о. Водночас, у рішенні відповідач зазначив, що Військовою частиною НОМЕР_1 розглянуто рапорт солдата ОСОБА_6 від 20.03.2026 про звільнення з військової служби на підставі абц. 11 п. 3) ч. 12 п.п. «г» п.2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме через сімейні обставини на таких підставах: «необхідність здійснювати догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок відсутності одного з парних органів…»

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Частиною першою статті 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом (частина перша статті 4 Закону № 2232-ХІІ).

Відповідно до абзацу третього частини шостої статті 2 Закону № 2232-ХІІ до видів військової служби належить військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Основного Закону України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, строк дії якого вкотре продовжено та триває на час розгляду справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом «г» підпункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Абзацом дванадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

Таким чином, військовослужбовець має право на звільнення з військової служби під час дії воєнного стану на підставі абзацу дванадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, зокрема, за таких двох окремих обставин:

1) або за наявності необхідності здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок відсутності одного з парних органів;

2) або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання.

Таким чином, у разі наявності у дружини (чоловіка) інвалідності ІІІ групи внаслідок відсутності одного з парних органів, а саме лівої нирки, військовослужбовець має право на звільнення з військової служби, якщо ним не висловлено бажання продовжувати військову службу, не залежно від тієї обставини, чи обумовлена інвалідність дружини (чоловіка) онкологічним захворюванням, чи ні.

За наявності вказаних обставин військова частина зобов`язана звільнити військовослужбовця з військової служби при подані ним відповідного рапорту на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої та абзацу дванадцятого частини дванадцятої статі 26 Закону № 2232-ХІІ. Такі повноваження суб`єкта владних повноважень не є дискреційними.

Згідно з підпунктом 24 пункту 5 додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 № 170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за № 438/16454 (далі Інструкція № 170),

документами, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі необхідності здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів є:

копія свідоцтва про шлюб;

один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

документ, що підтверджує наявність у дружини (чоловіка) захворювання та/або причину інвалідності.

Суд встановив, ОСОБА_5 є дружиною позивача є особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства, інвалідність встановлена безстроково, що підтверджується свідоцтвом про шлюб та довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 17.08.2016 серія 12ААА № 074080. Відповідно до виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 05.02.2026 року (форма № 027/о)Комунального некомерційного підприємства «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 5» Дніпровської міської ради, дружині позивача встановлено діагноз: хронічний пієлонефрит єдиної правої нирки, ліва нирка видалена в 2006 році. (а.с. 11).

Копії вищенаведених документів позивач додав до рапорту від 20.03.2026 про звільнення його з військової служби.

Отже, до рапорту він додав копії свідоцтва про шлюб, довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією та документів, що підтверджують відсутність у його дружини одного з парних органів (ліва нирка), тобто усі необхідні документи, що визначені підпунктом 24 пункту 5 додатку 19 до Інструкції № 170.

Суд, зауважує, що підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої та абзацу дванадцятого частини дванадцятої статі 26 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи.

Отже, посилання відповідача щодо не подання за встановленою формою інших медичних документів, а саме форми первинної облікової

документації № 080-4/о, є безпідставним, оскільки надання такої форми не передбачено, як підпунктом 24 пункту 5 додатку 19 до Інструкції № 170 так і підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої та абзацу дванадцятого частини дванадцятої статі 26 Закону № 2232-ХІІ.

Суд звертає увагу, що підпункт «г» пункту 2 частини четвертої та абзацу дванадцятого частини дванадцятої статі 26 Закону № 2232-ХІІ визначено, у разі необхідності здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, тобто вказана норма закону не визначає умову на потребу постійного стороннього догляду.

За таких обставин, відповідач зобов`язаний був звільнити позивача з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої та абзацу дванадцятого пункту 3 частини дванадцятої статі 26 Закону № 2232-ХІІ (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з відсутністю у дружини з числа осіб з інвалідністю III групи парного органу, оскільки інших підстав, які це унеможливлювали б у відзиві на позовну заяву відповідач не зазначив.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи суд приходить висновку, що позивач відповідає умовам, передбаченим абз.12 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-XII та підп.24 п.5 Додатку 19 до Інструкції №170, для звільнення з військової служби.

Стосовно обраного позивачем способу захисту та повноважень відповідача щодо прийняття рішення про звільнення суд зазначає таке.

Під дискреційним повноваженням слід розуміти таке повноваження, коли у межах, визначених законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один із кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас повноваження суб`єкта владних повноважень не є дискреційними, коли законом передбачено лише єдиний правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки.

Згідно з ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд ураховує правову позицію, викладену, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.09.2020 року у справі №806/965/17 та від 27.09.2021 року у справі №380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Як установлено судом та підтверджено матеріалами справи, рапорт позивача був розглянутий відповідачем з урахуванням долучених документів і в його реалізації відмовлено. Незаконність цієї відмови підтверджено судом і не спростовано відповідачем.

Зважаючи на те, що норма абз.12 п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232-XII містить імперативний припис щодо звільнення військовослужбовця з військової служби за наявності визначених у ній обставин і не передбачає дискреції суб`єкта владних повноважень щодо вирішення питання про звільнення (звільняти чи не звільняти) за наявності таких обставин, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби є належним та ефективним і відповідає завданню адміністративного судочинства.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд приходить висновку, що рішення щодо розгляду рапорту солдата ОСОБА_1 гранатометника 2 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2026 року за № 22/292, у звільненні позивача з військової служби є протиправним, оскільки не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема прийнята необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо судового збору, то згідно з п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від його сплати, а відтак розподіл судових витрат на підставі ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_6 ) до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання рішення протиправним та зобов`язати вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення щодо розгляду рапорту солдата ОСОБА_1 гранатометника 2 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 від 20.04.2026 року за № 22/292.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за сімейними обставинами, у зв`язку з відсутністю у його дружини ОСОБА_5 , із числа осіб з інвалідністю ІІІ групи, парного органу на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4, абзацу дванадцятого пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та підпункту 24 пункту 5 додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджену Наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 року за № 170.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев