Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №152/456/26 — Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/456/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

18 серпня 2026 року м. Шаргород

Суддя Шаргородського районного суду Вінницької області Войнаровський І.В.,

за участі:

особи, яка притягується до

адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

адвоката Скорковської Л.А.,

розглянувши матеріали, які надійшли від Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , непрацюючого,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

у с т а н о в и в:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 09 березня 2026 року серії ЕПР №610336, 09 березня 2026 року о 12 годині 55 хвилин в с. Рахни – Лісові по вул. Паркова, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Sparta SD 150 державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а сааме (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, зміна кольору шкіряного покриву обличчя). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, а саме на нагрудний персональний відеореєстратор МОТОРОЛА ВБ 400 В-3 №855204, чим порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху.

21 травня 2026 року від адвоката Скорковської Л.А. до суду надійшли заперечення на протокол, в яких вона вказує, що ОСОБА_1 свою вину у вчиненні даного правопорушення не визнає, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №610336 від 09.03.2026 року вважає незаконним, необґрунтованим та складеним із грубим процесуальними порушеннями, а провадження у справі таким, що підлягає закриттю. Зазначає, що 09.03.2026 року о 13:24:41 поліцейським Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції Макогоном М.О. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №610336, відносно ОСОБА_1 (надалі – ОСОБА_1 ) за ч.1 ст.130 КУпАП, згідно якого 09.03.2026 12:55:00 в с.Рахни-Лісові по вул. Паркова, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Sparta SD 150», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, зміна кольору шкіряного покриву обличчя). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, а саме на нагрудний персональний відеореєстратор Моторола ВБ-400 В-3 №855204, чим порушив п.2.5 ПДР – Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських засобів. Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Частиною першої статті 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Разом із тим, має бути дотримана процедура складання протоколу та направлення водія для проходження огляду. Так, порядок огляду на стан сп`яніння визначений ст. 266 КУпАП, а також «Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року №1103 (далі - Порядок) та «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція). Згідно положень ч.2 та ч.3 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Відповідно до п. 2, 7 розділу І Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, а у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я). Згідно п.5 розділу ІІ Інструкції перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Пунктами 8, 9 Інструкції та пунктами 7, 8 Порядку регламентовано, що з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше, ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Таким чином, інспектор поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення, у разі наявності у водія ознак перебування в стані алкогольного сп`яніння зобов`язаний був запропонувати останньому пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки автомобіля, а у разі відмови водія пройти такий огляд на місці, або незгоди з його результатами, зобов`язаний був запропонувати ОСОБА_1 прослідувати до найближчого відповідного закладу охорони здоров`я для огляду в його умовах лікарем. Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами. Вважаю складений відносно ОСОБА_1 протокол необґрунтованим, а зібрані у справі матеріали такими, що не можуть вважатися належними, допустимими та достатніми доказами його вини, з огляду на істотні порушення вимог законодавства, допущені працівником поліції під час оформлення адміністративних матеріалів, з огляду на наступне. По-перше, неповна, упереджена відеофіксація події та приховування ключових обставин (доказів). Долучений до матеріалів справи відеозапис із нагрудної камери працівника поліції є неповним та умисно обрізаним, що прямо суперечить вимогам ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок застосування технічних засобів фіксації. Зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено час його складання — 13:24:41 год., тоді як наданий до суду відеозапис повністю закінчується о 13:18:27 год. Таким чином, відсутній відеозапис подій, які відбувалися протягом щонайменше шести хвилин до моменту складення протоколу. Саме в цей проміжок часу, після виходу зі службового автомобіля, ОСОБА_1 остаточно зрозумів суть претензій працівника поліції та чітко висловив згоду пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Однак працівник поліції відмовився проводити будь-який огляд на стан алкогольного сп`яніння, після чого безпідставно оформив нібито «відмову» від проходження огляду, повернув документи та повідомив, що ОСОБА_1 може їхати далі. У відповідності до положень п.1 ч.1 ст.40 Закону України "Про Національну поліцію" поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, зокрема з метою виявлення або фіксування правопорушення. Згідно п.п.1 п.2 п.5 розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 року №1026, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення працівниками поліції здійснюється застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до вимог п.2,5 розділу ІІ вказаної Інструкції портативний відеореєстратор та карта пам`яті обліковуються з наданням відповідного інвентарного та номенклатурного номерів. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Таким чином, відеозапис події за ст.130 КУпАП має бути безперервним. Вибіркова, неповна фіксація або вимкнення камери до моменту завершення оформлення матеріалів повністю позбавляє відеозапис статусу належного та допустимого доказу. По-друге, вбачається фіктивність направлення на огляд до медичного закладу. У матеріалах справи міститься направлення на огляд до закладу охорони здоров`я із зазначенням часу його складання — 13:10 год. Водночас на відеозаписі у відповідний проміжок часу відсутні будь-які дії працівника поліції щодо оголошення, вручення чи роз`яснення ОСОБА_1 такого направлення. Фактично працівник поліції мовчки вводив інформацію у планшет, при цьому жодної розмови щодо направлення до медичного закладу не відбувалося. Про існування такого документа ОСОБА_2 не повідомлялося, його зміст не оголошувався, копія не вручалася. Отже, направлення було оформлене працівником поліції формально та одноособово, без дотримання передбаченої законом процедури направлення особи на медичний огляд, визначеної Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року №1103. По-третє, введення в оману щодо суті процедури та відсутність усвідомленої відмови. Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду, може мати місце виключно за умови наявності свідомої, чіткої, однозначної та належним чином зафіксованої відмови особи після повного роз`яснення їй суті процедури та правових наслідків такої відмови. Тобто адміністративне правопорушення у вигляді відмови від огляду може бути вчинене виключно з прямим умислом. Однак із долученого відеозапису вбачається, що працівники поліції спочатку повідомив ОСОБА_1 , що він вчинив правопорушення у зв`язку з рухом без захисного мотошолома та фактично спілкувався з ним саме у контексті цього правопорушення. Надалі інспектор почав формально пропонувати «пройти огляд», при цьому не конкретизуючи, де саме та у який спосіб такий огляд має проводитися — на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного засобу чи у закладі охорони здоров`я. При цьому працівник поліції неодноразово та настирливо повторював, що ОСОБА_1 «має право відмовитися», однак не роз`яснював наслідків такої відмови та не забезпечив належного розуміння особою самої процедури огляду. Більше того, у самому протоколі про адміністративне правопорушення зазначено лише загальну фразу про те, що ОСОБА_1 нібито «відмовився пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння», однак не зазначено, у якому саме закладі охорони здоров`я пропонувалося пройти такий огляд. Також у протоколі взагалі відсутні будь-які відомості про нібито відмову від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу із використанням спеціального технічного засобу. Таким чином, зі змісту протоколу неможливо встановити, від якого саме виду огляду нібито відмовилась особа: від огляду на місці із застосуванням спеціального технічного засобу чи від огляду у медичному закладі. Такі недоліки є істотними, оскільки порядок проведення огляду та фіксації відмови є чітко регламентованим законом. Крім того, на відеозаписі о 13:02 год., коли працівник поліції востаннє запитав ОСОБА_1 щодо нібито відмови від проходження огляду, останній прямо повідомив, що його «запутали» та перепитав: «чи все це заради шолому?». Вказані слова прямо свідчать про те, що ОСОБА_1 не розумів суті пред`явлених йому вимог, перебував у стані дезорієнтації щодо характеру процедури та не усвідомлював правових наслідків своїх відповідей. Однак працівник поліції повністю проігнорував зазначені пояснення, не вчинив жодних дій для належного роз`яснення процедури огляду, не уточнив дійсну позицію особи щодо проходження огляду та не забезпечив однозначного волевиявлення. Натомість інспектор продовжив оформлення матеріалів, фактично друкуючи інформацію у планшеті без подальшого з`ясування обставин. За таких обставин відсутні належні, допустимі та беззаперечні докази того, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд у встановленому законом порядку, а також того, що мала місце свідома, добровільна, однозначна та належним чином зафіксована відмова від його проходження. Крім того, відомості, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення та акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, суперечать одне одному, оскільки у них вказані різні ознаки алкогольного сп`яніння. Більше того, на відеозаписі працівник поліції фактично озвучує лише одну ознаку сп`яніння. Та з відеозапису не вбачається, що у ОСОБА_1 мали місце порушення координації рухів, зміна кольору шкіряного покриву обличчя, його поведінка була адекватною, мова не повністю зрозуміла у зв`язку із певними проблемами з мовлення – заїкання, рухи тіла були адекватними. Проте, посилання на ознаки алкогольного сп`яніння особи, які висловлює поліцейський, повинні ґрунтуватися на об`єктивних чинниках і підтверджуватися сукупністю встановлених у справі обставин, прямо убачатися з відеозапису із місця події, а дії поліцейського щодо цього мають бути передбачуваними, послідовними та зрозумілими для стороннього спостерігача. Упереджене, необ`єктивне і безпідставне припущення поліцейського про наявність ознак сп`яніння межує із свавільним обвинуваченням і не може саме по собі бути законною підставою для формального притягнення особи до відповідальності за відмови від проходження огляду на стан сп`яніння. Крім цього, наявність особистих візуальних спостережень уповноваженої посадової особи, як суб`єкта владних повноважень та його суб`єктивні, певні судження і висновки, щодо вчинення ОСОБА_1 поставленого йому у вину правопорушення неможна сприймати як беззаперечний доказ, оскільки спостереження, переконання, судження та висновки, навіть суб`єкта владних повноважень, мають суб`єктивний характер і у розумінні ст. 251 КУпАП та ст. 77 КАС України не є доказами. По-четверте, невиконання працівником поліції обов`язку щодо відсторонення від керування Відповідно до вимог ч.1, 7 ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном можливість керування цим транспортним засобом, річковим або маломірним судном надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном. Проте, після складення протоколу ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, йому повернули документи і він самостійно продовжив рух. Якщо б у працівника поліції дійсно були обґрунтовані та реальні підстави вважати, що водій перебуває у стані алкогольного сп`яніння, він був би зобов`язаний негайно відсторонити його від керування транспортним засобом з метою забезпечення безпеки дорожнього руху та недопущення створення небезпеки для інших учасників дорожнього руху. Однак фактична поведінка працівника поліції повністю суперечить його твердженню про наявність у ОСОБА_1 ознак сп`яніння, оскільки після оформлення матеріалів він не вжив жодних реальних заходів для припинення подальшого керування транспортним засобом. Крім того, зазначені обставини підтверджуються і матеріалами справи, які взагалі не містять жодного акту, розписки чи іншого документа про відсторонення водія від керування транспортним засобом, передачу транспортного засобу іншій особі або вжиття працівниками поліції будь яких заходів щодо недопущення подальшого керування. Водночас на відеозаписі працівник поліції формально повідомляє про нібито відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, однак після припинення відеофіксації фактично дозволяє йому продовжити рух, повертає документи та не перешкоджає подальшому керуванню транспортним засобом. Таким чином, жодного реального відсторонення від керування не відбулося, а дії працівників поліції є взаємовиключними та свідчать про формальний характер оформлення адміністративних матеріалів. Більше того, сам факт надання дозволу на подальше керування транспортним засобом після складення протоколу фактично спростовує твердження працівника поліції про наявність у водія очевидних ознак алкогольного сп`яніння. По-п`яте, ігнорування пояснень щодо невживання алкоголю. Під час спілкування з інспектором поліції ОСОБА_1 одразу повідомив, що не вживає алкогольні напої з 2015 року у зв`язку із проходженням відповідного лікування та «кодуванням від алкогольної залежності». Однак зазначені пояснення працівником поліції були повністю проігноровані, до протоколу та інших матеріалів справи не внесені, що додатково свідчить про однобічність та упередженість під час оформлення адміністративних матеріалів. По-шосте, долучений до матеріалів справи акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів є недопустимим та неналежним доказом. Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів складений із істотними порушеннями вимог законодавства та не може вважатися належним і допустимим доказом у розумінні ст. 251 КУпАП. Відповідно до Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв ознак сп`яніння (затвердженої Наказом МВС/МОЗ №1452/735), результати огляду зазначаються в акті огляду, форма якого чітко визначена законодавством. Оформлення цього документа з дефектами є прямим порушенням процедури. Зокрема, долучений до матеріалів справи акт містить такі критичні недоліки: відсутність повної ідентифікації: акт не містить анкетних даних особи, щодо якої він складений, що унеможливлює ідентифікацію особи та ставить під сумнів належність цього процесуального документа саме до даної справи; відсутність відомостей про технічний засіб: у документі взагалі не зазначено назву, серійний номер та сертифікат спеціального технічного засобу, яким працівник поліції мав намір проводити огляд на місці зупинки, а також не вказано, від використання якого саме приладу особа нібито відмовилась; абсолютна суперечливість доказів: ознаки сп`яніння, внесені інспектором до акту огляду, кардинально не відповідають ознакам, зазначеним у протоколі про адміністративне правопорушення. Наявність різних даних у документах, що складалися одночасно, свідчить про їх упереджене та безпідставне заповнення; відсутність підпису службової особи: акт не містить підпису працівника поліції, який його склав. Відповідно до правових норм, документ, який не завірений підписом посадової особи, що його створила, є юридично нікчемним, не має статусу офіційного процесуального документа та не може бути належним джерелом доказів. Таким чином, документ, складений із такими істотними та системними дефектами, суперечить вимогам ст. 266 КУпАП, не може породжувати жодних правових наслідків та не може бути покладений судом в основу постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності. З огляду на викладене, матеріали справи містять численні істотні порушення вимог КУпАП та встановленої законом процедури проведення і фіксації огляду на стан сп`яніння, що виключає можливість визнання наданих доказів належними, допустимими та достовірними. Працівником поліції не забезпечено безперервної та повної відеофіксації події, не дотримано порядку направлення на медичний огляд, не конкретизовано спосіб та місце проведення огляду, а також не підтверджено наявності свідомої, чіткої та однозначної відмови ОСОБА_1 від його проходження. Натомість із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не розумів суті процедури, прямо повідомляв, що його «запутали», та вважав, що мова йде виключно про порушення щодо відсутності мотошолома. Працівником поліції ці пояснення проігнорував, не роз`яснив належним чином права, порядок проведення огляду та правові наслідки можливої відмови, після чого формально оформив адміністративні матеріали. Крім того, самі матеріали справи містять істотні суперечності та дефекти: різні ознаки сп`яніння у документах, відсутність належним чином оформленого акту огляду, відсутність відомостей про конкретний медичний заклад та технічний засіб огляду, сумніви щодо достовірності підписів, а також відсутність будь-яких документів про фактичне відсторонення від керування транспортним засобом. Більше того, дії працівника поліції після припинення відеофіксації, а саме повернення документів та фактичний дозвіл на подальше керування транспортним засобом, прямо спростовують його твердження про наявність у ОСОБА_1 очевидних ознак алкогольного сп`яніння та свідчать про формальний характер складення протоколу. За таких обставин у матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази того, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку свідомо та однозначно відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. В силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а тому вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена поза розумним сумнівом допустимими та достовірними доказами, а тому провадження у даній справі необхідно закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП,за відсутністю події та складу даного адміністративного правопорушення. З огляду на вище викладене адвокат Скорковська Л.А. просить закрити провадження в справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 винним себе у вчиненні адміністративного правопорушення при обставинах, викладених вище, не визнав. Вказав, що не вживав алкогольних напоїв та не був в стані алкогольного сп`яніння. При цьому пояснив, що взагалі не знав, що при спілкуванні з працівником поліції буде розглядати питання, щодо складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а не притягнення його адміністративної відповідальності за відсутність мотошолома.

Адвокат Скорковська Л.А.в судовому засідання свої заперечення на протокол підтримала та просила закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 , з підстав викладених у заперечені.

Заслухавши особу, яка притягується до притягується до адміністративної відповідальності та адвоката, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення доходжу до наступних висновків.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законом сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

КУпАП визнає відсутність у діянні складу (сукупності об`єктивних і суб`єктивних ознак) адміністративного правопорушення як обставини, що виключають провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, справа №175/1982/16-а (2а/175/10/16), адміністративне провадження №К/9901/9231/18, висловив позицію, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

За висновками Верховного Суду, викладеними у Постанові від 18.07.2019 року у справі №216/5226/16-а притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №536/1703/17 (К/9901/3839/17).

Так, п. 2.5 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Невиконання вказаних правил утворює склад правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.

Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (частині 2 статті 251 КУпАП).

Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 ст. 7 КУпАП).

Так, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Об`єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є: 1) керування транспортним засобом у стані сп`яніння (алкогольного, наркотичного чи іншого); 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння; 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суб`єктом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, коли особі інкримінується керування транспортним засобом у стані сп`яніння або відмова від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, може бути будь-яка особа, що досягла шістнадцятирічного віку (ст. 12 КУпАП), яка керувала транспортним засобом.

Тобто доказуванню підлягають такі обставини: 1) керування особою транспортним засобом та 2) перебування цієї особи у стані сп`яніння (наркотичного, алкогольного чи іншого) або відмова від проходження медичного огляду на стан такого сп`яніння.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09 червня 1998 року, п. 54 рішення у справі "Шабельник проти України" від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п.43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» ( з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Судом переглянутий відеозапис на DVD-R диску наданий до протоколу про адміністративне правопорушення.

За результатами перегляду встановлено, що на відеозаписі відображено, як працівник поліції переслідує на службовому автомобілі мотоцикл з державним номерним знаком НОМЕР_1 . Після зупинки транспортних засобів працівник поліції запитав водія мотоцикла ОСОБА_1 за мотошолом. Після чого, почав встановлювати особу ОСОБА_1 .. Встановивши особу ОСОБА_1 працівник поліції запитав водія чи буде ОСОБА_1 проходити освідування на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки або в лікарні, на що ОСОБА_1 повідомив, що не вживає алкогольних напоїв протягом одинадцяти років. Після чого, працівник повідомив, що на ОСОБА_1 буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та перейшов до роз`яснення прав ОСОБА_1 та складання протоколу. Лише, в подальшому працівник поліції повідомив про ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини та знову повідомив про проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Такі обставини підтверджують заперечення адвоката Скорковської Л.А. щодоне відображення всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 ..

При цьому, з переглянутого відеозапису встановлено, що «відмова від проходження на стан алкогольного сп`яніння» ОСОБА_1 не відповідала його волевиявленню, оскільки останній вважав, що справа розглядалася у зв`язку з відсутністю в нього мотошолома.

Формуючи такий висновок суд бере до уваги стан здоров`я ОСОБА_1 , а саме що він є інвалідом з дитинства.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення здійснюється судом лише в межах фактичних обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та на підставі наданих доказів, вихід за вказані межі є недопустимим.

Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а є лише початковим правовим висновком щодо дій особи, в якому фактично формулюється обвинувачення особи у вчиненні певного правопорушення.

Виходячи з наведеного, вважаю, що не доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому не вбачаю підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Пунктом 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України, провадження у даній справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Крім того, суд враховує вимоги ч. 1 ст. 284 КУпАП, відповідно до якої за наслідками розгляду по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Отже, на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України, провадження у даній справі підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 130, ст. 247, п. 1 ст. 247, статтями 283, 284 КУпАП, суд, -

п о с т а н о в и в:

Провадження в справі за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 КУпАП, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 КУпАП.

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим.

Скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя І.В. Войнаровський