Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №525/1197/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 525/1197/25 Номер провадження 22-ц/814/1826/26Головуючий у 1-й інстанції Ячало Ю. І. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого – судді – доповідача Дорош А. І.

Суддів: Дряниці Ю. В., Чумак О. В.

при секретарі Коротун І. В.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 28 листопада 2025 року, ухвалене суддею Ячало Ю. І., повний текст рішення складено – 02 грудня 2025 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

28.10.2025 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором №307056 у розмірі 10 990 грн, з яких: 7 000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 3 990 грн - сума заборгованості за процентами; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» понесені судові витрати.

Позов мотивований тим, що 20.02.2022 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №307056. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Товариству і ІТС Товариства. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразового ідентифікатора цього договору, вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору. Порядок обчислення процентів, пролонгації, порядок повернення кредиту та сплата процентів, права та обов`язки сторін обумовлені в підписаному сторонами кредитному договорі. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі, й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Селфі Кредит», які розміщені на веб-сайті, повністю приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися правил. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору. 29.02.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №29022024, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Селфі Кредит» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників №2 від 29.02.2024 до договору факторингу №29022024 від 29.02.2024, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 10 990,00 грн, з яких: 7 000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 3 990,00 грн – сума заборгованості за відсотками.

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 28 листопада 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №307056 від 20 лютого 2022 року в сумі 10 990,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати в сумі 3 028,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, підписавши договір про надання споживчого кредиту за допомогою електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомився та підтверджує, що повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися правил надання кредиту, що свідчить про волю відповідача на укладення таких договорів. Доказів, що спростовують висновки суду, стороною відповідача до суду не надано. Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором підлягає до задоволення в сумі 10 990,00 грн, що складається із: заборгованість за основною сумою боргу - 7 000,00 грн; заборгованість за відсотками – 3 990,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; на неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову в позові повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції лише формально зазначив про надходження відзиву, однак не розглянув його по суті. Суд першої інстанції розглянув справу поверхнево у спрощеному провадженні, не дослідивши докази. Спір містить складні фактичні та юридичні питання, а саме: електронний договір; технічні журнали; факт відправлення смс-коду; належність телефону; технологічні аспекти електронного підпису; питання правонаступництва. Такі справи не можуть бути вирішені без дослідження доказів. Суд першої інстанції не витребував оригінали електронних даних, не встановив власника номеру телефону, не перевірив достовірність листа УПР, не викликав представника позивача. У рішенні відсутні: повний аналіз відзиву, оцінка доводів відповідача, оцінка доказів, встановлення фактичних обставин, мотиви відхилення заперечень, обгрунтування застосування норм права. У матеріалах справи відсутній електронний договір у формі електронного документа. Суд першої інстанції поклався на копію тексту договору, але у справі немає: електронного файлу, журнал логів, інформації про номер телефону, даних про власника номеру, доказів, що смс-код отримав саме відповідач, підтвердження, що код вводила та сама особа. Закон України «Про електронну комерцію» прямо вимагає наявність електронного документа, підтвердження отримання одноразового ідентифікатора, встановлення особи, яка здійснила дію. Позивач не надав жодного з цих доказів. Позивач не довів перерахування коштів відповідачу. Суд першої інстанції визнав доказом лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення», але цей лист не є банківським документом, не містить даних власника карти, не містить реквізитів фінансової установи, не підтверджує факт виконання транзакції, не встановлює належності карти відповідачу. Належним доказом є: банківська виписка, платіжне доручення, документ банку-емітенту, яких у справі немає, тому не доведено виникнення кредитного зобов`язання. Розрахунок боргу та процентів необгрунтований. Суд першої інстанції визнав розрахунок правомірним, хоча не надав обгрунтованих періодів нарахування, не надав доказів пролонгації, не довів строк дії кредиту, ставка 1,9% в день = 693,5% річних, є очевидно неспівмірною. Позивач не довів правонаступництва. Суд першої інстанції прийняв копію договору факторингу, копію реєстру боржників, але не встановив повідомлення боржника, не перевірив повноваження підписантів, не дослідив реєстр у оригіналі, не встановив дійсності передачі права вимоги. Таким чином, позивач не довів свого статусу кредитора. Позивач не довів жодної обставини необхідної для задоволення позову.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Полтавського апеляційного суду від 11.12.2025 справу передано до провадження колегії суддів у складі: головуючого судді Дорош А.І., суддів Лобова О.А., Триголова В.М. (а.с.83).

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05.01.2026 апеляційну скаргу на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України повернуто особі, яка її подала (а.с. 103).

06.01.2026 ОСОБА_1 повторно направив засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 28.11.2025, заявивши клопотання про поновлення строку на його апеляційне оскарження.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Полтавського апеляційного суду від 13.01.2026 справу передано до провадження колегії суддів у складі: головуючого судді Пилипчук Л.І., суддів Дряниці Ю.В., Чумак О.В. (а.с. 118).

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 16.01.2026 витребувано із Великобагачанського районного суду Полтавської області цивільну справу №525/1197/25 за позовом ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, для вирішення питання відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 28.11.2025 (а.с. 119-120).

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 23.01.2026 клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення – задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 28.11.2025. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 28.11.2025 - залишено без руху та надано строк для усунення недоліків скарги - десять днів з дня отримання копії ухвали (а.с. 122-123).

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 16.02.2026 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 28.11.2025. Зупинено дію рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 28.11.2025 до закінчення апеляційного розгляду (а.с. 131-132).

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 18.02.2026 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів – відмовлено. Закінчено підготовчі дії у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 28.11.2025. Продовжено строк розгляду справи судом апеляційної інстанції. Справу призначено до розгляду без проведення судового засідання в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами на 16.04.2026 (а.с. 133-134).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Полтавського апеляційного суду від 11.05.2026 проведено заміну головуючого судді Пилипчук Л.І. на головуючого суддю Дорош А.І. у зв`язку із тим, що суддя Пилипчук Л.І. звільнена з посади судді Полтавського апеляційного суду (а.с. 141-142).

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 29.05.2026 справу №525/1197/25 прийнято до провадження. Закінчено підготовчі дії у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 28.11.2025. Продовжено термін розгляду справи судом апеляційної інстанції. Справу призначено до розгляду на 17.08.2026, без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с. 143).

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 20.02.2022 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №307056 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» надало відповідачеві кредит у розмірі 7 000,00 грн, строком на 5 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчисленні загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього договору, тип процентної ставки – фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти в наступному розмірі та порядку: стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 договору (а.с. 5-14).

У відповідності до п. 1.1. кредитного договору, укладання кредитного договору здійснюється сторонами за допомогою ITC товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, що є електронним підписом споживача та направлений Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході (а.с. 5).

Відповідно до п. 10.6. кредитного договору, цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами копіювання, в особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що відтворенний шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ITC Товариства/зазначений в цьому договорі. Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору (а.с. 12 зворот).

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (а.с. 6 зворот).

Згідно з п. 2.4 кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Селфі Кредит» суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п.2.1 договору (а.с. 6 зворот).

Порядок обчислення (нарахування) процентів, пролонгація, порядок повернення кредиту та сплата процентів, права та обов`язки сторін обумовлені в підписаному сторонами кредитному договорі.

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Селфі Кредит» (п.п. 10.8. кредитного договору), які розміщені на веб-сайті, повністю приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтвердив, що він повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих Правил (а.с. 13).

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. 641, 644 ЦК Україні на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Відповідачу на підставі зазначеного договору кредитодавець надав суму кредиту у розмірі 7 000,00 грн із встановленим строком кредитування 5 днів. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за весь строк кредитування за стандартною процентною ставкою складає 7 665,00 гривень. Стандартна процентна ставка становить 75275,59% річних (а.с. 5 зворот).

Сторонами було узгоджено всі умови укладеного договору, а саме розмір кредиту, строк, відсотки.

Також відповідач підписав додаток №1 до вищевказаного договору, а саме графік платежів за договором (а.с. 14 зворот-15).

Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 27.12.2024 за вих. №2-2712, повідомляється, що ними та ТОВ «Селфі Кредит» укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів №ФК-П-21/05-25 від 27.05.2021, відповідно до якого на картковий рахунок відповідача 20.02.2022 00:15:09 перераховані кредитні кошти в сумі 7 000,00 грн, на картку № НОМЕР_1 (а.с. 18).

Відповідно до розрахунку заборгованості доданого до позовної заяви, за договором №307056 від 20.02.2022 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, станом на 29.02.2024 вбачається, що ТОВ «Селфі Кредит» нарахував відповідачу заборгованість, яка становить 10 990,00 грн та складається з наступного: 7 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3 990,00 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 19-20).

Всупереч умов договору про надання фінансового кредиту відповідач не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строк, вказаний у договорі, чим суттєво порушив взяті на себе договірні зобов`язання.

29.02.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» і ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №29022024, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило свої права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги за договорами, у розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «Селфі Кредит», визначеними в реєстрі боржників (а.с. 21-25).

Відповідно до акту приймання-передачі реєстру боржників №2 за договором факторингу №29022024 від 29.02.2024 підтверджується, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло від ТОВ «Селфі Кредит», реєстр боржників кількістю 7 782, після чого з урахуванням договору факторингу №29022024 від 29.02.2024, від клієнта до фактора перейшли права вимоги щодо заборгованостей до боржників (а.с. 26).

Відповідно до реєстру боржників №2, що є додатком 1 до договору факторингу №29022024 від 29.02.2024, у ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» існує заборгованість за договором про надання споживного кредиту №307056 у розмірі 10 990,00 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу складає 7 000,00 грн; заборгованість за відсотками – 3 990,00 грн (а.с. 28).

Однак, відповідач не виконав умови кредитного договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем.

Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушення зобов`язання є й невиконання або виконання, порушення умов, визначених змістом зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Відповідно до ч. 1 ст. 644 ЦК України, якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора яку вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як ст. 625, ст. 1048 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою ст. 625, ст. 1048 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Згідно із частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом даного спору є стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» суми заборгованості за кредитним договором №307056 у розмірі 10 990 грн, з яких: 7 000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 3 990 грн - сума заборгованості за процентами.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі Кредит» було укладено договір №307056 про надання споживчого кредиту від 20.02.2022, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зареєстрований для цієї мети в особистому кабінеті (а.с. 5-14).

Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на мобільний номер телефону ОСОБА_1 .

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», вказаний договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає доведеним, що договір №307056 про надання споживчого кредиту від 20.02.2022 був підписаний позичальником ОСОБА_1 в електронному вигляді.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано до суду належних доказів на підтвердження факту перерахування кредитних коштів, що надані розрахунки заборгованості не можуть бути первинними документами, які можуть підтверджувати наявність заборгованості відповідача, то такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки відповідач як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів. Однак, відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, який вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (стаття 78 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов`язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст.77-ст.80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, факт отримання грошових коштів ОСОБА_1 за договором №307056 про надання споживчого кредиту від 20.02.2022 підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 27.12.2024 за вих. №2-2712, згідно з яким ними та ТОВ «Селфі Кредит» укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів №ФК-П-21/05-25 від 27.05.2021, відповідно до якого на картковий рахунок відповідача 20.02.2022 00:15:09 перераховані кредитні кошти в сумі 7 000,00 грн, на картку № НОМЕР_1 (а.с. 18).

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що у матеріалах справи наявні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження факту укладання кредитного договору між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «Селфі Кредит», а також підтвердження факту перерахування коштів на рахунок відповідача, вказаний при укладенні договору, а також для обґрунтування розміру заборгованості за договором.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Доказів повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними грошима відповідачем матеріали справи не містять.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що позичальник (клієнт) ОСОБА_1 взяті не себе зобов`язання за договором №307056 про надання споживчого кредиту від 20.02.2022 не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування позикою не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку в частині стягнення з відповідача у примусовому порядку суми заборгованості за договором №307056 про надання споживчого кредиту від 20.02.2022.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Так, згідно умов договору №307056 про надання споживчого кредиту від 20.02.2022 сума кредиту (загальний розмір) складає 7 000 гривень; строк кредиту 5 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчисленні загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього договору, тип процентної ставки – фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти в наступному розмірі та порядку: стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 договору. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 75 275,59% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 7 665 грн.

Згідно матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 допустив неналежне виконання умов договору, допустив прострочення виконання зобов`язань за договором.

Разом з цим, згідно вимог позовної заяви ТОВ «ФК «ЄАПБ» з моменту отримання права вимоги за договором, а саме з 29.02.2024 не здійснювалося нарахування заборгованості, що підтверджується детальним розрахунком заборгованості (а.с. 19-20).

Водночас, колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010, згідно яких зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У справі, що переглядається, позичальник ОСОБА_1 не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених укладеним кредитним договором, презумпція правомірності яких не спростована. Відповідач жодним чином не оспорював укладання кредитних договорів. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження вказаного.

Доводи апеляційної скарги щодо факту наявності у позивача прав вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором та щодо наявності у відповідача заборгованості перед попереднім кредитором у розмірах, які позивач вказав у своїй позовній заяві, то такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки вони спростовуються встановленими судом фактичними обставинами справи та наявними у матеріалах доказами. У матеріалах справи є належні та допустимі докази на підтвердження переходу прав вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «ЄАПБ», зокрема, копія договору факторингу №29022024 від 29.02.2024 (а.с. 21-25), витяг з реєстру боржників до вказаного договору щодо заборгованості ОСОБА_1 (а.с. 28), копія платіжної інструкції щодо оплати договору факторингу (а.с. 27). Отже, позивач надав докази, які підтверджують факт передачі права вимоги заборгованості ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за кредитним договором, а договір факторингу відповідачем не оспорювався, то у даному випадку необхідно виходити із презумпції правомірності правочину у даній справі (стаття 204 ЦК України), а також презумпції обов`язковості виконання договору (стаття 629 ЦК України).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 не виконав зобов`язання за договором №307056 про надання споживчого кредиту від 20.02.2022, а тому з нього на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 10 990 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір було укладено на вкрай невигідних умовах, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381, 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 28 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 серпня 2026 року.

СУДДІ: А. І. Дорош Ю. В. Дряниця О. В. Чумак