Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №285/2215/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/2215/25 Головуючий у 1-й інст. Літвин О. О.

Категорія 70 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Павицької Т.М., Панкеєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі

цивільну справу №285/2215/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру заборгованості по аліментах

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою адвокатом Осадчук Тетяною Сергіївною,

на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 05 листопада 2025 року, яке ухвалене під головуванням суді Літвин О.О. у м.Звягелі,

у с т а н о в и в:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 . Просив звільнити його від заборгованості з аліментів, призначених рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 26 лютого 2016 року на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ВП №69790503), у сумі 47 448,29 грн.

Позов обґрунтований тим, що рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 26 лютого 2016 року з нього ( ОСОБА_1 ) стягуються аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходів), щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01 лютого 2016 року і до повноліття сина ОСОБА_5 – ІНФОРМАЦІЯ_3 , та до повноліття сина ОСОБА_6 – ІНФОРМАЦІЯ_4 . Під час виконання військового обов`язку він отримав поранення, що призвело до значного погіршення його здоров`я та встановлення 2-ої групи інвалідності, пов`язаної з захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 03 жовтня 2024 року. Наразі у нього ( ОСОБА_1 ) значно погіршився стан його здоров`я, він регулярно потребує лікування та реабілітації. Він є учасником бойових дій та тривале перебування в зоні проведення бойових дій негативно вплинуло на його психо-емоційний стан. Ці факти у сукупності негативно вплинули на стан його здоров`я, а тому він потребує як щоденної підтримки стану свого здоров`я, так і регулярного санаторно-профілактичного лікування, що потребує значних коштів. Йому протипоказана важка фізична праця та наявність у нього 2-ої групи інвалідності ускладнює його працевлаштування для отримання додаткового доходу. Відповідно до частини другої ст.197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Рішенням Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 05 листопада 2025 року позов задоволений. Звільнено ОСОБА_1 від сплати заборгованості з аліментів, яка утворилася на підставі рішення Новоград-Волинського (наразі Звягельського) міськрайонного суду Житомирської області №285/241/16-ц, у сумі 47 448,29 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 через адвоката Осадчук Т.С. подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що з наданого Звягельським відділом ДВС у Звягельському районі Житомирської області правильного розрахунку заборгованості зі сплати аліментів із примусового виконання виконавчого листа вбачається, що станом на квітень 2025 року розмір переплати зі сплати аліментів становить 30 197,86 грн. Наданий позивачем розрахунок заборгованості є неправильним та з незрозумілих причин відображає недійсні відомості. Жодного підтвердження наявності заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 47 448,29 грн немає. Долучений розрахунок заборгованості також не містить відомостей щодо наявності такого розміру заборгованості, а тому підстави для звернення до суду із вимогою про звільнення від сплати заборгованості зі сплати аліментів фактично були відсутні. В оскарженому рішенні не зазначено, за який саме період позивача звільнено від сплати заборгованості, а також необґрунтовано, чому саме ця сума підлягає до звільнення. Вважає визначений розмір заборгованості, від сплати якого звільнено позивача, необґрунтованим та безпідставним, оскільки в рішенні суду та в позовній заяві не міститься належних обґрунтовувань, чому саме ця сума підлягає скасуванню та на підставі чого судом було встановлено відповідність цієї суми. ОСОБА_1 нехтував своїм обов`язком із утримання дітей і сплачував менше половини суми, яка була нарахована і підлягала сплаті. Позивачем не було підтверджено належними доказами, що до встановлення інвалідності заборгованість виникла з незалежних від нього причин, у зв`язку з погіршенням матеріального становища, або внаслідок тяжкої хвороби, яка позбавила його можливості сплачувати аліменти, або внаслідок виникнення інших істотних обставин. Позивачем не долучені документи, які б підтверджували розмір понесених ним ( ОСОБА_1 ) витрат на лікування та відновлення після отриманого поранення, оскільки фактично ці витрати були здійсненні державою. Станом на день подання позову та на весь період судового розгляду позивач має офіційний дохід, оскільки працевлаштований в ТзОВ «ОДП ГРУП» на посаді слюсара-електрика з обслуговування та ремонту електроустаткування. Попри встановлення обмеження у важкій праці позивач продовжує працювати на посаді, яка передбачає фізичні навантаження. З вересня 2024 року позивач отримує щомісячні пенсійні виплати у розмірі 23 610 грн. Після отриманого поранення та встановлення 2-ої групи інвалідності позивач продовжує офіційно працювати, має дохід та можливість сплачувати аліменти в повному обсязі та міг сплатити заборгованість, яка накопичена в результаті недобросовісної поведінки. Тяжкий матеріальний стан платника аліментів може бути підставою для відстрочення або розстрочення заборгованості за аліментами, але позивач не звертався до суду із вимогами про відстрочення чи розстрочення заборгованості, не вчиняв жодних інших дій для вирішення питання поступової сплати накопиченої суми. Жодної іншої фінансової допомоги батько дітям не надає, всі фактичні обов`язки з виховання переклав на матір дітей ( ОСОБА_2 ), фактично самоусунувся від обов`язків із виховання дітей. На переконання скаржника, неповна сплата аліментів є достатнім підтвердженням невиконання позивачем батьківських обов`язків. Окрім того, розмір аліментів вираховуються не відповідачем, а державним виконавцем, виходячи з офіційно отриманого доходу боржника. Посилання на зміну сімейного стану з одночасним не наданням жодного доказу, що саме такі зміни стали причиною утворення наявної заборгованості, жодним чином не мають відношення до предмета позову. Старший син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в червні 2025 року досяг повноліття, в силу чого розмір аліментів автоматично зменшився до 1/6 частки. Звернення з позовом про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, якої фактично не існує, оскільки розмір переплати становив 30 197,86 грн, обумовлено лише бажанням ухилитися від сплати накопиченої заборгованості та небажанням батька виконувати свої обов`язки з утримання дітей.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Частиною четвертою ст.268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій ст.268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. При цьому дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11).

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення у цій справі, призначеній до розгляду на 19 березня 2026 року, є дата складення повного судового рішення 07 серпня 2026 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини другої ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ст.141 СК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

У ст.180 СК України регламентовано, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частинами першою–третьою ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст.197 СК України, з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Із аналізу частини другої ст.197 СК України прослідковується, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Вирішуючи питання про повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами, підлягає встановленню судом те, що у зв`язку з певними обставинами, на які позивач посилається як на підстави позову, його матеріальний та фінансовий стан погіршився, внаслідок чого він позбавлений можливості сплачувати аліменти у розмірі, які визначено договором або судом.

Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. При цьому слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов`язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. Під час вирішення таких спорів необхідно враховувати інтереси дитини, оскільки аліменти сплачуються на дитину з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.

Згідно з частиною четвертою ст.273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Отже, за змістом вказаної норми права особа, з якої за рішенням суду стягнуто періодичні платежі, у випадку зміни будь-яких обставин, що впливають на її обов`язок щодо сплати таких платежів, у тому числі щодо припинення такого обов`язку, може звернутися із відповідним позовом.

У частині восьмій ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Заявник вправі звернутися до суду із заявою щодо розміру, способу виконання рішення суду зі сплати аліментів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя ст.13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта ст.12, частини перша, п`ята, шоста ст.81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя ст.89 ЦПК України).

Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом установлено, що сторони у справі є батьками: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Новоград-Волинського (наразі Звягельського) міськрайонного суду Житомирської області №285/241/16-ц від 26 лютого 2016 року ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь відповідача аліменти на утримання неповнолітніх синів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходів), щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 01 лютого 2016 року і до повноліття сина ОСОБА_5 – ІНФОРМАЦІЯ_3 , та до повноліття сина ОСОБА_6 – ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с18). На виконання рішення судом 24 серпня 2022 року виданий виконавчий лист.

Старшим державним виконавцем Звягельського відділу ДВС у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 14 лютого 2023 року винесено постанову у виконавчому провадженні №69790503 про звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, згідно з якою зроблений перерахунок заборгованості з аліментів та постановлено утримувати 50% доходів ОСОБА_1 до погашення наявної заборгованості.

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, складеним державним виконавцем у виконавчому провадженні №69790503, станом на 10 квітня 2025 року заборгованість позивача зі сплати аліментів за період із січня 2022 року по березень 2025 року становить 38 674,69 грн (а.с.5).

Як слідує з копії свідоцтва про хворобу №1233 від 09 серпня 2024 року, під час проходження військової служби та виконання бойових завдань ОСОБА_1 отримав: 01 лютого 2023 року забій правого колінного суглоба; 19 лютого 2023 року акубаротравму легкого ступеня; 04 березня 2023 року акубаротравму середнього ступеня; 28 червня 2023 року інгаляційне отруєння невідомою речовиною; 10 січня 2024 року ізольоване вогнепальне осколкове сліпе поранення лівого гомілковостопного суглобу з багатоуламковим переломом таранної кістки, крайовим переломом човноподібної кістки лівої стопи, уламковим переломом нижньої третини малогомілкової кістки, багатоуламковим переломом дистального, епіметадіафізу великогомілкової кістки лівої гомілки зі значним дефектом кісткової тканини та м`яких тканин, повним пошкодженням передньої великогомілкової артерії, наявністю стороннього тіла (підтверджено довідками про обставини травми і поранення, виданими командиром в/ч НОМЕР_1 від 20 вересня 2023 року №1020, від 26 вересня 2023 року №1046, №1047, від 07 вересня 2023 року №1002, від 27 січня 2024 року №1287). Перша медична допомога надавалась на місці. Лікувався етапами медичної евакуації. Проводилися оперативні втручання: 11 січня 2024 року – ПХО рани, фіксація уламків лівої великогомілкової кістки стрижневим АЗФ по типу «гомілка-стопа», перев`язка передньої великогомілкової артерії зліва, видалення металевого осколку; 14 січня 2024 року – ПХО, ревізія, монтаж системи лікування негативним тиском на рану лівої гомілки; 19 січня 2024 року, 22 січня 2024 року, 26 січня 2024 року – ексцизійна обробка рани м`яких тканин, ВХО рани лівого гомілковостопного суглоба; 29 січня 2024 року, 05 лютого 2024 року, 07 лютого 2024 року, 12 лютого 2024 року, 15 лютого 2024 року – ексцизійна обробка рани м`яких тканин, ВХО рани лівого гомілковостопного суглоба, заміна ВАК рани лівого гомілковостопного суглоба; 20 лютого 2024 року – ампутація лівої нижньої кінцівки на рівні середньої третини гомілки. Ліва нижня кінцівка протезована. Командиром військової частини направлений на медичний огляд ВЛК для визначення ступеня придатності до служби у Десантно-штурмових військах (а.с.7).

Постановою ВЛК на підставі ст.63-а графи ІІ Розкладу хвороб ОСОБА_1 непридатний до військової служби з виключенням із військового обліку.

Із 02 жовтня 2024 року ОСОБА_1 призначено 2-у групу інвалідності безстроково, що підтверджено довідкою до акта медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ №641260 та йому протипоказана важка фізична праця (а.с.11).

Із наданого військовою частиною НОМЕР_2 звіту про здійснені відрахування та виплати відносно ОСОБА_1 установлено, що впродовж 2023-2024 років на виконання постанови державного виконавця №69790503 від 14 лютого 2023 року з його ( ОСОБА_1 ) грошового забезпечення постійно здійснювалися вирахування на сплату аліментів та на погашення заборгованості. За період із серпня 2023 року по липень 2024 року борг зі сплати аліментів відсутній. У подальшому в серпні 2024 року виникла заборгованість в сумі 2 921,29 грн, яка далі збільшилася до 5 799,29 грн (а.с.55-58).

Згідно з повідомлення Головного управління пенсійного фонду України в Житомирській області ОСОБА_1 перебуває на обліку в пенсійному органі та отримує пенсію, призначену з 26 вересня 2024 року згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнений з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідно до постанови державної виконавчої служби від 03 березня 2025 року ВП №69790503 із пенсії позивача необхідно відраховувати аліменти на утримання синів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , починаючи з дня нарахування виплати, – 26 вересня 2024 року в розмірі 1/3 частини пенсії, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття, на користь ОСОБА_2 . Відрахування аліментів згідно з вказаної вище постанови розпочато з 01 квітня 2025 року, за період із 26 вересня 2024 року по 31 березня 2025 року нарахована заборгованість – 47 448,29 грн (а.с.6).

Також з наявних у справі розрахунків державного виконавця та звітів фінансової служби військової частини слідує, що позивачем сплачувалися аліменти щомісяця, які між тим із березня 2023 року в декілька разів перевищували прожитковий мінімум на дитину, зокрема, в березні 2023 року відповідачем ( ОСОБА_2 ) було отримано 56 925,71 грн, у квітні 2023 року - 56 660 грн, у травні 2023 року - 51 681,67 грн, у червні 2023 року - 52 324,52 грн, у липні 2023 року - 55 782,62 грн. У подальшому до липня 2024 року сума стягнутих аліментів в середньому становила 38 466,20 грн на місяць, а в жовтні 2024 року відповідачу ( ОСОБА_2 ) сплачено 81 927,38 грн аліментів.

Колегія суддів приймає до уваги, що під час вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати аліментів та звільнення від такої сплати суд має враховувати період виникнення такої заборгованості (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2026 року в справі №761/26311/23).

