Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №904/3319/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2026 м. Дніпро Справа № 904/3319/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді: Віннікова С.В. (доповідач),

суддів: Андрейчука Л.В., Левшиної Г.В.

секретар судового засідання: Мошинець Ю.О.,

представники сторін:

від заявника: Замета Н.О.;

від скаржника: Литвиненко С.С.;

розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба" на ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 та 16.06.2026 (повний текст складено 19.06.2026) (суддя Юзіков С.Г.) у справі №904/3319/26,

за заявою Представництва "УАБ "Нафталіта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба"

про забезпечення позову до подачі позовної заяви,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог заяви

04.06.2026 Представництво "УАБ "Нафталіта" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про забезпечення позову до подачі позову, в якій просить: накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба" в межах суми позову у розмірі 9 088 371,38 грн та витрат з оплати судового збору в розмірі 136 325, 57 грн.

Заява мотивована тим, що сторонами 26.08.2025 укладено договір №08-25 МС, відповідно до п. 1.1 якого, в порядку та на умовах, передбачених цим договором, позивач зобов`язався передати, у встановлений договором строк, товар у власність відповідача для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму згідно з договором. Відповідно до п. 6.3. оплата товару виконується шляхом попереднього перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, а у випадку відвантаження товару без попередньої оплати, оплата здійснюватися за фактом відвантаження товару покупцю. Так, постачальник поставив, а покупець отримав товар на суму 9 088 371, 38 грн, що підтверджується видатковими накладними та товаро – транспортними накладними. Проте, за поставлений товар покупець розрахувався частково, у зв`язку з чим за останнім на 03.06.2026 обліковується борг 9 088 371, 38 грн.

Предметом майбутнього позову заявник визначає вимогу про стягнення з ТОВ "М`ясна Садиба" боргу в сумі 9 088 371,38 грн за поставлений товар за договором від 26.08.2025 №08-25 МС.

Заявник наполягає на наявності підстав для вжиття судом заходів забезпечення позову, оскільки відповідач протягом тривалого часу ухиляється від виконання зобов`язань з оплати за поставлений товар у значному розмірі, що спричиняє негативні економічні наслідки для позивача. Невиконання відповідачем належним чином грошового зобов`язання за укладеним договором поставки, на переконання позивача, є достатньо обґрунтованим припущенням про умисні дії відповідача, які спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання з оплати за поставлений товар. Відповідач уникає та ігнорує будь-які контакти з позивачем у спосіб, який хоча і не був погоджений сторонами в договорі поставки, але який фактично використовувався сторонами протягом всього часу виконання цього договору – телефонним зв`язком. Недобросовісна поведінка відповідача щодо виконання зобов`язань з оплати за поставлений позивачем товар протягом тривалого часу, а також суттєвий розмір наявної заборгованості відповідача перед позивачем може свідчити про достатньо обґрунтовану ймовірність продовження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання грошового зобов`язання, в результаті чого стане неможливим виконання рішення суду в цій справі.

Короткий зміст ухвал суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 у справі №904/3319/26 заяву Представництва "УАБ Нафталіта" від 04.06.2026 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба" в межах ціни позову на загальну суму 9 224 696,95 грн, до набрання рішенням у справі законної сили.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026 у справі №904/3319/26 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба" про скасування заходів забезпечення позову, застосованих Господарським судом Дніпропетровської області, викладених в ухвалі суду від 05.06.2026 у справі №904/3319/26.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеною ухвалою до Центрального апеляційного господарського суду 15.06.2026 з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба", в якій просить скасувати ухвалу та ухвалити нову про відмову у задоволені заяви про забезпечення позову.

Не погодившись із зазначеною ухвалою до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба", в якій просить скасувати ухвалу від 16.06.2026 та ухвалити нову якою задовольнити заяву ТОВ “М`ясна Садиба” про скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 у справі №904/3319/26.

Узагальнені доводи особи Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба", яка подала апеляційну скаргу

ТОВ «М`ясна Садиба» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 у справі № 904/3319/26 повністю, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову та скасувати накладений арешт на майно і кошти товариства.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскаржувана ухвала постановлена за заявою Представництва «УАБ «Нафталіта», яке відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України та ст. 45 Господарського процесуального кодексу України не є юридичною особою та позбавлене господарської процесуальної правоздатності. Належним суб`єктом звернення є безпосередньо іноземна компанія ZAT «Naftalita» (Литва), що підтверджується і подальшою поведінкою заявника, який подав позов у справі № 904/3441/26 вже від імені даної компанії.

Скаржник зазначає, що місцевий суд встановив наявність ризиків невиконання майбутнього рішення лише на підставі припущень заявника про наявність заборгованості, не дослідивши майновий стан відповідача та не надав оцінки відсутності доказів виведення активів чи приховування майна.

Апелянт наголошує на неспівмірності та надмірності вжитих заходів забезпечення позову, оскільки тотальний арешт усіх рахунків та всього майна блокує операційну діяльність діючого виробничого підприємства харчової промисловості, яке до того ж рішенням Дніпропетровської ОВА включено до переліку критично важливих підприємств регіону. Вжиті заходи унеможливлюють виплату заробітної плати, сплату податків і проведення розрахунків із контрагентами, що порушує принцип пропорційності та справедливий баланс інтересів сторін.

Разом з тим, ТОВ «М`ясна Садиба» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026 у справі № 904/3319/26 та ухвалити нове рішення про задоволення заяви ТОВ «М`ясна Садиба» про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою від 05.06.2026.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевий суд неправильно застосував ст. 145 ГПК України, оскільки замість перевірки актуальності й доцільності подальшого існування вжитих заходів станом на момент розгляду заяви підмінив предмет дослідження та фактично повторно обґрунтував законність власної первісної ухвали від 05.06.2026.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції ухилився від оцінки нових істотних обставин і доказів, наданих відповідачами. Зокрема, поза увагою суду залишилося те, що тотальний арешт усіх рахунків та всього майна призвів до повного блокування діяльності діючого виробничого підприємства харчової промисловості, унеможливив виплату заробітної плати, сплату податків та виконання зобов`язань перед контрагентами й державними замовниками, що порушує принцип пропорційності та справедливий баланс інтересів сторін.

Крім того, апелянт вказує, що суд не надав належної оцінки статусу ТОВ «М`ясна Садиба» як підприємства, критично важливого для функціонування економіки держави та забезпечення потреб Збройних Сил України (Розпорядження Дніпропетровської ОВА від 05.01.2026 № 10/0/527-26), а також відсутності з боку заявника будь-яких доказів реального ризику невиконання майбутнього рішення суду чи фактів приховування активів.

Також у скарзі наголошується, що місцевий суд не дав правової оцінки недотриманню вимог ст. 138 ГПК України, оскільки із заявою про забезпечення позову до подання позову звернулося Представництво «УАБ «Нафталіта», яке не має процесуальної правосуб`єктності, тоді як сам позов у справі № 904/3441/26 у подальшому було подано іншою особою ЗАТ «Нафталіта» (Литовська Республіка).

На переконання скаржника, оскаржувана ухвала не відповідає вимогам ст. 236 ГПК України щодо законності й обґрунтованості, оскільки суд обмежився формальним цитуванням норм права та судової практики, не навівши жодних мотивів для відхилення кожного ключового аргументу відповідача.

Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи

Представництво "УАБ "Нафталіта" відзиву на апеляційні скарги не надав.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Віннікова С.В., (доповідач), суддів: Андрейчука Л.В., Левшиної Г.В.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Віннікова С.В., (доповідач), суддів: Андрейчука Л.В., Левшиної Г.В.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 22.06.2026 здійснено запит матеріалів справи №904/3319/26 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

26.06.2026 матеріали оскарження справи №904/3319/26 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою від 29.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 у справі №904/3319/26. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 29.07.2026.

Ухвалою від 06.07.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026 у справі №904/3319/26 залишено без руху, надано апелянту 10 днів з дня отримання ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме сплатити судовий збір у сумі 2 662,40 грн на відповідні реквізити суду апеляційної інстанції, докази чого надати суду.

Через підсистему "Електронний суд" 14.07.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба" надійшла заява про усунення недоліків з долученням відповідних доказів.

Ухвалою від 20.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 у справі №904/3319/26. Об`єднати скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба" на ухвалу від 05.06.2026 до спільного розгляду із скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба" на ухвалу від 16.06.2026. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 29.07.2026.

Через підсистему «Електронний суд» 23.07.2026 від ЗАТ "Нафталіта" надійшло клопотання, яким останній повідомив, що адвокат Замета Н.О., немає можливості прийняти участь у судовому засіданні №904/3319/26 у зв`язку з тим, що буде перебувати у м. Запоріжжі по справі №336/6741/24, яка відбудеться в Шевченківському районному суді м. Запоріжжя , докази поважності надаються. У зв`язку з чим просить перенести розгляд справи на іншу дату.

У судове засідання з`явились представники заявника та скаржника.

За результатами розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 12.08.2026 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Встановлені судом обставини справи

Судом першої інстанції встановлено, що 04.06.2026 Представництво "УАБ "Нафталіта" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про забезпечення позову до подачі позову, в якій просить накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба" (ідентифікаційний код юридичної особи – 43620707, Адреса: 51200, м. Новомосковськ, Дніпропетровська обл., вул. Сучкова, 154) в межах суми позову у розмірі 9 088 371,38 грн. та витрат з оплати судового збору в розмірі 136 325, 57 грн.

Заява мотивована тим, що сторонами 26.08.2025 укладено договір №08-25 МС, відповідно до п. 1.1 якого, в порядку та на умовах, передбачених цим договором, позивач зобов`язався передати, у встановлений договором строк, товар у власність відповідача для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму згідно з договором. Відповідно до п. 6.3. оплата товару виконується шляхом попереднього перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, а у випадку відвантаження товару без попередньої оплати, оплата здійснюватися за фактом відвантаження товару покупцю. Так, постачальник поставив, а покупець отримав товар на суму 9 088 371, 38 грн, що підтверджується видатковими накладними та товаро – транспортними накладними. Проте, за поставлений товар покупець розрахувався частково, у зв`язку з чим за останнім на 03.06.2026 обліковується борг 9 088 371, 38 грн.

Предметом майбутнього позову заявник визначає вимогу про стягнення з ТОВ "М`ясна Садиба" боргу в сумі 9 088 371,38 грн за поставлений товар за договором від 26.08.2025 №08-25 МС.

Заявник наполягає на наявності підстав для вжиття судом заходів забезпечення позову, оскільки відповідач протягом тривалого часу ухиляється від виконання зобов`язань з оплати за поставлений товар у значному розмірі, що спричиняє негативні економічні наслідки для позивача. Невиконання відповідачем належним чином грошового зобов`язання за укладеним договором поставки, на переконання позивача, є достатньо обґрунтованим припущенням про умисні дії відповідача, які спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання з оплати за поставлений товар. Відповідач уникає та ігнорує будь-які контакти з позивачем у спосіб, який хоча і не був погоджений сторонами в договорі поставки, але який фактично використовувався сторонами протягом всього часу виконання цього договору – телефонним зв`язком. Недобросовісна поведінка відповідача щодо виконання зобов`язань з оплати за поставлений позивачем товар протягом тривалого часу, а також суттєвий розмір наявної заборгованості відповідача перед позивачем може свідчити про достатньо обґрунтовану ймовірність продовження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання грошового зобов`язання, в результаті чого стане неможливим виконання рішення суду в цій справі.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені заявником заходи забезпечення позову є пов`язаними з наявністю реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а також направлені на забезпечення ефективного захисту порушених прав Позивача у випадку задоволення позовних вимог, пов`язані із предметом розгляду цього спору, є співмірними та адекватними по відношенню до заявлених позовних вимог, такими, що не порушують рівності та збалансованості інтересів сторін, оскільки мають тимчасовий характер та, навпаки, спрямовані на збереження існуючого наразі стану речей, що може слугувати додатковою гарантією того, що рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, буде реально виконане.

З огляду на викладені в заяві обставини, враховуючи предмет позову у справі та визначені ч. 1 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, суд вважає, що заява про вжиття заходів забезпечення позову підлягає задоволенню.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 у справі №904/3319/26 заяву Представництва "УАБ Нафталіта" від 04.06.2026 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно (рухоме та нерухоме) Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба" в межах ціни позову на загальну суму 9 224 696,95 грн, до набрання рішенням у справі законної сили.

08.06.2026 від ТОВ "М`ясна Садиба" надійшла заява про скасування заходів забезпечення позову, застосованих Господарським судом Дніпропетровської області 05.06.2026 у справі № 904/3319/26 мотивована тим, що заявником та судом не наведено жодної конкретної обставини, яка б свідчила про реальну загрозу відчуження майна, приховування активів, ліквідації підприємства, виведення коштів або вчинення інших дій, спрямованих на унеможливлення виконання майбутнього судового рішення. Накладення арешту одночасно на всі банківські рахунки та все рухоме і нерухоме майно підприємства у межах суми понад 9,2 млн. грн. є очевидно непропорційним і фактично паралізує господарську діяльність ТОВ "М`ясна Садиба". Фактично, прийнятою ухвалою заблоковано всю господарську діяльність ТОВ "М`ясна Садиба". Суд не встановив наявність у відповідача нерухомого майна, наявність транспортних засобів, наявність товарних запасів, наявність дебіторської заборгованості та обсяг господарської діяльності товариства. На момент розгляду заяви про забезпечення позову заявлена заборгованість не є безспірною. Але суд не перевірив наявність заперечення щодо обсягів поставки, зустрічних вимог, проведення взаєморозрахунків та наявність претензії щодо виконання договорів. Крім того, заяву про забезпечення позову подано від імені Представництва "УАБ "Нафталіта" (код ЄДРПОУ 26561960). Водночас відповідно до чинного законодавства України представництво іноземної юридичної особи не є юридичною особою та не є суб`єктом господарювання у розумінні Господарського кодексу України. У даній справі арешт накладено на всі активи ТОВ "М`ясна Садиба". Крім того, суд обмежився формальним твердженням про відсутність підстав для зустрічного забезпечення без наведення будь-яких мотивів.

Від Заявника надійшли додаткові пояснення по справі відповідно до яких, судом не було враховано істотні обставини, а саме, що Відповідача включено до офіційного переліку підприємств, які відповідають встановленим державою критеріям критичної важливості для функціонування економіки та забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань та життєдіяльності населення в особливий період. Заявником – Представництвом "УАБ "Нафталіта" не було надано жодного доказу того, що ТОВ "М`ясна Садиба" здійснює або має намір здійснити відчуження майна, ліквідацію підприємства, приховування активів чи інші дії, які можуть унеможливити виконання майбутнього судового рішення.

Позивач у поясненнях заперечує проти задоволення заяви про скасування заходів забезпечення позову, мотивуючи тим, що Відповідач протягом тривалого часу ухиляється від виконання зобов`язань з оплати за поставлений товар у значному розмірі, що спричиняє негативні економічні наслідки для Позивача: неможливість використовувати ці значні кошти у господарській діяльності, розраховуватися за своїми зобов`язаннями з контрагентами. Невиконання Відповідачем належним чином грошового зобов`язання за укладеним договором поставки, на переконання позивача, є достатньо обґрунтованим припущенням про умисні дії відповідача, які спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання з оплати за поставлений товар. Посилання Відповідача на той факт, що ТОВ "М`ясна Садиба" визначено підприємством, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період не є підставою незастосування відносно нього заходів забезпечення позову та, тим більше, не є підставою для ухилення відповідачем від виконання своїх зобов`язань перед позивачем. Представництво "УАБ "НАФТАЛІТА" може діяти від імені та в інтересах ЗАТ "НАФТАЛІТА", у тому числі, з питань захисту прав та інтересів у суді. Вказане передбачено Положенням про Представництво, затвердженого наказом № NAF-10 від 10.04.2023 та довіреністю від 02.12.2025, копії яких додано до пояснення.

Суд першої інстанції зазначив, що твердження відповідача щодо порушення принципів співмірності із заявленими вимогами та одночасне накладення арешту на всі банківські рахунки та все рухоме і нерухоме майно підприємства у межах суми понад 9,2 млн. грн не приймаються судом.

Враховуючи значну суму пред`явлену до стягнення (9 088 371,38 грн. основного боргу), сумніви щодо платоспроможності відповідача, суд дійшов висновку про необґрунтованість заперечень відповідача та доведеність підстав для накладення арешту на грошові кошти та майно Відповідача в межах суми позову.

При цьому, відповідачем не доведено, що потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили вжиття заходів забезпечення позову. Виходячи зі ст. 136, 137 ГПК України на вжиття заходів забезпечення позову не впливає фінансовий стан особи чи віднесення підприємства до критично важливих чи інша його діяльність.

Також не може бути підставою для скасування заходів забезпечення позову посилання Заявника на те, що на момент розгляду заяви про забезпечення позову заявлена заборгованість не є безспірною, оскільки під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Незгода сторони з прийнятим судовим рішенням (ухвалою про забезпечення позову) не може бути підставою для скасування заходів забезпечення позову.

Посилання Заявника на те, що заява про забезпечення позову подано від імені Представництва, проте відповідно до чинного законодавства України представництво іноземної юридичної особи не є юридичною особою та не є суб`єктом господарювання у розумінні Господарського кодексу України також не приймаються судом.

Так, заява про забезпечення позову підписана та подана адвокатом Замета Н., яка діє на підставі ордеру виданого Представництвом "УАБ "Нафталіта".

Представництво "УАБ "НАФТАЛІТА" може діяти від імені та в інтересах ЗАТ "НАФТАЛІТА", у тому числі, з питань захисту прав та інтересів у суді. Вказане передбачено Положенням про Представництво, затвердженим наказом № NAF-10 від 10.04.2023. Згідно з п. 3.2 Положення Представництво є відокремленим підрозділом, що представляє і захищає інтереси Компанії. За довіреністю, виданої 02.12.2025 ЗАТ "НАФТАЛІТА", посвідченої нотаріусом третьої нотаріальної контори муніципалітету Вільнюського району, Литовська Республіка, Томасом Петрас Велівіс, ЗАТ "НАФТАЛІТА" уповноважує Потійко Яну представляти Товариство та / або його постійне представництво в Україні на всіх рівнях держави України та території України, з будь-яких питань, що стосуються Товариства та/або його Представництва, в: будь-яких державних та інших органах України всіх рівнів, підпорядкування та інстанцій, в тому числі в: будь-яких державних органах та установах, органах державної виконавчої влади; органах місцевого самоврядування; органах місцевої виконавчої влади; правоохоронних органах; податкових органах; митних органах; органах судової влади України; прокуратурах України; органах державної реєстрації; органах державного земельного кадастру; будь-яких органах нотаріату України; будь-яких банківських та/або фінансових установах України; будь-яких інших: підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування; перед окремими фізичними особами - громадянами України та/або будь-якими іншими фізичними особами.

З огляду на це, довіреність, посвідчена нотаріусом Литовської Республіки, є належним підтвердженням повноважень Потійко Яни діяти від імені ЗАТ "НАФТАЛІТА" та його представництва в Україні.

Також суд взяв до уваги, що 10.06.2026 ЗАТ "НАФТАЛІТА", представником якого є адвокат Замета Н.О., подало позовну заяву про стягнення з ТОВ "М`ясна Садиба" боргу в сумі 9 088 371,38 грн., посилаючись на ті ж обставини, підстави і докази, що і в заяві про забезпечення позову. Суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі (№904/3441/26).

Оскільки заявником не наведено, а також належними та допустимими доказами не доведено існування обставин, які в розумінні ст. 145 ГПК України можуть бути підставою для скасування, вжитих судом заходів забезпечення позову, заява ТОВ "М`ясна Садиба" про скасування заходів забезпечення позову у справі №904/3319/26, вжитих Господарським судом Дніпропетровської області 05.06.2026 задоволенню не підлягає.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026 у справі №904/3319/26 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба" про скасування заходів забезпечення позову, застосованих Господарським судом Дніпропетровської області, викладених в ухвалі суду від 05.06.2026 у справі №904/3319/26.

За наслідками розгляду позову Господарським судом Дніпропетровської області прийнято оскаржувані ухвали у даній справі.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Колегія суддів констатує, що причиною звернення з апеляційними скаргами стала незгода відповідача з ухвалами від 05.06.2026 та 16.06.2026 та вимога про їх скасування та ухвалення нових рішень про відмову у задоволені заяви про забезпечення позову та про скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 у справі №904/3319/26.

Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Враховуючи суму пред`явлену до стягнення (9 088 371,38 грн основного боргу), сумніви щодо платоспроможності відповідача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необґрунтованість заперечень відповідача та доведеність підстав для накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах суми позову.

Відтак, апеляційний господарський суд зазначає, що між сторонами існує спір щодо стягнення грошових коштів, а виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у відповідача присудженої до стягнення суми заборгованості. Своєю чергою, відповідач не спростував наведені позивачем аргументи щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, оскільки доводи про безпідставність позовних вимог є предметом розгляду справи по суті спору, водночас предметом дослідження у даному випадку є встановлення наявності підстав для забезпечення позову та співмірності забезпечувальних заходів стосовно предмету спору.

Оскільки предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно та грошові кошти відповідача у межах суми позову, не порушить його прав володіти нерухомим майном.

Апеляційний господарський суд зауважує, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. Водночас обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Аналогічні висновки викладені у Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 17.06.2022, прийнятої за результатами розгляду справи № 908/2382/21, і Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12.02.2020, прийнятої за результатом розгляду справи № 381/4019/18.

Верховний Суд в постанові від 09.09.2022 у справі № 904/7630/21 зазначив, що під час вирішення питання щодо вжиття заходів із забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.

Дослідивши викладені скаржником доводи і надані на їх підтвердження докази, врахувавши наявність зв`язку між заявленим заходом забезпечення позову у виді накладення арешту на майно відповідача і предметом спору, співмірність і адекватність, апеляційний господарський суд доходить висновку, що у даному випадку наявні підстави для забезпечення позову у спосіб накладення арешту на належне відповідачу майно та грошові кошти.

Основним аргументом апеляційної скарги є доводи скаржника про неспівмірність накладеного арешту та блокування господарської діяльності підприємства. В свою чергу надані скаржником доводи та заперечення не спростовують висновків суду першої інстанції про співмірність заходів забезпечення позову. Ключовим фактором є те, що арешт накладено виключно в межах суми 9 224 696,95 грн, що встановлює чітку правову межу обтяження та запобігає надмірному втручанню у майнові права відповідача.

Посилання скаржника на те, що заяву про забезпечення позову подано від імені представництва, а відповідно до чинного законодавства України представництво іноземної юридичної особи не є юридичною особою та не є суб`єктом господарювання, також обґрунтовано не прийнято судом першої інстанції. Заява про забезпечення позову підписана та подана адвокатом Заметою Н., яка діє на підставі ордеру, виданого Представництвом "УАБ "Нафталіта". Представництво "УАБ "НАФТАЛІТА" може діяти від імені та в інтересах ЗАТ "НАФТАЛІТА", у тому числі з питань захисту прав та інтересів у суді, що передбачено Положенням про Представництво (наказ № NAF-10 від 10.04.2023) та довіреністю від 02.12.2025, посвідченою нотаріусом третьої нотаріальної контори муніципалітету Вільнюського району (Литовська Республіка) Томасом Петрас Велівіс. Крім того, 10.06.2026 ЗАТ "НАФТАЛІТА", представником якого є адвокат Замета Н.О., подало позовну заяву про стягнення з ТОВ "М`ясна Садиба" боргу в сумі 9 088 371,38 грн, посилаючись на ті ж обставини, підстави і докази, за якою судом відкрито провадження у справі № 904/3441/26.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 про забезпечення позову у справі № 904/3319/26 постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги в цій частині її не спростовують, у зв`язку з чим вказана ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. При цьому в силу положень ч. 1 ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання заявником доказів того, що після вжиття судом відповідних заходів забезпечення позову змінились обставини, що спричинили їх застосування. Тобто обґрунтування необхідності скасування забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про скасування забезпечення позову.

При цьому, під час розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову суд не оцінює законність та правомірність вжиття ним заходів забезпечення позову, а лише з`ясовує, чи відпала потреба у забезпеченні позову або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Так, передбачене ч. 1 ст. 145 ГПК України право суду скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи залежить виключно від встановлення судом, після вжиття заходів до забезпечення позову обставин, які свідчать про відсутність обґрунтованих підстав вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 ГПК України.

За загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому, доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним з основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтями 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі статтями 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Щодо доводів відповідача про те, що потреба у забезпеченні позову відпала та підлягає скасуванню відповідно до ст. 145 ГПК України, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено, що потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили вжиття заходів забезпечення позову.

Виходячи зі змісту статей 136, 137 ГПК України, на наявність підстав для вжиття чи збереження заходів забезпечення позову не впливає фінансовий стан особи, віднесення підприємства до критично важливих чи інша його специфічна діяльність, оскільки закон не передбачає пільг чи імунітету від застосування процесуальних заходів забезпечення позову залежно від статусу суб`єкта господарювання. Також не може бути підставою для скасування заходів забезпечення позову посилання заявника на те, що на момент розгляду заяви заявлена заборгованість не є безспірною або що відповідач має заперечення проти позову, оскільки під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

При цьому посилання Заявника на те, що заяву про забезпечення позову подано від імені Представництва, також не є підставою для скасування вжитих заходів за ст. 145 ГПК України, оскільки Представництво діє на підставі Положення про Представництво та довіреності в інтересах іноземної компанії ЗАТ "Нафталіта", якою в подальшому у встановлений законом строк звернулось з позов до суду (справа № 904/3441/26).

Сама по собі незгода сторони з прийнятим судовим рішенням (ухвалою про забезпечення позову від 05.06.2026) та повторення аргументів проти її постановлення не є процесуальною підставою для скасування заходів забезпечення в порядку статті 145 ГПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що ТОВ "М`ясна Садиба" не надано належних, допустимих та вірогідних доказів існування обставин, які в розумінні статті 145 ГПК України свідчили б про відпадіння потреби в забезпеченні позову чи зміну обставин, які стали підставою для його застосування.

За таких обставин ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026 про відмову в задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову у справі № 904/3319/26 є законною, обґрунтованою та підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відповідача без задоволення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006" Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційних скарг про неповне з`ясування обставин справі, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Судові витрати

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційних скарг, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 у справі №904/3319/26 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 у справі №904/3319/26 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М`ясна Садиба" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026 у справі №904/3319/26 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026 у справі №904/3319/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повна постанова складена та підписана 18.08.2026.

Головуючий суддя С.В. Вінніков

Суддя Л.В. Андрейчук

Суддя Г.В. Левшина