Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №948/1020/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 948/1020/25 Номер провадження 22-ц/814/2793/26Головуючий у 1-й інстанції Косик С. М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Дряниця Ю.В.

розглянув в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 06 березня 2026 року (час ухвалення судового рішення та дата виготовлення повного тексту рішення не зазначені) у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року АТ «ПУМБ» звернувся до суду із вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість у сумі 34 749,41 грн, а також – витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Заявлені вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за укладеним кредитним договором.

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 06 березня 2026 року задоволено позов АТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_1 на корись АТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором № 2001217949301 в розмірі 34 749,41 грн, з яких: 20 247,91 грн - заборгованості за сумою кредиту, 14 501,50 грн - заборгованість за відсотками, та судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що з виписки про заборгованість неможливо встановити розмір заборгованості відповідача, оскільки в цьому документі не є деталізованими нараховані чи сплачені суми в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту або відсотками, також не вказано розмір відсоткової ставки, за якою здійснювалося нарахування з 04.01.2019 р. по 03.06.2025 р.

Зі змісту доданої до позову банком заяви неможливо встановити, на підставі яких умов кредитного договору нараховувалися проценти за користування кредитом, оскільки підписана заява не містить жодних умов стосовно видачі кредиту ані встановленої процентної ставки, ані строку кредитування, ані повних реквізитів платіжної картки наданої у користування тощо.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано доказів того, що саме відповідачем отримано кредитну картку, яку саме, коли, та який строк її дії, також не зазначено номеру рахунку, з якого отримані чи іншим чином використані гроші, не надано жодних доказів надходження коштів на рахунок, та жодних доказів стосовно того на який рахунок вони мали б бути повернуті.

За наданим позивачем розрахунком заборгованості не можливо встановити загальний баланс використаних кретитних коштів, вбачається, що період фактичного нарахування відсотків за користування починається з 01.04.2019, а тому встановити на підставі яких істотних умов кредитного договору між сторонами здійснено фактичне нарахування відсотків за користування коштами та яка загальна сума кредиту була надана у користування до матеріалів справи не надано.

Даний розрахунок заборгованості не відповідає вимогам первинного документу, а отже не є належним та допустимим доказом наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором в цілому.

Отже, за відсутності детального розрахунку заборгованості неможливо встановити порядок утворення сум, зазначених позивачем, а також період їх утворення за кредитним договором від 04.01.2019.

Також з матеріалів справи вбачається, що заява на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 04.01.2019 не містить відомостей щодо встановленої процентної ставки за кредитом та строку кредитування.

У даному спорі на підтвердження заявлених вимог банк надав при зверненні до суду копію заяви № 2001217949301 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка не містить істотних умов кредитного договору, розміру процентів за користування кредитом, строків повернення коштів, тощо; копію паспорта споживчого кредиту, у якому зазначено, що викладена у ньому інформація є актуальною до 04 січня 2019 року; а також розрахунок заборгованості з якого неможливо встановите загальний розмір наданих кредитних коштів у користування, витрат та надходження на картку.

Крім цього, публічна пропозиція ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (редакція діє з 06.04.2018) не містять підпису відповідача, зокрема і електронного, а відтак вони не є належними доказами у справі.

Зазначені документи не є такими, що підтверджують узгодження між сторонами усіх істотних умов укладеного кредитного договору, зокрема суми кредиту, строків повернення кредитних коштів, проценти за користування кредитними коштами, штрафні санкції за порушення умов договору, тощо.

За вказаних обставин у цьому спорі неможливо перевірити правильність та обгрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, оскільки вимоги не підтверджується належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, відповідно до вимог встановлених у статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит на суму 20 247,91 грн, а також перерахування вказаної суми коштів на рахунок зазначений у заяві № НОМЕР_1 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 04.01.2019.

Також позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що договір про надання кредиту №2001217949301 від 04.01.2019 після закінчення строку було продовжено сторонами.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості з 04.03.2019 по 30.11.2023 проведений поза межами строку дії кредитного договору від 04.01.2019, а тому встановити наявність чи відсутність заборгованості в межах строку дії кредитного договору не являються можливим.

За вказаних обставин банком не доведено належними та допустимими 2001217949301 від 04.01.2019, оскільки у даному договорі зазначено про розмір кредитного ліміту в розмірі 3 000,00 грн та строк дії 12 місяців, а тому розмір кредиту та строки дії договірних відносин, достовірно не підтверджують вказаних обставин даної справи відповідно до умов кредитного договору.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

На підставі ч.13 ст.7 та ч.2 ст.369 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників процесу про розгляд справи.

Ураховуючи, що згідно з ч.1 ст.8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, колегія суддів інформувала учасників справи шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Полтавського апеляційного суду.

Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення місцевого суду скасувати з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч.1, ч.2 та ч.3 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що 04.01.2019 ОСОБА_1 підписав заяву №2001217949301 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, чим підтвердив, що приймає Публічну пропозицію на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ "ПУМБ".( а.с.5)

При підписанні вказаної заяви ОСОБА_1 погодився з тим, що дана заява складає між ним та банком договір комплексного банківського обслуговування (далі - ДКБО) та відповідач ознайомлений з положеннями та умовами ДКБО і Тарифами Банку, що діяли на момент підписання заяви.

У заяві №2001217949301 від 04.01.2019 вказано, що він просить відкрити на його ім?я рахунок № НОМЕР_2 у гривнях та надати кредитну картку, номер кредитної картки миттєвого випуску (не персоніфікованої) НОМЕР_3 ; також просить встановити на її поточний рахунок, відкритий за цією заявою, кредитний ліміт у сумі 3 000 грн. Розрахунковий день 30 число кожного місяця; платіжна дата - 30 число місяця; строк дії кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитним лімітом, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюється відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної картки. (а.с.5)

Згідно довідки про збільшення кредитного ліміту 04.01.2019 ОСОБА_1 було встановлено кредитний ліміт у розмірі 3000 грн, який в подальшому збільшувався: 21.03.2019 – 5000 грн, 24.09.2019 – 9300 грн; 28.01.2020 – 14 300 грн; 29.05.2020 – 19 300 грн, 17.06.2021 – 20 000 грн; 15.06.2023 – 20 248 грн.( а.с.16)

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором за станом на 03.06.2025 у ОСОБА_1 наявна заборгованість в сумі 34 749,41 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20 247,91 грн; заборгованості за процентами в розмірі 14501,50 грн; заборгованості за комісією в розмірі 0 грн.(а.с.16 зворот -18)

05.06.2025 АТ "ПУМБ" надіслало ОСОБА_1 письмову вимогу (повідомлення), в якій повідомило про наявність заборгованості в розмірі 34749,41 грн за кредитним договором №2001217949301 від 04.01.2019 та про необхідність сплати такої заборгованості протягом тридцяти календарних днів з дня отримання повідомлення.(а.с.13 зворот -14)

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності обставин, на які посилався Банк в обґрунтування заявлених вимог.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним. Якщо сторони в належній формі досягли усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зроблено висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.»

Наведені висновки є релевантними для застосування у спірних правовідносинах з огляду на суб?єктний склад, зміст і характер спірних правовідносин.

Окрім того, у постанові ВС від 23 травня 2022 року (справа №393/126/20) викладена правова позиція про те, що «ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.»

У підтвердження заявлених вимог Банк надав суду світлокопію заяви №2001217949301 (а.с.5), яка не містить істотних умов договору, розміру процентів за користування кредитом, строків повернення коштів, тощо; копію паспорта споживчого кредиту (а.с.5 зворот), у якому зазначено, що викладена у ньому інформація є актуальною до 04 січня 2019 року; копію публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб ( а.с.7 зворот – 13), яка не містить підпису відповідача; розрахунок заборгованості (а.с.16 зворот – 18), з якого неможливо встановити витрати та надходження на картку.

Зазначені документи з підстав наведених вище не є такими, що підтверджують узгодження між сторонами усіх істотних умов укладеного договору, зокрема суми кредита, строків повернення кредитних коштів, проценти за користування кредитними коштами, штрафні санкції за порушення умов договору, тощо.

Перевіряючи обгрунтованість вимог Банку про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредита, апеляційний суд керується такими міркуваннями.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №75 від 04 липня 2018 року.

Банком суду надана виписка по рахунку відповідача (а.с.19-23), якою підтверджується видача та повернення коштів за укладеним договором.

Достовірність відомостей, зазначених у виписці по рахунку, відповідачем не спростована.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів укладення договору та отримання коштів саме відповідачем є безпідставними та не заслуговують на увагу колегії суддів.

Дослідивши дані, що містяться у виписці по рахунку, апеляційний суд встановив, що загальна сума надходжень на рахунок за увесь період користування кредитною карткою становить 74173,63 грн, а сума витрат – 73554,84 грн, отже наявна переплата у розмірі 618 грн 79 коп. (74173,63 грн – 73554,84 грн).

Такий підхід до визначення заборгованості узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року по справі № 545/2248/17.

На підставі наведеного вище, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 та п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , подаючи апеляційну скаргу, сплатив 3633,60 грн судового збору (а.с.106)

Відсоток задоволення апеляційної скарги встановити не є можливим.

Згідно п.36 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року, якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позовних вимог точно визначити неможливо, то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Таким чином, ОСОБА_1 має право на стягнення з Банку 3 633,60 /50% = 1 816,80 грн судових витрат.

Керуючись ст.141, ст.367, ст.374 ч.1 п.2, ст.376 ч.1 п.1,3,4, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 06 березня 2026 року скасувати, ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог.

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 816,80 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 17 серпня 2026 року

Головуючий: О.А. Лобов

Судді: А.І. Дорош

Ю.В.Дряниця