Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №158/1984/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 158/1984/26 Провадження №33/802/783/26 Головуючий у 1 інстанції:Корецька В. В.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

судді - Гапончука В.В.,

за участю

захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – Хомича А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника Хомича Андрія Миколайовича в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 13.07.2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі одна тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 25.04.2026 року о 20 годині 30 хвилин у місті Ківерці, по вулиці Залізниця, Луцького району Волинської області, керував автомобілем марки «Ford C-Max», н.з. « НОМЕР_1 », перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР, за що передбачена відповідальність встановлена ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.54-57).

Не погоджуючись із постановою судді захисник Хомич А.М. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою, ухваленою без всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Вказує на те, що висновок суду про керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння ґрунтується виключно на поясненнях свідків, які безпосередньо не були допитані судом. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів факту керування останнім транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Також працівниками поліції не було дотримано встановленого порядку виявлення ознак сп`яніння як підстави для проведення огляду, а також не було надано можливості водію вибрати місце проведення огляду.

Просить постанову Ківерцівського районного суду Волинської області від 13.07.2026 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КпАП України закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с.60-61).

В судове засідання особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи не з`явився, клопотань про перенесення розгляду справи не подавав. Захисник не заперечував щодо продовження слухання справи у відсутності його довірителя. А тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст.268 КпАП України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника, який підтримав останню з мотивів, викладених в ній, та просив її задовольнити, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до статтей 245, 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На думку апеляційного суду вказаних вимог закону при розгляді справи суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.

Судом вжито всіх заходів, передбачених КпАП України, для з`ясування питання, зокрема про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, а тому вищевказаний висновок суду є правильним і повністю відповідає вимогам ст.280 КпАП України.

Факт вчинення ОСОБА_1 згаданого адміністративного правопорушення за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові судді, підтверджуються зібраними у справі і належним чином дослідженими місцевим судом доказами. Так, його вина у вчиненні цього адміністративного проступку повністю доводиться:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №650035 від 25.04.2026 рокущодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КпАП України (а.с.3);

- роздруківкою чеку Драгер щодо результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння від 25.04.2026 року (позитивна – 2,83 проміле) (а.с.5);

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.04.2026 року щодо ОСОБА_1 (а.с.7);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобівщодо ОСОБА_1 (а.с.8);

- рапортом виклику на лінію 102 від 25.04.2026 року (а.с.10);

- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від 25.04.2026 року (а.с.11, 12, 13);

- відеозаписом події з нагрудної камери працівників поліції (а.с.15).

Згідно довідки від 27.04.2026 року, складеної т.в.о. начальника ВП № 1 (м.Ківерці) Луцького РУП ГУНП у Волинській області Давидовича Р., вбачається, що згідно бази даних ІКС ІПНП громадянин ОСОБА_1 протягом року до адміністративної відповідальності за ст.130 КпАП України не притягувався, отримав посвідчення водія на право керування транспортним засобом серії НОМЕР_2 від 14.05.1999 року (а.с.149).

Долучені до матеріалів адміністративної справи відеозаписи підтверджують винуватість ОСОБА_1 в сукупності з іншими дослідженими судом доказами. Підстав вважати дії поліцейських незаконними, а зібрані у ході досудової підготовки матеріалів докази недопустимими немає.

Апеляційний суд зазначає, що поліцейським дотримано вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МОЗ та МВС України № 1452/735 від 09.11.2015 року.

Працівники поліції при пропозиції пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння та складенні адміністративних матеріалів діяли цілком у законний спосіб.

Щодо доводів апелянта про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, то вони є безпідставними та не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи апеляційним судом, а також спростовуються відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, які були досліджені судом першої інстанції, на яких зафіксовано пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 від 25.04.2026 року, які були очевидцями події та котрі надали пояснення щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння у час зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення.

Доводи апеляційної скарги про недотримання працівниками поліції порядку проведення огляду на стан сп`яніння є безпідставними.

Огляд водія на визначення стану алкогольного сп`яніння було проведено безпосередньо на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу, що відповідає встановленому законом порядку. Водій із результатом огляду погодився, у зв`язку з чим підстав для обов`язкового направлення його до закладу охорони здоров`я не було.

При цьому водію було запропоновано пройти огляд у медичному закладі, однак від поїздки до лікарні він відмовився. Отже, твердження про те, що йому не було надано можливості пройти огляд у закладі охорони здоров`я, не відповідає фактичним обставинам справи.

Таким чином, працівниками поліції порядок проведення огляду порушено не було, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують законності проведеного огляду та обґрунтованості судового рішення.

З огляду на те, що вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ`єктивність дослідження судом обставин справи про адміністративні правопорушення, не має підстав вважати, що в ньому допущена суттєва неповнота судового розгляду.

Апеляційний суд приходить до висновку, що підстави для закриття провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, відсутні.

Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КпАП України, які містяться в матеріалах справи.

Вищевикладені докази у своїй сукупності відтворюють реальну картину перебігу подій, є чіткими та послідовними та не викликають сумніву в апеляційного суду.

Такими чином усі доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі і наведені ним в ході розгляду справи судом першої інстанції та апеляційного розгляду справи щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, на думку апеляційного суду зводяться до довільної та суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства і фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України, шляхом закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Доводи, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, а також надані ним під час розгляду справи апеляційним судом, аналогічні тим, що були предметом дослідження під час розгляду справи у суді першої інстанції та не заслуговують на увагу апеляційного суду, так як не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи як судом першої інстанції, так і під час розгляду справи апеляційним судом.

З огляду на те, що вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ`єктивність дослідження судом обставин справи про адміністративні правопорушення, не має підстав вважати, що в ньому допущена суттєва неповнота судового розгляду.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).

З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що місцевий суд обґрунтовано визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, постанова судді першої інстанції є законною та мотивованою, а накладене на ОСОБА_1 безальтернативне стягнення відповідає вимогам ст.ст.23, 33 КпАП України.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення, при цьому доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваної постанови.

На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника Хомича Андрія Миколайовича в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 13 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КпАП України залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.