Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №487/3574/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/3574/26

Провадження № 2/487/2702/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді – Притуляк І.О., за участю секретаря судового засідання Янковець Г.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

12.05.2026 року ОСОБА_1 , шляхом формування у системі «Електронний суд», звернулась до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовною заявою, в якій вона просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 15000 грн. щомісячно, з усіх видів заробітку (доходу), але не менше встановленого законом мінімуму, із проведенням щорічної індексації відповідно до закону, починаючи з моменту подання позову до досягнення дитиною повноліття. Також просила стягнути на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7700 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 19.11.2011 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб.

За час спільного проживання у сторін народилась дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,. Син проживає разом з матір`ю, починаючи з березня 2022 року, коли позивач разом з дитиною рятуючись від воєнних дій на території України, виїхала до Німеччини, де проживає протягом всіх цих років. Відповідачем не заперечувалось проти проживання сина разом з матір`ю за територією України. Іншого порядку проживання дитини сторонами не визначалось.

Таким чином, починаючи з березня 2022 року сторони проживають окремо, ведуть окреме господарство, шлюбні відносини між сторонами припинились, внаслідок чого 24.04.2026 року позивачем було ініційовано до Заводського районного суду м. Миколаєва позов про розірвання шлюбу

Відповідач є офіційно працевлаштованим до Національного університету Кораблебудування імені Адмірала Макарова, де отримує за даними позивача заробітну плату, яка дозволяє йому сплачувати аліменти на утримання сина.

Відповідач є кандидатом спортивних наук, постійно приймає участь в різних заходах, за які отримує грошові винагороди, є діючим тренером, що також передбачає отримання грошової винагороди. В зв`язку з зазначеним можна припустити, що стан здоров`я відповідача дозволяє йому отримувати дохід, достатній для утримання на належному рівні своєї неповнолітньої дитини.

Інших неповнолітніх дітей, які б перебували на утримані відповідача немає.

Зазначені обставини слугували підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 13.05.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

12.06.2026 року представник відповідача адвокат Зеленська А.П. шляхом формування у системі «Електронний суд» подала до суду відзив на позовну заяву. Зазначала, що ОСОБА_2 не заперечує проти заявлених позовних вимог у частині необхідності утримання неповнолітнього сина та усвідомлює покладений на нього законом обов`язок брати участь у забезпеченні належних умов життя, виховання та розвитку дитини. Разом з тим відповідач не погоджується із запропонованим позивачем способом визначення розміру аліментів шляхом їх стягнення у твердій грошовій сумі в розмірі 15 000 грн. щомісячно.

Так, ОСОБА_2 здійснює трудову діяльність одночасно у декількох установах зокрема працює в Національному університеті кораблебудування імені адмірала Макарова, в Управлінні у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради на посаді тренера-викладача, а також у Миколаївському фаховому коледжі фізичної культури на посаді викладача. Водночас робота відповідача у зазначених установах здійснюється на умовах сумісництва, а тому отримуваний ним дохід не є фіксованим та гарантованим у незмінному розмірі. Розмір заробітної плати відповідача залежить від фактичного педагогічного навантаження, кількості проведених занять, обсягу виконаної роботи, особливостей фінансування відповідних закладів та інших об`єктивних чинників, які безпосередньо впливають на кінцевий розмір щомісячного доходу.

Саме тому визначення аліментів у твердій грошовій сумі без урахування фактичного розміру доходів відповідача не забезпечуватиме дотримання принципу справедливості та пропорційності, закріпленого у сімейному законодавстві. У випадку істотного зменшення доходу відповідача у певному місяці обов`язок зі сплати незмінної суми аліментів може становити непропорційний та надмірний фінансовий тягар, який не відповідатиме його реальним матеріальним можливостям. Разом із тим визначення аліментів у частці від усіх видів заробітку (доходу) відповідача дозволить забезпечити справедливий баланс між інтересами неповнолітньої дитини та майновими можливостями платника аліментів, оскільки розмір утримання буде безпосередньо залежати від фактично отриманого доходу в кожному конкретному місяці.

Зазначала, що відповідач постійно бере участь в утриманні сина, надаючи йому матеріальну допомогу у добровільному порядку, регулярно здійснює грошові перекази на особистий банківський рахунок дитини, забезпечує її коштами на особисті потреби, бере участь у придбанні необхідних речей та в інший спосіб надає матеріальну підтримку відповідно до власних фінансових можливостей.

У зв`язку з цим просила позовні вимоги задовольнити частково та визначити розмір аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів, передбаченого чинним законодавством України.

Також, враховуючи, що відповідач не оспорює право дитини на належне матеріальне забезпечення, визнає свій обов`язок щодо її утримання та фактично не створював спору щодо необхідності стягнення аліментів, а предметом розгляду є лише спосіб визначення їх розміру, просила суд, керуючись положеннями ст.141 ЦПК України та принципами справедливості й розумності, звільнити ОСОБА_2 від сплати судового збору та не покладати на нього витрати зі сплати судового збору за результатами розгляду даної справи.

15.06.2026 року представник позивача адвокат Онищенко Л.В. шляхом формування у системі «Електронний суд» подала до суду відповідь на відзив, в якому зазначала, що зважаючи на мінливість заробітку, на яку посилається відповідач, позивачем правильно та коректно визначено спосіб стягнення аліментів в твердій грошовій сумі, оскільки саме такий спосіб забезпечить дотримання інтересів її дитини на гармонійний розвиток та достатній рівень утримання,який звісно надається обома з батьків. Звертала увагу на той факт, що надані відповідачем в якості доказів довідки про доходи свідчать про те, що протягом січня 2025 - квітня 2026 дохід відповідача в середньому складав 63031,73 грн. щомісячно, що є більш ніж достатнім для сплати аліментів на утримання дитини в розмірі 15000 грн. за відсутності у відповідача на утриманні інших непрацездатних осіб, відсутності зауважень щодо стану свого здоров`я та відсутності будь-яких обставин, які б перешкоджали йому утримувати власного сина на рівні не гіршому, ніж його власне матеріальне забезпечення.

Вказувала на те, що твердження відповідача про те, що він регулярно здійснює грошові перекази на особистий банківський рахунок дитини, забезпечує її коштами на особисті потреби, бере участь у придбані необхідних речей та в інший спосіб надає матеріальну підтримку, не повністю відповідають дійсності, оскільки, по-перше, у дитини відсутній особовий рахунок в банківських установах, в зв`язку з чим перерахування відповідачем коштів на особисті потреби на зазначений рахунок є фізично неможливим, відповідно надані в якості доказів виписки з рахунку є тому підтвердженням, оскільки згідно з даними, зазначеними в банківських виписках, власником рахунку є ОСОБА_2 , тобто відповідач. Фактично останнім надано до суду виписку з власного рахунку, яка свідчить про рух коштів на ньому та не є підтвердженням добровільної сплати будь-яких аліментних платежів чи надання добровільної матеріальної допомоги.

19.06.2026 року представник відповідача ОСОБА_4 шляхом формування у системі «Електронний суд» надала до суду заяву, в якій просила допитати як свідка неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

05.08.2026 року представник відповідача ОСОБА_4 надала до суду заяву, в якій зазначила, що відповідач змінив свою процесуальну позицію та визнає позовні вимоги позивача в повному обсязі.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Онищенко Л.В. не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат Зеленська А.П. до судового засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. В заяві від 05.08.2026 року представник відповідача просила проводити розгляд справи без участі сторони відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, доходить наступного.

Судом встановлено, що 19.11.2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського Управління юстиції було зареєстровано шлюб в, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Син сторін – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з матір`ю ОСОБА_1 у місті Гафельберг (Федеративна Республіка Німеччина), що підтверджується копіями посвідками на проживання.

Згідно з довідкою про доходи, складеної Комунальним закладом фахової передвищої освіти «Миколаївський фаховий коледж фізичної культури» Миколаївської обласної ради, ОСОБА_2 працює у закладі на посаді викладач та за період з січня 2025 року по березень 2026 року. отримав дохід в сумі 120964,70 грн.

Відповідно до довідки №384, складеної Управлінням у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 працює в управлінні на посаді тренера-викладача, та за період з січня 2025 року по грудень 2025 року отримав дохід в сумі 173796,12 грн., середній заробіток становить 14483,01 грн.

Відповідно до довідки №385, виданої Управлінням у справах фізичної культури і спорту Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 працює в управлінні на посаді тренера-викладача, та за період з січня 2026 року по квітень 2026 року отримав дохід в сумі 62914,56 грн., середній заробіток становить 15728,64 грн.

Згідно з довідкою про доходи №48, складеної Національним університетом кораблебудування імені адмірала Макарова, ОСОБА_2 за період з січня 2025 року по квітень 2026 року отримав дохід в сумі 637785,53 грн.

Згідно зі ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За умовами частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно із статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно зі ст.ст.180-182 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. На виконання цього обов`язку за рішенням суду можуть стягуватися аліменти, розмір яких визначається з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини, платника аліментів, наявності у останнього інших утриманців та інших обставин, що мають істотне значення.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з якими проживає дитина.

За положеннями ч.1 ст.184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Проаналізувавши встановлені судом обставини справи в контексті вищезазначених правових норм, враховуючи вік дитини, матеріальний стан відповідача, а також визнання відповідачем позовних вимог в повному обсязі, суд вважає, за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання неповнолітнього сина, у твердій грошовій сумі у розмірі 15000 грн. щомісячно, починаючи з дати подання позову, тобто з 11.05.2026 року, і до досягнення дитиною повноліття, оскільки аліменти саме у зазначеному розмірі сприятимуть забезпеченню гармонійного розвитку дитини, а отже належному забезпеченню її інтересів.

Одночасно суд зазначає, що при визначенні розміру аліментів не підлягає застосуванню показник у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки законодавець у ч.2 ст.18 СК України, визначив обов`язкове проведення щорічної індексації розміру аліментів, визначених судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі.

При розподілі судових витрат суд виходить з наступних міркувань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2)у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За правилами статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ч.2 ст.137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 137 ЦПК України).

У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 137 ЦПК України).

Так, при зверненні до суду з позовною заявою представник позивача просила стягнути з відповідача на користь позивача 7700 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представник позивача надала суду договір про надання правової (правничої) допомоги від 17.04.2026 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , додаток до договору про надання правової (правничої) допомоги від 17.04.2026 року, Акт наданих послуг щодо питання стягнення аліментів від 17.04.2026 року, відповідно до якого надано правову допомогу у виді: надання правової консультації з питання порядку стягнення аліментів, роз`яснення норм чинного законодавства щодо регулювання зазначеного питання; подання адвокатських запитів з метою збору доказів для подання позовної заяви; друк та надіслання копії позовної заяви відповідачу за допомогою засобів поштового зв`язку; написання та подання позовної заяви через підсистему «Електронний суд».

Таким чином, виходячи з вищенаведених вимог законодавства, засад розумності і справедливості, суд визначає до стягнення суму витрат на правничу допомогу в розмірі 7700 грн., яка є співмірною зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг та відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

За таких обставин, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судові витрати у розмірі 7700 грн., що складаються з витрат на професійну правничу допомогу.

Також, у відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

У відзиві на позов представник відповідача просила звільнити відповідача від сплати судового збору за результатами розгляду даної справи, посилаючись на те, що останній не оспорює право дитини на належне матеріальне забезпечення, визнає свій обов`язок щодо її утримання та фактично не створював спору щодо необхідності стягнення аліментів.

Так, статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положення п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Доказів, які б свідчили про право на звільнення від сплати судового збору з урахуванням приписів ст.5 Закону України «Про судовий збір», відповідачем суду не надано.

За такого, клопотання представника відповідача про звільнення останнього від сплати судового збору є безпідставним, оскільки суперечить положенням ст.141 ЦПК України, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 141, 259, ч.5 ст. 279, ст.ст. 282, 263-265, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 15000 грн., щомісячно, починаючи з 11.05.2026 року та до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в межах сплати платежів за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7700 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Головуючий суддя: І.О. Притуляк