Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №643/7617/21 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 643/7617/21 Номер провадження 22-ц/814/2535/26Головуючий у 1-й інстанції Шевська О. І. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

розглянув в порядку письмового провадження без виклику учасників в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Октябрського (нова назва – «Шевченківського») районного суду м. Полтави від 24 липня 2023 року (час ухвалення судового рішення та дата виготовлення повного текста судового рішення не зазначені) у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

у с т а н о в и в :

У квітні 2021 року АТ «Універсал Банк» звернувся до суду із вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким стягнути із відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором за станом на 22.12.2020 у розмірі 16 673,12 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 591,41 грн та заборгованості за пенею і комісією у розмірі 10 081,71 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 2 270 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Банк посилався на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору.

Заочним рішенням Октябрського (нова назва – «Шевченківського») районного суду м.Полтави від 24 липня 2023 року позов Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг у розмірі 16 673,12 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал банк» судові витрати у розмірі 2 270 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 17.03.2026 заяву ОСОБА_1 про скасування заочного рішення Шевченківського районного суду м.Полтави від 24.07.2023 у справі №643/7617/21 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині стягнення неустойки (пені), ухвалити нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що матеріали справи не містять доказів підписання ним «Умов та Правил», наданих позивачем у справу.

Суд першої інстанції безпідставно порушив принцип правової визначеності та проігнорував постанову Великої Палати ВС від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, яка має статус прецеденту для спорів з банками щодо "Умов і правил".

Окремою і безумовною підставою для скасування рішення в оскаржуваній частині є пропуск банком спеціальної позовної давності щодо стягнення пені (штрафних санкцій). Згідно з п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність становить лише один рік. АТ «Універсал Банк» звернулося до суду у 2021 році з вимогою щодо стягнення сукупно нарахованої пені за період, який значно і очевидно перевищує один рік.

Вважає, що, АТ «Універсал Банк» мало законне право вимагати виключно повернення фактичного тіла кредиту (6 591,41 грн), яке він не заперечує.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк», посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У підтвердження заперечень проти апеляційної скарги вказує, що наявними у справі доказами підтверджується факт ознайомлення відповідача з «Умовами та правилами» надання кредитних коштів.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 , підтримуючи апеляційну скаргу просить її задовольнити.

В обгрунтування вказує, що банк не надав суду жодного висновку комп`ютерно-технічної експертизи, який би довів, що роздруківка Тарифів, додана до позову, достеменно співпадає з текстом на сайті Банку саме 16.01.2018 року. Банк, як адміністратор свого сайту, може змінювати текст Тарифів будь-коли. Роздруківка без мого підпису під конкретними штрафами не має доказової сили. Це узгоджується з позицією Великої Палати ВС (справа № 342/180/17).

Банк посилається на Закон "Про електронну комерцію". Однак Банк не надав суду завірені електронні логи (серверні протоколи дій), які б технічно підтверджували, що мені демонструвався конкретний текст Тарифів з пенею і я натиснув кнопку "Згоден" саме під ними. Анкета-заява без зазначення штрафів не замінює електронних доказів.

Таблиця "Розрахунок заборгованості" є одностороннім інформаційним документом Банку і не є первинним бухгалтерським документом (стала практика ВС). Банк не підтвердив нарахування пені відповідними меморіальними ордерами та банківськими виписками.

Згідно з позицією Великої Палати ВС (справа № 444/9519/12), після пред`явлення вимоги про дострокове погашення (або зміни на "на вимогу"), право банку нараховувати договірні проценти та пеню припиняється. Банк продовжував нараховувати штрафи незаконно.

Рішення суду у частині укладення договору та стягнення тіла кредиту не оскаржується, а тому відповідно до приписів ст.367 ЦПК України його законність і обґрунтованість апеляційним судом не перевіряється.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав:

Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що 16.01.2018 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг у АТ «Універсал Банк» (а.с.8).

Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови.

Крім того, відповідач в анкеті-заяві зазначив, що просить вважати: наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі його електронний/електронний цифровий підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, як відкриті або будуть відкриті йому в банку; засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення даних згідно з договором. Також визнає, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях; підтверджує, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися нею та/або банком з використанням електронного цифрового підпису (п.6). Усе листування щодо цього договору просила здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.(п.11)

На підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Згідно наданого Банком розрахунку заборгованості за станом на 22.12.2020 заборгованість за договором №б/н від 16.01.2018 становить 6 591,41 грн, що є заборгованістю за наданим кредитом (тілом кредиту) та заборгованісті за пенею та відсотками, яка складає 10 081,71 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведеності обставин, якими обгрунтовані позовні вимоги.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст.1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

АТ «Універсал Банк» посилається на те, що відповідач підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. У вказаній анкеті-заяві зазначено, що відповідач погодився з тим, що ця анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що відповідачка ознайомилась та погодилась з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які були надані йому для ознайомлення.

Проте, наявні у матеріалах справи Умови і правила надання банківських послуг та Тарифи, Паспорт споживчого кредиту не містять підпису ОСОБА_1 .

Підписана ОСОБА_1 анкета-заява до договору про надання банківських послуг містить лише його анкетні дані та контактну інформацію і не містить жодних відомостей про умови кредитування та обрання певної банківської послуги.

Представник АТ «Універсал Банк» зазначав, що факт ознайомлення відповідача з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту підтверджується тим, що в анкеті-заяві відповідача висловив свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному додатку «monobank» шляхом застосування електронного цифрового підпису.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.»

У постанові ВС від 18 травня 2022 року (справа №697/302/20) підтверджено, що саме наведений вище підхід до оцінки факта узгодження між сторонами істотних умов договору застосовується також і у межах правовідносин, що виникають у зв`язку із укладенням кредитного договору у системі Monobank, що запроваджена (практикується) АТ «Універсал Банк».

Отже, АТ «Універсал Банк» не довело належними та допустимими доказами факт узгодження сторонами усіх істотних умов кредитного договору, зокрема умов щодо сплати неустойки.

В матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Паспорту споживчого кредиту «картка Monobank», та Тарифів. Відтак, у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати, що відповідач був ознайомлений саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами та Паспортом споживчого кредиту.

На вказане суд першої інстанції не звернув уваги та ухвалив помилкове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

На підставі вищевказаного, рішення Октябрського (нова назва – «Шевченківського») районного суду м.Полтави від 24 липня 2023 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 6 591,41 грн (тіло кредиту).

Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 та п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, з матеріалів справи вбачається, що АТ «Універсал Банк», подаючи позовну заяву, до суду сплатив 2 270 грн судового збору (а.с.32).

Позовні вимоги АТ «Універсал Банк» задоволено частково (39,53%).

Таким чином, АТ «Універсал Банк» має право на стягнення з ОСОБА_1 2 270 х 39,53% = 897,33 грн судового збору.

Звертаючись до суду з заявою про перегляд заочного рішення, ОСОБА_1 сплатив 665,60 грн судового збору (а.с.90)

Таким чином, ОСОБА_1 має право на стягнення з Банку 665,60 х 60,47% = 402,49 грн судового збору.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 сплатив 1 647,20 грн судового збору ( а.с.138).

Апеляційна скарга задоволена в повному обсязі.

Отже, ОСОБА_1 має право на стягнення з Банку 1 647,20 грн судового збору.

Відповідно до ч.10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 897,33 грн, а з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 647,20 + 402,49 = 2 049,69 грн, то, враховуючи ч.10 ст. 141 ЦПК України, з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути різницю судових витрат, покладених на обидві сторони, в розмірі 2 049,69 - 897,33= 1 152,36 грн, а також звільнити ОСОБА_1 від обов`язку сплачувати АТ «Універсал Банк» частину судового збору.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Октябрського (нова назва – «Шевченківського») районного суду м. Полтави від 24 липня 2023 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг у розмірі 6 591,41 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 152,36 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 17 серпня 2026 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов