Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №163/1209/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 163/1209/26 Провадження №33/802/830/26 Головуючий у 1 інстанції:Шеремета С. А.

Доповідач: Гапончук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі:

судді - Гапончука В.В.,

за участю

представника Волинської митниці – Мазурка Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 11 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, що проживає по АДРЕСА_1 , керівника ПП «ІЗІБАЙ» (код ЄДРПОУ 44555880), РНОКПП НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України,

В С Т А НО В И В:

Постановою судді Любомльського районного суду Волинської області від 11.06.2026 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, і накладено на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 425475 (чотириста двадцять п`ять тисяч чотириста сімдесят п`ять ) гривень 20 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору.

ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що вона будучи керівником ПП «ІЗІБАЙ» в період з 05.07.2023 року по 21.02.2024 року, через особу, агента з митного оформлення ТОВ «ЗАХІДБРОКСЕРВІС» ОСОБА_2 , під час митного оформлення товарів «транспортні засоби...» вчинила дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів в загальній сумі 425475,20 гривень, шляхом подання митному органу сертифікатів з перевезення товару форми EUR.1 №№ D397800, D397820, D397971, D398767, D398835, D398952, які не були видані та завірені митними органами Кошице та Міхаловце, тому вважаються підробленими, та стали підставою для неправомірного застосування преференційного режиму, заявленого в митних деклараціях типу ІМ40ДЕ 24UA205150000236U3, 24UA205150000283U9, 24UA205150000874U7, 24UA205150001953U0, 24UA205150002245U6, 24UA205150003042U8, чим вчинила правопорушення, передбачене ст.485 МК України (а.с.111-113).

В поданій апеляційній скарзі особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вважає оскаржувану постанову суду такою, що винесена з неправильним застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до об`єктивності та неповноти провадження у справі, невідповідністю викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи.

Вказує на те, що постанову суду від 11.06.2026 року нею отримано поштовим відправленням 18.07.2026 року, що підтверджується конвертом з Любомльського районного суду Волинської області та відомостями з офіційного сайту Укрпошта. А тому вважає, що нею пропущений строк на оскарження постанови суду від 11.06.2026 року з поважних причин, та є таким що підлягає поновленню.

Звертає увагу суду на те, що для притягнення до відповідальності згідно ст.485 МК України у даному випадку необхідно довести наявну в особи, яка притягується до адміністративної відповідальності мети неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення ix розміру та наявність прямого умислу, а саме, що особа повинна усвідомлювати протиправність своїх дій і бажати настання певних наслідків.

Вказані обставини, а саме те, що вона діяла виключно як керівник підприємства імпортера та послуговувалася переданими у її розпорядження документами, недостовірність чи підробка котрих жодним чипом не підтверджені. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина особи має бути прирівняна до доведеної невинуватості цієї особи.

Вважає, що судом першої інстанції проігноровано, те, що нею надано митному органу документи про придбання вказаного транспортного засобу із зазначенням його вартості, сплачено визначені митним органов платежі, а тому її дії не були направлені на умисну несплату митних платежів у формі прямого умислу.

Також при вирішенні даної справи просить суд врахувати, що притягнення її до відповідальності та накладення штрафу є непосильним тягарем для неї та її сім`ї у зв`язку з низькою платоспроможністю. В разi визнання судом її вини у вчиненні порушень митних правил, прошу призначити мінімальний штраф, передбачений санкцією ст.485 MK України.

Просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову суду від 11.06.2026 року, якою її визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.485 MK України, i накладено стягнення та закрити провадження у справі (а.с.117-121).

В судове засідання особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду справи (а.с.128) не з`явилася, клопотань про перенесення розгляду справи не подавала. Представник митниці не заперечував щодо продовження слухання справи у відсутності ОСОБА_1 . А тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за її відсутності, відповідно до вимог ст.268 КпАП України.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги; заслухавши представника Волинської митниці, який заперечив доводи апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін; приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ст.294 КпАП України апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин, цей строк може бути поновлено за заявою особи, яка має право оскаржити постанову.

Виходячи з наведених в апеляційній скарзі доводів суд вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови суду скаржником пропущено з поважних причин, а тому його слід поновити та прийняти апеляційну скаргу до розгляду.

Відповідно до ч.7 ст.294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги.

Згідно із вимогами ст.487 МК України провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст.486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Відповідно до вимог ст.489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність; чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.485 МК України вказаних вимог закону дотримався.

Висновок місцевого суду про наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджуються належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності.

Суддя в оскаржуваній постанові проаналізував всі докази і дав кожному з них належну юридичну оцінку, вказавши які обставини ними підтверджуються чи спростовуються, та прийшов до обґрунтованого висновку, що в діях ОСОБА_1 є склад правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.

Доводи апелянта про відсутність у її діях складу адміністративного правопорушення є безпідставними та спростовуються сукупністю доказів у справі.

Так, з матеріалів справи вбачається, що факт ввезення на митну територію України товару «транспортні засоби...» від іноземної компанії в адресу ПП «ІЗІБАЙ» і випуск його у вільний обіг підтверджується доданими до протоколу митними деклараціями типу ІМ40ДЕ 24UA205150000236U3, 24UA205150000283U9, 24UA205150000874U7, 24UA205150001953U0, 24UA205150002245U6, 24UA205150003042U8.

Декларування товару здійснювала ОСОБА_1 через особу, агента з митного оформлення ТОВ «ЗАХІДБРОКСЕРВІС» ОСОБА_2 .

Відповідно до облікової картки ЗЕД та податкового блоку станом на дату подання митних декларацій керівником отримувача товару ПП «ІЗІБАЙ» була ОСОБА_1 .

У графі 36 вказаних вище митних декларацій заявлена преференція при сплаті мита за митне оформлення товарів за кодом 410 (Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС).

Преференція заявлена на підставі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 №№ D397800, D397820, D397971, D398767, D398835, D398952.

На запит Держмитслужи уповноважений митний орган Словацької Респубілки надав відповідь від 18.11.2025 року №594332/2025-2000102/CU-200,218/55 про результати перевірки сертифікатів з перевезення товару EUR.1, в тому числі і тих які досліджуються в цій справі, у якій зазначив, що сертифікати не були видані та завірені митними органами Кошице та Міхаловце, тому вважаються підробленими.

Відповідь митних органів Словацької Респубілки, отримана у передбаченому МК України порядку, є офіційним документом, складеним і виданим службовою особою від імені органу державної влади іноземної держави, який посвідчує обставини, що мають правове значення, а тому є належним і допустимим доказом у справі в розумінні ст.495 МК України. Зазначений доказ є очевидним та не спростований.

Жодного прямого чи непрямого доказу, який би ставив під сумнів вказану відповідь митних органів Словацької Респубілки, у справі не здобуто.

У зв`язку із цим, товари/продукція, на які поширюється дія вищезазначених сертифікатів з перевезення EUR.1, не підпадають під преференційний режим, відповідно до положень (правил) Додатку І «Визначення поняття «походження товарів» та методи адміністративного співробітництва до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» в Рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, в рамках Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з однієї сторони, та Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Відповідно до доповідної записки управління контролю та адміністрування митних платежів Волинської митниці від 24.12.2025 року № 15/15-03/14848, товари зазначені у сертифікатах з перевезення товару EUR.1 не мають преференційного походження, а різниця митних платежів, які мали б бути сплачені під час митного оформлення за 6-ма митними деклараціями становить 425 475,20 гривень, у тому числі: мито - 354 562,67 гривень; ПДВ - 70 912,53 гривень.

Згідно з ч.1 ст.41 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом цієї країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару (ч.3 ст.41 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.43 МК України перевірка документів, що підтверджують країну походження товару, зазначених у статті 41 цього Кодексу, здійснюється відповідно до цієї статті після завершення митного оформлення.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Частиною 1 статті 281 МК України встановлено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Відповідно до ч.1 ст.16 Протоколу І Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або (b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься "декларацією інвойс", надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

За змістом ч.1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Частина восьма статті 257 МК України передбачає, що митне оформлення товарів здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених МК України для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, у тому числі про країну походження товару.

Згідно із ч.1 ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно із ч.2 ст.459 МК України суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил … при вчиненні таких порушень підприємствами можуть бути посадові особи цих підприємств.

Пунктом 43 ст.4 МК України визначено, що посадові особи підприємств - керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов`язків відповідають за додержання такими підприємствами вимог, встановлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку.

Отже, в силу вище наведених норм митного законодавства ОСОБА_1 є належним суб`єктом відповідальності за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України.

Статтею 485 МК України передбачена відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, -

За змістом ст.10 КпАП України визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Судом першої інстанції у оскаржуваній постанові вірно зазначено, що досліджені у справі докази у своїй сукупності свідчать про те, що саме отримувач товару - ПП «ІЗІБАЙ» - був заінтересованою стороною з економічної точки зору у здійсненні поставки товару із застосуванням тарифної преференції на підставі сертифікатів з перевезення товару EUR.1, оскільки використання таких сертифікатів безпосередньо впливає на розмір митних платежів, які підлягають сплаті при митному оформленні товару. Суд оцінив поведінку ПП «ІЗІБАЙ» після складання протоколу про порушення митних правил як таку, що підтверджує усвідомленість дій. Протягом тривалого часу імпортер не вчинив жодної дії, притаманної добросовісній особі, чиї права були порушені контрагентом (продавцем): не ініційовано претензійну роботу щодо постачання товару з фіктивними документами; не надіслано запитів до продавця або митних органів Польщі для підтвердження видачі сертифікатів; керівник ОСОБА_1 ігнорувала виклики митного органу для надання пояснень.

Сукупність факторів - від прийняття документів з очевидними дефектами до повної відсутності реакції на виявлену фіктивність доводить, що дії ПП «ІЗІБАЙ» не носили характеру випадкової помилки внаслідок недобросовісності контрагента. Навпаки, така поведінка є системною та спрямованою на умисне приховування дійсних обставин походження товару з метою ухилення від сплати митних платежів у повному обсязі. Сукупність наведених доказів є внутрішньо узгодженою, взаємопов`язаною та такою, що виключає випадковий характер подання недостовірних сертифікатів походження товару, а відтак підтверджує наявність у діях ОСОБА_1 прямого умислу на неправомірне зменшення розміру митних платежів.

Дослідивши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що в цьому провадженні про порушення митних правил за ст.485 МК України встановлено та обґрунтовано доказами наявність в діях ОСОБА_1 складу вказаного правопорушення.

Митним органом доведено належними і достатніми доказами, а судом належно обґрунтовано у постанові, що ОСОБА_1 є суб`єктом вчинення адміністративного правопорушення, та вчинила дії, що складають об`єктивну сторону ст.485 МК України.

Враховуючи вищенаведені та зібрані по справі докази апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, та призначив стягнення, яке відповідає вимогам митного законодавства, а тому підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції, на що вказує апелянт в своїй апеляції, немає.

Посилання ОСОБА_1 на низьку платоспроможність та непосильність накладеного штрафу для неї та її сім`ї не можуть бути підставою для зменшення розміру адміністративного стягнення. Штраф накладено в межах санкції, передбаченої ст.485 МК України, з урахуванням характеру та обставин вчиненого правопорушення. Враховуючи зазначене, а також відсутність обставин, які б давали підстави для пом`якшення відповідальності, підстав для призначення мінімального штрафу, передбаченого санкцією ст.485 МК України, апеляційний суд не вбачає.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Апеляційний суд вважає, що усі доводи апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, щодо незаконності судового рішення, жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, а на думку апеляційного суду, фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ст.485 МК України.

Постанова судді є законною та такою, що винесена відповідно до вимог МК України і КпАП України, а підстави для її скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст.294 КпАП України,

П О С Т А Н О В И В:

Поновити особі, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Любомльського районного суду Волинської області від 11 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України.

Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 11 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду Гапончук В.В.