Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №152/1224/26 — Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/1224/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 серпня 2026 року м. Шаргород

Суддя Шаргородського районного суду Вінницької області Роздорожна А.Г.,

за участі секретаря судового засідання – Бабиної І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з відділення поліції №2 Жмеринського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого мешканця АДРЕСА_1 , непрацюючого,

за частиною другою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, виніс постанову про наступне:

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи

1. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №718062 від 13 липня 2026 року, 13 липня 2026 року о 6-35 год по автодорозі Мурафа - Гибалівка водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Фольцваген Пассат, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, невиразна мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у КНП «Шаргородська міська лікарня» водій відмовився.

2. В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник адвокат Кришина А.М. не з`явилися, хоча належним чином були повідомленні про дату, час та місце проведення судового засідання.

3. Захисник Шевчука О.А. подала клопотання, в якому зазначила, що матеріали справи не містять належних доказів повторності вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною другою статті 130 КУпАП, протягом року, зокрема постанови про накладення на нього адміністративного стягнення, яка набрала законної сили. У зв`язку з відсутністю кваліфікуючої ознаки повторності його дії не можуть бути кваліфіковані за частиною другою статті 130 КУпАП, а тому захисник просила закрити провадження на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП (а.с.17-18).

4. 11 серпня 2026 року судом було зроблено запит до ВП №2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області з метою отримання копії постанови суду, яка набрала законної сили, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП для підтвердження правильності кваліфікації дій особи, адже відповідно до абзацу 2 статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, однак відповіді на запит в строк, що був встановлений судом, не надійшло.

ІІ. Оцінка Суду

5. На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення Суду надано такі докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №718062 від 13 липня 2026 року (а.с.1); акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 13 липня 2026 року (а.с.2); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до закладу охорони здоров`я – КНП Шаргородська міська лікарня (а.с.3); DVD-R диск (а.с.8).

6. Оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю Суд враховує.

7. Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

8. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

9. Суд звертає увагу на те, що частина друга статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчинене повторно протягом року. В даному випадку ОСОБА_1 інкримінується відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчинене повторно протягом року.

10. Таким чином, в даній ситуації вимагається доведення того, що ОСОБА_1 , будучи особою, яка керує транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції повторно протягом року.

11. Судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 протягом року до 13 липня 2026 року був підданий адміністративному стягненню за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Зокрема, на запит суду від 11 серпня 2026 року копію відповідної постанови, яка набрала законної сили, органом поліції не надано. Сам протокол про адміністративне правопорушення не може підтверджувати факт повторності, оскільки така обставина має бути підтверджена належним доказом – постановою про накладення адміністративного стягнення, яка набрала законної сили. Отже, кваліфікуюча ознака повторності протягом року, необхідна для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 130 КУпАП, у судовому засіданні не доведена. Окрім цього, з відеозапису, що доданий до протоколу вбачається, що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що він з вчорашнього дня його розшукує, оскільки надійшло повідомлення від невідомих осіб щодо поведінки ОСОБА_1 та його знайомих. Тобто поліцейський не випадково зупинив ОСОБА_1 13 липня 2026 року, шукав його весь вечір попередньої доби і тільки наступного дня врешті його зупинив. Не складаючи адміністративні матеріали на ОСОБА_1 щодо подій у зв`язку з якими він його розшукував, працівник поліції почав складати протокол відносно ОСОБА_1 за порушення останнім пункуту 2.5 ПДР. З`ясувавши, що в травні 2026 року відносно ОСОБА_1 на території Київської області вже було складено два протоколи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, поліцейський кваліфікував дії ОСОБА_1 цього разу за частиною другою цієї статті. Разом з тим, як видно з матеріалів справи, судового рішення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП протягом року, яке набрало законної сили, наразі немає.

12. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, справа №175/1982/16-а (2а/175/10/16), адміністративне провадження №К/9901/9231/18, висловив позицію, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

13. Відповідно до частини третьої статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

14. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09 червня 1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

15. Також ЄСПЛ неодноразово наголошував, зокрема в рішеннях у справах «Гурепка проти України (N2)» від 08 квітня 2010 року, «Лучанінов проти України» від 9 червня 2011 року на необхідність суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).

16. Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

17. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законом сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

18. КУпАП визнає відсутність у діянні складу (сукупності об`єктивних і суб`єктивних ознак) адміністративного правопорушення як обставину, що виключає провадження у справі про адміністративне правопорушення.

19. Враховуючи все вищевикладене, вважаю, що провадження в справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку з недоведеністю, що в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 130 КУпАП.

З цих підстав,

керуючись статтями 1, 9, 23, 130, 247, 276-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 130 КУпАП закрити у зв`язку із відсутністю в його діях події і складу цього адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів через Шаргородський районний суд Вінницької області.

Суддя Андрея РОЗДОРОЖНА