Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №167/421/24 — Волинський апеляційний суд

Справа № 167/421/24 Головуючий у 1 інстанції: Гармай І. Т.

Провадження № 22-ц/802/1036/26 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів: Здрилюк О. І., Осіпука В. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як законний представник неповнолітнього ОСОБА_4 , до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Моторне (транспортне) страхове бюро України, про відшкодування майнової шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 на рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 27 травня 2026 року

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 01 травня 2023 року вона придбала в ОСОБА_2 мотоцикл марки «Loncin» моделі LX250GS-2 А, д.н.з. НОМЕР_1 , за 55 000 грн.

01 червня 2023 року о 22 год 30 хв по вул. Зеленій, 27 в смт Дубище Луцького р-ну Волинської обл. сталася дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП) за участю мотоцикла марки «Loncin», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням неповнолітнього ОСОБА_4 та автомобіля марки «ROVER-75», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням відповідача ОСОБА_5 .

Постановою Рожищенського районного суду Волинської області від 26 червня 2023 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Позивач зазначала, що внаслідок вищевказаної ДТП, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_5 , їй було завдано майнової шкоди, а саме мотоцикл марки «Loncin» зазнав механічних ушкоджень. Цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована і у нього відсутній поліс страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 уточнивши позовні вимоги, просила суд стягнути з ОСОБА_5 на свою користь майнову шкоду у розмірі 40 050 грн 80 коп., завдану їй як власнику мотоцикла марки «Loncin», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, яка мала місце 01 червня 2023 року, а також понесені по справі судові витрати по сплаті судового у розмірі 1 221 грн 20 коп.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 03 жовтня 2024 року до участі у справі залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі – МТСБУ).

Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 27 травня 2026 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь МТСБУ витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 000 грн.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в позові у цій справі. Деліктне зобов`язання — первісне, основне зобов`язання, у якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Особа реалізує свої права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (ч. 2 ст. 14 ЦК України). Суд не звернув уваги на те, що оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_7 не була застрахована, тому у ОСОБА_1 не виникло обов`язку звертатися до МТСБУ як страховика для отримання відшкодування шкоди внаслідок ДТП. Вважає, що зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене. Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в деліктному зобов`язанні. Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 не була застрахована, тому ОСОБА_1 могла вільно, на власний розсуд обирати спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика - МТСБУ.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_7 – ОСОБА_8 , посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Доводи відзиву на апеляційну скаргу фактично є аналогічними доводам відзиву на позовну заяву і зводяться до того, що позивачем не доведено в належний спосіб та на підставі належних та допустимих доказів права власності та права користування транспортним засобом, який зазнав механічних пошкоджень внаслідок ДТП, що дає підстави їй для звернення до суду за захистом порушеного права, завданої їй майнової та моральної шкоди, а також виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача МТСБУ ОСОБА_9 у відзиві на апеляційну скаргу просила врахувати його зміст під час судового розгляду та постановлення рішення у справі та стягнути на користь МТСБУ витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 500 грн в передбаченому ЦПК України порядку. Вказувала, що ні власник пошкодженого транспортного засобу, ні позивач із заявою про страхове відшкодування як вимагають приписи ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», до МТСБУ не зверталися. Звернення потерпілим із відповідною заявою до МТСБУ є обов`язковою передумовою виплати такій особі страхового відшкодування, за умови, що вона має право на його отримання. При цьому позивач, а також власник пошкодженого транспортного засобу таку вимогу закону не виконали, що є підставою для застосування приписів пп. 37.1.4. п.37.1. ст. 37 вказаного Закону (підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода завдана майну потерпілого, з моменту скоєння ДТП). Так, ДТП сталася 01 червня 2023 року, а МТСБУ було залучено до участі у справі 03 жовтня 2024 року, тобто поза межами річного строку, що є беззаперечною підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Однак, і залучення МТСБУ до участі у справі було здійснено з пропуском річного строку на звернення до МТСБУ. Тобто у МТСБУ не виникло відповідного обов`язку по здійсненню регламентної виплати позивачу. Більше того, звертає увагу, що навіть на даний час позивачем не подано позовну заяву до МТСБУ, тобто досі вона не здійснила своє волевиявлення щодо пред`явлення вимог до МТСБУ. Відшкодування шкоди винуватцем ДТП здійснюється не лише тоді, коли розмір шкоди, заподіяної потерпілій особі, перевищує розмір страхової суми, а й у випадку, коли на страховика (МТСБУ) взагалі приписами згаданого Закону не покладається обов`язок відшкодування такої шкоди (незалежно від розміру такої шкоди). Висновки суду про те, що належним відповідачем у справі є МТСБУ, суперечать не лише нормам закону, а й усталеному праворозумінню (яке викладене у постановах Верховного Суду, відступу від яких немає). Адже власник транспортного засобу «Loncin», д.н.з. НОМЕР_1 , який не звернувся до МТСБУ в межах належного строку (без поважних причин пропуску такого строку) втрачає право вимоги до МТСБУ. Зауважує, що з моменту ДТП пройшло 5 років 4 місяці, тобто прострочення становить 4 роки 4 місяці. Що у свою чергу повинно нести за собою відповідні правові наслідки для потерпілої особи. Вважає наведені судом у рішення висновки про відмову в позові неправильними. Разом з тим, позивач не є власником пошкодженого транспортного засобу, а відповідно не є належним суб`єктом, уповноваженим на звернення з таким позовом. В оскаржуваному рішенні суд посилався на такі аргументи сторін, однак не навів жодних мотивів врахування/неврахування таких.

