Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №926/2853-б/24 (926/2908/25) — Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. ЧернівціСправа № 926/2853-б/24 (926/2908/25)

Суддя Господарського суду Чернівецької області Бутирський А.А.,

при секретарі Нікітюк Є.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Роско Груп”, м.Чернівці

до фізичної особи-підприємця Таку Владислава Вікторовича, м.Ізмаїл Одеської області

про стягнення 100 000,00 грн.

в межах справи

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс”, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю “Роско Груп”, м. Чернівці

про банкрутство

Представники сторін:

від позивача – не з`явився

від відповідача – не з`явився

СУТЬ СПОРУ: В провадженні Господарського суду Чернівецької області перебуває справа №926/2853-б/24 про банкрутство ТОВ “Роско Груп”.

Постановою суду від 07.05.2025 припинено процедуру розпорядження майном боржника, визнано ТОВ “Роско Груп” банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Кочин Н.В.

ТОВ “Роско Груп” в особі ліквідатора Кочин Н.В. звернулася до суду з позовом до ФОП Таку Владислава Вікторовича про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 100 000,00 грн, як безпідставно набутого майна (грошових коштів) в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час виконання обов`язків ліквідатора у справі №926/2853-б/24 про банкрутство ТОВ “Роско Груп” було встановлено збільшення розміру дебіторської та кредиторської заборгованості товариства протягом останніх років. Під час аналізу фінансово-господарської діяльності боржника ліквідаторкою встановлено, що грошові кошти, отримані від реалізації товарів, а також наявні кошти спрямовувалися на безпідставне перерахування на користь різних осіб, при цьому розрахунки з постачальниками та виконання існуючих грошових зобов`язань належним чином не здійснювалися.

З огляду на відсутність належних та допустимих доказів укладення між сторонами цивільно-правового договору у встановленому законом порядку, а також доказів фактичного виконання робіт, грошові кошти у сумі 100 000,00 грн, перераховані ТОВ “Роско Груп” на рахунок ФОП Таку В.В., відповідно до ст. 1212 ЦК України є безпідставно набутими та підлягають поверненню позивачу.

Господарський суд Чернівецької області рішенням від 06.11.2025 у справі №926/2853-б/24 (926/2908/25) позов задовольнив, стягнув з ФОП Таку В.В. на користь ТОВ “Роско Груп” 100 000,00 грн безпідставно отриманих коштів та 2 422, 40 грн судового збору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2026 рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.11.2025 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 28.05.2026 касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Таку Владислава Вікторовича задоволено частково, постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2026 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.11.2025 у справі №926/2853-б/24(926/2908/25) скасовано, справу №926/2853-б/24(926/2908/25) передано на новий розгляд до Господарського суду Чернівецької області.

У згаданій постанові вказано наступне.

Верховний Суд звертає увагу, що зазначення у платіжному документі призначення платежу та посилання на певний договір підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі та саме по собі не звільняє суд від обов`язку встановити дійсний характер спірних правовідносин, а також перевірити наявність чи відсутність достатньої правової підстави для набуття майна (п. 63).

Проте господарські суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки змісту призначення платежу, відображеному в банківській виписці, на яку посилався позивач, та не з`ясували, чи може ця обставина у сукупності з іншими встановленими обставинами справи свідчити про наявність або відсутність достатньої правової підстави для перерахування спірних коштів (п. 65).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2026 р. , справу №926/2853-б/24(926/2908/25) передано судді Бутирському А.А.

Ухвалою від 10.06.2026 р. справу прийнято до провадження, її розгляд призначено на 01.07.2026 р.

Ухвалою від 01.07.2026 р. вирішення спору перенесено на 22.07.2026 р.

У судовому засіданні 22.07.2026 р. оголошено перерву до 27.07.2026 р.

Ухвалою від 27.07.2026 р. вирішення спору перенесено на 10.08.2026 р.

Відповідач проти позову заперечував з огляду на наявність між сторонами договору підряду №22/05/18 від 22.05.2018 щодо виконання ремонтних робіт, а також на сплив позовної давності.

Сторони у судове засідання 10.08.2026 р. не з`явилися, проте у поданих заявах просили розглядати справу за їх відсутності.

Розглянувши подані документи, дослідивши надані докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Під час виконання обов`язків ліквідатора у справі про банкрутство ТОВ "Роско Груп" останнім встановлено збільшення розміру дебіторської та кредиторської заборгованості товариства протягом останніх років, а також те, що грошові кошти, отримані від реалізації товарів та наявні кошти товариства, спрямовувалися на перерахування на користь різних осіб без належного документального оформлення, при цьому розрахунки з постачальниками та виконання існуючих грошових зобов`язань належним чином не здійснювалися.

За результатами вжитих ліквідатором заходів у межах справи про банкрутство ТОВ "Роско Груп" отримано банківські виписки Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") та Акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі - АТ "ОТП Банк"), аналізом яких встановлено, що 22.05.2018 з поточного рахунку ТОВ "Роско Груп", відкритого в АТ КБ "ПриватБанк", на користь ФОП Таку В.В. перераховано 100000,00 грн із призначенням платежу: "Оплата ремонтних робіт по договору №23/09/16 від 22.05.2018. Без ПДВ".

У зв`язку з проведенням ліквідаційної процедури ліквідатором ТОВ "Роско Груп" направлено на адресу ФОП Таку В.В. вимогу вих. №265/25 від 11.04.2025 про повернення майна (погашення дебіторської заборгованості), яка залишена без задоволення.

Посилаючись на відсутність належних та допустимих доказів укладення між сторонами цивільно-правового договору та доказів фактичного виконання робіт, ТОВ "Роско Груп" в особі ліквідатора звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з ФОП Таку В.В. 100000,00 грн як безпідставно набутих коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, відповідач надав договір підряду № 22/05/18 по виконанню робіт з поточного ремонту складського приміщення за адресою: Одеська область, Ізмаїльський р-н, с. Саф`яни, вул. Зелена, 38 від 22.05.2018 р., який укладений між ФОП Таку В.В. та ТОВ «Роско Груп».

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Частина 1 ст. 1212 ЦК України застосовується, якщо 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Стаття 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами ст. 11 ЦК України.

Набуття відповідачем, як однією зі сторін зобов`язання, коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а є підставою для застосування положень ст. 1212 ЦК України.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Якщо поведінка набувача, потерпілого не свідчить про існування та виконання договірного зобов`язання, то у разі виникнення між ними спору щодо повернення майна, яке знаходиться у набувача, на спірні правовідносини поширюються положення статті 1212 Цивільного кодексу України.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Як зазначено вище, позивачем на користь відповідача було перераховано 100000,00 грн із призначенням платежу: "Оплата ремонтних робіт по договору №23/09/16 від 22.05.2018. Без ПДВ". Тобто, сплачуючи грошові кошти, позивач послався на правову підставу: договір №23/0/16 від 22.05.2018. Без ПДВ.

Також між сторонами існують договірні відносини: договір підряду № 22/05/18 по виконанню робіт з поточного ремонту складського приміщення за адресою: Одеська область, Ізмаїльський р-н, с. Саф`яни, вул. Зелена, 38 від 22.05.2018 р., який укладений між ФОП Таку В.В. та ТОВ «Роско Груп», на суму 500000,00 грн.

Таким чином, має місце описка: договір №23/09/16 від 22.05.2018 р. замість реально існуючого: договір підряду № 22/05/18 від 22.05.2018 р.

Інших договорів між сторонами не укладалось.

Отже, існує достатня правова підстава для збільшення майна у відповідача, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.

За таких умов у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.

Судові витрати віднести на позивача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

Керуючись ст. ст. 129, 130, 233, 238, 240-241, 247, 250, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ТОВ “Роско Груп” до фізичної особи-підприємця Таку Владислава Вікторовича про стягнення 100000,00 грн. – відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 17.08.2026 р.

Суддя А.А. Бутирський