Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №761/3397/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/3397/25

Провадження № 2/761/1616/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05 травня 2026 року

Шевченківський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого судді: Кондратенко О.О.,

за участі:

секретар: Журавльова М.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої пожежею

ВСТАНОВИВ:

В січні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом, в якому просила суд:

-стягнути з ОСОБА_2 на її ( ОСОБА_1 ) користь матеріальну (майнову) шкоду завдану внаслідок залиття її квартири спричиненої пожежею у розмірі 626 451, 00 грн., моральну шкоду у розмірі 30 000, 00 грн., витрати по сплаті судового збору.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1, яка знаходиться на 23 поверсі. 03 вересня 2020 року за вищевказаною адресою на 24 поверсі у квартирі відповідача - №24 сталася пожежа. З вини відповідача, пожежею повністю була знищена його квартира та були завдані руйнування фасаду всього будинку і цілісності інженерних комунікацій, а саме: були пошкоджені несучі стіни, вигоріли блоки, відсутні вікна. Оскільки, відповідач проживав над позивачем на 24 поверсі, належне їй житло теж зазнало суттєвих пошкоджень та мало місце залиття квартири. Експертами встановлено, що в постраждалій квартирі позивача пошкоджено свіжий ремонт 2020 року, шляхом залиття водою та потрапляння кіптяви і смороду, внаслідок пожежі у квартирі відповідача. Зафіксовані значні пошкодження та підсумовано вартість завданої майнової шкоди на загальну суму 626 451, 00 грн. Оскільки, в досудовому порядку відповідач або його родичі добровільно не відшкодували заподіяну їй матеріальну шкоду, на зв?язок не виходили до теперішнього часу, ніякої допомоги не надавали, тому, позивач звернулась до суду з даним позовом для захисту своїх порушених прав та перешкоди в користуванні майном. Крім того, внаслідок пошкодження даного майна, позивачу було спричинено моральну шкоду, яка полягає у стресі та душевних стражданнях.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 січня 2025 року цивільну справу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами позовного (загального) провадження з викликом сторін та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19 січня 2026 року закрито підготовче засідання по справі, призначено до розгляду по суті.

Відповідач своїм правом щодо направлення відзиву на позовну заяву не скористався; відзив на позовні вимоги до суду не надіслав.

В судовому засіданні представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягали в повному обсязі, з підстав викладених у позові; проти проведення заочного розгляду справи не заперечували.

Відповідач в судове засідання не з?явився; про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку; причини неявки суду не сповістив; письмовий відзив на позов не надіслав, як і не направив свого представника для прийняття участі у розгляді справи; по справі зібрано достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки, представник позивачки не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, суд, відповідно до ст.ст. 223, 280 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухав пояснення представника позивача, розглянувши подані стороною позивача документи, повно і всебічно з?ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об?єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 2 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч.1 ст.1192 ЦК України, з врахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов?язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди" роз`яснює, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Перевіряючи обставини по справі судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 13 серпня 2015 року, ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 400591279 від 23 жовтня 2024 року, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1.

Частина 4 статті 319 ЦК України визначає, що власність зобов?язує.

Згідно ст.322 ЦК України, власник зобов?язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 03 вересня 2020 року в квартирі АДРЕСА_3 , власником якої є відповідач, виникла пожежа, в результаті ліквідації якої відбулось залиття квартири АДРЕСА_1 , яка належить позивачу.

Так, згідно листа Шевченківського районного управління ГУ ДСНС України у м. Києві від 18 вересня 2020 року № 23/1641 та акту про пожежу від 03 вересня 2020 року з фототаблицею, підтверджено факт пожежі, яка виникла 03 вересня 2020 року в квартирі АДРЕСА_3 , що розташована на 24 поверсі житлового комплексу. Матеріали щодо даної пожежі направлено до Шевченківського управління поліції ГУ НП в м. Києві для подальшої перевірки та прийняття рішення.

Пунктом 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року N 76, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за N 927/11207 передбачено, що у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт. В акті повинно бути зазначено причину залиття квартири.

10 вересня 2020 року комісією ТОВ ?Ковальська-Житлосервіс? складено Акт залиття квартири АДРЕСА_1 . В акті зазначено, що залиття квартири №235 сталося внаслідок гасіння пожежі в вище розташованій квартирі №246 , яке мало місце 03 вересня 2020 року.

При візуальному огляді даної квартири в коридорі над вхідними дверима, спостерігається відшарування декоративної штукатурки площею 1 кв.м. та сліди залиття на стелі площею 13, 5 кв.м. (стеля підвісна з гіпсокартону з водоемульсійним фарбуванням).

В кухні-гостинній спостерігаються сліди залиття на стелі площею 17, 9 кв.м. (стеля підвісна з гіпсокартону з водоемульсійним фарбуванням) на стіні тріщина довжиною 3 м.п. (гіпсова 3D панель).

В кабінеті спостерігаються сліди залиття на стелі площею 13, 6 кв.м. (стеля підвісна з гіпсокартону з водоемульсійним фарбуванням), на стіні відслідковується затікання декоративної штукатурки площею 9 кв.м.

В спальній кімнаті спостерігаються сліди залиття на стелі площею 13, 6 кв.м. (стеля підвісна з гіпсокартону з водоемульсійним фарбуванням).

В ванній кімнаті спостерігаються сліди залиття на стелі площею 8, 3 кв.м. (стеля підвісна з гіпсокартону з водоемульсійним фарбуванням), на стіні відбулося відшарування кахлю площею, приблизно 9 кв.м.

В сауні спостерігається замокання та деформація дерев?яної вагонки (кедр Канадський).

Також, при візуальному огляді квартири у всіх кімнатах відслідковується розбухання меблів та пошкодження віконних склопакетів.

Вищезазначений акт підписаний усіма членами комісії.

Таким чином, досліджені в судовому засіданні докази свідчать про те, що залиття квартири позивачки сталося внаслідок гасіння пожежі у квартирі №246 , власником якої є відповідач.

На спростування вищезазначених обставин з боку відповідача суду не було надано жодного доказу.

При зверненні до суду з позовом позивачка, як на підставу визначення спричиненої їй матеріальної шкоди посилалась на Висновок експерта №15-12/20 за результатами проведення комісійного експертного будівельно-технічного дослідження, складеного 15 грудня 2020 року судовим експертом Вець В.В., згідно якого - вартість завданої майнової шкоди (завданих збитків внаслідок залиття квартири №235 в результаті гасіння пожежі, яка мала місце 03 вересня 2020 року в квартирі №246 ) становить: 626 451, 00 грн.

Обгрунтованість висновку експерта у суду не викликає сумніву.

Жодних заперечень щодо наданого позивачкою висновку експерта з боку відповідача суду надано не було.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що залиття квартири позивачки, сталося з вини відповідача, а тому він, відповідно до ст.1166 ЦК України, зобов?язаний відшкодувати позивачці заподіяні цим збитки.

Громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями (ст.10 Житлового кодексу України).

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 572 від 08.10.1992 р., власник майна (орендар) квартири зобов`язаний дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил; використовувати приміщення житлового будинку і гуртожитку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання; не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, гуртожитку, порушують умови проживання громадян.

Під час розгляду справи, відповідачем не було доведено та не надано доказів, які б свідчили про відсутність причинно - наслідкового зв`язку між залиттям, яке мало місце 03 вересня 2020 року, та яке призвели до залиття квартири, належної ОСОБА_1 .

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна ( ч.1 ст.23 ЦК України, п.3 ч.2 ст.23 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Звертаючись до суду з вищезазначеним позовом позивачка зазначила, що їй, як власниці квартир АДРЕСА_1 була спричинена моральна шкода, внаслідок залиття належної їй квартири з вище розташованої квартири №246 в цьому ж будинку, яка належить відповідачу. Також зазначила, що в результаті винних та неправомірних дій відповідача було порушено її звичайний режим життя, завдано сильного психологічного стресу, внаслідок якого погіршився стан здоров?я, зовнішній вигляд. Не один рік поспіль її та її близьких, переслідував стан страху за життя, хвилювання за пошук грошей на ремонт. Виникла постійна внутрішня тривога після жахливої пригоди, постійного емоційного неспокою. Вищезазначений випадок порушує її право та створює перешкоди у користуванні належним їй майном.

Враховуючи роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 9 Постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" за № 4 від 31 березня 1995року, згідно з якими розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, при визначенні розміру моральної шкоди суд враховує, що мали місце факти залиття квартири позивачки, саме з вини відповідачки внаслідок яких було пошкоджено її майно, також це залиття спричинило у позивачки негативні зміни у звичайних умовах її життя, що зумовлено витрачанням часу на документальне оформлення випадків залиття, тривалого захисту свого порушеного права в суді, а тому, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме, з відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню у відшкодування моральної шкоди 15 000, 00 грн.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що з відповідача, як власника квартири - АДРЕСА_3 підлягає стягненню на користь позивачки у відшкодування матеріальної шкоди 626 451, 00 грн.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі ( ч. 1 ст. 4 Закону України " Про судовий збір " ).

З 01 січня 2025 року, згідно із Законом України " Про Державний бюджет України на 2025 рік " прожитковий мінімум для працездатних осібстановить 3 028, 00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України " Про судовий збір ", за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, загальна сума позовних вимог, що заявлена ОСОБА_1 до стягнення складає 656 451, 00 грн. Отже, розмір судового збору, який підлягав до сплати при зверненні ОСОБА_1 до суду з позовною заявою складає - 6 564, 51 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 6 414, 51 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1192 ЦК України; Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" за № 4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами та доповненнями, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої пожежею - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_6 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_7 ) матеріальну (майнову) шкоду у розмірі 626 451 (шістсот двадцять шість тисяч чотириста п`ятдесят одна) грн. 00 коп., моральну шкоду у розмірі 15 000 (п?ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 6 414 (шість тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 51 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: