Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №917/1748/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Харків Справа № 917/1748/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Демідова П.В.

за участю секретаря судового засідання Довгань А.О.

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 (вх. № 1551 Х/2)

на рішення Господарського суду Харківської області від 13.01.2026 у справі №917/1748/25 (повний текст якого складено та підписано у приміщенні господарського суду Харківської області 30.01.2026 суддею Юрченко В.С.)

за позовом Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕМТЕХНАЛАДКА”, м. Полтава

про стягнення грошових коштів в розмірі 2 276 636,96 грн

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду Полтавської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕМТЕХНАЛАДКА” про стягнення грошових коштів в розмірі 2276636,96 грн.

В обґрунтування підстав позову позивач посилався на обставини неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань по укладеному між сторонами державному контракту (договору підряду) на будівництво фортифікаційних споруд № 130/4Д від 01.05.2025.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.09.2025 передано справу №917/1748/25 за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕМТЕХНАЛАДКА”, про стягнення грошових коштів в розмірі 2276636,96 грн, до Господарського суду Харківської області в порядку п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.01.2026 у справі №917/1748/25 відмовлено в позові повністю.

Мотивуючи рішення суд дійшов висновку, що виконання відповідачем робіт за Договором було об`єктивно ускладнене відсутністю належної та повної проєктної і технічної документації, яка визначає містобудівні, об`ємно -планувальні, архітектурні, конструктивні та технологічні рішення об`єкта будівництва, без якої належне та своєчасне виконання робіт є неможливим. За таких обставин, на переконання суду, відповідач був позбавлений реальної можливості виконати зобов`язання у строки, встановлені Договором, що виключає наявність у його діях складу правопорушення у вигляді прострочення виконання зобов`язання.

Військова частина НОМЕР_1 з рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила:

- скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 13.01.2026 у №917/1748/25 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕМТЕХНАЛАДКА” на користь Військової частини НОМЕР_2 пеню в розмірі 2 276 636,96 (два мільйони двісті сімдесят шість тисяч шістсот тридцять шість) гривень;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕМТЕХНАЛАДКА” на користь Військової частини НОМЕР_2 сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги судовий збір;

- постановити ухвалу про участь представника Військової частини НОМЕР_2 Мазана Олега Івановича у всіх судових засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вважає, що суд першої інстанції порушив правила територіальної підсудності, оскільки спір не пов`язаний із нерухомим майном, а тому не підлягав розгляду за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням об`єкта, у зв`язку з чим справа мала розглядатися за місцезнаходженням відповідача.

Наголошує, що предметом договору є виконання робіт зі створення лінії невибухових інженерних загороджень, яка не є та не набуває статусу нерухомого майна, оскільки такі об`єкти можуть бути переміщені та не підлягають державній реєстрації, що виключає застосування положень щодо виключної підсудності.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотань про передачу справи за належною підсудністю, не зважаючи на наявність аналогічних справ за участю тих самих сторін, які розглядалися судами за місцезнаходженням відповідача. Вказана обставина, вважає скаржник, є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Щодо суті спору, апелянт зазначає, що відповідач порушив умови договору підряду, зокрема строки виконання робіт, оскільки роботи не були завершені у визначений договором строк; відповідні акти виконаних робіт у повному обсязі станом на дату завершення робіт відсутні. Факт часткового та несвоєчасного виконання робіт підтверджується підписаними сторонами актами форми КБ-2в та довідками форми КБ-3, а також здійсненими оплатами, що свідчить про прострочення виконання зобов`язань відповідачем.

На думку апелянта, за умовами договору та вимогами законодавства відповідач несе відповідальність за порушення строків виконання робіт, якщо не доведе відсутність своєї вини, однак таких доказів відповідачем не надано.

Апелянт вважає, що у зв`язку з порушенням строків виконання робіт наявні підстави для застосування штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених договором та законодавством, зокрема з урахуванням того, що договір є державним контрактом та фінансується за рахунок бюджетних коштів. Втім, суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні штрафних санкцій, не врахувавши імперативний характер норм щодо відповідальності за порушення зобов`язань у сфері виконання державних контрактів. Оскільки наявність прострочення виконання робіт підтверджується матеріалами справи, тому відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності.

Посилаючись на приписи ст. 638 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, скаржник не погоджується із позицією суду першої інстанції про те, що істотною умовою Договору підряду є узгодження Сторонами відповідної проєктно-кошторисної документації, оскільки проєктно-кошторисна документація не підпадає під категорію істотних умов договору.

Апелянт зазначає, що представник позивача ні в судовому засіданні, ні в жодному процесуальному документі поданому на адресу суду, не визнавав факт ненадання, передбаченої п. 6.1 Договору узгодженої проєктної документації відповідачу. Така обставина не мала місце.

З посиланням на приписи Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281, апелянт наголошує, що будівництво Підрядником здійснювалось в період дії воєнного стану, а тому проєктна документація по об`єкту будівництва складалась з: 1) відомостей про основні конструктивні рішення, 2) відомостей про обсяги робіт, 3) кошторисної документації.

Скаржник вважає, що маючи в наявності документацію по об`єкту, Підрядник не мав перешкод для виконання робіт на об`єкті. Підрядник не звертався до Замовника про необхідність направлення йому додаткової чи іншої документації по об`єкту з посиланням на те, що відсутність такої унеможливлює виконання ним робіт на такому об`єкті.

Наведене, вважає скаржник, доводить позицію Військової частини НОМЕР_2 , в частині надсилання відповідної документації Підряднику у відповідності до умов Договору, Постанови Кабінету Міністрів від 11.05.2011 №560 та Настанови №281; відсутність у відповідача претензій/зауважень до такої документації чи витребування у Замовника додаткової документації по причині її відсутності чи некомплектності, підтверджує достатність документації в Підрядника для необхідності виконання робіт на об`єкті.

Також, посилаючись на судову практику Верховного Суду, зокрема: постанови від 02.11.2022 у справі №910/14591/21, від 09.06.2022 у справі №910/8425/19, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 11.07.2023 у справі №922/1150/22, скаржник вважає, що позивачем правомірно нараховано пеню за порушення етапів виконання робіт.

23.03.2026 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Також, зазначав, що очікує понести орієнтовні судові витрати, пов`язані з отриманням від адвоката АБ “БУДІГАЯ ОЛЕКСАНДРА” Будігая Олександра Васильовича професійної правничої допомоги в розмірі 18 000,00 грн.

В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначав, що позивач був належним чином повідомлений про передачу справи до іншого суду, проте не скористався своїм процесуальним правом на оскарження ухвали господарського суду Полтавської області від 10.09.2025 у справі № 917/1748/25.

Зазначає, що всупереч вимогам пункту 6.1. договору, позивач так і не передав відповідачу необхідну проєктну документацію за укладеним Державним контрактом №131/4D, внаслідок чого відповідач, як Підрядник, був позбавлений можливості належним чином виконувати свої зобов`язання за укладеним правочином.

Відповідач також повідомляє, що фактично всі роботи виконувались за ситуативними схемами, які безпосередньо на об`єкті надавали представникам ТОВ “РЕМТЕХНАЛАДКА” представники позивача.

Відповідач також вважає, що представник позивача у судовому засіданні та у своїй відповіді на відзив фактично визнав факт ненадання в повному обсязі документації, передбаченої пунктом 6.1 договору.

02.04.2026 та 07.04.2026 на адресу суду від позивача надійшли клопотання про долучення доказів, в яких він просив долучити до матеріалів справи скорочений та повний текст постанови Східного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 у справі №917/1749/25 та винести рішення по справі №917/1748/25, з урахуванням висновків цієї постанови, які долучено судом апеляційної інстанції до матеріалів справи.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення господарського суду Харківської області від 13.01.2026 у справі № 917/1748/25 залишено без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 13.01.2026 у справі № 917/1748/25 залишено без змін.

Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕМТЕХНАЛАДКА” – адвоката Будігай О.В. про ухвалення додаткової постанови задоволено частково. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕМТЕХНАЛАДКА” витрати на професійну правничу допомогу понесені у суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000, 00 грн. В іншій частині у задоволенні заяви про розподіл судових витрат відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 02.07.2026 касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 та додаткову постанову від 23.04.2026 скасовано. Справу направлено на новий апеляційний розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Суд касаційної інстанції встановив, що згідно протоколу судового засідання в режимі конференції №6214104 від 08.04.2026 у справі №917/1748/25, представника позивача не було запрошено до участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Отже, судом апеляційної інстанції було допущено порушення прав позивача на участь у судовому засіданні, надання пояснень, здійснення захисту своїх прав та інтересів.

За висновком Суду представник ВЧ Мазан О.І. не зміг взяти участі у судовому засіданні, призначеному на 08.04.2026 о 12.00 в режимі відеоконференції з незалежних від нього причин, тому доводи його касаційної скарги у цій частині є обґрунтованими. З огляду на це, Верховний Суд дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Також Судом було скасовано додаткову постанову апеляційного господарського суду, яка є похідною від первісного судового акту.

15.07.2026 матеріали справи надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2026, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.07.2026, з урахуванням ухвали від 22.07.2026 про виправлення описки, прийнято справу №917/1748/25 до провадження та призначено її до розгляду на 05.07.2026 о 15:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №105. Задоволено заяву представника Військової частини НОМЕР_2 Мазана Олега Івановича, про участь у судовому засіданні 05.07.2026 та у наступних судових засіданнях, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представника.

30.07.2026 від Військової частини НОМЕР_1 надійшли додаткові пояснення у справі в яких заявник зазначає про таке:

- згідно пунктів 2.2 та 2.4 Договору, Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 №281, Договірна ціна встановлена твердою та формувалась Підрядником. Її формуванню передував лист військової частини НОМЕР_2 від 15.04.2025 № 5/227;

- на час воєнного стану законодавець значно спростив порядок розроблення та склад проєктної документації на будівництво саме по причині введення такого воєнного стану та необхідності будівництва військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд для потреб оборони (Кабінет Міністрів України вніс зміни до пункту 10 даного Порядку (доповнено абзацом згідно з Постановою КМ № 1255 від 08.11.2022; із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1415 від 29.12.2023);

- Підрядник був обізнаний з документацію по об`єкту, в іншому випадку він не зміг би сформувати договірну ціну, що б унеможливило факт підписання Договору;

- з аналізу пунктів 2.1, 2.2, 2.4 Договору, ст.844, 877 ЦК України та Настанови від 01.11.2021 № 281 слідує, що проєктно-кошторисна документація може бути викладена у формі кошторису, яким і є Договірна ціна, що визначалась в даному випадку Підрядником;

- позиція Військової частини НОМЕР_2 підтверджується постановою Верховного Суду від 30.07.2024 у справі №910/8683/23, в п.8.21.2 якої Суд виснував наступне: «Втім, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами попередніх інстанцій було встановлено, що загальна сума виконаних робіт за Договором складає 19 052 498,90 грн. Тобто підрядник приступив до виконання робіт і частково виконав їх, а також виходив з умов Договору (дивись розділ 6 цієї постанови), що є свідченням відсутності у нього питань стосовно проєктно-кошторисної документації». Фактично Верховний суд в даному випадку резюмував достатність в Підрядника проєктно-кошторисної документації фактом виконання робіт з його боку;

- Наказом Міністерства Оборони України №123/нм від 19.02.2024 затверджено примірний договір на будівництво фортифікаційних споруд. На основі даного примірного договору і був укладений Договір між Сторонами. При цьому, в даному примірному договорі також відсутній перелік проєктної документації;

- підтвердженою є достатність документації по об`єкту будівництва в Підрядника, відсутність зауважень та заперечень до неї, факт виконання робіт, а відтак відсутність жодних перешкод у виконанні умов Договору, з врахуванням додатково п.3.2 Договору, яким передбачено, що Підрядник розпочинає виконання робіт протягом 5 календарних днів після підписання Договору.

Надані позивачем письмові пояснення долучено судом до матеріалів справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2026, у зв`язку із знаходженням у відпустці судді Тарасової І.В., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Демідова П.В.

04.08.2026 від ТОВ “РЕМТЕХНАЛАДКА” надійшли додаткові письмові пояснення з окремого питання, що виникли під час розгляду в апеляційному провадженні справи №917/1748/25, які відповідач просить долучити до матеріалів та прийняти до уваги під час ухвалення відповідного судового рішення.

За змістом заяви відповідач зазначає про таке:

- істотною умовою договору №130/4D від 01.05.2025 є узгодження сторонами відповідної проєктно-кошторисної документації та її передача відповідачу позивачем. Одночасно з цим, позивач без будь-яких підстав під час розгляду справи №917/1748/25 намагається постійно перекласти свій обов`язок передбачений п. 6.1. Договору на відповідача;

- фактично всі роботи виконувались за ситуативними схемами, які безпосередньо на об`єкті надавались ТОВ «РЕМТЕХНАЛАДКА» представниками позивача, а тому виключно від дій позивача залежало виконання договору відповідачем;

- апелянт помилково ототожнює факт погодження між сторонами договору підряду, вартості робіт та їх змісту шляхом направлення кошторису із достатньою для будівництва та виконання договору документацією з наданням підряднику проєктної документації на будівництво, яка визначає докладний обсяг, зміст та інші вимоги, які ставляться до робіт;

- відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 №1415 проєктна документація щодо будівництва фортифікаційних споруд узгоджується з військовим командуванням, в межах території відповідальності якого здійснюється таке будівництво;

- оскільки відповідач не мав нормальної можливості виконати належним чином умови укладеного Державного контракту, в т.ч. через дії самого апелянта, а також через відсутність складу господарського правопорушення, відповідач звільняється від відповідальності, оскільки вона виникла через обставини, що фактично не залежать від волі відповідача;

- просить застосувати під час розгляду справи №917/1748/25 результати розгляду судами аналогічної справи № 917/1789/25, в якій сторонами є Військова частина НОМЕР_2 (позивач) та ТОВ «РЕМТЕХНАЛАДКА».

В судовому засіданні 05.08.2026, що відбувалось в режимі відеоконференції, представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив суд у її задоволенні відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заперечення відповідача, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.05.2025 між Військовою частиною НОМЕР_2 (надалі – позивач, Замовник), з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «РЕМТЕХНАЛАДКА» (надалі – відповідач, Підрядник), з другої сторони, укладений Державний контракт №130/4Д на будівництво фортифікаційних споруд (надалі – договір).

Відповідно до положень пункту 1.1. договору в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором, Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується на свій ризик, власними силами виконати Роботи з будівництва об`єкту: “Нове будівництво лінії невибухових інженерних загороджень №3.2 в Харківській області” (далі - Об`єкт), а Замовник зобов`язується прийняти виконані на умовах Договору роботи та оплатити їх вартість.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що склад та обсяги робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків, відповідно до програми фінансування, та на підставі розробленої та затвердженої встановленим порядком проєктної документації по об`єкту, що оформлюється додатковою угодою з відповідними додатками. Джерелом фінансування проведення робіт є Державний бюджет України згідно плану фінансування (додаток 5).

Згідно з пунктом 1.4. договору роботи виконуються в терміни, обумовлені Календарним графіком виконання робіт (додаток 4), що є невід`ємною частиною договору.

Пункт 2.1. договору передбачає, що вартість робіт по договору визначена за Договірною ціною (Додаток № 1) і складає: 79 437 185,92 грн, в тому числі ПДВ 13 239 530,99 грн. та є складовою частиною вартості робіт по Об`єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва Об`єкта.

Згідно з пунктом 2.4 договору, договірна ціна складається Підрядником на основі його пропозицій відповідно до кошторисних норм України Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281 (далі - Настанова).

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. договору строки виконання робіт за цим договором визначені Календарним графіком виконання робіт (Додаток 4) та встановлюються до 20.06.2025 включно. Підрядник розпочинає виконання робіт згідно з Календарним графіком виконання робіт, але не пізніше 5 (п`яти) календарних днів після підписання договору підряду. Після закінчення виконання робіт Підрядник письмово повідомляє про це Замовника. Датою закінчення робіт за договором вважається дата підписання акту готовності Об`єкта до експлуатації, складеного уповноваженими представниками Замовника разом із представниками Підрядника (пункт 3.4. договору).

Відповідно до пункту 4.1.1 договору, відповідно до статей 235, 236,237 Господарського кодексу України, у разі порушення Підрядником господарських зобов`язань за договором Замовник має право застосувати в односторонньому порядку оперативно-господарські санкції – заходи оперативного впливу з метою припинення або попередження повторення порушень, в тому числі достроково розірвати договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши підрядника (цінний лист із описом вкладення), у разі настання однієї з таких обставин:

а) Підрядник не розпочав будівництво (реконструкцію) Об`єкта протягом 10 (десяти) календарних днів з дати підписання Договору Підряду. У такому випадку підтвердженням прострочення є акт огляду будівельного майданчика, складений уповноваженими представниками Замовника разом із представниками Підрядника;

б) Підрядник більше ніж на 5 (п`ять) днів порушив строк виконання основних робіт, визначених у Графіку виконання робіт, що підтверджується актом огляду будівельного майданчика, складеним уповноваженими представниками Замовника разом із представниками Підрядника;

в) Підрядник порушив будівельні норми/правила або стандарти чи вимоги проєктно-кошторисної документації під час будівництва Об`єкта та не усунув їх протягом узгоджених Замовником та Підрядником строку. Днем виявлення порушень вважається дата складання представниками Замовника акта виявлених порушень, який складається разом із представниками Підрядника.

г) Систематичне порушення Підрядником умов договору.

Договір вважається розірваним через 5 календарних днів з дати отримання Підрядником письмового повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку, який направляється Замовником на адресу Підрядника.

За змістом пункту 4.2. договору Замовник зобов`язаний:

- 4.2.1. Затвердити, протягом 10-денного терміну з дати надання Підрядником, проєкт виконання робіт, у разі його відповідності вимогам ДБН А.3.1- 5:2016 “Організація будівельного виробництва”, надати Підряднику Об`єкт (фронт робіт). У разі незгоди, за наявності невідповідностей чи порушень вимог чинного законодавства в галузі будівництва, повернути Підряднику проєкт виконання робіт для доопрацювання;

- 4.2.4. Забезпечити здійснення технічного нагляду протягом усього періоду будівництва Об`єкта в порядку, установленому чинним законодавством та договором. 4.2.9. Завчасно, у письмовій формі, інформувати Підрядника про можливе сповільнення або призупинення виконання робіт за незалежних від нього обставин (не менш ніж за 10 (десять) днів);

- 4.4.19 Інформувати Замовника про хід виконання зобов`язання за договором, обставин, що перешкоджають його виконанню, а також про заходи, необхідні для їх усунення.

Згідно з пунктом 6.1. договору забезпечення робіт проєктною документацією покладається на Замовника.

Передача некомплектної проєктної документації, а також проєктної документації, яка не відповідає Державним будівельним нормам, Державним стандартам України та іншим нормативним документам, не дозволяється.

Авторські права на проєктну документацію охороняються відповідно до вимог чинного законодавства України.

Підрядник зобов`язаний забезпечувати будівництво Об`єкта необхідними матеріально-технічними (зокрема будівельними матеріалами, обладнанням, устаткуванням, виробами і конструкціями тощо) та енергетичними ресурсами. При цьому Підрядник відповідає за їх якість і відповідність вимогам, установленим нормативними документами та проєктною документацією (пункти 6.2-6.4 Договору).

Відповідно до пункту 8.1 договору Замовник за Актом приймання-передачі Об`єкта передає Підряднику на період виконання робіт та до їх завершення Об`єкт (будівельний майданчик/ фронт робіт)

Відповідно до пункту 8.2. договору Підрядник самостійно організовує всю роботу з виконання цього Договору відповідно до Календарного графіка виконання робіт (Додаток 4), та з дотриманням вимог ДБН А.3.1-5-2016 "Організація будівельного виробництва", інших нормативних документів, які регулюють виконання будівельних робіт.

Згідно з пунктом 8.4 договору Підрядник зобов`язаний щомісячно до 10 (десятого) числа наступного місяця інформувати Замовника про хід виконання робіт, у тому числі про відхилення від графіка їх виконання (причини, заходи щодо усунення відхилення тощо).

За змістом пунктів 8.9. та 8.10 договору, з метою забезпечення контролю за відповідністю робіт, матеріальних ресурсів установленим вимогам Замовник здійснює технічний нагляд та контроль якості виконаних робіт. З метою контролю за відповідністю будівельно-монтажних робіт проєктній документації Замовник забезпечує здійснення авторського нагляду протягом усього періоду будівництва шляхом укладення договору з відповідальним розробником проєктної документації. Авторський нагляд під час будівництва Об`єкта здійснюється в порядку, установленому чинним законодавством.

Пунктом 11.1. договору передбачено, що розрахунки за виконані роботи з будівництва Об`єкту проводиться на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в та Довідок про вартість виконаних робіт та витрат за формою № КБ-3, протягом 10 (десяти) календарних днів після їх підписання (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Замовника) та надання Підрядником проміжного пакету документів, а саме: проміжних актів прихованих робіт та актів проміжного прийняття відповідальних конструкцій, виконавчих схем затверджених інженером технічного нагляду.

У пункті 10.4 договору сторони погодили, що прийняття виконаних робіт здійснюється замовником за умови належного виконання робіт та надання підрядником документів, що підтверджують якість матеріальних ресурсів, використаних під час виконання робіт (якщо наявність сертифікатів, протоколів, паспортів якості, тощо є обов`язковим згідно з чинним законодавством та іншої документації, щодо таких матеріалів).

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором, сторони несуть відповідальність передбачену цим договором та чинним законодавством України. Підрядник несе відповідальність за якість і строки виконання робіт по об`єкту, якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини (пункти 13.1, 13.2 договору).

Пунктом 13.3 договору передбачено, що за порушення терміну початку виконання робіт, підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % договірної ціни за кожний день не розпочатої роботи.

Згідно з пунктом 13.6 договору за порушення строків завершення будівництва по договору, підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % договірної ціни, за кожний день такого прострочення, а за прострочення понад 30 днів з підрядника додатково стягується штраф в розмірі 7 % вказаної вартості.

Пунктом 14.1 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору у разі виникнення обставин непереборної сили (форс – мажорних обставин). Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат виданий Торгово - промисловою палатою України (далі - ТПП) або регіональною ТПП та інформація про внесення сертифікату до Реєстру сертифікатів про засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), надана ТПП України.

Сертифікат видається в межах строку повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за договором (пункт 14.2 договору). У пункті 14.2 договору передбачені строки, в межах яких Сторони зобов`язані повідомити одна одну про настання таких форс-мажорних обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання другої Сторони Стороною, для якої стало неможливим виконання зобов`язань за договором через настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які звільняють її від відповідальності, позбавляє її права посилатись на ці обставини та вимагати зміни (перенесення) строку виконання своїх зобов`язань (пункт 14.6 договору).

Відповідно до пункту 17.1. договору строк дії договору це час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права і виконувати свої зобов`язання відповідно до цього договору.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), але не пізніше ніж до 31.12.2025. У частині оплати до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором (пункт 17.2 договору).

З матеріалів справи вбачається, що невід`ємною частиною договору є:

- додаток № 1 - Договірна ціна;

- додаток № 2 Підсумкова відомість ресурсів;

- додаток № 3 - Зобов`язання;

- додаток № 4 - Календарний графік виконання робіт.

Календарним планом виконання робіт (додаток 4 до договору) сторони узгодили графік і строки виконання робіт підрядником, кінцевою датою завершення робіт визначено 20.06.2025, зокрема:

- влаштування першого рубежу загороджень (МПП+Єгоза) з 01.06.2025 по 20.06.2025;

- влаштування другого рубежу загороджень (ПТР+Єгоза) з 29.04.2025 по 31.05.2025;

- влаштування третього рубежу загороджень (Піраміди+Трос+Єгоза) з 01.05.2025 по 08.06.2025;

- влаштування четвертого рубежу загороджень (ПТР+Єгоза) з 29.04.2025 по 31.05.2025;

- влаштування п`ятого рубежу загороджень (ПТР+Єгоза) з 12.05.2025 по 15.06.2025;

- влаштування шостого рубежу загороджень (МППх2) з 01.06.2025 по 20.06.2025.

На виконання умов договору, в межах визначеного пунктом 3.2 договору строку, сторонами підписано Акт приймання-передачі будівельного майданчику від 29.04.2025, згідно якого замовником передано, а підрядником прийнято об`єкт будівництва.

В підтвердження часткового виконання робіт Підрядником, між Сторонами було підписано Довідки про вартість виконаних робіт та витрати № КБ-3 від 03.06.2025 на суму 15132,74756 грн з ПДВ, від 03.06.2025 у сумі 8699,422215 грн з ПДВ, в тому числі авансова плата, що виключається з підсумку у сумі 8698,40822 грн, разом до сплати 1,01393 грн з ПДВ, від 19.06.2025 у сумі 10872,61637 грн з ПДВ, від 02.07.2025 у сумі 2877,15023 грн з ПДВ, від 15.07.2025 у сумі 757,91161 грн з ПДВ та акти приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в від 03.06.2025 у сумі 15 132 747,56 грн з ПДВ, від 03.06.2025 у сумі 8 699 422,15 грн з ПДВ, від 19.06.2025 у сумі 10 872 616,37 грн з ПДВ, від 02.07.2025 у сумі 2 877 150,23 грн з ПДВ, від 15.07.2025 у сумі 757 911, 61 грн з ПДВ.

Зобов`язання позивача щодо здійснення Підряднику оплати по фактично виконаних робіт у розмірі 38 339 847,92 грн підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними інструкціями № 95 від 08.05.2025 на суму 23 831 155,78 грн, № 360 від 06.06.2025 на суму 1013,93 грн, № 530 від 25.06.2025 на суму 10 872 616,37 грн, №746 від 07.07.2025 на суму 2 877 150,23 грн та № 856 від 16.07.2025 на суму 757 911,61 грн.

Актом звірки взаємних розрахунків, який підписаний між Сторонами, зафіксовано, що станом на 21.07.2025 у позивача немає заборгованості, в межах виконаних господарських зобов`язань перед відповідачем.

09.07.2025 рапортом тимчасово виконувача обов`язків заступника командира військової частини НОМЕР_2 встановлено порушення строків виконання взятих на себе зобов`язань з боку Підрядника, оскільки станом на 20.06.2025 відсутні акти приймання виконаних будівельних робіт, на зазначений в договорі обсяг.

10.07.2025 позивачем нарочно надано відповідачу повідомлення від 23.06.2025 №5/539 про розірвання Державного контракту (Договір підряду) на будівництво фортифікаційних споруд № 130/4Д від 01.05.2025, у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання робіт.

Також, позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 16.07.2025 №34/264 про сплату штрафних санкцій на суму 2 276 636,96 грн.

05.08.2025 відповідач надав відповідь на претензію (вх. № 641) в якій зазначив, що затримка у завершенні робіт за договором виникла не з вини Підрядника, а внаслідок дії обставин, які він не міг ні передбачити, ні вплинути на їх перебіг. Зокрема вказує про відсутність у нього під час виконання робіт проєкту на виконання робіт, як-то передбачено пунктом 6.1. договору, а також зазначив про відсутність на ринку матеріалів, необхідних для виконання робіт з будівництва фортифікаційних споруд.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом, в якому він просив стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 2 276 636,96 грн.

Вищевказана сума штрафних санкцій складається з пені у розмірі 0,1% від вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення у сумі 290 707,31 грн та пені у розмірі 0,1% договірної ціни за кожен день прострочення завершення будівництва у сумі 1 985 929,65 грн.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначав про відсутність в діях відповідача складу господарсько-правової відповідальності, посилаючись на те, що всупереч вимогам пункту 6.1. Державного контракту (договору підряду) на будівництво фортифікаційних споруд №130/4Д від 01.05.2025, позивач не передав відповідачу необхідну проєктну документацію; внаслідок порушення позивачем свого обов`язку в частині своєчасного надання проєктної документації Підрядник був позбавлений можливості належним чином виконувати свої зобов`язання за укладеним правочином. Зазначає, що фактично всі роботи виконувались ним за ситуативними схемами, які безпосередньо на об`єкті надавав представник позивача. Вважає, що саме позивач не виконав суттєві вимоги укладеного Договору, що спричинило порушення строків виконання Договору по будівництву відповідачем.

Рішення Господарського суду Харківської області від 13.01.2026, яким у задоволенні позову відмовлено, є предметом апеляційного перегляду.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів зазначає таке.

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції правил територіальної підсудності, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення (ч. 3 ст. 31 ГПК України).

Спори між судами щодо підсудності не допускаються (ч. 6 ст. 31 ГПК України).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.09.2025 передано справу № 917/1748/25 за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕМТЕХНАЛАДКА” про стягнення грошових коштів в розмірі 2 276 636,96 грн до Господарського суду Харківської області.

Отже, вказана ухвала суду набрала законної сили та є обов`язковою для виконання.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що спір у даній справі не пов`язаний із нерухомим майном, а тому не підлягав розгляду за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням об`єкта, у зв`язку з чим справа мала розглядатися за місцезнаходженням відповідача. Як зазначає апелянт, предметом договору є виконання робіт зі створення лінії невибухових інженерних загороджень, яка не є та не набуває статусу нерухомого майна, оскільки такі об`єкти можуть бути переміщені та не підлягають державній реєстрації, що, на думку скаржника, виключає застосування положень щодо виключної підсудності; суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотань про передачу справи за належною підсудністю, незважаючи на наявність аналогічних справ за участю тих самих сторін, які розглядалися судами за місцезнаходженням відповідача.

З приводу наведених доводів колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Тобто, ухвала Господарського суду Полтавської області від 10.09.2025 є судовим актом, що підлягала оскарженню окремо від судового рішення.

В разі непогодження із ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.09.2025 у справі №917/1748/25 про передачу справи за територіальною підсудністю, позивач не був позбавлений права на її оскарження в окремому апеляційному провадженні шляхом подання апеляційної скарги, а не викладати такі заперечення в межах доводів апеляційної скарги на рішення суду.

Водночас, матеріали справи свідчать, що апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 10.09.2025 у справі № 917/1748/25 позивачем не подавалась. Тому, вказана ухвала набрала законної сили та є обов`язковою до виконання.

Оскільки питання визначення територіальної підсудності було предметом окремого процесуального вирішення, включення апелянтом до апеляційної скарги доводів про незгоду із ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.09.2025 не впливає на чинність та обов`язковість вказаної ухвали та не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції за наведених апелянтом підстав.

Щодо суті позовних вимог.

Предметом спору у даній справі є обставини щодо наявності/відсутності факту порушення відповідачем умов Державного контракту (договору підряду) №130/4Д від 01.05.2025 на будівництво фортифікаційних споруд, та відповідно, обґрунтованості для стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 525, 526 цього Кодексу одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (статті 599, 629 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частини 1, 2 статті 530 ЦК України).

Статтею 538 Цивільного кодексу України визначено, що виконання свого обов`язку однією зі сторін, яке відповідно до договору обумовлено виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання; при зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Спірні правовідносини сторін у цій справі виникли з підрядних правовідносин, які регулюються Главою 61 ЦК України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

За змістом статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проєктно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проєктно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

За приписами частин 1, 2 статті 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проєктної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проєктній документації та в кошторисі (проєктно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проєктно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов`язана надати відповідну документацію. Договором на замовника може бути покладений обов`язок сприяти підрядникові у забезпеченні будівництва водопостачанням, електроенергією тощо, також у наданні інших послуг.

У відповідності до частини 1 статті 879 Цивільного кодексу України матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Згідно з частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

З правового аналізу вказаних норм права вбачається, що виконання будівництва та пов`язаних з ним будівельних робіт за договором будівельного підряду підрядником повинно бути здійснено відповідно до проєктно-кошторисної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Також порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту об`єкта будівництва визначений постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 “Про затвердження загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві” (далі - Загальні умови).

Пунктом 1 Загальних умов передбачено, що ці Загальні умови відповідно до Цивільного кодексу України визначають порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту об`єкта будівництва (далі - будівництво). Положення Загальних умов застосовуються також щодо укладення та виконання договорів підряду на роботи з реставрації та капітального ремонту будівель і споруд.

Пунктом 2 встановлено, що Загальні умови є обов`язковими для врахування під час укладення та виконання договорів підряду в будівництві (далі - договір підряду) незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників).

Пунктом 3 визначено, що Проєктна документація – текстові та графічні матеріали, затверджені в установленому порядку, якими визначаються містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні та технологічні рішення, а також кошториси об`єкта будівництва. Договірна ціна – визначена на основі кошторису, узгоджена сторонами і обумовлена у договорі підряду ціна (вартість) робіт Кошторис – зведені витрати, зведені кошторисні розрахунки, об`єктні та локальні кошторисні розрахунки, об`єктні та локальні кошториси, кошториси на окремі види робіт, кошториси на проєктні та пошукові роботи, інші розрахунки витрат на будівництво, складені за встановленою формою, на основі яких визначається кошторисна вартість будівництва і договірна ціна.

Цим пунктом Загальних умов також встановлено, що договір підряду окрім складання та узгодження між сторонами самого тексту договору підряду передбачає складання та погодження договірної документації, до складу якої входять проєктна, кошторисна, тендерна документація, тендерні пропозиції, акцепт тендерної пропозиції, повідомлення, запити, претензії тощо), які встановлюють, конкретизують, уточнюють або змінюють умови договору підряду.

Згідно з пунктом 5 Загальних умов істотними умовами договору підряду є: найменування та реквізити сторін; місце і дата укладення договору підряду; предмет договору підряду; договірна ціна; строки початку та закінчення робіт (будівництва об`єкта); права та обов`язки сторін; порядок забезпечення виконання зобов`язань за договором підряду; умови страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об`єкта будівництва; порядок забезпечення робіт проєктною документацією, ресурсами та послугами; порядок залучення субпідрядників; вимоги до організації робіт; порядок здійснення замовником контролю за якістю ресурсів; умови здійснення авторського та технічного нагляду за виконанням робіт; джерела та порядок фінансування робіт (будівництва об`єкта); порядок розрахунків за виконані роботи; порядок здачі-приймання закінчених робіт (об`єкта будівництва); гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об`єкта будівництва), порядок усунення недоліків; відповідальність сторін за порушення умов договору підряду; порядок врегулювання спорів; порядок внесення змін до договору підряду та його розірвання. У договорі підряду сторони можуть передбачати інші важливі для регулювання взаємовідносин умови.

Отже, з аналізу норм чинного законодавства вбачається, що при укладанні договору будівельного підряду істотною умовою є узгодження сторонами відповідної проєктно-кошторисної документації.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до частини 1 статті 31 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності”, проєктна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Також поняття проєктної документації визначено у Державних будівельних нормах України А.2.2-3-2014 “Склад та зміст проєктної документації” (далі — ДБН А.2.2-3-2014). Проєктна документація на будівництво має відповідати положенням законодавства, вимогам містобудівної документації, будівельних норм, правил та нормативних документів, обов`язковість використання яких встановлено законодавством. Ці норми встановлюють склад та зміст проєктної документації на: нове будівництво; реконструкцію; капітальний ремонт будівель і споруд будь-якого призначення, їх комплексів та частин.

Доводи апелянта ґрунтуються на тому, що відповідач порушив умови договору підряду, зокрема строки виконання робіт, оскільки роботи не були завершені у визначений договором строк, а відповідні акти виконаних робіт у повному обсязі станом на дату завершення робіт відсутні.

Скаржник доводить, що факт часткового та несвоєчасного виконання робіт підтверджується підписаними сторонами актами форми КБ-2в та довідками форми КБ-3, а також здійсненими оплатами, що свідчить про прострочення виконання зобов`язань відповідачем.

Також апелянт зазначає, що за умовами укладеного між сторонами договору та вимогами законодавства, відповідач несе відповідальність за порушення строків виконання робіт, якщо не доведе відсутність своєї вини, однак таких доказів відповідачем не надано.

З приводу наведених доводів колегія суддів зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджується, що укладаючи та підписуючи договір сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов`язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.

Договір був укладеним на підставі вільного волевиявлення двох сторін, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір з обох сторін підписаний уповноваженими особами, а також скріплений печатками підприємств.

Доказів визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.

Згідно пунктами 2.1. та 3.1. договору строки виконання будівельних робіт з будівництва об`єкта: “Нове будівництво лінії невибухових інженерних загороджень №3.2. в Харківській області” на суму 79 437 185,92 грн з ПДВ, встановлюються до 20.06.2025 включно.

Календарний план, який є невід`ємною частиною договору також має присічну дату виконання робіт до 20.06.2025 (включно).

Матеріалами справи підтверджується часткове виконання відповідачем робіт на загальну суму 38 339 847,92 грн, які оплачені позивачем повністю. Залишок невиконаних робіт складає 41 097 338,00 грн, які відповідачем в строк до 20.06.2025 не виконано.

