Вирок від 17 серпня 2026 р. у справі №755/2638/23 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/2638/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" серпня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва (далі - Суд)

у складі головуючої судді ОСОБА_1 одноособово,

за участю

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 листопада 2023 року за № 12023100040003967 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Кремінна Луганської області, одруженого, з середньою-спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, ВПО, має на утриманні дітей 2015, 2020 та 2023 років народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України

у с т а н о в и в :

І. Суть питання, що вирішується судом

З обвинувального акта від 24 лютого 2023 року, який складено начальником слідчого відділення СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 та затверджено прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 , слідує, що ОСОБА_5 обвинувачується у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту, у великих розмірах особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено.

Відповідно до ст. 91 Кримінального процесуального кодексу (далі КПК) України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню в т.ч. 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення .

Особливості наведених правовідносин свідчать, що у провадженні необхідно надати відповідь на такі ключові питання: (1) чи вчиняв обвинувачений діяння, яке охоплюються складом кримінального правопорушення, передбаченого КК ?; (2) чи доведено стороною обвинувачення винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення ?; (3) як слід кваліфікувати дії обвинуваченого, у випадку доведення винуватості ?

Суд надає ствердні відповіді на 1 та 2 питання, у зв`язку з чим кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 307 КК, з огляду на наступне.

ІІ. Формулювання обвинувачення із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення

Судом визнано доведеним, що в невстановлений досудовим розслідуванням час у ОСОБА_5 , виник умисел на незаконне придбання, зберігання та в подальшому збут особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено, у великих розмірах.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено, у великих розмірах -канабісу, ОСОБА_5 у невстановлену досудовим розслідуванням дату, але не пізніше 28.01.2023, в поштоматі №25605 «Нова Пошта», розташованому за адресою: м. Київ, пр-т Соборності, 5 отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи картонну коробку, з п`ятьма паперовими пакетами, в яких знаходилась подрібнена речовина рослинного походження, а саме особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, у великих розмірах -канабіс, вагою приблизно 2 кг, тим самим незаконно придбав з метою подальшого збуту дану речовину у великих розмірах.

У подальшому, ОСОБА_5 , 28.01.2023, не пізніше 15 год 20 хв, за адресою: м. Київ, пр-т Соборності, 5, рухаючись в сторону місця свого проживання, здійснив зберігання та перевезення, з метою подальшого збуту, особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено, у великих розмірах -канабісу, в картонній коробці, з п`ятьма паперовими пакетами, в яких знаходилась подрібнена речовина рослинного походження, а саме особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, у великих розмірах -канабісу вагою приблизно 2 кг, яку він отримав в поштоматі №25605 «Нова пошта».

Також, ОСОБА_5 , 28.01.2023, не пізніше 15 год 20 хв, за адресою: м. Київ, пр-т Соборності, 5, рухаючись в сторону місця свого проживання, здійснив зберігання та перевезення особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено -канабісу, утримуючи в рюкзаку, який був у нього при собі, шість коробок, обмотаних поліетиленовою плівкою за наклейками «5» та «10», в яких знаходились поліетиленові пакети з речовиною зеленого кольору рослинного походження, з метою подальшого збуту.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/111-23/5258-НЗПРАП від 16.02.2023: «1. Надані на дослідження речовини рослинного походження зеленого кольору, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено. 2. Надані на дослідження речовини рослинного походження зеленого кольору, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс. 3. Маса канабісу (в перерахунку на висушену речовину) становить 8,36 г, 8,91 г, 4,41 г, 9,00 г, 4,41 г, 295,40 г, 379,66 г, 521,37 г, 427,94 г, 165,42 г. 4. Загальна маса канабісу, в перерахунку на висушену речовину складає 1824,88 г».

Один з шести пакетів, вилучений під час обшуку з рюкзака ОСОБА_5 , з речовиною зеленого кольору рослинного походження, який був завакуумований у поліетиленовий пакет, було поміщено до спецпакету WAR1223216 для експертного дослідження.

Згідно з висновком експерта № СЕ-19/111-23/4825-НЗПРАП від 30 січня 2023 року: «Надані на дослідження речовини рослинного походження зеленого кольору, які знаходяться в спец пакетах WAR1223216, WAR1223219 є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено -канабіс. Маса канабісу в перерахунку на висушену речовину складає 3,64 г, 4,52 г, - загальною масою 8,16 г».

Згідно «Таблиці 1» наказу Міністерства охорони здоров`я України від 29.07.2010 N 634 канабіс (в перерахуванні на суху речовину) масою 8,16 г. відноситься до великих розмірів.

Канабіс, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів», «Список № 1 особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено» в «Таблиці І», є особливо небезпечним наркотичним засобом.

Крім того, під час невідкладного обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 , а саме в період часу з 18 годин 20 хвилин по 19 годин 20 хвилин за адресою: АДРЕСА_3 виявлено та вилучено подрібнену речовину рослинного походження та частки рослини конопля, що є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, у великих розмірах -канабіс, загальною вагою приблизно 1 кг, а також два вакуумних пакувальники та електронні ваги, що є обладнанням, пристосованим для зважування та фасування особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено, у великих розмірах -канабісу, з метою подальшого збуту.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/111-23/5262-НЗПРАП від 17.02.2023: «1. Надані на дослідження речовини рослинного походження зеленого кольору, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено.2. Надані на дослідження речовини рослинного походження зеленого кольору, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс. 3. Маса канабісу (в перерахунку на висушену речовину) становить 8,10 г, 1,35 г, 171,82 г, 83,90 г, 602,74 г. 4. Загальна маса канабісу, в перерахунку на висушену речовину складає 867,91 г».

Згідно «Таблиці 1» наказу Міністерства охорони здоров`я України від 29.07.2010 N 634 Канабіс (в перерахуванні на суху речовину) масою 8,16 г. відноситься до великих розмірів.

Канабіс, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів», «Список № 1 особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено» в «Таблиці І», є особливо небезпечним наркотичним засобом.

ІІІ. Стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

Згідно ч. 1, 2 ст. 307 КК йдеться про незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила одне із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 308-310, 312, 314, 315, 317 цього Кодексу, або із залученням неповнолітнього, а також збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян, або збут чи передача цих речовин у місця позбавлення волі, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах чи особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини.

І V. Позиції учасників кримінального провадження

(і) сторона обвинувачення

Прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Дніпровської окружної прокуратури ОСОБА_3 у ході судового розгляду підтримала висунуте обвинуваченому обвинувачення, адже, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів з числа передбачених ст. 84 КПК, слідує, що у останнього виник умисел на незаконне придбання, зберігання та в подальшому збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено, у великих розмірах -канабісу, та, що, власне, і є кримінально-караним, згідно ч. 2 ст. 307 КК України.

(іі) сторона захисту (узагальнена)

Сторона захисту зауважила, що фактично всі докази отримані з порушенням права на захист, а тому є недопустимими.

V. Показання обвинуваченого

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та фактичні обставини справи визнав частково, не заперечував фактичних обставин щодо придбання та зберігання наркотичного засобу саме а не з метою збуту. Зазначив, що він особисто вживав наркотичні засоби, зокрема, канабіс, у великих розмірах. Тому визнає факт придбання ним наркотичних засобів. Коли він отримував посилку то знав, що отримує саме наркотичний засіб. Виявлений та вилучений наркотичний засіб за місце проживання також належить йому. Наполягав, що придбавав та зберігав наркотичний засіб у таких розмірах виключно для власного вживання. Зокрема виявленої кількості йому мало вистачити на півроку. Також додав, що наразі він працевлаштований та має власну маленьку дитину, виховує двох неповнолітніх дітей дружини від попереднього шлюбу, а тому став на шлях виправлення. До протиправних дії він вдався через скрутне матеріальне становище та перебування дружини у стані вагітності.

VІ. Мотиви суду

Суд провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, виходить з наступного у своїх висновках.

VІ.I. Докази на підтвердження встановлених судом обставин та процедура розгляду

Згідно положень ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Тобто, докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (див. постанову ВС від 28 березня 2019 року в справі № 154/3213/16).

У той час, як процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст. 84 КПК).

У той же час, з досліджених судом, у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об`єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо у ракурсі із отриманими висновками, тобто докладними описами проведених експертом досліджень та зроблених за їх результатами висновків, які Суд дослідив у порядку § 3 Глави 28 Розділу IV КПК України, та показаннями свідків, які суд сприймав безпосередньо, в їх системному зв`язку, судовим слідством встановлено наступне.

Допитані у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попереджені про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання свідки:

? ОСОБА_8 пояснила, що обвинувачений ОСОБА_5 являється її чоловіком. Зазначила, що ОСОБА_5 ніколи не реалізовував наркотичні речовини, а лише вживав їх самостійно Вилучені під час обшуку за місцем їх спільного проживання наркотичні речовини, належали чоловіку;

? ОСОБА_9 вказав, що перебуваючи при виконанні своїх службових обов`язків під час патрулювання району, було помічено підозрілу особу. В ході спілкування ОСОБА_5 повідомив, що у нього в коробці знаходяться наркотичні речовини. Після виклику на місце зупинки слідчо-оперативної групи ОСОБА_5 сказав, що має канабіс, який знаходиться у коробці та почав нервувати. В подальшому добровільно надав речі на огляд. В ході огляду в коробці було виявлено чотири зіп-пакети з речовиною рослинного походження, а також декілька невеликих пакунків в рюкзаку.

? ОСОБА_10 пояснив, що у зв`язку з виконанням службових обов`язків, було проведено огляд особистих речей ОСОБА_5 , а саме перевірено вміст рюкзака, де і було виявлено пакунки з зеленою речовиною. Речі для огляду ОСОБА_5 надав для огляду добровільно. Під час огляду проводилась відеофіксація та складались відповідні процесуальні документи;

? ОСОБА_11 вказав, що був запрошений у якості понятого та був присутній під час обшуку в квартирі сусіда. Особисто спостерігав як працівники поліції проводили обшук, зважували наркотичні речовини, пакували та пломбували їх. Вказав, що під час проведення обшуку ОСОБА_12 не заявляв про порушення його прав та застосування до нього примусу, натомість самостійно допомагав поліції;

? ОСОБА_13 суду пояснив, що в ході відпрацювання району на предмет попередження незаконного збуту наркотичних речовин та неподалік Дарницької площі побачили чоловіка з важкою коробкою та який поводився підозріло. Підійшовши вони представилися працівниками поліції та запитали про наявність у нього при собі заборонених предметів, на що останній повідомив про наявність наркотичного засобу. На місце було викликано слідчо-оперативної групи. В подальшому, під час обшуку у ОСОБА_5 було виявлено речовину, яку той назвав канабісом. Після цього, разом з обвинуваченим та слідчо-оперативною групою він направився за місцем проживання ОСОБА_5 , де також було проведено обшук, виявлено та вилучено наркотичні засоби. В ході обшуку ОСОБА_5 не заперечував, що виявлені речовини належать йому.

З наданих суду письмових доказів:

? відповідно до протоколу обшуку затриманої особи від 28.01.2023, складеного слідчим Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_14 в присутності понятих, в ході обшуку ОСОБА_5 у останнього виявлено картонну коробку до якої прикріплено накладну «Нової пошти» № 20450655721971. При відкритті коробки виявлено п`ять паперових пакетів в середині яких знаходиться подрібнена речовина рослинного походження з різким запахом. У ході подальшого обшуку проведено обшук рюкзака ОСОБА_5 , де виявлено шість коробок обмотаних поліетиленовою плівкою з наклейками з цифрами «5» та «10». В середині даних коробок у поліетиленових пакетах в загальній кількості шість штук виявлено речовину рослинного походження. Також у рюкзаку виявлено мобільний телефон «Самсунг» з сім-картою № НОМЕР_1 . Вказані речі вилучено. З приводу речовини рослинного походження, ОСОБА_5 пояснив, що вона являється наркотичною речовиною «канабіс»;

? згідно висновку експерта від 30.01.2023 № СЕ-19/111-23/4825-НЗПРАП, складеного Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України на підставі постанови слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києві про призначення судової експертизи матеріалів речовин та виробів: «Надані на дослідження речовини рослинного походження зеленого кольору, які знаходяться в спец пакетах WAR1223216, WAR1223219 є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено -канабіс. Маса канабісу в перерахунку на висушену речовину складає 3,64 г, 4,52 г, - загальною масою 8,16 г»;

? відповідно до висновку експерта від 16.02.2023 № СЕ-19/111-23/5258-НЗПРАП, складеного Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України на підставі постанови слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києві про призначення судової експертизи матеріалів речовин та виробів: «1. Надані на дослідження речовини рослинного походження зеленого кольору, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено. 2. Надані на дослідження речовини рослинного походження зеленого кольору, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс. 3. Маса канабісу (в перерахунку на висушену речовину) становить 8,36 г, 8,91 г, 4,41 г, 9,00 г, 4,41 г, 295,40 г, 379,66 г, 521,37 г, 427,94 г, 165,42 г. 4. Загальна маса канабісу, в перерахунку на висушену речовину складає 1824,88 г»;

? згідно протоколу обшуку складеного слідчим СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_14 за участю підозрюваного ОСОБА_5 та в присутності понятих, під час обшуку в приміщенні квартири АДРЕСА_4 , в ході обшуку приміщення квартири виявлено пакет «Нова Пошта» в якому знаходиться речовина рослинного походження з «шишками» з різким запахом; виявлено та вилучено прозорий поліетиленовий пакет з подрібненою речовиною рослинного походження, поліетиленовий пакет чорного кольору з подрібненою речовиною рослинного походження, два вакумізатори, електронні ваги та паперовий згорток з «шишкоподібною» речовиною рослинного походження;

? відповідно до висновку експерта від 17.02.2023 № СЕ-19/111-23/5262-НЗПРАП, складеного Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України на підставі постанови слідчого Дніпровського УП ГУНП у м. Києві про призначення судової експертизи матеріалів речовин та виробів: «1. Надані на дослідження речовини рослинного походження зеленого кольору, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено.2. Надані на дослідження речовини рослинного походження зеленого кольору, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс. 3. Маса канабісу (в перерахунку на висушену речовину) становить 8,10 г, 1,35 г, 171,82 г, 83,90 г, 602,74 г. 4. Загальна маса канабісу, в перерахунку на висушену речовину складає 867,91 г»;

? згідно протоколу огляду предметів від 06.02.2023 складеного начальником відділення СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, під час огляду мобільного телефону «Самсунг А31» чорного кольору, згода на що надана підозрюваним ОСОБА_5 , встановлено переписку з абонентом « ОСОБА_15 » з приводу придбання наркотичних речовин.

Відеозаписи зазначених слідчих дій досліджені в судовому засіданні, у порядку ст. 359 КПК України.

VІ.II. Оцінка наведених доказів

Верховний Суд у постанові від 20 березня 2018 року в справі № 753/11828/13-к указав, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх.

У ракурсі того, що порядок, встановлений КПК (процесуальний порядок, форма, процедура), ? це певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (див. постанову Верховного суду України від 16 березня 2017 року у справі № 671/463/15-к).

У цій справі порядок, встановлений КПК дотримано, а тому Суд визначаючись з долею доказів зауважує, що згідно з ст. 85 КПК належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Наведені судом докази, згідно ст. 85, 86 КПК, є належними та допустимими.

Підстав для визнання доказів недопустимими не установлено, оскільки не було з`ясовано факту істотних фундаментальних порушень прав і свобод учасників провадження регламентованих ст. 87 КПК.

При формуванні таких висновків за наслідками розгляду провадження Суд виходив з такого щодо цього питання.

Частина 1 статті 87 КПК передбачає, що для визнання доказу недопустимим необхідно встановити, що при його отриманні істотно порушені права і свободи людини, гарантовані Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Тоді як частина 2 цієї ж статті визначає, яке саме порушення суд має визнати істотним, істотність порушення прав і свобод у інших випадках має вирішуватися судом, виходячи з обставин порушення та їх впливу на отримання доказів.

В постанові ВС від 01 грудня 2020 року у справі №318/292/18 вказано, що «вищеназвані норми закону не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання доказу недопустимим. Натомість закон зобов`язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи».

У постановах від 28 січня 2020 року у справі №359/7742/17 та від 8 жовтня 2019 року у справі №639/8329/14-к (https://reyestr.court.gov.ua/Review/85238666) ВС зауважив, що «вирішуючи питання про застосування правил статті 87 КПК до наданих сторонами доказів, Суд виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті».

В постанові від 8 жовтня 2019 року у справі №639/8329/14-к ВС указав, що «…суд, визнаючи доказ недопустимим відповідно до частини 2 або 3 статті 87 КПК, має зазначити, який саме пункт цих положень став підставою для такого рішення. Якщо суд визнає доказ недопустимим з посиланням на частину 1 статті 87 КПК, він має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення. Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми.

Крім того, суд, вирішуючи питання щодо допустимості доказу з точки зору частини 1 статті 87 КПК, має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим».

В постанові від 06 липня 2021 року у справі №720/49/19 ВС зауважив, що оцінюючи надані сторонами докази на предмет їх допустимості згідно з частиною 1 статті 87 КПК України суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що зазначені положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані у відповідній нормі. Тобто, будь-яке процесуальне порушення, допущене в ході збирання доказів, саме по собі не може бути підставою для визнання їх недопустимими. У зв`язку із цим, за наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду.

Повертаючись до обставин цієї справи Суд зауважує, що вважає такий підхід правильним, оскільки він ґрунтується на розумінні, що для прийняття рішення у справі Суд має отримати якомога більшу інформацію щодо фактичних обставин, важливих для вирішення справи, забезпечивши сторонам можливість у змагальній процедурі перевірити та заперечити цю інформацію. Виключення доказів, які можуть мати стосунок до важливих фактів справи, є крайнім заходом, який має застосовуватися у разі, якщо іншими засобами неможливо усунути фактори, які перешкоджають забезпеченню справедливого судового розгляду.

Безумовно, істотне порушення фундаментальних справ і свобод особи - отримання доказів внаслідок поганого поводження, порушення права не свідчити проти себе та на правову допомогу захисника тощо - не може бути терпимим у правосудді, і суди мають протистояти таким порушенням для того, щоб органи правопорядку не перетворили такі методи у звичайну практику.

Водночас порушення тих чи інших численних формальностей, які регулюють порядок проведення кримінального розслідування чи окремих процесуальних дій і які жодним чином не зачіпають права і свободи особи, мають оцінюватися виходячи з балансу конкуруючих інтересів: потреби суспільства у розкритті злочину і покаранні злочинця та важливості тих формальностей для забезпечення справедливості розгляду справи в цілому.

В постанові від 15 лютого 2018 року в справі №357/14462/14-к Верховний указав, що не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону ситуація, при якій підставою для визнання доказів недопустимими виступає якість змісту документів.

Як наслідок слід констатувати, що вирішуючи питання про застосування правил статті 87 КПК до наданих сторонами доказів, Суд констатує, що в цій справі ці положення не можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими, адже вони мають місце не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.

У цій ситуації, джерело фактичних даних, прямо доводить собою, обставини, які у розумінні ст. 91 КПК України підлягають доказуванню в цій справі, щодо дати, часу, місця та способу вчинення кримінального правопорушення.

Щодо обшуку затриманої особи слід відмітити, що Верховний Суд у постанові від 08.02.2018 у справі № 754/5978/16-к указав, що оцінювати цю слідчу дію суд має через призму законності проведення обшуку затриманого, відповідно до вимог частини 3 вищевказаної норми закону (ст. 208), яка указує, що уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу, а у цій ситуації, такі передумови були дійсними, сам протокол наявний.

Суд зазначає, що погоджується із висновком експерта та не сприймає твердження сторони захисту про те, що висновки експертів від 30.01.2023 року № СЕ-19/11-23/4825-НЗПРАП та від 30.01.2023 року № СЕ-19/11-23/5262- НЗПРАП є недопустимим доказом.

Доводи захисника щодо проведення обшуку без пред`явлення ухвали слідчого судді Суд відхиляє, адже згідно з ч. 2 ст. 234 КПК обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді, а в передбачених ч. 3 ст. 233 цього Кодексу невідкладних випадках, обмеження права на недоторканність житла чи іншого володіння особи для проведення в них обшуку чи огляду може бути здійснено до постановлення рішення суду, в цьому провадженні була саме дійсність передбачених ч. 3 ст. 233 цього Кодексу невідкладних випадків, що власне прямо установлено ухвалою слідчого судді ОСОБА_16 від 01.02.2023.

Обшук здійснював слідчий СВ Дніпровського УП ГУНП ОСОБА_14 , який відповідно до витягу з реєстру (а.п. 2 том 1), так і в даних обвинувального акту (а.п. 6 том 1) входить до групи слідчих в цьому кримінальному провадженні.

При цьому, клопотання про надання дозволу на обшук постфактум до слідчого судді слідчим групи слідчих у порядку ст. 233 КПК має характер взаємодоповнюваності та взаємозамінності й спрямовані на реалізацію прав та обов`язків слідчого відповідно до норм Кримінального процесуального кодексу, тим паче, що цією статтею Кодексу надається сам дозвіл на обшук постфактум, а не визначається слідчий, який постфактум буде здійснювати слідчу дію, та й не є доречним таке визначення, адже дію уже учинено на момент розгляду питання за процедурою передбаченою ст. 233 указаного Кодексу.

Відповідно за таких умов суд не убачає підстав для висновків протилежного характеру. Про порушення могла б іти мова за умови проведення обшуку в провадженні у порядку ст. 234 КПК, а не відповідно до його ст. 233, і не слідчим групи слідчих, а іншою особою, чи підрозділом.

У цій ситуації, Суд бере до уваги, що у обвинуваченого вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс масою 2700,95 г, тим самим ураховує його особливо великий розмір, спосіб упакування та саме розфасування, поведінку суб`єкта злочину, та уважає доведеною дійсність у нього умислу на збут.

Таким чином, досліджені та оцінені в судовому засіданні докази дозволяють дійти висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_5 у вчиненні незаконного придбанні та зберіганні з метою збуту, у великих розмірах особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено.

Враховуючи зазначене, Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК за обставин, встановлених судом.

VІ.ІIІ. Щодо кваліфікації дій

Згідно ст. 2, 11 КК підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 05 квітня 2018 року в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Склад кримінального правопорушення - це сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне.

Обов`язковими (універсальними) елементами складу будь-якого кримінального правопорушення є: 1) об`єкт кримінального правопорушення; 2) об`єктивна сторона кримінального правопорушення; 3) суб`єктивна сторона кримінального правопорушення; 4) суб`єкт кримінального правопорушення.

Об`єкт кримінального правопорушення - це те, на що завжди посягає кримінальне правопорушення і чому воно завжди заподіює певної шкоди. Це ті суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом.

Об`єктивна сторона - зовнішня сторона діяння, яка виражається у вчиненні передбаченого законом діяння (дії чи бездіяльності), що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об`єкту кримінального правопорушення.

Суб`єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність (ч. 1 ст. 18 КК, див. постанову Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 січня 2023 року в справі №761/37225/20).

В цьому випадку, слід врахувати, що п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 26 квітня 2002 року "Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів"(зі змінами та доповненнями згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №16, далі - Постанова) регламентовано, що незаконним придбанням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів необхідно вважати їх купівлю, обмін на інші товари або речі, прийняття як плати за виконану роботу чи надані послуги, позики, подарунка або сплати боргу, привласнення знайденого. Під незаконним зберіганням потрібно розуміти будь-які умисні дії, пов`язані з фактичним незаконним перебуванням наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів чи прекурсорів у володінні винної особи (вона може тримати їх при собі, у будь-якому приміщенні, сховищі або в іншому місці). Відповідальність за незаконне зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів настає незалежно від його тривалості. Злочини, передбачені статями 307, 309 або 311 КК, визнаються закінченими з моменту вчинення однієї із зазначених у диспозиціях цих статей альтернативних дій.

Пункт 4 цієї ж ПП передбачає, що під незаконним збутом наркотичних засобів, психотропних речовин потрібно розуміти будь-які оплатні чи безоплатні форми їх реалізації .

Про умисел на збут наркотичних засобів можуть свідчити інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб`єкта злочину; тощо. При цьому слід мати на увазі, що відповідальність за збут таких засобів і речовин настає незалежно від їх розміру.

У постановах від 20 червня 2011 року у справі № 5-кс11, від 7 лютого 2013 року у справі № 5-30кс12 Верховний суд України вказав, що якщо особа вчинила тільки одне чи кілька, незалежно від кількості та поєднання, альтернативних діянь, передбачених статтею 307 КК, злочин визнається закінченим з моменту скоєння одного із зазначеного в диспозиції цієї статті діяння. У випадку, коли винна особа вчинила одну або кілька зазначених дій, але не встигла вчинити іншу дію із тих, які охоплювались її умислом, скоєне слід розглядати як закінчений злочин за виконаними діями. Незавершена дія окремої кваліфікації як готування до злочину або як замах на злочин не потребує, оскільки в таких випадках на її скоєння в особи не було (не виникало) окремого умислу.

При цьому, у разі визнання особи винуватою у вчиненні декількох діянь, які відповідають складу злочину, передбаченого однією і тією самою статтею (частиною статті) закону про кримінальну відповідальність, всі ці діяння кваліфікуються в сукупності за відповідною статтею (частиною статті) лише один раз і окремої кваліфікації не потребують (див. постанову ВС від 27 вересня 2018 року у справі № 686/6613/16-к);

З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, Суд, здійснивши кримінально-правову оцінку поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, через визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння, кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 307 КК України, оскільки він вчинив незаконне придбання та зберігання з метою збуту, у великих розмірах особливо небезпечного наркотичного засобу обіг якої заборонено.

Підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, Суд, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

VІ.ІV. Мотиви призначення покарання

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому Суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує

(1) ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання;

(2) те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами;

(3) юридична відповідальність особи, за ч. 2 ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер.

Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом`якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) .

В рішенні від 15 червня 2022 № 4-р(II)/2022 року Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […] має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].

Отже, принцип домірності зобов`язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).

Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.

Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).

В цій ситуації, обставиною, що пом`якшує покарання є активне сприяння розкриттю злочину, що виразилось у наданні показів на стадії досудового розслідування та судового розгляду. Проте, Суд не вбачає підстав для визнання обставиною, що пом`якшує покарання щире каяття, адже, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»). В даному випадку обвинувачений не визнає вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК, не установлено.

Також, Суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; має місце проживання, стан здоров`я, спосіб життя (див. дані установочної частині цього рішення), що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім`ї та побуті, виражає прийнятні соціальні зв`язки; позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме: класифікацію за ст. 12 КК, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ст. 307 КК у виді позбавлення волі із конфіскацією майна.

Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо Суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час, як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (див. постанову ВС від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18), що власне і має місце, в цій ситуації, при застосуванні наведеного судом покарання щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення.

У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання, в цій ситуації, в ключі характеристик особи, характеру вчинюваного кримінального правопорушення, Суд сприймає, як діяння, яке б указувало на не можливість досягнення мети регламентованої ст. 50, 65 КК, а тому відхиляє доводи захисту щодо застосування щодо нього положень ст. 69 КК України.

VІ.V. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 слід обчислювати з моменту затримання в порядку виконання вироку зарахувавши у нього термін попереднього ув`язнення з 28 січня по 31 січня 2023 року.

Процесуальні витрати вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Питання арештованого майна Суд врегульовує відповідно до ст. 174 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись статями 368-371, 373-374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

у х в а л и в :

ОСОБА_5 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років з конфіскацією майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту затримання в порядку виконання вироку зарахувавши у нього термін попереднього ув`язнення з 28 січня по 31 січня 2023 року.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 01.02.2023 у справі № 755/1198/23 (провадження № 1-кс/755/230/23) на: накладну «Нової пошти» № 20450655721971; мобільний телефон марки SAMSUNG; імеі1: НОМЕР_2 ; імеі2: НОМЕР_3 з сім картою «Лайфселл» з № НОМЕР_1 ; рюкзак; два вакумізатори та електронні ваги - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати з проведення експертиз (№ СЕ-19/111-23/4825-НЗПРАП від 30.01.2023; № СЕ-19/111-23/5258-НЗПРАП від 16.02.2023 та № СЕ-19/111-23/5262-НЗПРАП від 17.02.2023) у розмірі 3 398 (три тисячі триста дев`яносто вісім) гривень 04 копійки.

Речові докази: поліетиленові пакети з речовиною рослинного походження зеленого кольору в середині яких міститься особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс масою 3,64 г, 4,52 г; поліетиленові пакети з речовиною рослинного походження зеленого кольору в середині яких міститься особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс масою 8,36 г, 8,91 г, 4,41 г, 9,00 г, 4,41 г, 295,40 г, 379,66 г, 521,37 г, 427,94 г, 165,42 г- загальною масою 1824,88 г; поліетиленові пакети з речовиною рослинного походження зеленого кольору в середині яких міститься особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс масою 8,10 г, 1,35 г, 171,82 г, 83,90 г, 602,74 г - загальною масою 867,91 г; накладну «Нової пошти» № 20450655721971 - знищити; два вакуматори, електронні ваги, рюкзак, мобільний телефон марки «Самсунг», - повернути власнику; DVD-диски з відеозаписом - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

С у д д я ОСОБА_17