Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №475/137/26 — Доманівський районний суд Миколаївської області

Доманівський районний суд Миколаївської області

Справа № 475/137/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 серпня 2026 р.с-ще Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області в складі :

головуючої судді - Єгорової Н.І.,

при секретареві - Маковецькій Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, у залі суду в с. Доманівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мостівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання права власноті на житловий будинок за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Мостівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю, посилаючись на те, що в 2011 він вселився в житловий будинок та почав проживати в ньому постійно , що розташований по АДРЕСА_1 . Будинок належав ОСОБА_2 , правовстановлюючих документів на вказаний житловий будинок у ОСОБА_2 не було.

Починаючи з 2011 позивач постійно, безперервно та добросовістно володіє даним будинком, утримує його. Оформити право власності на вказаний житловий будинок позивач не має можливості ,так як відсутні будь-які правовстановлюючи документи .

Враховуючи , що позивач більше 10 років безперервно, відкрито володіє житловим будинком, але не може оформити на нього право власності, він звернувся до суду з даним позовом. .

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, від представника надійшла письмова заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання надали письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності, не заперечуть проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи,суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав .

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 , на протязі 11 років , користується та утримує даний будинок та здійснює догляд за ним.

Зазначені обставини підтверджуються актом обстеження від 17.12.2025, сладенним депутатом ОСОБА_3 та випискою з книги погосподарського обліку, згідно яких ОСОБА_1 фактично проживає та утримує домоволодіння, розташоване в АДРЕСА_1 на протязі 11 років.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об”єктів нерухомого майна щодо об”єкта нерухомого майна,- відомості про реєстрацію права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 ,- відсутні.

Відповідно до довідки №350 від 17.12..2025 Козубівського старостинського округу встановлено,що спірний житловий будинок не перебуває в комунальній власності старостинського округу.

З копії технічного паспорту , виготовленого 31.10.2025 вбачається,що замовником технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 .

Аналізуючи письмові докази по справі, судом встановлено, що ОСОБА_1 відкрито та добросовісно володіє нерухомим майном, а саме- житловим будинком, розташованим в АДРЕСА_1 більше 10 років.

Із матеріалів справи вбачається,що право власності на спірний житловий будинок взагалі за будь-якою особою не зареєстровано. ОСОБА_2 вибула з будинку у 2009р.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з її власником, який після закінчення строку договору не пред”явив вимоги до його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п”ятнадцять років з часу спливу позовної давності.

Добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів про набувальну давність суд має врахувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

Зазначена правова позиція знайшла своє відображення в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 року № 24-150/0/4-13 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав».

При вирішенні спорів, пов`язаних з правом власності в силу набувальної давності, судам слід враховувати наступне:

- право власності на нерухоме майно можна набувати за набувальною давністю лише після 01 січня 2011 року;

- задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі статті 344 ЦК можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння;

- за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено;

- відлік строку набувальної давності починається з моменту заволодіння нерухомим майном; у випадку коли володілець заволодів майном на підставі певного договору з його власником, строк набувальної власності обчислюється з моменту спливу строку позовної давності;

- у разі втрати майна володільцем не зі своєї волі (усунення володільця від володіння нерухомим майном), неповернення майна у володіння та незвернення з позовом про витребування такого майна протягом року строк набувальної давності переривається; у разі повернення нерухомого майна у володіння чи пред`явлення позову про його витребування строк набувальної давності не переривається, а період, протягом якого володілець не з власної волі був позбавлений володіння, зараховується до строку набувальної давності.

При вирішенні спорів, пов`язаних із виникненням і припиненням права власності, слід мати на увазі, що норми статті 344 ЦК України про набувальну давність не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалось на підставі договірних зобов`язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Із матеріалів справи вбачається, ОСОБА_1 вселився у спірний житловий будинок в 2011 році, із зазначеного часу відкрито та безперервно володіє даним житловим будинком. У зв"язку з відсутністю інформації в державних органах про реєстрацію права власності на даний житловий будинок, позивач не може оформити право власності на даний будинок.

Зважаючи на доведеність факту добросовісності, відкритості та безперервності володіння позивачем більше 10років нерухомим майном, суд вважає законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги про визнання за позивачем права власності на це майно за набувальною давністю .

Керуючись ст.ст. 5, 76, 133, 141, 258, 264,265 , 295-300 ЦПК, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги - задовольнити .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з погосподарськими спорудами, розташований за адресою АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя : Н. І. Єгорова