Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №562/370/26 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року

м. Рівне

Справа № 562/370/26

Провадження № 22-ц/4815/1373/26

Головуючий у Здолбунівському районному суді

Рівненської області: суддя Кушнір О.Г.

Присяжні: Ханас Н.Б., Костюк О.Д.

Рішення суду першої інстанції

(скороченим текстом) проголошено:

о 13 год. 28 хв. 05 травня 2026 року

у м. Здолбунів Рівненської області

Повний текст рішення складено: 06 травня 2026 року

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання: Маринич В.В.

учасники справи:

заявник – ОСОБА_1 ;

заінтересовані особи – ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування виконавчого комітету Здолбунівської міської ради Рівненського району Рівненської області;

за участі: представника ОСОБА_1 – адвоката Януля Віктора Степановича і представника ОСОБА_2 – адвоката Прокопчука Миколи Васильовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Януля Віктора Степановича і апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Прокопчука Миколи Васильовича на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 05 травня 2026 року,

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року в суд звернувся ОСОБА_1 із заявою про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, залучивши як заінтересованих осіб ОСОБА_2 і Орган опіки та піклування виконавчого комітету Здолбунівської міської ради Рівненського району Рівненської області.

Мотивуючи заяву, ОСОБА_1 вказувалося, що його мати - ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду і нагляду, має психічне захворювання "Атеросклеротична деменція, змішана форма, з психотичними включеннями. Психотичні прояви". Через наявність захворювання вона не може самостійно одягнутися, приготувати собі їжу, не розуміє обставин, що відбуваються навколо неї, не може дати оцінку своїм діям чи діям оточуючих. Медична лікування відповідних наслідків не дало. Після смерті батька заявника у квітні 2013 року ОСОБА_2 проживає разом із ОСОБА_1 .

Вважав, що за станом свого здоров`я він має можливість дбати про свою матір, створювати необхідні побутові умови, забезпечувати її доглядом і лікуванням.

Тому ОСОБА_2 необхідно визнати недієздатною і призначити їй опікуна.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 06 травня 2026 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , – недієздатною.

У решті вимог заявнику відмовлено.

Визначено строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною до 05 травня 2028 року.

Копію рішення суду після набрання ним законної сили вирішено надіслати органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.

На судове рішення представником ОСОБА_1 – адвокатом Янулем В.С. і представником ОСОБА_2 – адвокатом Прокопчуком М.В. подано апеляційні скарги.

У поданій апеляційній скарзі представник заявника – адвокат Януль В.С., вважаючи оскаржуване рішення частково незаконним і необґрунтованим, що полягало у невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права, просить його скасувати у частині відмови у призначенні опікуном недієздатної ОСОБА_2 і призначити ОСОБА_1 її опікуном.

Обґрунтовуючи її, зазначалося про неврахування того, що висновок органу опіки та піклування не є обов`язковим для суду, тоді як призначення опікуна повинно здійснюватися відповідно до вимог закону і обставин справи. При призначенні опікуна є важливими і обов`язково повинні братися до уваги приязні взаємини між опікуном та підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Вважає, що при внесенні подання орган опіки та піклування порушив вимоги закону, не врахував інтереси особи, над якою встановлюється опіка, а також не дав належної оцінки допущеним порушенням органу опіки та піклування, автоматично продублювавши рішення зазначеного органу.

Крім того, суд знехтував ключовими обставинами, а саме тим, що ОСОБА_1 до мобілізації проживав разом з матір`ю, фактично здійснював її догляд і опіку. При цьому призначення опікуном саме сина якнайкраще враховує інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Не погоджується із посиланнями суду на те, що догляд над недієздатною може здійснювати інший працездатний син – ОСОБА_3 , адже вони є безпідставними і незаконними. Натомість ОСОБА_3 протягом семи років перебуває за кордоном, матір`ю не цікавиться, ніколи їй не допомагав, а згоди на призначення опікуном не давав.

При цьому на заявника не можна покладати обов`язок доказування тих обставин, що інші особи не можуть доглядати недієздатну особу, оскільки це не передбачено жодним нормативним актом. Навпаки орган опіки та піклування повинен довести, що інші особи (не заявник) можуть і хочуть доглядати недієздатну особу.