Із матеріалів справ убачається, що 20 лютого 2024 року у ОСОБА_1 значно погіршився стан здоров`я у зв`язку з ампутацією лівої нижньої кінцівки на рівні середньої третини гомілки та після цього періоду в позивача у зв`язку з неповною сплатою аліментів за місяць державним виконавцем нараховувалася заборгованість на 30 число поточного місяця відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, а саме: серпень 2024 року – 2 921,02 грн, листопад 2024 року – 4 669,21 грн, грудень 2024 року – 6 565,14 грн, січень 2025 року – 9 912,39 грн, лютий 2025 року – 7 943,40 грн, березень 2025 року – 7 144,75 грн, разом 39 155,91 грн (а.с.120).

Викладеним вище підтверджується, що ОСОБА_1 у зв`язку з пораненням, отриманим під час виконання бойових завдань із захисту територіальної цілісності та суверенітету України, ампутовану ліву кінцівку, що колегія суддів апеляційного суду вважає тяжкою хворобою, яка є обставиною, яка має істотне значення щодо майнового стану позивача у бік погіршення та є підставою для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, яка виникла за період із лютого 2024 року по березень 2025 року, тобто після отриманої травми та до дня звернення до суду, і згідно з останнім наданим розрахунком державного виконавця складає 39 155,91 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 забезпечений за рахунок держави протезом лівої нижньої кінцівки, протезом для купання лівої нижньої кінцівки, чохлами, силіконовим лайнером, а тому позивачем не доведено здійснення значних витрат на своє лікування не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження вказаних обставин. Матеріали справи також не містять доказів того, що позивач надає перевагу утриманню дітей його дружини, а не своїх. Із наданого до апеляційної скарги розрахунку державного виконавця навпаки вбачається, що позивач сплачував аліменти у визначеному розмірі та вказані суми аліментів у деякі періоди були значними, та лише після отримання травми і встановлення інвалідності виникла заборгованість у зв`язку з неповною сплатою аліментів.

Решта доводів апеляційної скарги зводиться до помилкового тлумачення норм матеріального права та переоцінки доказів і з огляду на викладене вище додаткової мотивації не потребує.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від заборгованості з аліментів, що утворилася на підставі рішення Новоград-Волинського (нині Звягельського) міськрайонного суду Житомирської області №285/241/16-ц, але помилився з сумою заборгованості.

Відповідно до положень ст.376 ЦПК України, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції, зменшуючи розмір заборгованості з аліментів, від сплати яких звільняється ОСОБА_1 , що утворилися на підставі рішення Новоград-Волинського (нині Звягельського) міськрайонного суду Житомирської області №285/241/16-ц за період із лютого 2024 року і до березня 2025 року, із 47 448,29 грн до 39 155,91 грн.

У частині тринадцятій ст.141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина перша та друга ст.137 ЦПК України).

Також у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року в справі №903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 12 лютого 2020 року в справі №648/1102/19 та постанові від 11 листопада 2020 року в справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої ст.137 ЦПК України).

ОСОБА_2 на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції надала: договір про надання правничої допомоги від 09 грудня 2025 року №09/12/2025, який укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Осадчук Т.С.; акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 12 грудня 2025 року до договору про надання правничої допомоги від 09 грудня 2025 року №09/12/2025 на суму 7 000 грн із переліком наданих послуг: консультація (усна, детальне вивчення документів у справі №285/2215/25) – 1 год – 1 000 грн, складання та подання апеляційної скарги в справі №285/2215/25 – 6 год – 6 000 грн (а.с.124-126).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 виснувано, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку, суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року в справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року в справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року в справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року в справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір є обґрунтованим.

При вирішенні питання про покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу, які понесла відповідач, апеляційний суд ураховує, що апеляційна скарга задоволена на 17,48%, а тому стягує з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, понесені на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 1 223,60 грн.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з огляду на те, що позов задоволений на 82,52% та позивач є особою з інвалідністю 2-ої групи, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 1 998,96 грн.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена частково на 17,48%, ОСОБА_2 компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 323,29 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини третьої ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, передбачені частиною шостою ст.19 ЦПК України. Ця справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Осадчук Тетяною Сергіївною, задовольнити частково.

Рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 05 листопада 2025 року змінити, зменшивши розмір заборгованості з аліментів, від сплати яких звільняється ОСОБА_1 , що утворилися на підставі рішення Новоград-Волинського (нині Звягельського) міськрайонного суду Житомирської області №285/241/16-ц, із 47 448 грн 29 коп. до 39 155 грн 91 коп., а також зменшивши суму стягнення з ОСОБА_2 в дохід держави судового збору з 2 422 грн 40 коп. до 1 998 грн 96 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати, понесені на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 1 223 грн 60 коп.

Компенсувати ОСОБА_2 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 323 грн 29 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 частини третьої ст.389 ЦПК України.

Головуюча Судді: