Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №752/25175/24 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/25175/24

Провадження №: 2/752/806/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючої судді Митрофанової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої унаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

У С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (далі - ПАТ «СК «АРКС», Товариство) звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої унаслідок дорожньо-транспортної пригоди у загальному розмірі 34556,48 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 20.11.2020 о 22 год. 30 хв. в місті Києві на проспекті Науки сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , автомобіля «Alfa Romeo», д.н.з. НОМЕР_2 , та автомобіля «Ford», д.н.з. НОМЕР_3 , яким керував відповідач ОСОБА_1 , в результаті чого вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 26 січня 2021 року по справі №752/24768/20 відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На момент дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси власника транспортного засобу «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , були застраховані позивачем згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту №т307364ак9ф. Після вказаної події страхувальник за вищевказаним договором добровільного страхування звернувся до позивача із відповідною заявою про виплату страхового відшкодування разом із усіма необхідними документами. У зв`язку із цим ПАТ «СК «АРКС» у встановленому порядку здійснило розрахунок розміру страхового відшкодування, яке на підставі страхового акту №ARX2674564 було визначено у розмірі 110872,88 грн.

Отже, оскільки позивач на виконання умов договору добровільного страхування виплатив власнику застрахованого транспортного засобу суму страхового відшкодування, то до нього на підставі статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 27 Закону України «Про страхування» перейшло право вимоги на отримання від винної особи компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику застрахованого автомобіля.

У своїй позовній заяві позивач вказував на те, що на момент вказаної вище пригоди, цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПАТ «УАСК АСКА» згідно полісу №ЕР/200057581 зі встановленим лімітом відповідальності страхувальника на суму 130000 грн та франшизою на суму 1500 грн. 22.01.2021 ПАТ «СК «АРКС» звернулося до страховика відповідача із відповідною заявою про здійснення страхового відшкодування, на виконання якої останній сплатив позивачеві відшкодування у розмірі 76316,40 грн, що складає вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту його фізичного зносу.

Відтак, враховуючи той факт, що різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 34556,48 грн (110872,88 грн - 76316,40 грн), позивач змушений був звернутися до суду із вказаним позовом, відповідно до вимог якого просив стягнути із відповідача вказану різницю, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2024 для розгляду цивільної справи №752/25175/24 визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Митрофанову А.О.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 09 грудня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу у 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали суду подати суду відзив на позов.

Відзиву на позовну заяву чи інших письмових пояснень щодо суті спору, а також заява про проведення розгляду справи з повідомленням учасників справи, або ж повідомлення про адресу іншого місця проживання, від відповідача на адресу суду не надходило. Відповідач повідомлявся про розгляд справи належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції на адресу його зареєстрованого місця проживання рекомендованим листом з повідомленням, який повернувся на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до положень пункту 4 частини восьмої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на те, що на поштовому повідомленні проставлено відмітку «адресат відсутній за вказаною адресою», тобто за зареєстрованим місцем проживання відповідача, в силу положень пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається, що поштове відправлення вручено відповідачеві та він є повідомленим про розгляд справи.

Окрім того, Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б).

Згідно постанов Верховного Суду від 20 січня 2023 року у справі №465/6147/18, від 30 листопада 2022 року у справі №759/14068/19, від 30 листопада 2022 року у справі №725/486/22, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Згідно вимог частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до вимог частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не подав до суду відзив на позовну заяву, тому суд на підставі частини восьмої статті 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ «СК «АРКС» підлягають задоволенню з огляду на таке.

Положеннями статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому,що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом, 20.11.2020 близько 22 год. 30 хв. по проспекту Науки в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , автомобіля «Alfa Romeo», д.н.з. НОМЕР_2 , та автомобіля «Ford», д.н.з. НОМЕР_3 , яким керував відповідач ОСОБА_1 , в результаті чого вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження (а.с.13).

Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 26 січня 2021 року по справі №752/24768/20 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладено на неї адміністративне стягнення.

За змістом описової та мотивувальної частини вказаної постанови суду, яка набрала законної сили, 20.11.2020 о 22 год. 30 хв. у м.Києві по пр-ту Науки, 11, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Форд», д.н.з. НОМЕР_3 , залишив транспортний засіб, не вжив всіх заходів та допустив його самовільний рух внаслідок чого автомобіль скоїв наїзд на припарковані автомобілі «Вольксваген», д.н.з. НОМЕР_1 , та «Альфа Ромео», д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів та завдало матеріальних збитків, чим було порушив вимоги пункту 15.12 Правил дорожнього руху (а.с.12).

Відповідно до положень частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Оскільки згадана вище постанова суду, якою була установлена вина водія автомобіля «Ford», д.н.з. НОМЕР_3 , у скоєнні ДТП набрала законної сили, то вона в силу частини четвертої статті 82 ЦПК України має преюдиціальне значення. Відтак у даному випадку вина відповідача у завданні власнику пошкодженого транспортного засобу «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , матеріальних збитків встановлена та не підлягає доведенню.

Крім того, як убачається з матеріалів справи та установлено судом, 25.11.2019 між ПАТ «СК «АРКС» (попередня назва ПАТ «СК «АХА Страхування») та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного комплексного страхування наземного транспорту, цивільної відповідальності власників наземного транспорту та від нещасного випадку на транспорті №т307364ак9ф, за умовами якого на період з 28.11.2019 по 27.11.2024 було застраховано транспортний засіб «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 .

Згідно з пунктами 10.2, 11.2 та 13.3 вказаного договору добровільного страхування транспортний засіб був застрахований від настання визначених договором кола страхових ризиків, зокрема збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на страхову суму 312743 грн із встановленою франшизою у розмірі 15637,15 грн (а.с.33-40).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 №85/96-ВР (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

У відповідності до пункту 3 частини першої статті 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Згідно з вимогами частини першої статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком

З матеріалів справи вбачається, що 25.11.2020 власник застрахованого позивачем транспортного засобу «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , звернувся до ПАТ «СК «АРКС» із заявою про подію та на виплату, де повідомив останнього про настання страхового випадку та просив здійснити виплату страхового відшкодування на його банківський рахунок (а.с.19, 20).

25.11.2020 пошкоджений автомобіль було оглянуто та складено Акт огляду транспортного засобу (а.с.23-24).

Відповідно до наданої суду копії висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 01.12.2020 за №490/20, виготовленого судовим експертом Ковалем І.М., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження у ДТП від 20.11.2020 становить 113982,97 грн, що складає вартість його відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу (а.с.21-32).

Згідно наданої в матеріали справи копії рахунку №123045021 від 26.11.2020, складеного ТОВ «Автосоюз», вартість відновлювального ремонту вказаного вище пошкодженого транспортного засобу з ПДВ визначена в сумі 154228,25 грн, без ПДВ - 128523,54 грн (а.с.16-18).

Умовами пункту 26.25 договору добровільного страхування №т307364ак9ф від 25.11.2019 було передбачене, що якщо за згодою страховика, вигодонабувача та страхувальника страхове відшкодування сплачується іншим способом ніж перерахування на розрахунковий рахунок СТО, що буде здійснювати відновлювальний ремонт транспортного засобу, відповідно до умов пункту 26.13 та 26.17 договору, страховик має право сплатити авансовий платіж в розмірі 80% від розрахункової суми страхового відшкодування. Страховик здійснює доплату остаточної суми відшкодування виключно на підставі надання страхувальником документів, які підтверджують фактичну вартість та факт оплати за відновлювальний ремонт транспортного засобу.

Відповідно до наданих суду копій розрахунку суми страхового відшкодування та страхового акта №ARX2674564 від 07.12.2020 вартість відновлювального ремонту становить 154228,25 грн, а сума страхового відшкодування складає 110872,88 грн, з урахуванням вирахування франшизи в розмірі 15637,15 грн, а також права позивача, як страховика сплатити 80% вартості суми відшкодування з огляду на вказані вище умови договору ((154228,25 грн - 15637,15 грн) х 80%) (а.с.14, 15).

У відповідності до наданої суду копії платіжного доручення №729531 від 08.12.2020 ПАТ «СК «АРКС» перерахувало на рахунок страхувальника ОСОБА_2 грошові кошти в рахунок сплати страхового відшкодування у розмірі 110872,88 грн (а.с.11).

З матеріалів справи убачається, що цивільно-правова відповідальність відповідача станом на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПАТ «УАСК АСКА» на підставі полісу №200057581 з лімітом відповідальності за шкоду, завдану майну, в розмірі 130000 грн, франшиза 1500 грн (а.с.43).

Враховуючи, що винуватцем ДТП є водій автомобіля «Ford», д.н.з. НОМЕР_3 , а його цивільно-правова відповідальність на момент ДТП була застрахована в ПАТ «УАСК АСКА», позивач звернувся до страхової компанії відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування (а.с.44).

Убачається, що ПАТ «УАСК АСКА» здійснило власний розрахунок страхового відшкодування, пославшись на відповідну калькуляцію вартості ремонту пошкодженого автомобіля, де сума страхового відшкодування, включаючи вартість деталей з урахуваннями коефіцієнту фізичного зносу, склала 76316,40 грн (а.с.47-50).

Згідно наданих у матеріали справи копій платіжних доручень №71_22272 від 18.08.2021 та №71_22631 від 26.08.2021 страховик відповідача сплатив позивачеві вказану вище суму страхового відшкодування (а.с.45, 46).

01.04.2024 АТ «СК «АРКС» звернулось до відповідача ОСОБА_1 із претензією про регресні вимоги, де вимагало сплатити на рахунок АТ «СК «АРКС» 44556,48 грн (а.с.10).

Звертаючись до суду із позовом у цій справі, позивач наголошував на тому, що внаслідок виплати ним страхового відшкодування у розмірі 110872,88 грн, до нього перейшло право вимоги до відповідача в частині сплаченої суми страхового відшкодування.

При цьому, страховиком ОСОБА_1 позивачеві було сплачено вказану вище суму страхового відшкодування в розмірі 76316,40 грн, яка фактично становить різницю між вартістю відновлювального ремонту з урахуванням застосування коефіцієнту фізичного зносу та розміром франшизи, встановленою за укладеним між відповідачем та ПАТ «УАСК АСКА» полісом страхування цивільно-правової відповідальності.

Зі змісту позовних вимог та матеріалів справи убачається, що виниклі між сторонами правовідносини врегульовані положеннями глави 67 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Законом України «Про страхування» від 07.03.1996 №85/96-ВР у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

Згідно статті 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 ЦК України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: 1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до статті 5 Закону України «Про страхування» страхування може бути добровільним або обов`язковим. Обов`язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Забороняється здійснення обов`язкових видів страхування, що не передбачені цим Законом.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату, у строк встановлений договором.

В силу вимог частини четвертої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Спеціальним законом, що встановлював обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів станом на момент виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV (надалі - Закон №1961-IV).

Відповідно до статей 3, 5 Закону №1961-IV метою такого страхування є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Статтею 6 вказаного Закону визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`я та/або майну потерпілого.

Настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого (статті 9, 22- 31, 35, 36 Закону №1961-IV).

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про страхування» страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

З огляду на положення статті 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно до приписів статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

В силу статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні за змістом положення містить стаття 108 Закону України «Про страхування» від 18.11.2021 №1909-ІХ (у редакції чинній на момент вирішення спору), де вказано, що страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат.

Такий перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика є суброгацією.

Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

Отже, відповідно до вказаних норм закону від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов`язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.

Також у порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатив страхувальнику. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, тому з урахуванням положень статті 515 ЦК України, суброгація застосовується лише до майнового страхування.

ПАТ «СК «АРКС» виконало свої зобов`язання за договором №т307364ак9 від 25.11.2019, відповідно до визначених у ньому умов, здійснивши відшкодування витрат пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 . У зв`язку з виплатою страхового відшкодування до позивача, як до страховика потерпілої особи, перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні в межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди відповідачем, у порядку суброгації.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою за ремонт належного потерпілому автомобіля страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої особи у деліктному зобов`язанні.

У даній справі позивач на підставі договору майнового страхування, укладеного між ним та потерпілою в ДТП особою, здійснив виплату страхового відшкодування та тим самим відшкодував завдану потерпілому у ДТП майнову шкоду.

Уклавши договір страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтям 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, у якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Вказані висновки узгоджується з правової позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц.

Як зазначалось вище, відповідно до положень статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону №1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі №359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Оскільки вартість майнового збитку, завданого ОСОБА_2 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений ПАТ «УАСК АСКА» на користь ПАТ СК «АРКС» розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_1 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням, що складає 34556,48 грн (110872,88 грн - 76316,40 грн)

Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі №587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі №370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі №753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі №755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі №756/2632/17 (провадження № 61-12032св19).

Суд уважає, що позовні вимоги обґрунтовані, доводяться наявними у справі доказами, а також враховуючи, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач відшкодував завдану шкоду, у зв`язку з чим з ОСОБА_1 на користь позивача стягненню підлягає різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням у сумі 34556,48 грн.

Згідно з положеннями частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог частини першої статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами статтей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Коробов проти України» (заява № 39598/03 від 21 липня 2011 року) суд вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило - застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Європейський суд з прав людини також вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У ході судового розгляду відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання до суду відзиву на позовну заяву із викладом будь-яких заперечень проти позову, не оспорив визначену вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , правильність застосування до неї коефіцієнту фізичного зносу, а також узгоджену страховими компаніями суму страхової виплати на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відтак, з урахуванням положень статтей 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України, статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України «Про страхування», статтей 22, 29 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПАТ «СК «АРКС» має право на відшкодування за рахунок ОСОБА_1 виплаченого страхового відшкодування у розмірі 34556,48 грн. У зв`язку із цим, заявлені ПАТ «СК «АРКС» позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно вимог статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Тому, відповідно до вимог частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 7, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої унаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 34556,48 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3028 грн.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

1. Позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС», адреса: 04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок №8, код ЄДРПОУ - 20474912;

2. Відповідач - ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - в матеріалах справи відсутній.

Повне рішення складено 18.08.2026.

Суддя А.О. Митрофанова