Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №170/417/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 170/417/26 Провадження №33/802/836/26 Головуючий у 1 інстанції:Жевнєрова Н. В.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Гапончук В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Шацького районного суду Волинської області від 22 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, жительки АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КпАП України,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Шацького районного суду Волинської області від 22.07.2026 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КпАП України, та призначено їй адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень (сімнадцять тисяч гривень).

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень (шістсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що вона 23.06.2026 року о 12:05 годині по АДРЕСА_2 здійснила діяльність з надання в оренду житла з тимчасового проживання, без державної реєстрації як суб`єкт господарювання, з метою отримання прибутку. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КпАП України (а.с.41).

Не погоджуючись із постановою судді особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вважає рішення незаконним i необґрунтованим, ухваленим з ігноруванням фактичних обставин справи і норм права.

Вказує на те, що судом при винесенні постанови не було враховано її доводи щодо відсутності жодних доказів отримання нею прибутку (немає протоколу чи акту про вилучення у особи грошей), до протоколу не додані пояснення осіб, яким надавалися послуги з надання тимчасового житла, які підтверджували отримання грошових коштів, саме за здійснення конкретної діяльності; матеріали cправи не містять документів, внаслідок чого уповноважена особа, яка складала протокол, дійшла висновку про наявність в її діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КпАП України; також у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначена конкретизована вина особи, не назначено як саме здійснювалась господарська діяльність (отримання доходу, прибутку від такої), у протоколi не зазначено обставини вчинення адміністративного правопорушення, а саме факт здійснення надання в opeнду житла для тимчасового користування. Не надано також доказів систематичності дій особи, у відношенні якої складено протокол, що є обов`язковою ознакою господарської діяльності та наявність мети - отримання прибутку.

Просить скасувати постанову, закрити провадження у справі за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КпАП України (а.с.51-53).

В судове засідання особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду справи (а.с.60) не з`явилася. Від неї на адресу апеляційного суду 12.08.2026 року надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутності (а.с.61). А тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 , відповідно до вимог ст.268 КпАП України.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та матеріалами справи про адміністративне правопорушення, приходжу до наступного висновку.

Згідно з положеннями ст.9 КпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами поданої апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст.251 КпАП України, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом закону протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст.251 КпАП України є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення.

Згідно зі ст.42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Здійснення підприємницької діяльності без реєстрації або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, тягне адміністративну відповідальність за ст.164 КпАП України.

Доводи апеляційної скарги про те, що постанова Шацького районного суду Волинської області від 22.07.2026 року щодо ОСОБА_1 не відповідає вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи, спростовуються наявними матеріалами справи та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Відповідальність за ч.1 ст.164 КпАП України наступає у разі провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності.

Об`єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у діяльності, що містить ознаки підприємницької, або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом; без державної реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності, або здійсненні без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії; або без одержання документу дозвільного характеру.

Суб`єктом відповідальності в даному випадку є фізична особа.

Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Державна реєстрація суб`єктів підприємницької діяльності здійснюється відповідно до Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань». Даний Закон поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

З протоколу про адміністративне правопорушення № 000021/121 від 23.06.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 23.06.2026 року о 12:05 годині по АДРЕСА_2 здійснила діяльність з надання в оренду житла з тимчасового проживання, без державної реєстрації як суб`єкт господарювання, з метою отримання прибутку. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КпАП України (а.с.2).

До протоколу про адміністративне правопорушення було додано:

- акт (довідка) фактичної перевірки від 23.06.2026 року (а.с.3-5);

- наказ № 1784-п від 19.06.2026 року Про проведення фактичної перевірки (а.с.6);

- направлення на перевірку від 22.06.2026 року № 2981 (а.с.7);

- направлення на перевірку від 22.06.2026 року № 2982 (а.с.7);

- відповідь ГУ ДПС у Волинській області від 25.06.2026 року щодо ОСОБА_1 (а.с.10);

- акт відмови від отримання копії наказу та від підпису в направленнях на перевірку від 23.06.2026 року № 1902 (а.с.11);

- акт відмови від підписання (отримання) протоколу про адміністративне правопорушення від 23.06.2026 року № 1904 (а.с.12);

- акт відмови від підписання та отримання другого примірника акту (довідки) фактичної перевірки від 23.06.2026 року № 1908 (а.с.13);

- відеозапису події, яка знаходиться на диску (а.с.14, 14а).

В поданих до місцевого суду запереченнях ОСОБА_1 просила закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в її діях складу вказаного правопорушення. Своє клопотання мотивувала тим, що вона не погоджується зі складеним щодо неї протоколом про адміністративне правопорушення, вважає його безпідставним оскільки вона не є власником нерухомого майна, яке розташоване по АДРЕСА_2 ; не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КпАП України, оскільки вона не провадить господарську діяльність, що підлягає ліцензування відповідно до закону; матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_1 прибутку за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкт господарювання, а також не містять доказів систематичності та регулярності таких дій, що є обов`язковою ознакою провадження господарської діяльності (а.с.29-32).

На переконання апеляційного суду сукупність наведених обставин та доказів усуває будь-які сумніви у здійсненні ОСОБА_1 здачі в оренду житла з тимчасового проживання без дозвільних документів, за що передбачено адміністративну відповідальність за ч.1 ст.164 КпАП України.

Таким чином, факт скоєння вказаного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які були дослідженні в ході розгляду справи, є достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, допустимими, так як отримані та досліджені в законний спосіб, та належними, оскільки вони стосуються події, що сталася 23.06.2026 року та інкримінується ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було враховано відсутність доказів отримання нею прибутку, не заслуговують на увагу. Висновок суду про наявність у її діях складу адміністративного правопорушення ґрунтується на сукупності доказів, наявних у матеріалах справи, які були належним чином досліджені та оцінені судом.

При цьому відсутність протоколу чи акта про вилучення грошових коштів, не свідчить про відсутність факту здійснення господарської діяльності.

З дослідженого судом першої інстанції відеозапису події, з поміж іншого, встановлено, що працівники ДПС прибули за вказаною у протоколі адресою по АДРЕСА_2 , де попередньо забронювали для відпочинку житло на дві доби. ОСОБА_1 , особисто зустріла працівників ДПС, провела їх до житлового приміщення (номеру), який надає в оренду з тимчасового проживання, повідомила, що вартість проживання в номері за одну особу за добу становить 550 гривень, оскільки номер чотирьохмісний, то вартість проживання в номері за добу становить 2200 гривень, так як житло заброньовано на дві доби, вони повинні заплатити 4400 гривень. Працівники ДПС передали вказані кошти ОСОБА_1 , які вона особисто отримала.

Посилання апелянта на те, що у протоколі не конкретизовано обставини здійснення господарської діяльності та не доведено її систематичність, також не спростовують висновків суду. Сам по собі факт незгоди особи з оцінкою доказів не свідчить про їх неналежність чи недостатність. Протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про обставини вчиненого правопорушення, а його зміст у сукупності з іншими матеріалами справи дає можливість встановити характер дій особи та їх правову кваліфікацію.

Таким чином, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, та не спростовують встановлених судом обставин. Підстав вважати, що в діях особи відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КпАП України, а також для скасування постанови та закриття провадження у справі не вбачається.

За таких обставин, апеляційний суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КпАП України, що узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено, і в ході судового розгляду апеляційним судом не здобуто.

Таким чином, перевіркою судом апеляційної інстанції постанови місцевого суду на предмет її відповідності вимогам закону, в межах доводів апеляційної скарги, встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КпАП України, за наведених у постанові суду обставин, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними у справі доказами.

Підстав для закриття провадження з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.

Статтею 23 КпАП України передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Застосований місцевим судом до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для її виправлення, а також запобігання вчиненню нею аналогічних правопорушень.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтею 294 КпАП України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Шацького районного суду Волинської області від 22 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КпАП України, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.