Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №752/27032/24 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/27032/24

Провадження №: 2/752/915/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючої судді Митрофанової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадео Право», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про розірвання договорів про надання юридичних послуг та відшкодування збитків,

У С Т А Н О В И В :

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадео Право» (далі - ТОВ «Амадео Право», Товариство), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про розірвання договорів про надання юридичних послуг та відшкодування збитків у загальному розмірі 58500 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що між нею та ТОВ «Амадео Право», а також її сином - ОСОБА_2 у її інтересах було укладено три цивільно-правові договори про надання Товариством юридичних послуг, яке не має статусу ані адвокатського об`єднання, ані адвокатського бюро. А саме, було укладено наступні публічні договори про надання юридичних послуг:

-№0103202312 від 01.03.2023 з ціною договору 8500 грн, укладений із позивачем;

-№2303202306 від 23.03.2023 з ціною договору 28000 грн, укладений із позивачем;

-№1105202303 від 11.05.2023 з ціною договору 22000 грн, укладений сином ОСОБА_2 в інтересах позивача та за її рахунок.

Умовами вказаних договорів було передбачено надання відповідачем юридичних послуг. 04.03.2024 ОСОБА_1 подала відповідачу заяву про розірвання цих договорів та повернення їй сплачених коштів у загальному розмірі 58500 грн, тобто просила відшкодувати завдані їй збитки унаслідок неналежного виконання зобов`язань за укладеними договорами. 18.03.2024 позивач отримала від Товариства листа від 07.03.2024, у якому останнє відмовило у розірванні договорів та поверненні сплачених коштів, пославшись на надання юридичних послуг згідно укладених договорів у повному обсязі та належним чином.

Проте, на переконання позивача, ТОВ «Амадео Право», яке позиціонує себе як провідна юридична компанія, не лише не має у своєму штаті працівників, які б мали фахові знання, але й таких, що складали б документи без орфографічних помилок. Зокрема, зміст отриманого від відповідача листа не містить вихідного номеру та реквізитів посадової особи, якою він складався, а також він не є підписаним. Вказувала, що послуги за договорами у повному обсязі надані їй не були, а складені та надані Товариством акти приймання-передачі послуг вона відмовилася підписувати.

Окрім того, за умовами договору №2303202306 відповідач прийняв на себе обов`язок надати послуги з «представництва інтересів сина ОСОБА_2 у військових органах та органах досудового слідства». Втім, повертаючись до кваліфікації працівників відповідача, ОСОБА_1 посилалась на те, що в Україні взагалі відсутні «органи досудового слідства», а існують лише органи досудового розслідування. У зв`язку із цим, з метою захисту своїх прав, як споживача, позивач просила суд розірвати укладені із ТОВ «Амадео Право» вказані вище договори, стягнути з останнього на її користь 58500 грн у рахунок відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов`язань а також вирішити питання про розподіл судових витрат у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2024 для розгляду цивільної справи №752/27032/24 визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Митрофанову А.О.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 13 січня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу та третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, у 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали суду подати суду відзив на позов або пояснення третьої особи щодо позову відповідно.

На адресу суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником ОСОБА_3 , де останній заперечував проти позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі та просив суд відмовити у їх задоволенні.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що ним було надано повний спектр послуг відповідно до укладених між сторонами договорів, про що підписані відповідні акти приймання-передачі, а будь-яких зауважень від позивача не надходило. Окрім того зауважив, що позовні вимоги про розірвання договору №1105202303 від 11.05.2023 можуть бути розглянуті в іншому судовому провадженні за позовом виключно ОСОБА_2 , з яким він безпосередньо був укладений.

Надалі, позивач не скористалась своїм процесуальним правом на подання відповіді на відзив.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_2 про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи. Своїм правом на подання до суду пояснень ОСОБА_2 не скористався, будь-яких клопотань або заяв від останнього на адресу суду також не надходило.

У відповідності до вимог частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною восьмою статті 279 ЦПК України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Суд, вивчивши подані учасниками справи заяви по суті спору та дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Положеннями статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому,що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом, 01.03.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Амадео Право» було укладено договір про надання юридичних послуг №0103202312, за умовами пункту 1.2 якого замовник доручила, а виконавець взяв на себе зобов`язання надати їй юридичні послуги, а саме підготувати документи: «запит до ДВС», «Скарга до Мінюсту», «Заява до поліції про відкриття крим.провадження», «Позов до суду про стягнення заборгованості по аліментам».

Умовами пунктів 2.1.1, 2.1.2 вказаного договору було передбачено, що відповідач взяв на себе обов`язок надати юридичні послуги в обсязі та якості, які установлені цим договором, керуючись діючим законодавством. З моменту підписання цього договору сторонами, відповідач був зобов`язаний негайно приступити до правового аналізу ситуації, вивчити надані замовником документи та відомості, здійснити підбір необхідних нормативно-правових актів, обрати найбільш оптимальний план для досягнення мети за цим договором про надання юридичних послуг, зазначених у пунктів 1.2.

Відповідно до пункту 2.1.3 виконавець за цим договором зобов`язався підготувати проекти документів, зазначених у пунктів 1.2, протягом десяти днів з моменту надання заявником необхідних відомостей і документів.

При цьому сторони врегулювали, що після внесення 50% від вартості послуг, відповідно до пункту 4.1, здійснити підготовку до видачі проектів документів замовнику.

Згідно з пунктом 4.1 вказаного договору було визначено, що вартість юридичних послуг становить 8500 грн і сплачується замовником у касу виконавця або безготівковим перерахунком на розрахунковий рахунок у наступні строки: замовник вносить попередню оплату в розмірі 7900 грн та вносить суму 600 грн до 08.03.2023.

Видача підготовлених проектів документів здійснюється тільки після повної сплати по цьому договору.

Згідно з розділом 3 договору послуги за цим договором вважаються наданим з моменту підписання сторонами Акта про надання юридичних послуг.

У випадку необґрунтованого ухилення замовника від прийняття наданих послуг і підписання Акта у передбачені цим договором строки, виконавець має право повідомити замовника про виконану роботу, направивши підписаний, зі своєї сторони Акт про надання юридичних послуг, за допомогою електронного або простого письмового підпису, по електронній пошті ТОВ «Амадео Право» та/або рекомендованим листом з описом вкладення (пункт 3.2 договору).

Замовник в строк не пізніше 5 днів з моменту отримання Акта зобов`язаний розглянути і підписати його, та направити один підписаний екземпляр виконавцю. За наявності будь-яких зауважень, у тому числі щодо якості та обсягу наданих послуг, замовник у строк, передбачений для розгляду і підписання акта, направляє відповідні зауваження на адресу виконавця з вимогами виправити зауваження а виконавець у розумний строк їх усуває (пункти 3.3, 3.4 договору).

Після виправлення недоліків, виконавець формує повторний акт, який замовник розглядає та підписує у той же строк. У разі ухилення або невмотивованої відмови замовника від підписання направленого йому акта, послуги будуть вважатися прийнятими замовником без претензій та зауважень (пункти 3.5, 3.6 договору).

Відповідно до пункту 5.3 вказаного договору невід`ємною його частиною є інформаційна записка, заповнена заявником власноручно, а також акт про надання юридичних послуг.

Згідно з пунктом 2.4.4 договору сторони передбачили право замовника відмовитися від виконання цього договору, письмово повідомивши про це виконавця і сплативши виконавцю вартість фактично наданих за цим договором послуг.

При цьому, умовами пункту 5.6 договору його сторони передбачили, що у випадку його розірвання з ініціативи замовника або односторонньої відмови від його виконання без порушення умов договору з боку виконавця, замовником проводиться оплата за фактично виконану роботу/надану послугу виконавцем відповідно до її вартості за цим договором.

У відповідності до наданої у матеріали справи копії квитанції до прибуткового касового ордеру №14 від 01.03.2023 ОСОБА_1 сплатила на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 7900 грн.

Також, 23.03.2023 між сторонами був укладений договір №2303202306 про надання юридичних послуг, за умовами пункту 1.2 якого ТОВ «Амадео Право» зобов`язалося надати ОСОБА_1 юридичні послуги, а саме представництво інтересів сина ОСОБА_2 у військових органах та органах досудового слідства.

За умовами вказаного договору сторони визначили, що вартість юридичних послуг згідно з пунктом 1.2 становить 28000 грн.

У вартість юридичних послуг, зазначених у пунктів 1.2 договору, включено: правовий аналіз ситуації, заснований на вивченні матеріалів і відомостей, наданих замовником, підбір нормативно-правових актів, необхідних для складання документів, що становить 30% від вартості зазначеної у пункті 4.1 (пункт 4.2 договору).

Умови вказаного договору містить аналогічні за змістом порядок прийняття послуг та право замовника відмовитися від його виконання.

Разом з тим, 11.05.2023 між ТОВ «Амадео Право» та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_2 було укладено договір №1105202303 про надання юридичних послуг, за умовами пункту 1.2 якого Товариство взяло на себе обов`язок надати замовнику юридичні послуги, що складають його представництво інтересів в органах досудового слідства, військових органах та суді першої інстанції.

Згідно пункту 4.1 цього договору його сторони визначили, що вартість юридичних послуг становить 22000 грн, з яких 20000 грн підлягала сплаті 11.03.2023, а решта 2000 грн - 15.03.2023.

Відповідно до пункту 4.2 вказаного договору у вартість юридичних послуг включено: правовий аналіз ситуації, заснований на вивченні матеріалів і відомостей, наданих замовником, підбір нормативно-правових актів, необхідних для складання документів, що становить 30% від вартості зазначеної у пункті 4.1 цього договору.

11.05.2023 та 15.03.2023 ОСОБА_2 було сплачено на рахунок ТОВ «Амадео Право» грошові кошти в розмірі 20000 грн та 2000 грн, що підтверджується наданими у матеріали справи копіями квитанцій.

Звертаючись до суду із позовом у цій справі, ОСОБА_1 посилалась на положення статтей 651 та 653 ЦК України, та вказувала, що 04.03.2024 вона звернулася до відповідача із заявою щодо розірвання вказаних вище договорів про надання послуг та повернення їй сплачених коштів, що у свою чергу вона уважала відшкодуванням завданих їй збитків неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за цими договорами.

Копія вказаної позивачем заяви із наведеними нею підставами для розірвання договорів до позовної заяви долучена не була.

Втім, у матеріали справи надано копію листа ТОВ «Амадео Право», який було направлено позивачеві у відповідь на її заяву від 04.03.2024. У зазначеному листі Товариство повідомило ОСОБА_1 про те, що за укладеними із нею договорами №0103202312 від 01.03.2023 та №1105202303 від 11.05.2023 виконавцем було надано усі визначені договорами послуги, узгоджено та підписано акт приймання-передачі, згідно якого підготовлені для ознайомлення і підписання документи, чим фактично підтверджено прийняття наданих відповідачем послуг без висловлення будь-яких претензій.

Не погодившись із фактичною відмовою ТОВ «Амадео Право» розірвати договори та відшкодувати збитки, позивач у своїй позовній заяві посилалася на те, що відповідач не погоджується із застосуванням відповідачем у своєму листі терміну «адвокатські послуги», вказує на допущення ним в листі орфографічних помилок та відсутність у штаті Товариства працівників, які мали б відповідні фахові знання. Зазначала, що за договором №0103202312 не було надано передбачених цим договором послуг зі складання та подання відповідних скарг, заяви та позовної заяви до компетентних органів.

Також вказувала, що за договором №2303202306 відповідач взяв на себе обов`язок надати послуги з представлення інтересів її сина ОСОБА_2 у військових органах та органах досудового слідства. Проте, у дійсності послуги за цим договором їй надані не були. У зв`язку із цим, посилаючись на загальні норми цивільного законодавства ОСОБА_1 просила захистити її права як споживача у спосіб розірвання спірних договорів та відшкодування завданих їх збитків у розмірі сплачених за договорами грошових коштів.

Так, виниклі між сторонами правовідносини за договорами №0103202312 від 01.03.2023 та №2303202306 від 23.03.2023 врегульовуються положеннями глави 63 ЦК України, тому при ухваленні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, що виникли між сторонами.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша та друга статті 638 ЦК України).

Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Отже, відносини, що виникли між сторонами є зобов`язальними з приводу надання послуг.

Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог частини першої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Статтею 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Так, згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі №910/22259/17, від 14 серпня 2018 року у справі №910/22454/17, від 28 серпня 2018 року у справі №910/20932/17, від 02 жовтня 2018 року у справі №910/21033/17, від 16 жовтня 2018 року у справі №910/3568/18, від 17 квітня 2019 року у справі №910/6381/18, від 14 серпня 2019 року у справі №910/8819/18.

Відповідно до частини першої статті 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Відповідна правова позиція, викладена у постанові Верховного суду України у справі від 18 вересня 2013 року № 6-75цс13.

Згідно з частинами другою, третьою статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до приписів статтей 623, 906 ЦК України, тягар доказування факту невиконання або неналежного виконання договору про надання послуг покладається на замовника послуг.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. За частиною другою статті 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по

За правилами частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до положень частин першої, другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із вимогами частин першої, п`ятої-сьомої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із наданням юридичних послуг.

Предметом укладених між сторонами договорів №0103202312 від 01.03.2023 та №2303202306 від 23.03.2023 виступало надання ТОВ «Амадео Право» юридичних послуг з підготовки документів (запиту до ДВС, скарги до Мінюсту, заяви до поліції про відкриття кримінального провадження, позову до суду про стягнення заборгованості по аліментам), а також представництво інтересів ОСОБА_2 у військових органах та органах досудового слідства.

Суд звертає увагу, що з умов вищезазначених договорів неможливо встановити та конкретизувати, які саме запити, скарги, заяви та позовну заяву відповідач повинен був підготувати та яким саме чином мав здійснити представництво інтересів ОСОБА_2 у відповідних структурах.

Умовами пункту 2.3.1 вказаних договорів сторони узгодили, що виконавець має право самостійно визначати стратегію та тактику надання юридичних послуг, зазначених у пункті 1.2 цих договору. У випадку якщо після укладення цих договорів з`ясовуються обставини, з яких випливає, що виконання предмета цих договорів не представляється можливим і/або заподіює шкоду інтересам замовника, виконавець має право вчинити, після узгодження з замовником, інші юридичні дії, що не складають предмет цих договорів, але спрямовані на захист прав і законних інтересів замовника. Зазначені дії вважаються вчиненими в межах цих договорів.

З наданої у матеріали справи копії підписаного позивачем акту приймання-передачі за договором №0103202312 від 01.03.2023, убачається, що сторони засвідчили факт надання відповідачем послуг за укладеним договором на загальну суму 8500 грн.

Згідно копій актів приймання-передачі за договором №2303202306 від 23.03.2023, які були підписані позивачем 07.04.2023, 12.04.2023, 01.05.2023 та 23.12.2023 сторони засвідчили також факт надання відповідачем юридичних послуг за цим договором на загальну суму 28000 грн.

У даних актах, які підписані ОСОБА_1 , вказано, що послуги за укладеними договорами надані їй у повному обсязі, претензій щодо них вона немає, а умови договору виконані повністю та фактично.

Тобто, матеріалами справи підтверджено, що позивач засвідчила факт отримання від відповідача виконаних послуг на суму, що визначені умовами укладених між ними договорів.

Факт підписання вказаних актів позивач не заперечувала, своїм правом на подання будь-яких пояснень або доказів на заперечення обставин їх підписання не скористалася.

Так, у позовній заяві, як на підставу для розірвання спірних договорів позивач у узагальнено посилалася на ненадання відповідачем належним чином та у повному обсязі послуг за спірними договорами, а також відмову підписувати запропонований останній акт.

Проте, за умовами укладених між сторонами договорів за наявності будь-яких зауважень, у тому числі щодо якості та обсягу наданих послуг, позивач у строк, передбачений для розгляду акта/актів, мала право направити відповідачу відповідні зауваження на адресу виконавця з вимогами їх виправити.

Однак, доказів того, що позивач у строк не пізніше п`яти днів з моменту запропонованого, за її твердженнями, останнього акту приймання-передачі звернулася до відповідача з відповідними зауваженнями матеріали справи не містять.

Долученими в матеріали справи копіями актів приймання-передачі наданих послуг, які підписані ОСОБА_1 , в цілому підтверджено обставини отримання позивачем наданих Товариством послуг на суми, що визначені умовами договорів.

На підставі вищевикладеного, суд під час розгляду справи не знайшов підтвердження доводів позивача про неналежне виконання умов договорів про надання юридичних послуг №0103202312 від 01.03.2023 та №2303202306 від 23.03.2023.

За наявності встановлених обставин підписання ОСОБА_1 , як замовником, актів приймання-передачі послуг, відсутності з її боку будь-яких зауважень та підтвердження у актах фактичного виконання договорів у повному обсязі, в позовній заяві, а також в ході розгляду справи позивач взагалі не навела будь-яких конкретних істотних порушень спірних договорів зі сторони відповідача.

Викладені у позовній заяві ОСОБА_1 твердження про відсутність у ТОВ «Амадео Право» працівників, які мають відповідні фахові знання, а також оцінка змісту отриманого від Товариства листа, що був направлений у відповідь на її заяву про розірвання договорів, фактично зводяться до оцінки останнього, як юридичної особи та контрагента, та не стосуються предмету доказування у цій справі.

При цьому, вирішуючи у цій справі позовні вимоги про розірвання договорів №0103202312 від 01.03.2023 та №2303202306 від 23.03.2023, суд звертає увагу на те, за їх змістом сторонами не вказано конкретних строків їх дії.

Частиною першою статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

У пунктах 3.1 вказаних договорів сторони визначили, що послуги вважаються наданими з моменту підписання ними акта про надання юридичних послуг.

Відтак, оскільки матеріалами справи підтверджено, що з боку позивача було здійснено сплату вартості наданих їй відповідачем послуг, а у підписаних сторонами актах приймання-передачі наданих послуг зафіксовано, як їх надання замовнику, так і фактичне повне виконання вказаних договорів, суд дійшов висновку, що вони закінчили свою дію у момент підписання сторонами відповідного останнього акта за кожним із договорів.

Позивач звернулася до відповідача із заявою про розірвання спірних договорів та до суду із позовом у цій справі вже після підписання актів приймання-передачі наданих послуг.

У постанові Верховного Суду від 7 серпня 2018 року у справі №910/7981/17 зазначено, що розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №916/612/19, від 14 липня 2021 року у справі №911/1442/19 та від 07 жовтня 2021 року у справі №904/2903/20.

Таким чином, оскільки укладені між сторонами договори фактично були виконані, у зв`язку із чим закінчили свою дію, позовні вимоги ОСОБА_1 про їх розірвання у судовому порядку не можуть бути задоволені судом.

Отже, враховуючи той факт, що позивачем в ході судового розгляду не було доведено належними та допустимими доказами наявності обставин невиконання відповідачем укладених із нею договорів, виконання їх неналежним чином із одночасним висуненням нею зауважень щодо недоліків наданих послуг, а також наявності обставин істотного порушення відповідачем умов договорів, суд дійшов про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у частині розірвання договорів про надання юридичних послуг №0103202312 від 01.03.2023 та №2303202306 від 23.03.2023 та відшкодування збитків, що заявлені у розмірі сплаченої вартості таких послуг.

Що стосується вимог позову ОСОБА_1 про розірвання договору про надання юридичних послуг №1105202303 від 11.05.2023, то суд зазначає таке.

Частиною другою статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зі змісту вказаного договору вбачається, що він був укладений між відповідачем ТОВ «Амадео Право» та третьою особою у справі - ОСОБА_2 .

Тобто, позивач не є стороною вказаного договору та відповідно у неї відсутнє право ініціювати питання про його розірвання з підстав невиконання або неналежного виконання виконавцем обов`язків.

Водночас, третьою особою у цій справі не заявлялось самостійних вимог щодо предмету спору.

З огляду на викладене, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати, на підставі статті 141 ЦПК України покладаються на позивача та відповідно розподілу між сторонами не підлягають.

Керуючись статтями 2, 4, 7, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амадео Право», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про розірвання договорів про надання юридичних послуг та відшкодування збитків - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 18.08.2026.

Суддя А.О. Митрофанова