Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №160/32635/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 рокуСправа №160/32635/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та протиправними дій та зобов?язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій позивач просить:

- визнати бездіяльність суб?єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо залишення без розгляду заяви від 29.09.2025 ОСОБА_1 про зняття з розшуку протиправною;

- зобов?язати ІНФОРМАЦІЯ_3 зняти з «Розшуку» ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , номер в Єдиному державному реєстрів призовників, військовозобов?язаних та резервістів: 160720201425871600006.

29 липня 2025 року ОСОБА_1 сформував новий електронний військово-обліковий документ через застосунок Резерв +. У вказаному документі міститься інформація про те, що його розшукує ТЦК та СП за порушення правил військового обліку, а саме не прибуття за повісткою. 29.09.2025 року ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 було подано заяву про зняття позивача з розшуку. Відповідь на заяву отримана не була, жодного рішення по ній не прийнято, відмітка в «Резерв+» про «Розшук» не знята. Позивач вважає бездіяльність суб?єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.09.2024 р. про зняття з розшуку протиправною, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

Судом встановлено та 29 липня 2025 року ОСОБА_1 сформував електронний військово-обліковий документ через застосунок Резерв +, у якому міститься інформація про те, що його розшукує ТЦК та СП за порушення правил військового обліку, а саме: не прибуття за повісткою.

29.09.2025 ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 було подано заяву про зняття позивача з розшуку.

Відповідь на заяву отримана не була, жодного рішення по ній не прийнято, відмітка в «Резерв+» про «Розшук» не знята.

Докази протилежного в матеріалах справи відстуні.

Також, суд встановив, що ОСОБА_1 з жовтня 2021 року по теперішній час мешкає за кордоном, адреса проживання у військово-обліковому документів – АДРЕСА_1 . Крім того, з 30 листопада 2023 року ОСОБА_1 не має в Україні зареєстрованого місця проживання, був знятий з обліку (адреса реєстрації - АДРЕСА_2 ) в зв?язку з вибуттям на постійне проживання в Республіку Кіпр.

Позивач вважає бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо залишення без розгляду заяви від 29.09.2025 р. ОСОБА_1 про зняття з розшуку протиправною, у звязку з чим звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції станом на дату виникнення правовідносин).

Згідно з частинами 1, 3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин 1, 3 статті 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною 1 статті 34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 5 статті 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання частини 5 статті 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Кабінет Міністрів України постановою від 30 грудня 2022 р. № 1487 затвердив Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затвердив (далі - Порядок №1487), пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.

За приписами частин 8, 9 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Відповідно до пункту 20-1 частини 1 статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» передбачає що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Таким чином, саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки вносять до Реєстру дані саме про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку.

Диспозиція статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність саме за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. Відповідно до частини 3 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів - призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.

Отже, складання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є підставою для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Резерв+») про порушення особою правил військового обліку.

З урахуванням зазначеного, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо винесеня постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та внесення до Реєстру даних про притягнення до відповідальності за порушення правил обліку, після отримання від позивача заяви разом з доданими документами повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви.

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення. Відсутність належним чином оформленої відповіді за результатами розгляду заяви позивача свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

У постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №342/158/17 зазначено, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу чи його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону (або ж іншого нормативно-правового регулювання) віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Таким чином, не розглянувши заяву позивача стосовно порушеного у ній питання про виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення правил військового обліку та, відповідно, не прийнявши за результатами її розгляду відповідного рішення, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, чим допустив протиправну бездіяльність.

З урахуванням встановлених обставин, зважаючи на відсутність належним чином оформленої відповіді про виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення правил військового обліку або мотивованої відмови, суд доходить висновку, що вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не розгляду його заяви про виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення правил військового обліку підлягає задоволенню.

В той же час, суд доходить висновку, що позовна вимога про зобов`язання відповідача зняти позивача з розшуку, є передчасною, оскільки відповідачем заява не розглянута, а тому порушене правов цій частині позовних вимог відсутнє.

З огляду на викладене, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача від 29.09.2025 про виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення правил військового обліку.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи положення статті 139 та часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 968,96 грн., підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 484,48 грн.

Керуючись статтями 77, 90, 241-246, 255, 257 - 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та протиправними дій та зобов?язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.09.2025 про виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.09.2025 про виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Стягнути за рахунок бюджєетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська