Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №704/457/26 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/570/26 Справа № 704/457/26 Категорія: ч.1 ст.130 КУпАПГоловуючий у І інстанції Воронкова І. Г. Доповідач в апеляційній інстанції Поєдинок І. А.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду Поєдинок І.А., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 25.06.2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 ,

визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп.

в с т а н о в и в :

Відповідно до постанови суду першої інстанції, водій ОСОБА_1 19.03.2026 року близько 19.30 рухався трасою Н-16, сполученням Золотоноша – Черкаси – Сміла - Умань 199 км + 300 м., керував т/з марки Renault Scenic, н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, невиразна річ). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. Продувати прилад алкотестер “Драгер”, їхати до медичного закладу для проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР – відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, за що відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Водія відсторонено від права керування ТЗ.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить, скасувати постанову судді Тальнівського районного суду Черкаської області від 25.06.2026, провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно нього закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Апеляційні вимоги обгрунтував тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував усі фактичні обставини справи, не надав належної оцінки доказам, у зв`язку з чим оскаржувана постанова суду є незаконною та необгрунтованою.

Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, що працівники поліції зупинили автомобіль під його керуванням, тобто факт його керування автомобілем відсутній, а тому безпідставними є вимоги працівників поліції про необхідність проходження ним огляду на стан сп`яніння.

Вважає, що відеозапис події наявний в матеріалах справи не відповідає вимогам допустимості доказів. Зауважує, що жодних пояснень він не писав та не підписував, а пояснення які містяться в матеріалах справи від його імені є підробленими.

Зазначає, що суд не задовольнив клопотання його захисника про виклик та допит свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були безпосередніми очевидцями подій та могли надати суду, важливі відомості щодо фактичних обставин.

Зауважує, що працівники поліції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, не роз`яснили йому права та обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП, положення ст.63 Конституції України. Також йому не були роз`яснені наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Звертає увагу на те, що під час спілкування з ним, працівники поліції жодного разу не озвучили ознаки сп`яніння, не запропонували пройти огляд у медичному закладі, вважає, що ними були порушені вимоги ст.266 КУпАП.

В судове засідання апеляційної інстанції, правопорушник ОСОБА_1 та його представник – адвокат Цімоха Р.Р. не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені у встановленому законом порядку, про що свідчить довідка про доставку повідомлення у додатку «Viber» (а.с.60,61). Адвокат Цімоха Р.Р. у телефонному режимі повідомив суд про неможливість прибути в судове засідання та просив справу розглянути без його участі.

Відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або у суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Вважаю, що у відповідності до ч.6 ст.294 КУпАП перешкод для розгляду справи немає, а тому апеляційний розгляд можливо проводити у відсутності ОСОБА_1 та його представника – адвоката Цімохи Р.Р.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обгрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно положення ст. 33 КУпАП, суд при накладенні адміністративного стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Вважаю, що зазначена постанова судді суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.

Суддя районного суду вірно встановила фактичні обставини справи, а саме, що водій ОСОБА_1 19.03.2026 року близько 19.30 рухався трассою Н-16, сполученням Золотоноша – Черкаси – Сміла - Умань 199 км + 300 м., керував т/з марки Renault Scenic, н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, невиразна річ). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. Продувати прилад алкотестер “Драгер”, їхати до медичного закладу для проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР – відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, за що відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 619251 від 19.03.2026 року, де зазначено, що водій ОСОБА_1 19.03.2026 року близько 19.30 рухався трасою Н-16, сполученням Золотоноша – Черкаси – Сміла - Умань 199 км + 300 м., керував т/з марки Renault Scenic, н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, невиразна річ). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. Продувати прилад алкотестер “Драгер”, їхати до медичного закладу для проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР – відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, за що відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1),

- рапортом поліцейського, з якого вбачається, що 19.03.2026 року о 19.15 год. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 19.03.2026 року о 19.14 год. в с. Тальянки Звенигородського району по трасі в бік м. Умань слідує авто Renault Scenic, н.з. НОМЕР_1 , та водій керує даною автівкою в стані алкогольного сп`яніння (а.с. 2);

- поясненнями заявників, щодо обставин виявлення ними водія ОСОБА_1 , який керував т/з марки Renault Scenic, н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (а.с. 3, 4);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів в якому зазначено про виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, хитка хода, невиразна мова (а.с. 6);

- відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, які були оглянуті в судовому засіданні, і з яких вбачається факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП адміністративна відповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 вини у вчиненому адміністративному правопорушенні, його вина підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 619251 від 19.03.2026 року (а.с. 1), рапортом поліцейського, з якого вбачається, що 19.03.2026 року о 19.15 год. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 19.03.2026 року о 19.14 год. в с. Тальянки Звенигородського району по трасі в бік м. Умань слідує авто Renault Scenic, н.з. НОМЕР_1 , та водій керує даною автівкою в стані алкогольного сп`яніння (а.с.2); поясненнями заявників (а.с.3,4); актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 6); відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, які були оглянуті в судовому засіданні, і з яких вбачається факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в порядку, встановленому законом.

Невизнання ОСОБА_1 , своєї вини розцінюю як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки зазначені обставини викладені в апеляційній скарзі не спростовують факт керування ОСОБА_1 автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння, відмову від проходження освідування у встановленому законом порядку на місці зупинки та в медичному закладі та не звільняють його від відповідальності за скоєне.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну та необгрунтовану постанову, оскільки неповно з`ясував усі фактичні обставини справи, не надав належної оцінки доказам, є необґрунтованими та спростовуються зібраними доказами у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, суд дослідив та надав оцінку всім наявним доказам. Дослідив письмові пояснення правопорушника ОСОБА_1 , які він надав безпосередньо на місці події, пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які проаналізував та дав належну оцінку в сукупності з іншими доказами, та прийшов до висновку про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з цим висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.

Крім того, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується відеозаписами з нагрудної відеокамери (відеореєстраторів), використання яких передбачено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 року №100, та були досліджені у судовому засіданні, на яких зафіксовано обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, під час відеофіксації, в результаті чого був складений стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, з матеріалів відео фіксації встановлено, що на відео зафіксовано рух автомобіля т/з марки Renault Scenic, н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та його зупинка працівниками поліції, встановлення його особи, після чого поліцейський запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці за допомогою «Драгера», на що ОСОБА_1 категорично відмовився, в подальшому він відмовився і від проходження огляду на стан сп`яніння у лікарні.

З відеозаписів судом встановлено, що поліцейські неодноразово вказували ОСОБА_1 на наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння та пропонували пройти відповідний огляд, однак ОСОБА_1 на пропозиції працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я відмовився.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що по зовнішніх ознаках водія видно, що він очевидно перебуває в стані сп`яніння: у нього нерозбірлива мова, порушена координація рухів. Поведінку ОСОБА_1 , яка зафіксована на відеозаписі суд апеляційної інстанції розцінює як умисні, цілеспрямовані дії на ухилення від проходження огляду на стан сп`яніння, і які не пов`язані з іншими обставинами.

Суд зазначає, що відеозаписи є повними та вичерпно інформативними, носять безсторонній характер, позбавлені упередження та суб`єктивного ставлення і надають можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки згідно з приписами п.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-УІІІ поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматично: фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Додані до протоколу про адміністративне правопорушення відеозаписи відповідають вимогам ст.251 КУпАП, оскільки є показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Доводи апелянта про те, що він 19.03.2026 не керував транспортним засобом Renault Scenic, н.з. НОМЕР_1 також спростовуються його особистими поясненнями (а.с.5), в яких він стверджував про керування ним у вказану дату зазначеним транспортним засобом.

Твердження апелянта про безпідставність незадоволення судом першої інстанції клопотання його захисника про виклик в судове засідання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , є неспроможними, оскільки відповідно до вимог ст.272 КУпАП виклик та допит свідків у судовому засіданні, є правом суду, а не його обов`язком.

Щодо доводів апелянта про не роз`яснення йому прав та обов`язків, передбачених ст.268 КУпАП, та положень ст.63 Конституції України, то вони є безпідставними, оскільки спростовуються змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 619251 від 19.03.2026 року, де зазначено, що водію ОСОБА_1 було роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП, та положення ст.63 Конституції України, від підпису у даному протоколі ОСОБА_1 відмовився (а.с.1).

Доводи апелянта про те що в його діях відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, і з цих підстав він просить закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, та те, що працівниками поліції не були дотримані вимоги ст.266 КУпАП, є необґрунтованими.

Так, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, обґрунтовані та визначені законом, оскільки ОСОБА_1 відмовившись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, порушив вимогу п. 2.5 ПДР України, а відтак вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 2 розділу II Інструкції № 1395 від 07.11.2015, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

ОСОБА_1 будь-яких зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП та про невідповідність внесених до протоколу даних не заявляв, відмовився його підписувати.

Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - працівником поліції із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, протокол підписаний уповноваженою особою, що оформила протокол.

Будь-яких даних, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується вказаними вище доказами, суду не надано.

Інші доводи апелянта щодо невизнання вини у вчиненні адміністративного правопорушення спростовуються дослідженими в судових засіданнях доказами у справі, та спрямовані на уникнення відповідальності.

Суд апеляційної інстанції вважає, що матеріали справи містять достатню кількість доказів, які дають підстави суду дійти вищевказаного висновку. Доказів на спростування даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суду не надано.

При накладенні стягнення на ОСОБА_1 суд першої інстанції у відповідності до статей 33-35 КУпАП, вірно врахував всі обставини справи, врахував порушення ПДР України останнім, ступінь його вини, майновий стан, та призначив ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

За таких обставинах підстав для зміни чи скасування постанови судді Тальнівського районного суду Черкаської області від 25.06.2026 року щодо ОСОБА_1 , немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Постанову судді Тальнівського районного суду Черкаської області від 25 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП – залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І.А. Поєдинок