Вирок від 17 серпня 2026 р. у справі №758/12626/26 — Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/12626/26

Провадження №

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.08.2026 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 (ВКЗ),

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Подільського районного суду м. Києва обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62024170040002327 від 31.10.2024 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Шандра, Миронівського району, Київської області, має середню освіту, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, на посаді стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: вироком Іванківського районного суду Київської області від 20.08.2018 засуджений за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 4 років 3 місяців позбавлення волі; вироком Бородянського районного суду Київської області від 21.11.2018 засуджений за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі; вироком Хорошівського районного суду Житомирської області від 09.07.2026 засуджений за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 5 позбавлення волі, звільненого від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком 2 роки, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч.5 ст. 407 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 11.09.2024 № 267 солдата призваного по мобілізації ОСОБА_4 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 11 вересня 2024 року №63-РС призначено на посаду навідника 4 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу 5 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_3 зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення та вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

Проте солдат ОСОБА_4 , всупереч вищевказаним вимогам та нормам чинного законодавства, діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби, вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку проходження військової служби (військовий злочин) за наступних обставин.

Так, реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_4 , 23.09.2024 без дозволу командира залишив розташування військової частини НОМЕР_3 , яка дислокувалась поблизу АДРЕСА_2 командуванню про причини свого вибуття не доповів, хоча об`єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з`явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, та був незаконно відсутній на службі по 11.02.2025 року, тобто до моменту повернення до військової частини НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 , тим самим вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військовий злочин) припинене.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 23.09.2024 № 279 солдата ОСОБА_4 з 23.09.2024 вважати таким, що самовільно залишив військову частину, та його виключено з усіх видів забезпечення.

Крім того, відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 13.02.2025 № 44 солдата ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 12 лютого 2025 року №69-РС на посаду стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , який прибув з військової частини НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 , який 11 лютого 2025 року добровільно повернувся після самовільного залишення військової частини або місця служби, з 11 лютого 2025 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення та вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

Проте солдат ОСОБА_4 , всупереч вищевказаним вимогам та нормам чинного законодавства, діючи в умовах воєнного стану, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби, вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку проходження військової служби (військовий злочин) за наступних обставин.

Так, реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_4 , 17.02.2025 без дозволу командира залишив розташування військової частини НОМЕР_2 , яка дислокувалась в АДРЕСА_1 командуванню про причини свого вибуття не доповів, хоча об`єктивно повинен був і міг це зробити, а став проводити час на власний розсуд поза межами місця несення служби, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з`явлення у військову частину чи звернення до органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, та був незаконно відсутній на службі по 24.05.2026, тобто до тих пір, поки був виявлений працівниками поліції, після чого його доставлено до Подільського УП ГУНП у м. Києві, за адресою: м. Київ, вул. Хорива, 20, тим самим вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військовий злочин) припинене.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 23.02.2025 № 110 солдата ОСОБА_4 з 17.02.2025 виключено з усіх видів забезпечення.

Крім того, 24.05.2026 ОСОБА_4 , перебував поблизу будинку АДРЕСА_3 , де в нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло.

Реалізуючи свій злочинний намір, 24.05.2026 у невстановлений слідством час, але не пізніше 05 год. 30 хв., ОСОБА_4 , діючи умисно та із корисливих мотивів, усвідомлюючи, що на території України діє воєнний стан, скориставшись відсутністю контролю з боку потерпілої, через незачинені на запірні пристрої двері проник до приміщення квартири АДРЕСА_4 , та, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав із вказаної квартири сир «Мааздам 45% Kroon» 0,226 кг, вартістю 83,71 грн, сир «Delikaas 42% Green Farm» 0,214 кг, вартістю 71,96 грн, сир «Пирятин Голандський 45%» 0,254 кг, вартістю 126,78 грн, ковбасу копчено-запечена «Переяславська» 0,410 кг (ВКФ УКРПРОМПОСТАЧ-95 ЛТД), вартістю 85,07 грн, ікру мойви солону «ТОВ РИБКОППРОДУКТ» 100 г, вартістю 73,25 грн, ікру тріски пробійну підкопчену «Leladis» 100 г, вартістю 81,65 грн, біле сухе вино «Marius Vermentino» 0,75 л, вартістю 290,08 грн, вино ігристе напівсухе «Артемівське» 0,75 л, вартістю 207,49 грн, біле сухе вино «Шест Міневруа» (ТМ Шапо Куп-Роз) 0,75 л, вартістю 249,91 грн, біле ігристе вино «Брют Міллезімато» 0,75 л, вартістю 249,16 грн, вино виноградне натуральне сухе біле «Пулія IGT Піно Гріджіо 2024» 0,75 л, вартістю 170 грн, віскі ірланське «Jameson» 0,700 л, вартістю 565,81 грн, вино червоне «Chateauneuf-du-Pape Pasquier Desvignes» 0,75 л, вартістю 660,81 грн, рюкзак коричневого кольору «Dakine», вартістю 916,63 грн, штани джинсові блакитного кольору «Marc O`Polo», розміру L, вартістю 416,65 грн, штани джинсові сірого кольору «Marc O`Polo», розміру L, вартістю 416,65 грн, штани джинсові блакитного кольору «Dkny Jeans», розміру 6, вартістю 541,65 грн, кофту темно-сірого кольору «Marc O`Polo», розміру М, вартістю 462,48 грн, сорочку червоно-чорного кольору «Bluewear» розміру L, вартістю 333,32 грн, кофту синього кольору «Outventure», розміру S-M/48, вартістю 226,66 грн, мобільний телефон «Nokia» модель «ТА-1047», ІМЕІ: НОМЕР_6 , вартістю 270,82 грн, мобільний телефон «Samsung» моделі «Galaxy J3 (2016)», ІМЕІ: НОМЕР_7 , вартістю 298,32 грн, 23, сумку тканинну світло бежевого кольору з ручками, вартістю 125 грн, що належать ОСОБА_6 , після чого, обернувши викрадене майно на свою користь, покинув місце вчинення кримінального правопорушення, чим завдав потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 6923,86 грн.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю та підтвердив, що відомості, викладені в обвинувальному акті відповідають дійсності. Пояснив, що вироком Хорошівського районного суду Житомирської області від 09.07.2026 засуджений за ч.4 ст. 185 КК України до покарання в виді 5 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання на підставі ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком 2 роки.

Будучи військовослужбовцем за призивом, 23.09.2024 без дозволу командира залишив розташування військової частини НОМЕР_3 , яка дислокувалась поблизу АДРЕСА_2 без поважних причин і перебував у м.Києві. 17.02.2025 без дозволу командира залишив розташування військової частини НОМЕР_2 , яка дислокувалась в АДРЕСА_1 без поважних причин та перебував у м.Києві.

Також визнав факт крадіжки товарів в квартирі, який мав місце 24.05.2026 на загальну суму 6923,86 грн. Щиро розкаюється у вчиненому, просить суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву, у якій просить суд розглянути справу без її участі.

Враховуючи те, що учасники судового розгляду не оспорюють обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам судового провадження положення ст. 349 КПК України, ухвалив провести судовий розгляд даної справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч.3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у справі, оскільки на цьому не наполягали учасники судового розгляду, а фактичні обставини справи ніким не оспорювалися.

При цьому судом з`ясовано правильність розуміння обвинуваченим обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність його позиції та роз`яснено вимоги ч.3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Допитавши обвинуваченого, який свою винуватість у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, дослідивши дані, які характеризують особу обвинуваченого, документів, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів та понесених процесуальних витрат у справі, суд приходить до переконання, що винуватість ОСОБА_4 доведена повністю, дії обвинуваченого органом досудового розслідування кваліфіковано правильно, так як обвинувачений вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), повторно, поєднане з проникненням у житло, в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, а також вчинив самовільне залишення місця служби військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України. Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для його виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу винного. Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення кримінального покарання» визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення. Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання. Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, а саме кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст. 185 КК України та ч. 5 ст. 407 КК України є тяжкими злочинами, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він неодружений, на обліках в психоневродиспансері та наркодиспансері не перебуває, раніше неодноразово судимий, востаннє вироком Хорошівського районного суду Житомирської області від 09.07.2026 засуджений за ч.4 ст. 185 КК України до покарання в виді 5 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання на підставі ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком 2 роки; відповідно до витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_3 від 11.09.2024 ОСОБА_4 призначений на посаду навідника 4 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу 5 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_3 , а з 13.02.2025 призначений на посаду стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 ; з місця служби характеризується негативно, відповідно до медичних даних, під медичним наглядом знаходився з 11.09.2024, а вже 23.09.2024 самовільно залишив військову частину до 11.02.2025, коли добровільно повернувся після самовільного залишення військової частини та 17.02.2025 повторно самовільно залишив військову частину.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також те, що обвинувачений розкаявся у вчинених кримінальних правопорушеннях, суд приходить до переконання, що обвинуваченому слід обрати покарання в межах санкції статі обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі та за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі. Поруч з цим, згідно з ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. Тому, покарання обвинуваченому слід обрати на підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, враховуючи характер та співвідношення класифікації кримінальних правопорушень, їх наслідки, ступінь суспільної небезпечності скоєних кримінальних правопорушень - шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Як встановлено судом, вироком Хорошівського районного суду Житомирської області від 09.07.2026 ОСОБА_4 засуджений за ч.4 ст. 185 КК України до покарання в виді 5 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання на підставі ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком 2 роки. Суд при визначенні остаточного покарання, з урахуванням вироку Хорошівського районного суду Житомирської області від 09.07.2026 не застосовує правову формулу за ч.4 ст.70 КК України, виходячи з наступного.

Так, в цьому контексті вирішальними є правові висновки стосовно застосування норми права, викладені в постанові Об`єднаної палати ККС у складі ВС від 15 лютого 2021 року у справі № 760/26543/17 (провадження № 51-3600 кмо 20), відповідно до яких, якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку, і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку.

У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч.4 ст.70 КК України щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально виконуються самостійно.

Так, якщо особа, щодо якої застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Таке тлумачення закону про кримінальну відповідальність є усталеною практикою, оскільки суд, який призначає такій особі покарання за інший злочин, вчинений до постановлення вироку в першій справі, не може ревізувати міру покарання, призначену особі попереднім вироком. Натомість протилежний підхід ставив би даний суд у позицію суду вищої інстанції, що прямо суперечило би положенням кримінального процесуального закону (ст.24 КПК України) та підривало би презумпцію законності й обґрунтованості попереднього судового рішення (ч.2 ст.21 КПК України).

За таких обставин у цьому разі положення ч.4 ст.70 КК України щодо призначення покарання особі з урахуванням попереднього вироку також не застосовуються, а кожний вирок, зокрема попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, й новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально, виконуються самостійно.

Призначене покарання, на переконання суду, є достатнім для виправлення обвинуваченого, його перевиховання, запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності. Підстав для застосування ст. 69, ст. 75 КК України чи приписів ст. 69-1 КК України до обвинуваченого суд не вбачає у зв`язку із відсутністю передумов, за яких ці правові норми можуть бути застосовані.

При цьому, ОСОБА_4 24.05.2026 року затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Відповідно до ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва з 26.05.2026, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва з 21.07.2026 продовжено запобіжний захід.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні відсутній.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Витрати на залучення експертів - 840 грн (вартість виконаних робіт за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи від 13.07.2026 №1111/26).

Керуючись ст.ст. 100, 124, 368-371, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч.5 ст. 407 КК України та призначити покарання:

за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

за ч. 5 ст. 407 КК України у виді 5 (п`ять) років 9 (дев`ять) місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді 5 (п`ять) років 9 (дев`ять) місяців позбавлення волі.

Вирок Хорошівського районного суду Житомирської області від 09.07.2026 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконувати самостійно.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з дня затримання, тобто з 24.05.2026.

На підставі ч. 5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк покарання у виді позбавлення волі строк попереднього ув`язнення, перебування під вартою з 24.05.2026 до набрання вироком законної сили у співвідношенні один день перебування під вартою за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Речові докази - продукти харчування, алкогольні напої, одяг, 2 мобільних телефони залишити потерпілій.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави витрати за проведення судової експертизи в розмірі 840 грн.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Суддя: ОСОБА_7