Вирок від 17 серпня 2026 р. у справі №711/9085/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/462/26 Справа № 711/9085/25 Категорія: ст.128 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участі:

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

представника потерпілої ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 24 лютого 2026 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Станіславчик, Черкаського району, Черкаської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, працюючого на посаді водія АТ «Черкасиобленерго», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, та призначено йому покарання у виді виправних робіт за місцем роботи строком на 6 (шість) місяців з відрахуванням місяців з відрахуванням 10% заробітку в дохід держави.

Підстав для обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу суд не вбачав.

Цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 за завдану матеріальну шкоду – 36490 грн, та за моральну шкоду – 50000 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 понесені процесуальні витрати, за надання правничої допомоги в сумі 20000 грн.

Вирішена доля речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України,

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку Придніпровського районного суду м.Черкаси від 24.02.2026, ОСОБА_7 30.07.2025 близько 23 години 00 хвилин, більш точного часу не встановлено, перебуваючи у приміщенні коридору квартири АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин зі цивільною дружиною сина - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи з необережності, внаслідок злочинної недбалості, тобто не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді середньої тяжкості тілесного ушкодження у потерпілої, хоча повинен був і міг їх передбачити, стоячи навпроти ОСОБА_11 , взяв її обома руками за одяг та штовхнув останню на підлогу, надавши її тілу прискорення, внаслідок чого потерпіла втратила рівновагу, не втрималась на ногах та впала на лівий бік на дерев`яне покриття підлоги.

Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_7 , ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого косого перелому діафізу лівої плечової кістки зі зміщенням уламків, які відповідно до висновку експерта № 02-01/749 від 26.09.2025 відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, шо спричинили тривалий розлад здоров`я.

Вказаними діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.128 КК України – необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Не оспорюючи фактичні обставини справи, які суд визнав доведеними, і кваліфікацію дій обвинуваченого, не заперечуючи доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України, прокурор Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_10 подала апеляційну скаргу в якій просить вирок щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання через неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим та засудити за ст.128 КК України до покарання у вигляді 1 року позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування призначеного йому покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та покласти обов`язок, передбачені п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України. У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін. Разом з тим, просить дослідити матеріали, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_7 .

Зазначає, що обвинуваченому ОСОБА_7 на момент винесення вироку, виповнилось 60 років, тобто він досяг пенсійного віку, визначеного нормами ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», однак суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та призначив йому покарання у виді виправних робіт.

Апелянт вказує, що відповідно до ч.2 ст.57 КК України виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку.

Отже, відповідно до загальних засад призначення покарання, до осіб, що досягли пенсійного віку, не застосовуються покарання у виді громадських робіт (ч.3 ст.56 КК України), виправних робіт (ч.2 ст.57 КК України), обмеження волі (ч.3 ст.61 КК України).

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти апеляційної скарги прокурора, представника потерпілої, який заперечував проти апеляційної скарги прокурора, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено та кваліфікація його дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних доказів, є обґрунтованими, в апеляційній скарзі прокурора не оспорюються, тому відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України, судом апеляційної інстанції не перевіряються.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення ст.128 КК України, який відповідно ст.12 КК України, відноситься до нетяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, працюючий, одружений, не маючий на утриманні дітей, не є особою з інвалідністю, не перебуває на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога, амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря психіатра м. Черкаси не одержує, вину визнав, щиро розкаявся, висловивши щирий жаль з приводу свого вчинку та осудив свою поведінку.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст.66 КК України, суд першої інстанції визнав щире каяття. При цьому, суд не визнав обтяжуючою обставиною покарання зазначену в обвинувальному акті обставину – вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у близьких відносинах, так як встановив, що потерпіла з обвинуваченим не підтримували близькі чи сімейні відносини, у них ніколи не було спільних прав чи обов`язків, вони не були пов`язані спільним побутом, та призначив покарання у виді виправних робіт, вмотивувавши прийняте рішення про можливість виправлення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Проте, відповідно до ст.57 КК України, покарання у виді виправних робіт, не застосовується до осіб, які досягли пенсійного віку.

Санкція ст. 128 КК України передбачає покарання у виді громадських робіт на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Відповідно до вимог ст. 56, 57, 61 КК України громадські роботи, виправні роботи та обмеження волі не застосовуються до осіб, що досягли пенсійного віку.

В судовому засіданні апеляційного суду встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, яка досягла пенсійного віку, а тому покарання, передбачене ст. 128 КК України у виді громадських робіт, виправних робіт та обмеження волі до нього не може бути застосоване.

За таких обставин, суд першої інстанції необґрунтовано призначив ОСОБА_7 покарання у виді виправних робіт за місцем роботи строком на 6 (шість) місяців з відрахуванням 10% заробітку в дохід держави.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 407 КПК України апеляційний суд за наслідками апеляційного розгляду вправі скасувати вирок повністю або частково та ухвалити новий вирок.

Згідно з вимогами п.4 ч.1 ст. 409 КПК України, підставою скасування судового рішення при розгляді справи в апеляційній інстанції є неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, а згідно вимог п.2 ч.1 ст. 420 КК України апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції та постановляє свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Суд апеляційної інстанції, призначаючи обвинуваченому покарання, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце роботи, одружений, не перебуває на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога, амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря психіатра м. Черкаси не одержує, вину визнав, щиро розкаявся, висловивши щирий жаль з приводу свого вчинку та осудив свою поведінку, за наявності пом`якшуючих обставин – щире каяття та відсутності обтяжуючих покарання обставин, колегія суддів вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення, у виді одного року позбавлення волі та звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Таке покарання, на думку колегії суддів, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 413, 418, 420, ч.15 ст. 615 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_10 - задовольнити.

Вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 24 лютого 2026 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.128 КК України та призначити ОСОБА_7 покарання за ст.128 КК України у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік з покладанням обов`язків, передбачених п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В решті вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 24 лютого 2026 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено до Верховного Суду протягом трьох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді