Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №904/3188/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року Справа № 904/3188/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Хабарова М.В. , суддя Кульчій І.М.

секретар судового засідання Кульчин Д.А.,

за участю представників сторін:

прокурор: Мельничук Л.О.,

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився,

розглянувши апеляційну скаргу керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 01.07.2026 року (повна ухвала складена 01.07.2026 року) у справі №904/3188/26 (суддя Матвійчук В.В.)

за позовом першого заступника керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Агрономічної сільської ради

до Житлово-будівельного кооперативу «ДІМПРОМ 12»

про стягнення 1520922,74 грн

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 01.07.2026 у справі №904/3188/26 відмовлено у задоволенні заяви першого заступника керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області про забезпечення позову (№02.50-7751вих-26 від 29.05.2026).

Не погоджуючись із ухвалою керівник Вінницької окружної прокуратури Вінницької області у встановлений процесуальний строк подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 01.07.2026 у даній справі та ухвалити нове рішення, яким заяву першого заступника керівника Вінницької окружної прокуратури про забезпечення позову у справі №904/3188/26 задовольнити та вжити наступні заходи забезпечення позову:

- накласти арешт на грошові кошти ЖБК «ДІМПРОМ 12» (код ЄДРПОУ 43489037) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ЖБК «ДІМПРОМ 12», у межах суми позовних вимог на загальну суму 1520922,74 грн;

- накласти арешт на нерухоме майно ЖБК «ДІМПРОМ 12» (код ЄДРПОУ 43489037);

- заборонити ЖБК «ДІМПРОМ 12» (код ЄДРПОУ 43489037), державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам та посадовим особам, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до установчих документів ЖБК «ДІМПРОМ 12» (код ЄДРПОУ 43489037), що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо: змін до відомостей про розмір статутного капіталу; змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників; змін до відомостей, пов`язаних із входженням до складу учасників.

Окрім того, скаржник просить судові витрати покласти на відповідача у справі, стягнувши їх на користь Вінницької обласної прокуратури.

Обґрунтовуючи скаргу прокурор зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для вирішення питання про забезпечення позову, неправильно застосував положення статей 73, 86, 136, 137 ГПК України та безпідставно дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Апелянт вказує, що невжиття таких заходів забезпечення позову як накладення арешту на нерухоме майно товариства, а також заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо юридичної особи та його засновників, дає товариству реальну, нічим не обмежену можливість вільно розпоряджатись вказаним майном та коштами, у тому числі, відчужувати його третім особам.

На підтвердження вказаного прокурор зазначає, що Житлово-будівельний кооператив «ДІМПРОМ 12» (надалі по тексту – відповідач, ЖБК «ДІМПРОМ 12»), будучи обізнаним про свій обов`язок щодо внесення до місцевого бюджету територіальної громади Агрономічної сільської ради коштів пайової участі, не здійснило вказаний обов`язок протягом тривалого часу для погашення заборгованості та продовжує ухилятися від виконання обов`язку за законом, унаслідок чого утворилась велика заборгованість, стягнення якої є предметом спору у цій справі.

Крім того, апелянт зазначає, що засновниками та керівником ЖБК «ДІМПРОМ 12» є громадяни Республіки Узбекистан, що, на його думку, створює ризик їх виїзду за межі України та ухилення від виконання зобов`язань. У зв`язку з цим прокурор вважає, що існує ризик невиконання відповідачем грошових зобов`язань перед позивачем.

При цьому прокурор наголошує, що відсутність доказів підготовки до відчуження майна не виключає можливості вільного розпорядження ним відповідачем.

На думку прокурора обрані заходи забезпечення є співмірними із заявленими позовними вимогами, мають тимчасовий характер, не перешкоджають господарській діяльності відповідача та відповідають практиці Верховного Суду щодо застосування інституту забезпечення позову.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Мамченко Ю.А., суддя Хабарова М.В., суддя Кульчій І.М..

Ухвалою від 14.07.2026 апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

16.07.2026 до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої скаржник долучив докази належного направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів відповідачу - Житлово-будівельному кооперативу «ДІМПРОМ 12».

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 01.07.2026 у справі №904/3188/26. Розгляд апеляційної скарги призначено на 17.08.2026 о 14:00 год.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 17.08.2026 року прокурор підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та надав пояснення щодо своєї правової позиції.

Інші учасники справи не забезпечили явку своїх представників у судові засідання апеляційної інстанції, причин неявки суду не повідомили, проте така неявка не перешкоджає розгляду справи, присутність представників сторін не визнавалась обов`язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду скарги по суті.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, до Господарського суду Дніпропетровської області звернувся перший заступник керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі позивача Агрономічної сільської ради з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «ДІМПРОМ 12», у якому просить стягнути з відповідача безпідставно збережені грошові кошти пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, а також нараховані інфляційні втрати та три відсотки річних.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 03.06.2026 позовну заяву першого заступника керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області, подану в інтересах держави в особі Агрономічної сільської ради, до Житлово-будівельного кооперативу «ДІМПРОМ 12» передав за виключною підсудністю до Господарського суду Вінницької області.

Ухвалою від 01.07.2026 Господарський суд Вінницької області позовну заяву Вінницької окружної прокуратури Вінницької області №02.50-7769вих-26 від 29.05.2026 (вх. №954/26 від 29.06.2026) залишив без руху та встановив прокурору строк для усунення виявлених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 07.07.2026 відкрито провадження у справі №904/3188/26, розгляд справи вирішено здійснити за правилами загального позовного провадження.

Окрім того, одночасно з поданням позовної заяви прокурором подано заяву №02.50-7751вих-26 від 29.05.2026 про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ЖБК «ДІМПРОМ 12» у межах суми позовних вимог на загальну суму 1520922,74 грн, накласти арешт на нерухоме майно ЖБК «ДІМПРОМ 12», заборонити ЖБК та державним реєстраторам, нотаріусам та іншим уповноваженим особам вчиняти державну реєстрацію змін до установчих документів ЖБК «ДІМПРОМ 12».

На обґрунтування заяви прокурор зазначив, що відповідач тривалий час не виконує обов`язок щодо сплати коштів пайової участі, передбачений законодавством, внаслідок чого утворилася значна заборгованість, яка є предметом спору у цій справі. На думку прокурора, така поведінка свідчить про свідоме ухилення відповідача від виконання покладених на нього грошових зобов`язань та створює ризик утруднення виконання майбутнього судового рішення.

Крім того, прокурор посилається на відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до яких за ЖБК «ДІМПРОМ 12» не зареєстровано нерухомого майна, а розмір його статутного капіталу становить 0 грн.

Також зазначає, що засновниками та керівником ЖБК «ДІМПРОМ 12» є громадяни Республіки Узбекистан, що, на думку прокурора, створює ризик їх виїзду за межі України та ухилення від виконання зобов`язань. Прокурор вважає, що наведені обставини свідчать про існування реальної загрози невиконання відповідачем можливого рішення суду. При цьому наголошує, що відсутність доказів підготовки до відчуження майна не виключає можливості вільного розпорядження ним відповідачем.

Обґрунтовуючи необхідність застосування заходів забезпечення позову, прокурор зазначає, що накладення арешту на грошові кошти та заборона вчинення реєстраційних дій є співмірними із заявленими позовними вимогами та безпосередньо пов`язані з предметом спору.

Як вже зазначалося вище, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 01.07.2026 у справі №904/3188/26 відмовлено у задоволенні заяви першого заступника керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області про забезпечення позову (№02.50-7751вих-26 від 29.05.2026).

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову є виключним процесуальним засобом, який застосовується лише за наявності достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріали заяви не містять належних і допустимих доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження майна, грошових коштів чи інших активів або підготовки до таких дій з метою уникнення виконання можливого судового рішення.

Врахувавши, що наведені прокурором доводи мають характер припущень та не підтверджені належними і допустимими доказами, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність передбачених статтями 136, 137 ГПК України підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, надалі по тексту - ГПК України).

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Порядок забезпечення позову врегульовано положеннями глави 10 розділу І ГПК України.

Положеннями ст.136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з ч.4 ст.137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень ст.73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що виконання рішення суду може стати неможливим, або істотно ускладненим у майбутньому.

Відповідно до ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відтак, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення/істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Означена позиція також узгоджується з постановами Верховного Суду, зокрема у справах №911/207/20 від 16.06.2020, №910/12641/19 від 15.06.2020, №910/18384/15 від 10.06.2020, №753/2860/17 від 15.09.2020, №910/72/20 від 17.09.2020, №914/1939/20 від 15.01.202, №910/16866/20 від 16.02.2021, №910/16370/20 від 15.04.2021, №904/3783/21 від 24.06.2022, №911/3208/21 від 26.09.2022.

Про такі обставини, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Схожа правова позиція викладена і у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, і у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 року у справі №916/3245/19, від 16.10.2019 року у справі №904/2285/19, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, у постанові Верховного Суду від 04.12.2025 у справі №916/3385/25 тощо.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).

З наведеного вище вбачається, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться в прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23).

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності. (Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.04.2023 у справі №914/3316/22, від 07.04.2023 у справі №910/8671/22).

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17).

З матеріалів оскарження вбачається, що предметом позову у цій справі є вимога прокурора в інтересах Агрономічної сільської ради до ЖБК «ДІМПРОМ 12» про стягнення 1520922,74 грн безпідставно збережених коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, інфляційні втрати та 3% річних.

Одночасно з поданням позовної заяви прокурором подано заяву №02.50-7751вих-26 від 29.05.2026 про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів забезпечення позову:

- накласти арешт на грошові кошти ЖБК «ДІМПРОМ 12» (код ЄДРПОУ 43489037) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово - кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ЖБК «ДІМПРОМ 12», у межах суми позовних вимог на загальну суму 1520922,74 грн;

- накласти арешт на нерухоме майно ЖБК «ДІМПРОМ 12» (код ЄДРПОУ 43489037);

- заборонити ЖБК «ДІМПРОМ 12» (код ЄДРПОУ 43489037), державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам та посадовим особам, які відповідно до законодавства України уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію змін до установчих документів ЖБК «ДІМПРОМ 12» (код ЄДРПОУ 43489037), що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо: змін до відомостей про розмір статутного капіталу; змін до відомостей про розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників; змін до відомостей, пов`язаних із входженням до складу учасників.

З матеріалів оскарження вбачається, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову виснував, що обставини, на які посилається прокурор, не підтверджують наявності реальної загрози утруднення або неможливості виконання майбутнього судового рішення. Такі доводи ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними і допустимими доказами.

Колегія суддів, розглядаючи заяву по суті, враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (пункт 46, 47 постанови).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду, в разі задоволення позову. При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі по тексту - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Статтею 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Поняття «ефективний засіб», за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії»), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Навіть тимчасові обмеження можуть розцінюватися як втручання у право на мирне володіння майном, гарантоване ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 68 Рішення ЄСПЛ від 20.11.2025 у справі «ТОВ «Басарі» проти України»).

Для дотримання вимог другого пункту статті 1 Першого протоколу до Конвенції необхідно продемонструвати, що захід, який становив контроль за користуванням майном, був законним, що він «відповідав загальним інтересам» та що існував розумний зв`язок пропорційності між застосованими засобами та метою, яка переслідувалася (п.118 Рішення ЄСПЛ у справі «ДЖГК Статиба Лтд» та Гусельніковас проти Литви» від 05 листопада 2013 року).

Таким чином, в розумінні зазначених положень, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічна правова позицію викладена у постанові Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №910/361/18.

Колегія суддів встановила, що позивачем заявлені майнові вимоги до відповідача про стягнення 1520922,74 грн, з яких 1059925,23 грн за наслідками невиконання зобов`язань за кодом 24170000 «Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту», 352362,43 грн інфляційні витрати (індекс інфляції) та 108634,08 грн три відсотки річних за користування грошовими коштами. Жодні інші вимоги у даній справі позивачем не заявлені. Тобто, у разі задоволення позову, у даній справі вирішено буде виключно стягнути з відповідача відповідну суму грошових коштів.

Таким чином, виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом про стягнення 1520922,74 грн, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить лише від тієї обставини, чи матиме ЖБК «ДІМПРОМ 12» необхідну суму грошових коштів.

Вказане підтверджується висновком Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, який викладений у постанові від 17.06.2022 у справі №908/2382/21, та згідно з яким «… виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову».

Тобто, належним видом забезпечення позову, у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, слід вважати накладення арешту на відповідні кошти або майно боржника, що в подальшому призведе до можливості останнього розрахуватись із позивачем. Таку позицію застосовує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, а також Верховний Суд у справах: №911/1111/20, №910/5079/21, №908/2382/21 тощо.

Разом з тим, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного суду від 19.07.2024 у справі №917/1862/21.

Натомість звертаючись з заявою про забезпечення позову, прокурор просив застосувати три види заходів забезпечення позову, а саме: накладення арешту на грошові кошти ЖБК «ДІМПРОМ 12» у межах суми позовних вимог на загальну суму 1520922,74 грн, накласти арешт на нерухоме майно ЖБК «ДІМПРОМ 12», заборонити ЖБК «ДІМПРОМ 12» та державним реєстраторам, нотаріусам та іншим уповноваженим особам вчиняти державну реєстрацію змін до установчих документів ЖБК «ДІМПРОМ 12».

При цьому, подана заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тривалою недобросовісною поведінкою Товариства щодо виконання обов`язку зі сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, внаслідок чого безпідставно збережено належні до сплати кошти та наявна заборгованість у розмірі 1520922,74 грн. Такі дії, за твердженням прокурора, завдають шкоди майновим інтересам територіальної громади Агрономічної міської ради. Зазначені прокурором ознаки недобросовісності відповідача одночасно є підставами позову у справі №904/3188/26.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність спірної заборгованості та припущення прокурора про можливість ухилення відповідача від її погашення не може вважатися достатнім і належним обґрунтуванням існування реальної загрози невиконання або утруднення виконання рішення суду. Фактично прокурор ототожнює сам факт пред`явлення позову про стягнення грошових коштів із наявністю підстав для забезпечення позову, що не відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22.

Колегія суддів бере до уваги, що матеріали справи не містять, а скаржником не подано до суду доказів вчинення ЖБК «ДІМПРОМ 12» будь-яких активних дій, спрямованих на відчуження належного йому майна, грошових коштів чи інших активів, а також підготовчих дій до такого відчуження з метою уникнення виконання можливого судового рішення. Також не наведено ймовірних ризиків, які можуть виникнути у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Апеляційний також суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога про застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона ЖБК «ДІМПРОМ 12» державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам та посадовим особам, уповноваженим на здійснення реєстраційних дій, проводити державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, зокрема щодо розміру статутного капіталу, складу учасників та розміру їх часток у статутному капіталі є необґрунтованою. Оскільки заява про забезпечення позову не містить належних доводів та доказів того, яким саме чином можливе внесення відповідних змін до відомостей про юридичну особу може ускладнити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду у цій справі про стягнення грошових коштів. При цьому прокурором не наведено обставини, які б свідчили про намір відповідача змінити склад учасників товариства, розмір статутного капіталу чи вчинити інші реєстраційні дії з метою ухилення від виконання можливого судового рішення.

Окрім цього, на переконання апеляційного суду, заявлені прокурором заходи забезпечення позову носять подвійний характер (одночасне накладення арешту на грошові кошти та нерухоме майно відповідача) та виходять за межі предмету спору (заборона реєстрації змін до установчих документів відповідача).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що посилання прокурора на те, що статутний капітал відповідача становить 0 грн, у його власності відсутнє нерухоме майно, а засновниками та керівником кооперативу є громадяни Республіки Узбекистан, саме по собі не свідчить про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання майбутнього судового рішення. Наведені обставини не підтверджують вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на приховування активів, їх відчуження чи інше ухилення від виконання можливого рішення суду.

При цьому колегія суддів враховує, що прокурором не наведено доказів вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на відчуження майна, приховування активів, зменшення платоспроможності чи іншого ухилення від виконання можливого судового рішення. Сам по собі факт можливості відповідача розпоряджатися належними йому коштами або майном, як і посилання на майновий стан відповідача, не свідчить про наявність реального ризику невиконання судового рішення без підтвердження таких обставин належними доказами.

З огляду на зазначене вище, вмотивованим є висновок господарського суду першої інстанції, що позивачем не наведені достатньо обґрунтовані підстави того, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, а тому за таких обставин, у розумінні ст.ст.136-137 ГПК України, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, щодо відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Апеляційний суд також зауважує, що враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, апеляційний суд вказує, що при розгляді цієї апеляційної скарги не досліджувались та не встановлювались обставини щодо наявності або відсутності підстав для задоволення позову, що необхідно при розгляді справи по суті.

Доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів скаржника не встановлено.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст.86 ГПК України).

Отже, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, тому суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст.34, 86, 232, 233, 240, 275, 276, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу керівника Вінницької окружної прокуратури Вінницької області на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 01.07.2026 року у справі №904/3188/26 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

3. Матеріали справи №904/3188/26 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повна постанова складена "18" серпня 2026 р.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Хабарова М.В.

Суддя Кульчій І.М.