Факт невиконання робіт на суму 41 097 338,00 грн відповідач не заперечує, проте зазначає, що всупереч вимогам пункту 6.1 договору, позивач станом на сьогодні так і не передав відповідачу необхідну проєктну документацію за укладеним Державним контрактом № 130/4D, внаслідок чого, відповідач, як підрядник був позбавлений можливості належним чином виконувати свої зобов`язання за укладеним договором та фактично всі роботи ним виконувались за ситуативними схемами, які безпосередньо на об`єкті надавали представникам відповідача представники позивача. Відповідач вважає, що вказане свідчить про неналежне виконання позивачем своїх зобов`язань по укладеному Договору в частині надання проєктної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до будівельних робіт (прострочення кредитора).

Представником відповідача, під час розгляду справи в суді першої інстанції 10.11.2025 було заявлено усне клопотання про витребування проєктно-кошторисної документації за Державним контрактом № 131/4D та докази вручення вказаної документації відповідачу, а 12.11.2025 подано до суду письмове клопотання про витребування доказів (вх. № 26339/25, а.с. 176 т. 1).

Позивачем в судовому засіданні та в письмових запереченнях на клопотання відповідача про витребування доказів (вх. № 26339/25 від 17.11.2025) було наголошено про те, що листом № 5/227 від 15.04.2025 було направлено відповідачу весь пакет документів по будівництву об`єкта, в якому міститься документація, достатня для будівництва та виконання договору, у тому числі і кошторис, а також що у нього відсутня будь- яка інша документація.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що позивач у судовому засіданні по розгляду справи по суті та у своїх письмових запереченнях на клопотання про витребування доказів (вх. № 26339/25 від 17.11.2025) фактично визнав факт ненадання узгодженої проєктної документації, передбаченої п. 6.1 договору, а також не надав до суду доказів такої передачі відповідачу, іншого матеріали справи не містять.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, додатком до Договору має бути проєктно-кошторисна документація, проте, в якості складової частини договору, Позивачем надано лише кошториси та розрахунки (а. с. 27-30 т. 1), які підписані як з боку Замовника, так і з боку Підрядника.

Проте, доказів узгодження та надання Замовником Підряднику проєктної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт, як цього вимагає стаття 875 ЦК України, позивачем не надано.

Як на доказ направлення Підряднику всього пакету документів по будівництву об`єкта за укладеним договором, у тому числі і проєктно-кошторисної документації, позивач посилається на лист №5/227 від 15.04.2025, який був направлений відповідачу (а.с. 156 т. 1.)

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що по-перше, вказаний лист містить лише ділову пропозицію позивача до відповідача на подальшу співпрацю разом із електронним варіантом “нульової” інвесторської кошторисної документації (нульова модель кошторису) в формі електронного файлу, без поточних цін трудових та матеріально-технічних ресурсів, з метою дотримання конкурентної процедури, а по-друге, направлено відповідачу 15.04.2025, в той час як договір (Державний контракт) укладено сторонами 01.05.2025.

Крім того, колегія суддів враховує, що вказаним листом позивач повідомив відповідача про таке: «Конкретні обсяги робіт визначатимуться додатково, після визначення переможця закупівлі, та підлягатимуть корегуванню після завершення проектування кожної окремої ділянки лінії загороджень безпосередньо ув`язаної з умовами місцевості в районі будівництва, розробленої на основі схеми військового командування, в межах відповідальності якого планується будівництво».

Тобто, наданий позивачем лист фактично стосується переддоговірної стадії та є пропозицією щодо можливої участі відповідача у процедурах закупівлі відповідних робіт з будівництва фортифікаційних та інших споруд та не свідчить про надання Підряднику затвердженої проєктної документації по укладеному Договору, яка визначає докладний обсяг, зміст та інші вимоги, які ставляться до робіт. Крім того, вказаним листом позивач сам підтвердив, що кожна окрема ділянка лінії загородження має свої особливості, з урахуванням місцевості, тощо.

Таким чином, наданий позивачем лист №5/227 від 15.04.2025 не свідчить про надсилання проектної документації на будівництво за договором, а фактично стосується переддоговірної стадії, є пропозицією щодо можливої участі у процедурах закупівлі відповідних робіт з будівництва фортифікаційних лінії загороджень, тоді як конкретні особливості проектування кожної окремої ділянки лінії загородження мали б визначатися замовником після визначення переможця закупівель, з урахуванням індивідуальних особливостей місцевості в районі будівництва.

Колегія суддів також зазначає, що проєктна документація та кошторис (договірна ціна) це різні поняття, які мають різні характеристики, і договірна ціна та/або кошторис є лише частиною проєктної документації. В даному випадку, суд зазначає про хибність позиції позивача, який послідовно ототожнює договірну ціну та/або кошторис із проектною документацією.

Як встановлено судом, доказів узгодження та передачі проєктної документації з будівництва об`єкту: “Нове будівництво лінії невибухових інженерних загороджень №3.2 в Харківській області” Замовником Підряднику, як передбачено пунктом 6.1 договору, матеріали справи не містять, протилежного позивачем не доведено.

Позивачем ані в заявах по суті справи, ані в судовому засіданні не доведено того факту, що відсутність у відповідача проєктної документації не могла вплинути на строки виконання будівельних робіт з будівництва об`єкту: “Нове будівництво лінії невибухових інженерних загороджень № 3.2 в Харківській області”.

Як свідчать встановлені у справі обставини, виконання відповідачем робіт за договором було об`єктивно ускладнене відсутністю належної та повної проєктної і технічної документації, яка визначає містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні та технологічні рішення об`єкта будівництва, без якої належне та своєчасне виконання робіт є неможливим.

За таких обставин, відповідач був позбавлений реальної можливості виконати зобов`язання у строки, встановлені договором, що виключає наявність у його діях складу правопорушення у вигляді прострочення виконання зобов`язання.

Водночас судова колегія враховує, що відповідно до загальних засад зобов`язального права, боржник не несе відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання у разі, якщо таке невиконання зумовлене діями або бездіяльністю кредитора.

Невчинення позивачем дій, необхідних для належного виконання відповідачем своїх зобов`язань, зокрема щодо забезпечення проектною документацією, об`єктивно перешкоджало виконанню робіт у встановлений строк та, як наслідок, виключає застосування до відповідача штрафних санкцій.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що покладення на відповідача відповідальності за порушення строків виконання робіт суперечило б принципам справедливості, добросовісності та розумності, а також призвело б до необґрунтованого покладення негативних наслідків неналежної поведінки позивача на іншу сторону зобов`язання.

В апеляційній скарзі апелянт не погоджується із позицією суду першої інстанції про те, що істотною умовою Договору у спірних правовідносинах є узгодження сторонами відповідної проєктно-кошторисної документації та вважає, що проєктно-кошторисна документація не підпадає під категорію істотних умов договору.

Стосовно наведених доводів колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини у даній справі стосуються виконання зобов`язань щодо нового будівництва тобто регулюються нормами законодавства про будівельний підряд.

За змістом частини першої статті 875 ЦК за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

За приписами частин першої, другої статті 877 ЦК підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов`язана надати відповідну документацію.

Статтею 638 ЦК встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Пунктом 1.1. договору визначено, що в порядку, строки та на умовах, визначених цим договором, Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується на свій ризик, власними силами виконати Роботи з будівництва об`єкту: “Нове будівництво лінії невибухових інженерних загороджень №3.2 в Харківській області” (далі - Об`єкт), а Замовник зобов`язується прийняти виконані на умовах Договору роботи та оплатити їх вартість.

Забезпечення робіт проєктною документацією покладається на замовника (пункт 6.1 договору).

З правового аналізу вказаних норм права та умов договору підряду вбачається, що виконання будівництва нового об`єкту та пов`язаних з ним будівельних робіт за договором будівельного підряду підрядником повинно здійснюватися відповідно до проєктної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Тобто, проєктна документація є істотною умовою договору будівельного підряду, яка індивідуалізує предмет зобов`язання та визначає зміст робіт. Без такої документації підрядник не має технічних критеріїв для виконання робіт з нового будівництва.

При цьому, як вбачається зі статті 875 ЦК та умов укладеного між сторонами договору, обов`язок забезпечення робіт проєктною документацією, як невід`ємної складової виконання відповідних робіт підрядником, покладається на Замовника будівництва.

Посилання апелянта на приписи Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 №281 та аргументи щодо того, що будівництво Підрядником здійснювалось в період дії воєнного стану, а тому проєктна документація по Об`єкту будівництва складалась з: 1) відомостей про основні конструктивні рішення, 2) відомостей про обсяги робіт, 3) кошторисної документації, не приймаються судовою колегією, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції.

Сам по собі факт спрощеного складу проєктної документації, який включав відомості про основні конструктивні рішення, обсяги робіт та кошторисну документацію, не свідчить про належне виконання позивачем своїх обов`язків щодо забезпечення відповідача всіма необхідними вихідними даними для виконання робіт та не може нівелювати встановлений нормою 877 ЦК України обов`язок підрядника здійснювати будівництво саме відповідно до такої документації. Поряд з цим, надана документація за своїм змістом не містить достатніх технічних, технологічних та організаційних рішень, необхідних для повного та своєчасного виконання будівельних робіт, що об`єктивно ускладнює або унеможливлює їх виконання у встановлені договором строки. Апелянтом не доведено, що наданий обсяг проєктної документації забезпечував можливість належного виконання робіт у повному обсязі та у строки, визначені договором.

Посилання апелянта на умови воєнного стану як підставу для обмеження складу проєктної документації не звільняє замовника від обов`язку створити належні умови для виконання робіт та не може покладати негативні наслідки такої неповноти дій Замовника на Підрядника.

Згідно із статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (статті 610, 612 ЦК України).

Відповідно до статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Згідно з частинами першою, другою статті 883 Цивільного кодексу України підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання замовником зобов`язання щодо вчинення всіх дій в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором підряду та її впливу на обставини прострочення підрядником строків виконання робіт.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України (який був чинним на час спірних правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу

Відповідно до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналогічна норма закріплена в статті 121-1 Бюджетного кодексу України (Відповідальність за порушення зобов`язань, пов`язаних з оборонними закупівлями), а саме: у разі якщо порушення зобов`язання пов`язане з виконанням державного контракту (договору) постачальником товарів, виконавцем робіт та надавачем послуг та/або виконавцем державного контракту (договору) з оборонних закупівель для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Так, укладаючи та підписуючи договір сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов`язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.

Зокрема, у пункті 6.1. договору та статті 875 Цивільного кодексу України встановлений обов`язок з передачі проєктної документації з будівництва об`єкту: “Нове будівництво лінії невибухових інженерних загороджень №3.2 в Харківській області” покладено на Замовника. Втім, матеріали справи не містять доказів виконання цього обов`язку позивачем як Замовником за договором.

Апелянт посилається на те, що у зв`язку з порушенням строків виконання робіт наявні підстави для застосування штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, передбачених договором та законодавством, зокрема з урахуванням того, що договір є державним контрактом та фінансується за рахунок бюджетних коштів. На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні штрафних санкцій, не врахувавши імперативний характер норм щодо відповідальності за порушення зобов`язань у сфері виконання державних контрактів.

В той же час, колегія суддів зазначає, що сам по собі факт визначення договором штрафних санкцій, а також виконання договору в межах державного контракту та його фінансування за рахунок бюджетних коштів не свідчить про автоматичність їх застосування та не звільняє суд від обов`язку перевірити наявність усіх елементів складу правопорушення, зокрема протиправності поведінки боржника, вини та причинного зв`язку.

Доводи скаржника про імперативний характер відповідальності у спірних правовідносинах є помилковими, оскільки навіть у випадку застосування штрафних санкцій, передбачених законом або договором, їх стягнення можливе лише за наявності встановленого судом порушення зобов`язання з вини боржника.

Водночас матеріали справи не підтверджують наявності вини відповідача у порушенні строків виконання робіт, а навпаки свідчать про наявність обставин, які об`єктивно перешкоджали належному виконанню зобов`язання та були зумовлені діями (бездіяльністю) самого позивача.

Як на підставу нарахування відповідачу штрафних санкцій, позивач посилається на положення частини 2 статті 231 Господарського кодексу України та пункту 13.6 договору.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначав про необґрунтованість розрахунку пені.

Позивачем надано роз`яснення щодо розрахунку штрафних санкцій, з посиланням на норми законодавства, а саме, що в одному випадку розмір пені вираховується з кожного етапу невиконаних робіт, а в іншому з Договірної ціни.

Щодо здійсненого позивачем розрахунку пені, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 вказаного кодексу).

При цьому за приписами частини першої статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

В такий спосіб положення Цивільного кодексу України визначають штраф та пеню як види неустойки в залежності від правил обчислення (частини друга та третя статті 549 цього Кодексу), а неустойку - і як вид забезпечення виконання зобов`язання, і як правовий наслідок порушення зобов`язань, встановлених законом або договором. Отже нормами Цивільного кодексу України сплату неустойки визначено як один із видів забезпечення виконання зобов`язань, встановлених договором або законом, та одночасно з цим - як один із встановлених договором або законом правових наслідків порушення зобов`язання передбачено лише (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).

Поширене застосування неустойки саме з метою забезпечення договірних зобов`язань обумовлено насамперед тим, що неустойка є зручним інструментом спрощеної компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежаним виконанням боржником своїх зобов`язань. Неустойка як господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань започатковує визначеність у правовідносинах за зобов`язаннями, а саме - відповідальність має настати щонайменше в межах неустойки. Тобто неустойка підсилює дію засобів цивільно-правової відповідальності, робить їх достатньо визначеними, перетворюючи в необхідний, так би мовити, невідворотній наслідок правопорушення.

Отже завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов`язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов`язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми. При цьому для деяких видів зобов`язань неустойка встановлюється законом іншим нормативно-правовим актом безпосередньо, а тому сторони відповідного зобов`язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки угоди про неустойку, але і безпосередньо договору.

Відповідно до частини 2 статті 883 Цивільного кодексу України за невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Із системного аналізу викладених норм законодавства вбачається, що відповідальність підрядника за умовами укладеного між сторонами у справі договору у виді штрафних санкцій (пені, штрафу) настає у разі прострочення виконання відповідачем підрядних робіт у цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт у межах основного зобов`язання.

Окрім того, колегією суду враховується правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові № 910/8552/23 від 15.05.2025, в якій Верховний Суд зазначив, що навіть якщо сторони передбачили неустойку (пеню) за порушення строків виконання одного із договірних зобов`язань, то це не виключає застосування санкцій, передбачених частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі порушення контрагентом строків виконання інших зобов`язань. Втім, це мають бути саме основні зобов`язання, тобто такі, що становлять предмет господарського договору (контракту). Санкції, передбачені частиною 2 статті 231 ГК, не можуть бути застосовані до проміжних, не основних зобов`язань сторони. У цій справі зобов`язання з постачання обладнання було проміжним, таке обладнання не могло бути використане замовником до завершення виконавцем робіт, які становили предмет контракту. Тоді як самі роботи (предмет контракту) були виконані вчасно, як встановили суди.

З системного аналізу викладених норм законодавства та умов договору вбачається, що відповідальність підрядника за умовами укладеного між сторонами у цій справі договору у виді штрафних санкцій (пені, штрафу) настає у разі прострочення виконання відповідачем основного обов`язку зі здачі завершеного будівництвом об`єкта в експлуатацію, тобто за прострочення виконання підрядних робіт у цілому, а не за прострочення у виконанні окремих видів робіт, які є проміжними роботами у межах основного зобов`язання. Оскільки у Договорі немає прямої вказівки на відповідальність відповідача за прострочення виконання окремих етапів робіт, тому відповідальність, передбачена частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України не підлягає застосуванню до даних правовідносин саме в даних обставинах по справі.

Однак, як вбачається з розрахунку неустойки, доданого позивачем до позовної заяви, базою для нарахування неустойки позивач визначає вартість кожного етапу виконання робіт окремо, що суперечить умовам договору, яким визначено за можливе нарахування неустойки від загальної вартості робіт за договором у випадку порушення строку виконання робіт за договором, а не окремого їх етапу.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта про те, що правомірність нарахування пені за порушення етапів виконання робіт підтверджується практикою Верховного Суду у постановах від 02.11.2022 у справі №910/14591/21, від 09.06.2022 у справі №910/8425/19, від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 11.07.2023 у справі №922/1150/22, оскільки висновки, сформульовані у наведених скаржником справах стосувались питання щодо зменшення розміру неустойки.

Крім того, судом встановлено, що у розрахунку штрафних санкцій позивачем невірно визначено строки їх нарахування, з огляду на таке.

Згідно правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду у справі №904/3385/24, розірвання договору за згодою сторін або за рішенням суду, у тому числі у разі розірвання договору в односторонньому порядку з підстав, передбачених частинами другою-четвертою статті 849 ЦК України, не звільняє сторону від відповідальності за порушення договору, що мало місце під час дії договору, що означає, що договірні санкції підлягають нарахуванню за весь період прострочення зобов`язання та до дати розірвання договору.

Також, у постанові від 08.10.2020 у справі № 910/11397/18, Верховний Суд виснував що, у разі коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору. Обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору і слід досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку, на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене, судам необхідно в кожному конкретному випадку виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи.

Таким чином, згідно сталої практики Верховного Суду, договірні санкції підлягають нарахуванню лише до дати розірвання договору.

Судом першої інстанції правомірно враховано, що у пунктах 4.1.1 п. 4.1 договору передбачено алгоритм реагування Замовника у разі порушення Підрядником господарських зобов`язань за договором, та окреслено право Замовника, з метою припинення або попередження повторення порушень, на застосування в односторонньому порядку оперативно-господарських санкції - заходів оперативного впливу, а саме: достроково розірвати Договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши Підрядника (цінний лист із описом вкладення), у разі настання однієї з таких обставин:

а) Підрядник не розпочав будівництво Об`єкта протягом 10 (десяти) каледарних днів з дати підписання Договору Підряду. У такому випадку підтвердженням прострочення є акт огляду будівельного майданчика, складений уповноваженими представниками Замовника разом із представниками Підрядника;

б) Підрядник більше ніж на 5 (п`ять) днів порушив строк виконання основних робіт, визначених у Графіку виконання робіт, що підтверджується актом огляду будівельного майданчика, складеним уповноваженими представниками Замовника разом із представниками Підрядника;

в) Підрядник порушив будівельні норми/правила або стандарти чи вимоги проєктно-кошторисної документації під час будівництва Об`єкта та не усунув їх протягом узгоджених Замовником та Підрядником строку. Днем виявлення порушень вважається дата складання представниками Замовника акта виявлених порушень, який складається разом із представниками Підрядника.

г) Систематичне порушення Підрядником умов даного Договору.

Договір вважається розірваним через 5 (п`ять) календарних днів з дати отримання Підрядником письмового повідомлення про розірвання в односторонньому порядку, який направляється Замовником на адресу Підрядника.

Оскільки відповідачем було порушено строки виконання зобов`язань по умовам договору та роботи не були виконані в об`ємі, визначеному у договорі, позивач надіслав відповідачу повідомлення від 23.06.2025 № 5/539 про розірвання в односторонньому порядку Державного контракту (Договір підряду) на будівництво фортифікаційних споруд №130/4Д від 01.05.2025, який отримано відповідачем нарочно 10.07.2025, що підтверджується відміткою на примірнику листа Замовника.

Відтак, позивач вважає, що договір розірваний між сторонами 15.07.2025.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що підстави, зазначені у пунктах 4.1 п.п. 4.1.1 договору для одностороннього розірвання договору Замовником, не відповідають фактичним обставинам справи та не можуть бути застосовані позивачем у цьому випадку, оскільки пункт 4.1 п.п.4.1.1 договору не містить такої підстави для розірвання договору як порушення строків виконання робіт.

Місцевий господарський суд правомірно врахував, що підстави та порядок розірвання договору на будівництво фортифікаційних споруд № 130/4Д від 01.05.2025 також містяться у п. 18.4 договору, в якому визначено, що договір може бути достроково розірваний Замовником у випадках: порушення строків виконання робіт; у випадку неякісного виконання робіт; коли у зв`язку зі специфікою діяльності Замовника, відпадає потреба в даних роботах; у випадку кількаразових порушень Виконавцем своїх зобов`язань; у випадку коли Виконавець передав свої права та/або обов`язки за договором третій стороні без письмової згоди Замовника. При цьому про розірвання договору Замовник письмово повідомляє Виконавця. В такому випадку договір вважається розірваним на третій календарний день з дати відправлення письмового повідомлення Виконавцю.

Вище вказано, що підставою для розірвання договору є порушення відповідачем строків виконання робіт, яка чітко передбачена пунктом 18.4 Договору, тому в даному випадку саме він і повинен застосовуватись.

Отже, позивач надіслав відповідачу повідомлення від 23.06.2025 № 5/539 про розірвання в односторонньому порядку Державного контракту (Договір підряду) на будівництво фортифікаційних споруд №130/4Д від 01.05.2025, тому згідно пункту 18.4 договору правильною датою розірвання договору є 26.06.2025, у зв`язку з чим, позивачем невірно визначено дату розірвання договору 15.07.2025 року та є відповідно невірне визначення періоду розрахунку пені та відповідно безпідставне її нарахування.

З урахуванням наведеного, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, із повним та всебічним з`ясуванням обставин справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності встановлених судом висновків та зводяться до переоцінки доказів.

При цьому апелянтом не доведено наявності підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді штрафних санкцій, оскільки матеріалами справи не підтверджено наявності вини відповідача у порушенні строків виконання робіт, а встановлені обставини свідчать про наявність факторів, що об`єктивно перешкоджали належному виконанню зобов`язання.

Таким чином, правові підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі “Проніна проти України” (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 року).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до положень статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 13.01.2026 у справі №917/1748/25 підлягає залишенню без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення господарського суду Харківської області від 13.01.2026 у справі № 917/1748/25 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 13.01.2026 у справі №917/1748/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 17.08.2026.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя П.В. Демідова