Вирок від 17 серпня 2026 р. у справі №152/1772/25 — Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/1772/25

1-кп/152/54/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого - ОСОБА_1 ,

секретаря

судового засідання - ОСОБА_2 ,

з участю:

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

законного представника

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

захисника - ОСОБА_6 ,

у справах дітей - ОСОБА_7 ,

представника ювенальної

поліції - ОСОБА_8 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020150000179 від 13 серпня 2025 року,

за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Теклівка Шаргородського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України , випускника ДПТНЗ «Мазурівський АЦ ПТО», не одруженого, раніше не судимого,

- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

у с т а н о в и в:

ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 13 серпня 2025 року близько 12 години 00 хвилин водій ОСОБА_4 , не маючи посвідчення водія відповідної категорії, керуючи мотоциклом «Spark», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись в м. Шаргород Жмеринського району Вінницької області по вулиці Козацька у напрямку вулиці Жмеринське шосе зі швидкістю близько 80,8 - 87,6 км/год, поблизу магазину № 9, під час зміни напрямку руху та виконання маневру обгону попутного автомобіля, не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а також що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, виїхав на смугу зустрічного руху, при цьому маючи об`єктивну можливість виявити малолітнього ОСОБА_9 , який керуючи самокатом, рухався у зустрічному напрямку на краю зустрічної смуги руху, продовжуючи рух, не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та допустив наїзд на ОСОБА_9 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_9 відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 71 від 30 жовтня 2025 року отримав наступні тілесні ушкодження: закрита черепно мозкова травма: забій головного мозку, множинні садна та гематоми волосянної частини голови та обличчя; відкритий перелом правої стегнової кістки у верхній третині зі зміщенням відламків; закритий розрив лобкового симфізу без порушення функції тазових органів; закритий перелом у верхній третині лівої плечової кістки зі зміщенням відламків; забиті рани в ділянці лівого плеча, калитки, пахвинної ділянки; закрита тупа травма органів грудної клітки: контузія обох легень та органів середостіння; закрита тупа травма органів черевної порожнини: гематома печінки; множинні забиті садна тулуба, обох верхніх та нижніх кінцівок, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя під час заподіяння.

Відповідно до висновку комплексної інженерно-транспортної та фототехнічної експертизи № КСЕ-19/102-25/19684 від 24 жовтня 2025 року «У досліджуваній дорожньо-транспортній ситуації, при заданому комплексі вихідних даних в діях водія мотоцикла «Spark SP200R-27», державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_4 вбачаються невідповідності вимогам п.п. 10.1, 12.4, 14.2(в) Правил дорожнього руху України.

Таким чином, водій ОСОБА_4 порушив вимоги п.п. 10.1, 12.4, 14.2(в) Правил дорожнього руху України, згідно з якими: п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; п. 12.4 «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.»; п. 14.2(в) «Перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що: смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані».

Порушення вимог п. 14.2(в) Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_4 знаходиться у причинному зв`язку з виникненням події дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.

Таким чином, неповнолітній ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Прокурор вважає за можливе не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і здійснювати судовий розгляд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 свою винуватість у висунутому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро розкаявся і дав показання, які за своїм змістом повністю відповідають викладеним вище обставинам вчинення ним злочину, пояснивши, зокрема, що він вчинив інкримінований йому злочин у вказаний в обвинувальному акті час та місці. Вину визнає, щиро кається, просив суворо не карати, шкоду відшкодував.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 просила суд врахувати, що обвинувачений визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, злочин вчинив будучи неповнолітнім, щиро розкаюється. Також, вказала, що стороною обвинуваченого здійснювалися та здійснюються перерахування коштів на лікування та реабілітацію потерпілого. З урахуванням всіх обставин справи, просила обвинуваченого ОСОБА_4 суворо не карати та не позбавляти спеціального права.

Законний представник потерпілого в судове засідання подала заяву про розгляд справи за її відсутності, відсутності неповнолітнього потерпілого та її представника.

Ураховуючи те, що учасники судового засідання, не оспорюють усі обставини, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, судом установлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд провів судовий розгляд цього провадження щодо усіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших обставин у кримінальному провадженні, обмежившись лише допитом обвинуваченого, дослідженням доказів, які характеризують його особу та щодо речових доказів.

Отже, суд вважає доведеним у судовому засіданні те, що неповнолітній обвинувачений ОСОБА_4 своїми діями вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні неповнолітньому обвинуваченому виду та міри покарання, бере до уваги характер, ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, конкретні обставини справи, дані про особу неповнолітнього обвинуваченого, який на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується добре, раніше не судимий.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 є щире каяття та вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, відшкодування завданої шкоди. Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_4 є вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 103 КК України, при призначенні покарання суд, крім обставин, передбачених у статтях 65-67 цього Кодексу, враховує умови життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості ОСОБА_4 .

Згідно ст. 485 КПК України, під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми, крім обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, також з`ясовуються: 1) повні і всебічні відомості про особу неповнолітнього: його вік (число, місяць, рік народження), стан здоров`я та рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси особи, які необхідно враховувати при індивідуалізації відповідальності чи обранні заходу виховного характеру. За наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов`язану з психічною хворобою, повинно бути також з`ясовано, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними; 2) ставлення неповнолітнього до вчиненого ним діяння; 3) умови життя та виховання неповнолітнього; 4) наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 487 КПК України, при дослідженні умов життя та виховання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого належить з`ясувати: 1) склад сім`ї неповнолітнього, обстановку в ній, взаємини між дорослими членами сім`ї та дорослими і дітьми, ставлення батьків до виховання неповнолітнього, форми контролю за його поведінкою, морально-побутові умови сім`ї; 2) обстановку в школі чи іншому навчальному закладі або на виробництві, де навчається або працює неповнолітній, його ставлення до навчання чи роботи, взаємини з вихователями, учителями, однолітками, характер і ефективність виховних заходів, які раніше застосовувалися до нього; 3) зв`язки і поведінку неповнолітнього поза домом, навчальним закладом та роботою.

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх», суд повинен, також, з`ясувати вік неповнолітнього, стан здоров`я та загального розвитку, характеристику (ставлення до навчання, праці, поведінка в побуті), умови життя і виховання (дані про сім`ю, побутове оточення), обставини, що негативно впливали на його виховання, вплив дорослих підмовників, його ставлення до вчиненого діяння.

Так, судом встановлено, ОСОБА_4 здоровий, хронічних чи гострих захворювань не має, фізично розвинутий, проживає разом матір`ю - ОСОБА_5 та батьком - ОСОБА_10 в АДРЕСА_1 , соціальні зв`язки з рідними та близькими добрі. Умови проживання у задовільному стані. Будинок належить матері ОСОБА_5 . Мати займається тимчасовими заробітками, а батько перебуває в лавах ЗСУ з 2026 року. Для неповнолітнього ОСОБА_4 створені умови для проживання, навчання та відпочинку, він має власну кімнату, необхідні меблі, місце для сну, зберігання речей та виконання домашніх завдань. Сім`я забезпечена всім необхідним.

В судовому засіданні представник Служби у справах дітей Шаргородської міської ради ОСОБА_7 не повідомляла, що ОСОБА_4 перебуває на профілактичному обліку як дитина правопорушник.

Представник ювенальної поліції ОСОБА_11 в судовому засіданні не повідомила, що ОСОБА_4 перебуває на профілактичному обліку як дитина правопорушник.

Також, при призначенні покарання обвинуваченому суд приймає до відома досудову доповідь, складену органом пробації.

Так, з досудової доповіді, що складена провідним інспектором Жмеринського РС №2 філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області ОСОБА_12 , вбачається, що зважаючи на інформацію, що характеризує особистість неповнолітнього обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення неповнолітнього ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе. При цьому, зазначено, що у разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладення на правопорушника обов`язків відповідно до ст. 76 КК України, а саме, виконувати заходи, передбачені апробаційною програмою «Зміна про кримінального мислення».

Суд не знаходить підстав для застосування до ОСОБА_4 статей 69, 69-1 КК України, а тому: з урахуванням усіх обставин у справі, ступеня тяжкості злочину, вчиненого обвинуваченим, особи винуватого, наявності обставин, що пом`якшують покарання та обставин, що обтяжують покарання, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 286 КК України.

Окрім того, з урахуванням обставин справи, ставлення обвинуваченого до вчиненого, думки прокурора, суд доходить висновку, що доцільним є застосування до ОСОБА_4 положень ст.ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, строком на один рік, з покладенням на обвинуваченого обов`язків, визначених пунктами 1, 2 ст. 76 КК України, оскільки, на переконання суду, виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.

Також, санкцією ч. 2 ст. 286 КК України передбачено додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, тому суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.

Призначаючи ОСОБА_4 зазначене вище покарання, суд виходить із того, що воно є достатнім для виправлення обвинуваченого, його перевиховання, запобігання вчиненню нових злочинів, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення передбачених ч. 2 ст. 50 КК України цілей покарання.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати в справі за проведення експертиз становлять 8468,30 грн.

При цьому суд враховує положення ч. 3 ст. 33 ЦК України та ст. 1179 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 ЦК України встановлено, що неповнолітня особа несе відповідальність за шкоду, завдану нею іншій особі, відповідно до статті 1179 цього Кодексу.

Згідно з ст. 1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов`язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини. Обов`язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Таким чином, понесені процесуальні витрати за проведення експертиз у зв`язку із залученням стороною обвинувачення експертів у розмірі 8468,30 грн, слід покласти на законних представників неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_4 в рівних частинах, тобто на його матір - ОСОБА_5 та на його батька - ОСОБА_10 .

Долю речових доказів належить вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався та підстав для його застосування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 349, статтями 368-371, 373-376, 484, 485, 487-490, 496 КПК України, на підставі ч. 2 ст. 286, ст.ст. 75, 76, 98, 103, 104 КК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного за цим вироком основного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку у 1 (один) рік не вчинить нового злочину.

На підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 протягом встановленого судом іспитового строку в 1 (один) рік обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Початок іспитового строку рахувати з моменту проголошення вироку.

Скасувати арешт, накладений на мотоцикл «Spark», державний номерний знак НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , накладений ухвалою слідчого судді Шаргородського районного суду Вінницької області від 14 серпня 2025 року.

Скасувати арешт, накладений на самокат марки «BEST», накладений ухвалою слідчого судді Шаргородського районного суду Вінницької області від 14 серпня 2025 року.

Скасувати арешт, накладений на DVD-R диск, 4,7 GB з відеозаписом з камери відеоспостереження з магазину ПП «ОСОБА_7», накладений ухвалою слідчого судді Шаргородського районного суду Вінницької області від 14 серпня 2025 року.

Речові докази: мотоцикл «Spark», державний номерний знак НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 - повернути власнику ОСОБА_5 ; самокат марки «BEST» - повернути власнику ОСОБА_13 ; DVD-R диск, 4,7 GB з відеозаписом з камери відеоспостереження з магазину ПП «ОСОБА_7» - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з законних представників неповнолітнього ОСОБА_4 - матері ОСОБА_5 та батька - ОСОБА_10 в рівних частинах на користь держави процесуальні витрати пов`язані з залученням експертів в сумі 8468 гривень 30 копійок.

Згідно зі статтями 392-395, 532 КПК України вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

В умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Згідно зі статтею 376 КПК України, учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1