Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №567/1291/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року

м. Рівне

Справа № 567/1291/25

Провадження № 22-ц/4815/1273/26

Головуючий у Острозькому районному суді

Рівненської області: суддя Назарук В.А.

Час, дата і місце ухвалення рішення суду першої інстанції

(вступна і резолютивна частини):

о 12 год. 43 хв. 24 березня 2026 року

в м. Острог Рівненського району Рівненської області

Повний текст рішення складено: 01 квітня 2026 року

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 - адвоката Нікітюка Павла Михайловича на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 24 березня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС"; про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи,

в с т а н о в и в :

У липні 2025 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (далі - АТ "СГ "ТАС" (приватне); позов про відшкодування 100 000 гривень моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи.

Мотивуючи позов, зазначалося, що 10 листопада 2023 року близько 21 год. 20 хв. на автодорозі сполученням "Городище-Рівне-Старокостянтинів" поблизу с. Грозів Рівненського району Рівненської області водій автомобіля марки Hyundai Terracan, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , рухаючись в напрямку м. Рівне, допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_3 - сина позивача, який від отриманих травм помер внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП). За фактом ДТП Головним управлінням Національної поліції в Рівненській області (далі - ГУНП в Рівненській області) матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12023180000000425.

Постановою від 30 березня 2024 року кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Разом з тим відповідно до ч.5 ст.1187 ЦК України відповідач, незалежно від своєї вини, мав відповідати за завдану їй моральну шкоду, яка полягала в душевних стражданнях, пов`язаних, зокрема, із втратою підтримки від сина.

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 24 березня 2026 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 26 800 гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 324,60 гривень судового збору.

На рішення суду представником позивача - адвокатом Нікітюком П.М. подано апеляційну скаргу, де покликався на його незаконність і необґрунтованість, які полягали в неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, покликався на безпідставність обмеження судом відповідальності ОСОБА_1 та стягнення з нього лише 26 800 гривень, що є різницею між встановленою судом моральною шкодою за смерть сина в розмірі (53 600 гривень) та сумою страхового відшкодування (26 800 гривень), яке мав би виплатити страховик. Так, спосіб захисту порушеного права позивача ґрунтувався виключно на ч. 1-2 ст. 1187, п. 1 ч. 2 ст. 1167, ч. 2 ст. 1168 ЦК України, а положення Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не підлягали застосуванню.

Крім того, судом здійснено неналежну оцінку розміру моральної шкоди, а саме: глибини душевних страждань, втрати утримання від сина, забезпечення добробуту та поведінку відповідача у ході кримінального провадження, який заперечував свою відповідальність та не має наміру відшкодовувати відповідну шкоду.

З наведених підстав просить: 1) виключити з мотивувальної частини оскаржуваного рішення посилання суду на норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", висновки, які здійснені з застосуванням цього нормативно-правового акту, і твердження про необхідність стягнення лише різниці між визначеними розмірами відшкодування грошовими коштами; 2) скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову про стягнення з відповідача на користь позивача 100 000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.

На рішення суду подано апеляційну скаргу й ОСОБА_1 , де покликався на його незаконність і необґрунтованість, які полягали в невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

На її обґрунтування зазначав про безпідставність висновку суду з того приводу, що ДТП сталася саме внаслідок необережності ОСОБА_3 , оскільки з огляду на обставин і докази, які їх підтверджують, що встановлені як у ході кримінального провадження, так й у існуючому цивільному спорі, дії померлого були свідомими і він не тільки передбачав, а і бажав настання шкідливого для нього результату.

Крім того, стверджував про те, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Тому звернення до суду з позовом до нього є неправомірним.

З викладених міркувань просить оскаржуване рішення скасувати, а провадження у справі закрити.

Відзивів на апеляційні скарги сторін не надано, хоча про таке право роз`яснювалося ухвалою Рівненського апеляційного суду від 03 червня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявників, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

При цьому слід враховувати, що особливі правила ст. 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 5 ст. 1187 ЦК України при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

З роз`яснень пункту 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" вбачається, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Отже, головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність яких є джерелом підвищеної небезпеки. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 1193 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (ч. 2 ст. 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Як з`ясовано судом, 10 листопада 2023 року близько 21 год. 20 хв. на 200 км + 26 м автодороги сполученням "Городище-Рівне-Старокостянтинів" поблизу с. Грозів Рівненського району Рівненської області водій автомобіля Hyundai Terracan, номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , рухаючись в напрямку м. Рівне зі швидкістю біля 80 км/год з включеним ближнім світлом фар, допустив наїзд на ОСОБА_3 , який перетинав велосипедом проїзну частину справа ліворуч відносно напрямку руху автомобіля та виконував розворот в сторону м. Острог.

Внаслідок ДТП ОСОБА_3 помер на місці події.

Встановлено, що позивач є пенсіонером (пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 ) та є матір`ю (повторне свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 ) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 ).

Власником автомобіля Hyundai Terracan, номерний знак НОМЕР_1 , на момент ДТП був ОСОБА_1 .

З полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/6906506 вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу ОСОБА_1 щодо автомобіля Hyundai Terracan, номерний знак НОМЕР_1 , на момент ДТП застрахована в АТ "СГ "ТАС" (приватне).

За фактом ДТП ГУНП в Рівненській області матеріали про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023180000000425.

Постановою заст. начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ Національної поліції в Рівненській області від 30 березня 2024 року кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Цією постановою встановлено, що причиною виникнення ДТП з її наслідками було грубе порушення велосипедистом ОСОБА_3 вимог пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, який, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, раптово, в безпосередній близькості від автомобіля Hyundai Terracan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перетинав проїзну частину, що, в свою чергу, позбавило можливості водія ОСОБА_1 уникнути наїзду, а тому в його діях ув відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Висновком судово-медичної експертизи № 102 від 22 грудня 2023 року було підтверджено, що внаслідок ДТП ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, які знаходилися в прямому причинному зв`язку із настанням його смерті. При судово-токсикологічному досліджені крові з трупа ОСОБА_3 було виявлено етиловий спирт в концентрації 1,64% в крові та 1,43% в сечі, і ця концентрація у порівнянні з живими особами на момент настання смерті відповідала середньому ступеню алкогольного сп`яніння.

Висновком судової інженерно-транспортної експертизи з транспортно-трасологічного дослідження № СЕ-19/118-23/12488-ІТ від 08 січня 2024 року встановлено, що контактування автомобіля "Hyundai Terracan", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з велосипедом Ardis відбулося між передньою лівою частиною автомобіля на відстані 0-60 см від лівого бокового габариту кузова з правою боковою частиною велосипеда, а висновком судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин та механізму ДТП № СЕ-19/118-24/3475-ІТ від 25 березня 2024 року стверджено, що швидкість руху автомобіля "Hyundai Terracan", реєстраційний номер НОМЕР_1 , становила 78,9…81,7 км/год, і в цій дорожній обстановці водій зазначеного автомобіля ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути наїзду на велосипедиста.

Свідок ОСОБА_4 в суді першої інстанції показала, що проживала разом з ОСОБА_3 та двома спільними малолітніми дітьми в с. Грозів Рівненського району. Зазначила, що ввечері 10 листопада 2023 року ОСОБА_3 повертався з роботи додому та перед тим зателефонував до неї з тим, які продукти харчування необхідно придбати. Їй було відомо, що біля 20:30-20:40 він виїхав на велосипеді від магазину "Рукавичка", що в м. Острог, а біля 21:30 до неї зателефонувала сусідка та повідомила про ДТП за участю ОСОБА_3 . Коли вона прибула на місце ДТП, то побачила, що він лежав на проїзній частині дороги, на ньому був відсутній один туфель, який лежав недалеко, а в кущах з лівої сторони по ходу руху на м. Рівне лежав пакет з макаронами, хлібом, гречкою та печивом. Водій автомобіля, який був учасником ДТП, казав, що ОСОБА_3 виїхав на нього з кущів.

Свідок ОСОБА_5 засвідчила, що проживала разом з ОСОБА_1 і ввечері 10 листопада 2023 року вони на автомобілі їхали до доньки в м. Львів, а коли проїхали м. Острог, то перед автомобілем зненацька поперек його руху з правої на ліву сторону відносно руху автомобіля виїхав велосипедист, який в подальшому повернув велосипед в напрямку їхнього руху, в результаті чого сталось зіткнення . Під час ДТП той чоловік загинув. Зазначила, що автомобіль рухався зі швидкістю біля 80 км/год, попутних транспортних засобів на дорозі не було, а рухались зустрічні транспортні засоби. Пояснила, що велосипед вона побачила на відстані біля 40 м від автомобіля та зазначила, що велосипедист мав змогу уникнути зіткнення, але повернув в сторону руху їх автомобіля, та удар прийшовся в ліву передню сторону автомобіля. Повідомила, що після ДТП в кущах, що поряд з проїзною частиною, знайшли пакет з продуктами харчування, який охайно стояв в кущах.

Заочним рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2024 року на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/6906506 стягнуто з АТ "СК "ТАС" (приватне) на користь ОСОБА_4 , яка діяла в інтересах малолітніх дітей загиблого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , 53 600 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті батька в ДТП, яка мала місце 10 листопада 2023 року близько 21 год. 20 хв. на автодорозі сполученням "Городище-Рівне-Старокостянтинів" поблизу с. Грозів Рівненського району Рівненської області за участі застрахованого автомобіля марки Hyundai Terracan, номерний знак НОМЕР_1 .

Вирішуючи спір, суд врахував, що визначаючи розмір такого відшкодування Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області виходив з наявності у загиблого ОСОБА_3 , окрім двох дітей, і матері, тобто розмір страхового відшкодування моральної шкоди на кожну особу становив 26 800 гривень.

Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та застосувавши при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов частково.

Так, душевні страждання позивача полягали у втраті сина, вимушених змінах у її житті і наслідках, що настали та негативно позначилися на її моральному і матеріальному становищі, проте підлягали безумовному врахуванню й ті обставини, що вини відповідача у заподіянні шкоди не встановлено, ДТП сталася внаслідок грубої необережності померлого, а частину моральної шкоди мав би відшкодувати страховик. Тому з огляду на вимоги розумності, виваженості та справедливості розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 26 800 гривень є достатнім, співмірним та справедливим, хоча і має суто умовний вираз, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю.

Розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Колегія суддів звертає увагу на те, що спір у цій справі є похідним від правовідносин щодо відшкодування шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_3 внаслідок ДТП та нерозривно з ними пов`язаний. У межах правовідносин були встановлені преюдиційні факти щодо обставин, за яких сталася ДТП, підстав, обсягу, обов`язку з відшкодування завданої шкоди страховиком володільця джерела підвищеної та підстав та обов`язку з відшкодування безпосередньо відповідачем.

У тому числі, у межах зазначених правовідносин встановлено, що ДТП не була наслідком умисних дій ОСОБА_3 , а її виникнення зумовлено грубим порушенням саме ним вимог Правил дорожнього руху, і при цьому водій транспортного засобу не мав технічної можливості уникнути наїзду.

Оскільки обставини не свідчили про наявність у померлого умислу на настання шкідливого результату в розумінні ч. 5 ст. 1187 ЦК України, тому не звільняють володільця джерела підвищеної небезпеки від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, однак підлягають врахуванню при визначенні її розміру відповідно до ч. 2 ст. 1193 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги відповідача фактично зводяться до незгоди зі встановленими обставинами ДТП, їх суб`єктивної переоцінки та довільного тлумачення, що не спростовує встановлених у справі фактичних даних та не дає підстав для висновку про наявність у потерпілого умислу на настання ДТП чи іншої обставини, яка відповідно до ст. 1187 ЦК України виключала б відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки.

Не заслуговують на увагу і аргументи представника позивача про безпідставність посилання суду попередньої інстанції на норми спеціального законодавства у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, адже при вирішенні спору про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, суд зобов`язаний установити, зокрема, факт страхування цивільно-правової відповідальності володільця джерела підвищеної небезпеки, наявність та обсяг страхового покриття, відповідні ліміти відповідальності страховика, а також межі обов`язку кожного з належних відповідачів щодо відшкодування завданої шкоди.

Отже, застосування судом першої інстанції положень спеціального страхового законодавства було необхідним для правильного визначення суб`єктів, підстав та обсягу відповідальності за наслідки ДТП.

Береться до уваги й те, що згідно з абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Однак будь-яких фактів про процесуально-правові порушення, що потягли би помилкове розв`язання цивільно-правового спору, заявники не надали, а апеляційним судом здобуто не було.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення у справах Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Справедливість, добросовісність та розумність згідно із пунктом 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 - адвоката Нікітюка Павла Михайловича залишити без задоволення, а рішення Острозького районного суду Рівненської області від 24 березня 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.О. Гордійчук

Н.М. Ковальчук