Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №524/1875/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/1875/26 Номер провадження 33/814/833/26Головуючий у 1-й інстанції Олейнікова Г. М. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Полтава

Суддя Полтавського апеляційного суду Дряниця Ю.В., при секретарі Чемерис А.К., за участі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 статті 173-2 КУпАП,-

в с т а н о в и в:

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним в тому, що 11.02.2026 року о 21 год. 45 хв., за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство фізичного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме, хапав за ногу, чим завдав шкоди фізичному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 , крім того 11.02.2026 року о 21 год. 45 хв., за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство фізичного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , а саме, хапав за ногу, що побачила падчерка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та злякалась і почала плакати, чим завдано шкоди психічному здоров`ю.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ст.173-2 ч.1,2 КпАП України та наклав на нього адміністративні стягнення:

- за ст. 173-2 ч.1 КУпАП у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

- за ст.173-2 ч.2 КУпАП у виді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.

На підставі ст. 36 ч.2 КУпАП, накладено на ОСОБА_1 остаточне стягнення у вигляді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.

Із постановою суду не погодились ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подавши апеляційні скарги в яких просять скасувати оскаржувану постанову суду та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративних правопорушень. Вказують, що матеріали справи не містять доказів його вини у вчиненні інкримінованих правопорушень.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.

Згідно ст. ст. 9, 245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Згідно із диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, правопорушенням є вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2КУпАП необхідно з`ясувати, чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Прозапобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Згідно з п. 14 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до п. 17 ст.1 даного Закону фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди.

В ході апеляційного розгляду справи встановлено, що згідно протоколів про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 спричив насильство фізичного характеру відносно ОСОБА_2 та психологічне неповнолітній ОСОБА_3 . Будь-яких доказів на підтвердження зазначених у протоколі обставин матеріли справи не містять.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що обставини домашнього насильства, описані у протоколі про адміністративне правопорушення, не дозволяють зробити висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, оскільки в ньому не, які саме діяння викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

На рахунок вказаного також свідчать пояснення ОСОБА_2 , яка під час судового розгляду посяснила, що жодної шкоди внаслідок дій ОСОБА_1 не було завдано ні їй, ні її неповнолітній доньці, а суть виниклих правовідносин є побутовим конфліктом між сторонами.

Апеляційний суд зауважує, що конфліктна ситуація між громадянами за відсутності доказів на підтвердження завдання або можливості завдати шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілому – не є утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП.

Будь-яких інших доказів на підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, за обставин викладених у протоколі, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 червня 2026 рокускасувати, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КпАП України, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського апеляційного суду Ю. В. Дряниця