Перебування заявника-військовослужбовця на військовій службі не є перешкодою для встановлення опіки над недієздатною матір`ю, а є підставою для звільнення з військової служби. Заяву про визнання матері недієздатною і призначення його опікуном ОСОБА_1 подав 13 лютого 2026 року, тобто ще до мобілізації у Збройні Сили України.

За наведеного судом помилково не застосовано норми ст.ст. 55, 60, 63, 65, 67 ЦК України, а також висновок у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі №712/10043/20.

У своїй апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 – адвокат Прокопчук М.В. фактично покликався на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушенні норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.

На її обґрунтування вказувалося про неврахування судом вимог ст. 63 ЦК України, а саме того, що опікун призначається переважно із близьких родичів, при цьому беруться до уваги особисті стосунки і реальна можливість виконувати обов`язки.

Між тим, судом залишено без уваги те, що заявник проживав разом з матір`ю, фактично здійснював догляд за нею, а між ними існують близькі сімейні відносини, натомість врахувавши довідку Органу опіки та піклування виконавчого комітету Здолбунівської міської ради та гіпотетичну можливість іншого сина ОСОБА_4 , який протягом семи років перебуває за кордоном у Латвії, доглядати матір. При цьому не встановлено головну мету опіки – захист інтересів підопічної ОСОБА_2 .

Щодо визнання сина ОСОБА_4 потенційним опікуном, однак ця особа не з`явилися до суду, не подала відповідної заяви, не надала жодних документів і не бере участі в житті матері.

Вважає, що висновок органу опіки та піклування не є обов`язковим для суду, проте судом встановлені цим органом обставини покладено в основу оскаржуваного рішення.

Спростовуючи твердження суду, посилається на те, що закон не містить заборони для військовослужбовця бути опікуном, не встановлено, що син ОСОБА_5 не може забезпечити догляд матері та не має можливості організувати її догляд.

З викладених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 , ухваливши нове судове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 у цій частині.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 263, 367 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як з`ясовано судом, ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про його народження, серії НОМЕР_2 , виданим 12 січня 1979 року Здолбунівським райвідділом ЗАГС. Їх місце проживання зареєстроване за однією адресою - по АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №75/26 від 05 березня 2026 року ОСОБА_2 виявляє ознаки хронічного, стійкого психічного розладу у вигляді тотальної деменції внаслідок судинно-атрофічного ураження головного мозку (F01.8 – за міжнародною класифікацією хвороб 10 перегляду), що позбавляє її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

З подання Органу опіки та піклування виконавчого комітету Здолбунівської міської ради Рівненської області про недоцільність призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном повнолітньої особи – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у разі визнання її судом недієздатною, що затверджене рішенням Виконавчого комітету Здолбунівської міської ради від 24 квітня 2026 року №113, вбачається недоцільним є призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном повнолітньої особи – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у разі визнання її судом недієздатною.

Вважаючи, що його мати, проживаючи разом з ним, потребує постійного стороннього нагляду і догляду, страждає на психічне захворювання "Атеросклеротична деменція, змішана форма, з психотичними включеннями. Психотичні прояви", унаслідок хвороби вона не може одягнутися, приготувати їжу, не розуміє обставин, що відбуваються навколо неї, не може дати оцінку своїм діям чи діям оточуючих, 13 лютого 2026 року в суд звернувся ОСОБА_1 із заявою про визнання його матері – ОСОБА_2 недієздатною та призначення його опікуном ОСОБА_2 .

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності і обґрунтованості заяви в частині визнання недієздатною ОСОБА_2 та відсутності правових та фактичних підстав для встановлення над нею опіки з призначенням ОСОБА_1 її опікуном.

Так, відмовляючи частково у задоволенні заяви, суд зауважував на тому, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами Цивільного процесуального кодексу України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Подання Органу опіки та піклування виконавчого комітету Здолбунівської міської ради мотивовано тим, що заявник з 12 лютого 2026 року перебуває на військовій службі за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_3 і на період проходження військової служби позбавлений можливості належним чином виконувати обов`язки опікуна недієздатної особи.

Разом з тим у ОСОБА_2 є син працездатного віку ОСОБА_3 , який може виконувати обов`язки опікуна, хоча Органом опіки та піклування виконавчого комітету Здолбунівської міської ради ці обставини не з`ясовувалося.

При цьому свідок ОСОБА_6 , яка є дружиною заявника, можливість виконання ОСОБА_3 обов`язків опікуна над недієздатною матір`ю заперечила, оскільки він протягом останніх семи років перебуває за кордоном і не має можливості приїхати в Україну.

Проте жодних належних та допустимих у розумінні ст. 77-78 ЦПК України доказів перебування ОСОБА_3 за межами України та неможливості виконання ним обов`язків опікуна над матір`ю, зокрема, за місцем проживання за кордоном, як органу опіки та піклування, так і суду не надано.

Крім того, законодавство не передбачає того обов`язку, що визнання особи недієздатною і призначення опікуна в обов`язковому порядку має відбуватися в єдиному судовому процесі. До встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування.

З такими висновками погоджується колегія суддів.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (ч. 1 ст. 300 ЦПК України).

Відповідно до ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Згідно зі ст. 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Норма статті 55 ЦК України передбачає, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до ст. 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

У частині першій ст. 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Згідно зі ст. 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

У частинах другій-п`ятій ст. 63 ЦК України вказується, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням (ч. 1 ст. 67 ЦК України).

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 (далі - Правила опіки та піклування).

Відповідно до пункту 3.1 Правил опіки та піклування для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб. Опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину.

Обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Такий висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21), від 28 лютого 2024 року у справі № 372/3474/21 (провадження № 61-16349св23), від 24 липня 2024 року у справі № 727/597/24 (провадження № 61-6720св24).

У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) зазначається про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами Цивільного процесуального кодексу України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Крім того, згідно із ч.1 ст.172 СК України дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.

У постанові Верховного Суду від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23 зазначається, що саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому питанні, та належно мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого.

Отже, подання Органу опіки та піклування виконавчого комітету Здолбунівської міської ради Рівненської області є повним і обґрунтованим, а тому разом з іншими обставинами, що мають значення для справи, правильно враховано судом при вирішенні заяви ОСОБА_1 .

Щодо доводів апеляційних скарг про порушення Органом опіки та піклування виконавчого комітету Здолбунівської міської ради вимог закону, неврахування інтересів особи, над якою встановлюється опіка, а також ненадання судом належної оцінки цих порушень органу опіки та піклування, то вони не заслуговують на увагу.

Так, при вирішенні заяви суд попередньої інстанції повно і правильно з`ясував обставини справи та встановив, що до застосування частково підлягають норми права, на застосуванні яких наполягав заявник, відмовивши у призначенні ОСОБА_7 опікуном ОСОБА_2 .

Не можна погодитися із твердженнями про нехтування суду ключовими обставинами, а саме тим, що ОСОБА_1 до мобілізації проживав разом з матір`ю, фактично здійснював її догляд і опіку. При цьому слід зауважити, що за встановлених обставин справи і вимог сімейного законодавства заявник зобов`язаний піклуватися про матір, проявляти про неї турботу та надавати їй допомогу навіть без призначення його опікуном.

За з`ясованих обставин як необґрунтовані не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині і доводи про те, що перебування заявника-військовослужбовця на військовій службі не є перешкодою для встановлення опіки над недієздатною матір`ю, а є підставою для звільнення з військової служби.

Покликання про хибне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального права спростовуються правильністю висновків суду.

З приводу аргументів апеляційних скарг про порушення судом норм процесуального права, то згідно із абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Однак будь-яких фактів про процесуально-правові дефекти, що потягли би помилкове вирішення заяви, авторами апеляційних скарг надано не було, матеріали справи їх не містять, а апеляційним судом не було їх здобуто.

При цьому встановлено й відсутність обставин, які свідчили би про обов`язкове скасування судового рішення внаслідок існування підстав, передбачених ч. 3 ст. 376 ЦПК України.

Не заслуговують на увагу посилання представника ОСОБА_2 – адвоката Прокопчука М.В. про те, що закон не містить заборони для військовослужбовця бути опікуном, не встановлено, що син ОСОБА_5 не може забезпечити догляд матері та не має можливості організувати її догляд, то цим обставинам уже було дано детальну і вичерпну оцінку судом.

В решті доводи апеляційної скарги колегією суддів також визнаються необґрунтованими, а тому відхиляються.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio – дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Януля Віктора Степановича і апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Прокопчука Миколи Васильовича залишити без задоволення, а рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 05 травня 2026 року в оскаржуваній частині – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 18 серпня 2026 року.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.О.Гордійчук

Н.М.Ковальчук