Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №908/355/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2026 м.Дніпро Справа №908/355/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач)

суддів: Висоцького А.М., Віннікова С.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Акві-Буд»

на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.04.2026 (суддя Проскуряков К.В., повний текст рішення складено 29.04.2026) у справі №908/355/26

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Акві-Буд»

про стягнення 42145,87 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи та оскаржуваного судового рішення.

Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Акві-Буд» про стягнення пені за порушення строків завершення будівництва за Договором підряду від 11.04.2025 №366/4Д у розмірі 42145,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині дотримання строків завершення будівництва, внаслідок чого у позивача виникло право на стягнення з відповідача пені, передбаченої договором.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.04.2026 у справі №908/355/26 позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 42145,87 грн та витрати зі сплаті судового збору 2662,40 грн.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач завершив передбачені договором будівельні роботи 30.06.2025, тоді як встановлений Календарним графіком строк їх завершення сплив 14.07.2025. Оскільки факт прострочення на 14 календарних днів сторонами не заперечувався, суд визнав доведеним порушення відповідачем договірного зобов`язання.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за період з 01.07.2025 по 14.07.2025, суд дійшов висновку, що нарахування 42145,87 грн відповідає пункту 13.5 договору та вимогам чинного законодавства України. Суд також урахував, що відповідач не надав контррозрахунку та не заперечував правильності арифметичного обчислення пені.

Доводи відповідача про те, що порушення строку виконання робіт стало наслідком обставин непереборної сили, суд першої інстанції визнав недоведеними. Суд зазначив, що сам факт воєнного стану, повітряні тривоги, погіршення безпекової ситуації, несприятливі погодні умови та нестача працівників не підтверджують об`єктивної неможливості виконання саме договору №366/4Д у погоджений сторонами строк.

Суд установив, що відповідач у передбаченому договором порядку не повідомляв позивача про виникнення обставин, які перешкоджали виконанню робіт, не звертався з пропозицією про перенесення строку їх завершення, внесення відповідних змін до договору або його розірвання. Посилання відповідача на обговорення проблемних питань під час виробничих нарад суд відхилив як такі, що не підтверджені належними доказами.

З огляду на недоведеність відсутності вини відповідача та наявність передбачених договором підстав для застосування відповідальності суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Акві-Буд» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 24.04.2026 у справі №908/355/26 та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. У разі відмови у задоволенні апеляційної скарги, скаржник просить апеляційний суд зменшити розмір неустойки, заявленої до стягнення, на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, з огляду на її явну неспівмірність наслідкам порушення зобов`язання та необхідність дотримання принципів розумності, справедливості й добросовісності.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник послався на те, що оскаржуване судове рішення не відповідає нормам матеріального права, а також фактичним обставинам справи через неповне дослідження та оцінку наданих доказів у справі.

Скаржник зазначає, що хоча на момент укладення договору воєнний стан уже діяв, невдовзі виникли нові обставини, які неможливо було передбачити, а саме: активізація бойових дій на Слов`янському та Покровському напрямках, наближення лінії фронту до місця робіт; використання ворогом новітніх FPV-дронів та БПЛА типу «Ланцет»; дефіцит специфічних будівельних матеріалів та гостра нестача кваліфікованої робочої сили через мобілізацію; несприятливі погодні умови (тривалі опади, надмірне зволоження ґрунту, сильні пориви вітру).

Суд першої інстанції відхилив доводи про форс-мажор, оскільки Підрядник не надіслав офіційне письмове повідомлення Замовнику. Скаржник вважає це помилковим, оскільки обставини є загальновідомими, а Замовник був про них обізнаний, бо здійснював технічний нагляд і брав участь у робочих нарадах. Відсутність формального листа не спростовує самого факту існування перешкод та їхнього впливу на будівництво. Згідно з практикою Верховного Суду, визначальним є фактичний вплив обставин, а не лише наявність сертифіката ТПП чи дотримання процедури повідомлення.

Скаржник наголошує на своїй належній поведінці як контрагента. Об`єкт оборонного значення був збудований та переданий Замовнику в повному обсязі. Прострочення було незначним лише 14 днів. Замовнику не було завдано жодних збитків внаслідок цієї затримки. Товариство робило все можливе для завершення робіт у критично важливі для оборони терміни, незважаючи на всі ускладнюючі обставини.

Апелянт вважає стягнення пені у розмірі 42145,87 грн неспіврозмірним наслідкам порушення зобов`язання, таким, що не відповідає засадам розумності, справедливості та добросовісності, стягнення всієї суми неустойки призведе до надмірного та несправедливого майнового тягаря для відповідача.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

11.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній заперечує проти вимог апеляційної скарги, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

За змістом поданого відзиву позивач зауважив на безпідставності представлених апелянтом доводів, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим.

Інших доводів, окремих заперечень щодо викладених в апеляційній скарзі обставин, посилань на норми права або доказів відзив на апеляційну скаргу не містить.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Висоцького А.М., Віннікова С.В.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 25.05.2026 здійснено запит матеріалів справи №908/355/26 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

27.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від скаржника надійшла заява про долучення доказів сплати судового збору.

04.06.2026 матеріали справи №908/355/26 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Акві-Буд» на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.04.2026 у справі №908/355/26; вирішено розгляд даної апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу, інших заяв та клопотань протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Зазначену ухвалу надіслано всім учасникам справи в електронні кабінети через систему «Електронний суд» 09.06.2026 о 17:20 год, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа.

У ході апеляційного розгляду даної справи Центральним апеляційним господарським судом, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 2 ст. 273 ГПК України.

Клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з їх повідомленням (викликом) до суду не надходило.

Не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, між Військовою частиною НОМЕР_1 (Замовник) та ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Акві-Буд» (Підрядник) було укладено Договір від 11.04.2025 № 366/4Д відповідно до умов якого (п. 1.1), Підрядник за дорученням Замовника зобов`язався на свій ризик, власними силами виконати Роботи з розробки проектно-кошторисної документації та виконання будівельних робіт по об`єкту «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 538», а Замовник - прийняти виконані на умовах Договору роботи та оплатити їх вартість.

Пунктом 1.4 Договору визначено, що роботи виконуються за етапами: І етап – Проектування: виконання вишукувальних робіт (інженерно-геодезичні та інженерно-геологічні вишукування), розроблення проектної документації стадії “Робочий проєкт” (у склад якого повинен входити Генеральний план), у тому числі проходження експертизи з отриманням позитивного експертного звіту та передача Замовнику відповідно до Календарного графіку виконання робіт (додаток 4), що є невід`ємною частиною Договору. ІІ етап – Будівельні роботи відповідно до Календарного графіку виконання робіт (додаток 4).

Відповідно до п. 2.1 вартість робіт на момент укладення Договору склала 3 010462,00 грн, в тому числі ПДВ - 501743,67 грн, визначена за Договірною ціною (Додаток №1) та є складовою частиною вартості робіт по Об`єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва Об`єкта.

Відповідно до п.3.1. строки виконання робіт за цим Договором визначені Календарним графіком виконання робіт (Додаток 4).

Відповідно до п.3.2. підрядник розпочинає виконання робіт згідно з Календарним графіком виконання робіт, але не пізніше 5 (п`яти) календарних днів після підписання Договору підряду.

Календарним графіком виконання робіт (Додаток 4) встановлено строк завершення будівельних робіт за Договором - 30.06.2025.

Відповідно до п. 3.4 після закінчення виконання робіт підрядник письмово повідомляє про це Замовника. Датою закінчення робіт за Договором вважається дата підписання Акту готовності Об`єкту до експлуатації, складеного уповноваженими представниками Замовника разом з представниками Підрядника.

Відповідно до п. 10.1 Договору приймання та передача виконаних робіт здійснюються сторонами поступово у міру завершення виконаних видів робіт, їх частин, окремих конструктивних елементів, тощо, шляхом підписання Сторонами Акта приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3.

Пунктом 13.2 Договору передбачено, що підрядник несе відповідальність за якість і строки виконання робіт по Об`єкту, якщо не доведе, що ці порушення стались не з його вини.

Відповідно до п. 13.5 Договорів підряду за порушення строків завершення будівництва по Договору, Підрядник сплачує Замовникові пеню у розмірі 0,1% Договірної ціни, за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів з Підрядника додатково стягується штраф на користь Замовника у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з п.13.13 Договору Підрядник не несе відповідальності за порушення строків виконання робіт за Договором, якщо таке порушення сталось не з його вини.

На виконання вимог п. 8.1 укладеного Договору Замовником передано об`єкт виконання робіт (будівельний майданчик), про що складено акт приймання-передачі об`єкта «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 538» від 12.04.2025.

Роботи 1 етапу виконані Підрядником відповідно до умов укладеного договору. Розроблена проектно–кошторисна документація, позитивний експертний звіт від 21.05.2025 № 08-0124/01-25 передана Замовнику відповідно до Акту виконаних робіт від 01.06.2025 № 1ПКД.

Відповідно до Додаткової угоди від 11.06.2025 № 1 Сторонами змінено вартість робіт за договором у бік зменшення на 42,38 грн. шляхом внесення змін до пункту 2.1 Договору, та вартість робіт було визначено у сумі 3010419,62 грн, в тому числі ПДВ - 501736,60 грн.

Платіжною інструкцією від 27.06.2025 № 820 Замовником проведено оплату за виконані роботи з розробки проектно–кошторисної документації у сумі 57274,36 грн.

В порушення вимог пункту 3.1, Договору ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Акві-Буд» станом на 30.06.2025 будівельні роботи по об`єкту не завершила.

Будівельні роботи по об`єкту було фактично завершено та передано Замовнику 14.07.2025, про що 14.07.2025 Сторонами складено Акт приймання виконаних робіт № 1 від 14.07.2025 на суму 2863642,51 грн.

На підставі Акту приймання виконаних робіт № 1 від 14.07.2025 платіжною інструкцією від 17.07.2025 № 1317 Замовником проведено оплату за виконані будівельні роботи у сумі 2863642,51 грн.

Актом готовності Об`єкту до експлуатації від 17.11.2025 визначено, що будівельні роботи по об`єкту «Нове будівництво фортифікаційних споруд опорного пункту № 538» виконано в повному обсязі та закінчено 14.07.2025, фактична вартість основних фондів (виконаних робіт) склала 2863642,51 грн.

Таким чином, зобов`язання за Договором виконано Замовником належним чином та в повному обсязі, а Підрядником ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Акві-Буд» допущено порушення вимог пункту 3.1, Договору в частині дотримання строків завершення будівельних робіт - станом на 30.06.2025 будівельні роботи по об`єкту не завершено не було.

За порушення строків виконання робіт позивачем здійснено нарахування неустойки за період прострочення з 01.07.2025 по 14.07.2025 (14 днів) згідно п. 13.5 Договору у розмірі 42145,87 грн.

Відповідач вказував, що виконанню зобов`язання у строк перешкоджали об`єктивні та невідворотні на той момент обставини непереборної сили (форс-мажор).

За наслідками розгляду позову Господарським судом Запорізької області прийнято оскаржуване рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частин 1-4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та/або відзиві на неї. При цьому суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги лише у випадках, передбачених частиною четвертою статті 269 Господарського процесуального кодексу України, зокрема якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність встановлення місцевим господарським судом фактичних обставин справи, повноту їх правової оцінки та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Так, статтями 11, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договір. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір від 11.04.2025 №366/4Д за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 цього Кодексу регламентовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було встановлено, за змістом п. 3.1 договору від 11.04.2025 №366/4Д та календарного графіку до нього строк завершення будівельних робіт за договором узгоджено сторонами - 30.06.2025.

Предметом спору у даній справі є вимоги Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельної компанії «АКВІ БУД» про стягнення неустойки в сумі 42145,87 грн за порушення строків завершення будівництва за договором підряду від 11.04.2025 №366/4Д.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання перед позивачем з завершення будівельних робіт, оскільки фактично будівельні роботи по об`єкту було завершено та передано замовнику 14.07.2025.

Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 13.5 договору сторони погодили, що за порушення строків завершення будівництва по договору підрядник сплачує замовникові пеню у розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) договірної ціни, за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів з підрядника додатково стягується штраф на користь замовника у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Ключовим доводом апеляційної скарги відповідача є безпідставне неврахування судом того факту, що прострочення виконання зобов`язання підрядником було обумовлено виключно дією надзвичайних та невідворотних обставин.

Так, під час розгляду справи судом першої інстанції було застосовано чинні положення частини 1 ст. 883 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проєктної потужності, інших запроєктованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

Крім цього, рішення суду містить посилання на частину 1 статті 617 Цивільного кодексу України, за змістом якої особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У п. 1 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам.

Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов`язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.

Відповідно до частин першої, другої статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Наведений в частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» перелік обставин, що можуть бути визнані форс-мажором (обставинами непереборної сили), до яких належить у тому числі військові дії, є невичерпним.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності.

Тобто, ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (подібні за змістом висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16).

Тож, для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками.

Виходячи зі змісту оскаржуваного рішення, судом першої інстанції питання детально досліджувалось питання дотримання відповідачем умов договору від 11.04.2025 №366/4Д щодо належності повідомлення / неповідомлення контрагента стосовно дії форс-мажорних обставин.

Так, місцевий господарський суд обґрунтовано виходив з того, що укладений між сторонами Договір підряду від 11.04.2025 №366/4Д містить детально регламентований Розділ 14 «Обставини непереборної сили».

Відповідно до п. 14.2 Договору сторона, виконанню обов`язків якої перешкоджають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зобов`язана не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з моменту їх настання письмово повідомити про це іншу Сторону, а протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту їх настання надано іншій Стороні належні підтвердні документи, видані компетентними (уповноваженими) органами.

Повідомлення про настання форс-мажорних обставин має містити дані про час настання і характер обставин непереборної сили. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат, виданий ТПП України або регіональною ТПП.

При цьому згідно з п. 14.6 Договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення другої Сторони Стороною, для якої стало неможливим виконання зобов`язань за Договором через настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які звільняють її від відповідальності, позбавляє її права посилатися на ці обставини та вимагати зміни (перенесення) строку виконання своїх зобов`язань.

Крім того, відповідно до п. 14.8 Договору сторони усвідомлювали, що цей Договір укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні не буде вважатися обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), крім випадків настання конкретних подій/обставин (окупація території агресором, знищення об`єктів тощо) під час дії правового режиму воєнного стану, що буде підтверджено документами уповноваженого органу.

Отже, в укладеному Договорі сторонами чітко визначені порядок, строки вчинення дій стороною, виконанню обов`язків якої перешкоджають форс-мажорні обставини, та процесуальні наслідки недодержання таких умов.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, останній не надав доказів письмового повідомлення позивача у визначений п. 14.2 Договору 5-денний строк про настання конкретних форс-мажорних обставин, які унеможливлювали вчасне завершення робіт у строк до 30.06.2025.

Враховуючи приписи п. 14.6 Договору, відповідач позбавлений права посилатися на такі обставини як на підставу для звільнення від відповідальності за порушення строків будівництва.

Докази інформування позивача в письмовій формі про можливе сповільнення або призупинення виконання робіт, а також докази ініціювання внесення змін до Договору в частині продовження строків виконання будівельних робіт у порядку пп. 4.3.6 Договору в матеріалах справи відсутні.

Щодо наданої відповідачем копії висновку Рівненської торгово-промислової палати № 56.01/86 від 10.03.2026 колегія суддів зазначає, що вказаний документ за своєю правовою природою є Висновком про істотну зміну обставин (за ст. 652 ЦК України), а не Сертифікатом про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

З цього приводу суд першої інстанції мотивовано роз`яснив, що істотна зміна обставин і форс-мажорні обставини мають різну правову природу. Істотна зміна обставин свідчить про зміну балансу договірних інтересів, ускладнення або обтяження виконання договору, тоді як непереборна сила має наслідком об`єктивну неможливість виконання зобов`язання незалежно від волі та поведінки сторони.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд, здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності у нього підстав для звільнення від відповідальності за порушення умов договору підряду в частині своєчасного виконання робіт.

Аналізуючи наявність підстав для зменшення розміру пені, колегія суддів виходить з наступного.

Як зазначав скаржник і під час розгляду справи в суді першої інстанції і під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, стягнення з товариства пені в заявленому до стягнення розмірі 42145,87 грн є несправедливим і непропорційним, таким що не узгоджується з фактом повного виконання обсягу будівельних робіт, тривалістю прострочення, відсутністю доведених збитків позивача та об`єктивно складними умови виконання договору.

Колегія суддів вважає ці доводи частково обґрунтованими виключно щодо визначення розміру відповідальності відповідача.

Так, частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, зменшення розміру неустойки є правом суду, яке реалізується з урахуванням конкретних обставин справи, балансу інтересів сторін, характеру порушення, причин його виникнення, ступеня виконання зобов`язання, поведінки сторін та наслідків порушення.

Водночас згідно із частиною першою статті 550 Цивільного кодексу України право кредитора на неустойку виникає незалежно від наявності у нього збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Отже, ненадання позивачем доказів понесення збитків саме по собі не є підставою для відмови у стягненні пені та не покладає на позивача обов`язку доводити збитки як обов`язкову умову застосування договірної відповідальності. Проте відсутність у матеріалах справи доказів конкретних негативних майнових наслідків прострочення є однією з обставин, яка підлягає врахуванню при вирішенні питання про остаточний розмір неустойки.

Пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України до загальних засад цивільного законодавства віднесено справедливість, добросовісність та розумність. Ці засади підлягають застосуванню і при визначенні співмірного розміру відповідальності за порушення господарського зобов`язання.

У пунктах 8.22 8.25 постанови від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що заходи цивільно-правової відповідальності мають компенсаторний характер і спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери кредитора. Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності та має запобігати набуттю неустойкою ознак каральної санкції.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначила, що обставини, які можуть бути підставою для зменшення неустойки, та розмір, до якого вона зменшується, мають індивідуальний характер у кожних конкретних правовідносинах. Законодавством не встановлено універсального мінімального чи максимального відсотка зменшення неустойки, а його визначення належить до дискреційних повноважень суду, які мають бути реалізовані на підставі оцінки встановлених обставин та з дотриманням принципів верховенства права, справедливості, добросовісності й розумності.

Водночас суд вправі саме зменшити розмір неустойки, а не повністю звільнити боржника від її сплати. Тому застосування частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України не може мати наслідком фактичне нівелювання відповідальності за встановлене порушення зобов`язання.

Оцінюючи ступінь виконання відповідачем зобов`язання, колегія суддів враховує, що будівельні роботи за договором підряду від 11.04.2025 №366/4Д виконані відповідачем у повному обсязі, прийняті позивачем та оплачені. Матеріали справи не містять відомостей про недоліки якості або обсягу виконаних робіт, необхідність їх перероблення чи залучення іншого підрядника для завершення будівництва.

Заявлена до стягнення пеня у розмірі 42145,87 грн становить 1,4 відсотка від договірної ціни 3010419,62 грн. Саме по собі таке співвідношення не свідчить про очевидну надмірність пені. Однак співмірність неустойки не може визначатися лише арифметичним співвідношенням її розміру до ціни договору без урахування ступеня виконання зобов`язання, причин порушення, поведінки боржника та наслідків прострочення для кредитора.

Матеріали справи не містять доказів того, що внаслідок 14-денного прострочення позивач поніс додаткові витрати, був змушений залучати іншого підрядника, усувати недоліки виконаних робіт або зазнав інших конкретно визначених майнових втрат. Також не встановлено, що збудований об`єкт через прострочення втратив своє призначення або не міг використовуватися після його прийняття.

Наведене не спростовує права позивача на пеню, але свідчить про відсутність у матеріалах справи негативних майнових наслідків, співмірних зі стягненням усієї заявленої суми.

Колегія суддів також враховує встановлені та детально оцінені в попередніх частинах цієї постанови об`єктивні умови виконання договору. Ці обставини не мали ознак непереборної сили, яка б унеможливила виконання зобов`язання, і не звільняють відповідача від відповідальності. Водночас їх сукупність істотно ускладнювала організацію та безперервне проведення будівельних робіт і тому має значення саме для визначення співмірного розміру санкції.

З поведінки відповідача вбачається, що він не відмовився від виконання договору, не припинив роботи після спливу встановленого строку, а продовжив їх та завершив будівництво. Це свідчить про добросовісну спрямованість його дій на досягнення передбаченого договором результату.

Зваживши наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що стягнення всієї заявленої пені не забезпечуватиме справедливого балансу інтересів сторін та надасть неустойці надмірного карального характеру. Натомість зменшення пені на 90 відсотків із залишенням до стягнення 10 відсотків її нарахованого розміру забезпечить одночасно: реальну відповідальність відповідача за порушення строку; урахування оборонного значення своєчасного виконання договору; збереження стимулюючої та компенсаційної функцій неустойки; недопущення перетворення пені на неспівмірне покарання за зобов`язання, яке фактично виконане в повному обсязі.

З огляду на викладене пеня, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 4214,59 грн. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 37931,28 грн слід відмовити.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив факт порушення відповідачем строку виконання робіт та відсутність поширення дії форс-мажорних обставин на спірні правовідносини. Проте, відмовивши у звільненні відповідача від відповідальності, місцевий господарський суд фактично ототожнив відсутність підстав для такого звільнення з необхідністю стягнення пені в повному розмірі.

При цьому суд першої інстанції не надав окремої оцінки доводам відповідача про неспівмірність санкції та не вирішив питання про можливість застосування частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України з урахуванням повного виконання зобов`язання, тривалості порушення, наслідків прострочення та інших істотних обставин.

Тому висновок суду першої інстанції про стягнення пені в повному розмірі 42145,87 грн не відповідає встановленим обставинам справи та наведеним засадам справедливості, добросовісності, розумності й пропорційності. Рішення в цій частині підлягає зміні зі стягненням з відповідача пені у розмірі 4214,59 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково й ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Пунктами 3, 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та резолютивної частин.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, встановивши факт порушення відповідачем строку завершення будівельних робіт за договором підряду від 11.04.2025 №366/4Д, мотивовано дійшов висновку про відсутність підстав для повного звільнення відповідача від відповідальності за порушення договірних умов.

Доводи апеляційної скарги відповідача вказаних висновків місцевого господарського суду не спростовують.

Водночас суд першої інстанції, відмовляючи у звільненні відповідача від відповідальності, не надав самостійної оцінки доводам про неспівмірність заявленої до стягнення пені та не вирішив питання про застосування частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України з огляду на встановлені обставини виконання договору.

Неврахування повного виконання відповідачем основного зобов`язання, прийняття й оплати робіт позивачем, тривалості прострочення, відсутності доказів конкретних майнових наслідків порушення, об`єктивно складних умов проведення будівельних робіт та поведінки відповідача призвело до безпідставного висновку про необхідність стягнення пені в повному заявленому розмірі.

З урахуванням установленої в попередньому розділі сукупності обставин колегія суддів вважає обґрунтованим зменшення пені на 90 відсотків та визначення до стягнення 10 відсотків від її нарахованого розміру, що становить 4214,59 грн.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Акві-Буд» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Запорізької області від 24.04.2026 у справі №908/355/26 зміні в частині розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача.

В іншій частині висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для договірної відповідальності відповідача є законними й обґрунтованими.

Судові витрати.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас під час застосування наведеного правила необхідно враховувати правову природу зменшення судом розміру неустойки.

Якщо суд, встановивши правомірність нарахування штрафних санкцій та правильність їх розрахунку, зменшує їх розмір на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, покладення судового збору здійснюється без урахування такого зменшення. Це зумовлено тим, що відмова у стягненні частини неустойки в такому випадку є наслідком не необґрунтованості відповідної частини позовних вимог, а реалізації судом наданого законом дискреційного повноваження щодо зменшення неустойки.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2026 у справі № 910/16375/23 зазначено, що у разі зменшення судом розміру штрафних санкцій на підставі статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України судовий збір покладається на відповідача повністю, без урахування такого зменшення. Наведений підхід застосовується також до судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, якщо саме суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру неустойки.

У цій справі заявлена позивачем до стягнення пеня в розмірі 42145,87 грн нарахована правомірно, а її зменшення до 4214,59 грн здійснено судом апеляційної інстанції не внаслідок необґрунтованості позовних вимог у сумі 37931,28 грн, а з огляду на встановлені у справі обставини та необхідність забезпечення справедливого балансу інтересів сторін.

Таким чином, часткове задоволення апеляційної скарги є наслідком реалізації судом апеляційної інстанції права на зменшення неустойки та не становить підстави для пропорційного перерозподілу судового збору між сторонами.

За таких обставин судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2662,40 грн правомірно покладений судом першої інстанції на відповідача в повному обсязі, тому рішення місцевого господарського суду в цій частині зміні не підлягає.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3993,60 грн покладаються на відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Акві-Буд». Підстави для стягнення зазначеної суми з позивача на користь відповідача відсутні.

Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, які підлягали б розподілу за результатами апеляційного перегляду, матеріали справи не містять.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Акві-Буд» на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.04.2026 у справі №908/355/26 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.04.2026 у справі №908/355/26 змінити.

Абзац 1 резолютивної частини рішення викласти у такій редакції:

« 1. Позов задовольнити частково».

Абзац 2 резолютивної частини рішення викласти у такій редакції:

« 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «Акві-Буд» (вул. Поштова, буд. 27/29, каб. 49, м. Запоріжжя, 69000; код ЄДРПОУ 41400018) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 4214,59 грн пені за порушення строків завершення будівництва за договором підряду від 11.04.2025 №366/4Д, а також 2662,40 грн судового збору за подання позовної заяви».

Доповнити резолютивну частину рішення абзацом 3 такого змісту:

« 3. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 37931,28 грн пені відмовити».

В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 24.04.2026 у справі №908/355/26 залишити без змін.

Видачу наказів на виконання цієї постанови, з урахуванням відповідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 14.08.2026.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя А.М. Висоцький

Суддя С.В. Вінніков