Інші учасники справи відзивів на апеляційну скаргу не подали.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи.

За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у цій справі є 18 серпня 2026 року - дата складення повного судового рішення.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до розписки ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 мотоцикл марки «Loncin» моделі LX250GS-2 А, д.н.з. НОМЕР_1 , за 55 000 грн. Після отримання грошових коштів ОСОБА_2 передав позивачу ключі та свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу.

Постановою Рожищенського районного суду Волинської області від 26 червня 2023 року відповідача ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124 КУпАП та на підставі ст. 36 КУпАП застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3 400 грн.

Згідно із вказаною постановою, 01 червня 2023 року о 22 год 30 хв ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «ROVER - 75», д.н.з. НОМЕР_2 , по вул. Зелена, 27 в смт Дубище Луцького р-ну Волинської обл., здійснюючи маневр розвороту, чим змінюючи напрямок руху, не переконався що це буде безпечно, не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не надав переваги в русі мотоциклу «Loncin», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався по головній дорозі, в результаті чого здійснив ДТП, в якій транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Крім того, 01 червня 2023 року о 22 год 30 хв водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «ROVER - 75», д.н.з. НОМЕР_2 , по вул. Зелена, 27 в смт Дубище Луцького р-ну Волинської обл., будучи причетним до ДТП, залишив місце ДТП до приїзду працівників поліції, чим порушив п. 2.10а Правил дорожнього руху.

Постановою Рожищенського районного суду Волинської області від 26 червня 2023 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ч. 2 ст. 126 КУпАП та застосовано відносно нього заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх - попередження.

Згідно із зазначеною постановою 01 червня 2023 року о 22 год 30 хв ОСОБА_4 керуючи мотоциклом марки «Loncin», д.н.з. НОМЕР_3 , по вул. Зелена, 27 в смт Дубище Луцького р-ну Волинської обл. та будучи причетним до ДТП, залишив місце ДТП до приїзду працівників поліції.

Крім того, 01 червня 2023 року о 22 год 30 хв ОСОБА_4 керував мотоциклом марки «Loncin», д.н.з. НОМЕР_3 , по вул. Зелена, 27 в смт Дубище Луцького р-ну Волинської обл. не маючи права керування таким транспортним засобом.

Згідно з копією свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_4 мотоцикл марки «Loncin» моделі LX250GS-2 А, д.н.з. НОМЕР_1 , зареєстрований за ОСОБА_2 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження, виданого 26 жовтня 2006 року Дубищенською селищною радою Рожищенського району Волинської області, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Дубище Рожищенського р-ну Волинської обл., батьками зазначені: батько - ОСОБА_3 , матір - ОСОБА_10 .

Згідно з копією довідки про реєстрацію місця проживання особи від 05 червня 2020 року № 241, за відомостями Виконавчого комітету Рожищенської міської ради місце проживання ОСОБА_3 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку експерта № -29-2025 від 25 липня 2025 року:

- ринкова вартість мотоцикла марки «Loncin» моделі LX250GS-2 А, д.н.з. НОМЕР_1 , станом на дату ДТП - 01 червня 2023 року становила 55 040 грн;

- вартість відновлювального ремонту мотоцикла марки «Loncin» моделі LX250GS-2 А, д.н.з. НОМЕР_1 , без врахування коефіцієнта фізичного зносу станом на дату дослідження – 30 червня 2025 року становить 40 050 грн 58 коп.;

- вартість відновлювального ремонту мотоцикла марки «Loncin» моделі LX250GS-2 А, д.н.з. НОМЕР_1 , з врахування коефіцієнта фізичного зносу станом на дату дослідження – 30 червня 2025 року становить 40 050 грн 58 коп.;

- вартість матеріального збитку мотоцикла марки «Loncin» моделі LX250GS-2 А, д.н.з. НОМЕР_1 , станом на дату дослідження – 30 червня 2025 року становить 40 050 грн 58 коп.;

- залишкова вартість мотоцикла марки «Loncin» моделі LX250GS-2 А, д.н.з. НОМЕР_1 , після отримання пошкоджень внаслідок ДТП, яка мала місце 01 червня 2023 року становить 149 879 грн 42 коп.

З пояснень експерта ОСОБА_11 судом встановлено, що огляд мотоцикла проводився в домашніх умовах та у відповідності до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. При огляді транспортного засобу не можна було встановити попередні ушкодження та ремонтні роботи в разі їх проведення, а також пробіг, оскільки відбулося тотальне пошкодження бортової мережі. Розмір матеріального збитку становить 40 000 грн, залишкова вартість – 15 000 грн.

Також судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_5 01 червня 2023 року на момент ДТП не була застрахована.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 15 ЦК України, ч.1 ст. 16 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент ДТП) (далі – Закон № 1961-IV), та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Пунктом 2.1. ст. 2 Закону № 1961-IV передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону №1961-IV).

Порядок здійснення страхового відшкодування на території України визначено Розділом ІІІ Закону №1961-IV.

Відповідно до абз. 2 п. 22.1. ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу (ст. 28 Закону № 1961-IV).

Згідно з пп. 33.1.4. п. 33.1. ст. 33 Закону № 1961-IV у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний, зокрема: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про ДТП встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

За змістом пп. а) п. 41.1. ст. 41 Закону № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п. 1.7. ст. 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини 1 та 3 ст. 13 ЦПК України).

Відповідач — це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц вказала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частини 1, 2 та 3 ст. 51 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі №761/23904/19 зазначив, що визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції відмовляючи в позові ОСОБА_1 , правильно виходив з того, що позивач як це передбачено ст. 51 ЦПК України на час подання позову та розгляду справи клопотання про залучення МТСБУ до участі у цій справі в якості співвідповідача не заявила, хоча саме останнє є належним відповідачем у частині позовних вимог, які підлягають задоволенню за рахунок регламентних виплат, зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_5 , який є винуватцем ДТП, що сталася 01 червня 2023 року, не була застрахована. Тому, на переконання колегії суддів, відмова судом в позові через неналежний суб`єктний склад є цілком обґрунтованою, узгоджується з наведеними нормами процесуального права та усталеною практикою Верховного Суду.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про відмову в позові ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим.

Наведені в апеляційній скарзі доводи про те, що позивач могла вільно, на власний розсуд обирати спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика – МТСБУ, проте вона у даному випадку звернулася безпосередньо до особи, яка завдала шкоди і таке її право є абсолютним та не може бути припинене чи обмежене, колегія суддів до уваги не приймає. Обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Випадок, коли у МТСБУ настає обов`язок відшкодувати шкоду на умовах, визначених зазначеним Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, передбачена пп. а) п. 41.1. ст. 41 Закону №1961-IV. Та обставина, що позивач у визначений цим Законом строк не звернулася із заявою про страхове відшкодування до МТСБУ як це передбачено ст. 35 Закону № 1961-IV, що є обов`язковою передумовою виплати такій особі страхового відшкодування, за умови, що вона має право на його отримання, на що вказувала представник третьої особи МТСБУ у відзиві на апеляційну скаргу, не спростовує тієї обставини, що обов`язок щодо відшкодування шкоди за рахунок регламентних виплат потерпілій особі у разі завдання шкоди особою, яка не застрахувала свою цивільно-правову відповідальність покладено на МТСБУ, і саме тому МТСБУ мало бути залучено до участі у цій справі в якості належного відповідача, а не третьою особою, оскільки визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду та не дають підстав для висновку, що рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права або неправильним застосуванням норм матеріального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про законність та обґрунтованість ухваленого у цій справі рішення та відсутність підстав для його скасування.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Крім того, зважаючи на те, що апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 підлягає залишенню без задоволення, а представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача МТСБУ ОСОБА_9 у відзиві на апеляційну підтримувала вимоги апеляційної скарги щодо безпідставної відмови суду у позові через незалучення позивачем до участі у справі МТСБУ як співвідповідача , то підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 500 грн у даному випадку відсутні.

Керуючись статтями 268, 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 27 травня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя

Судді: