Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №918/232/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року Справа № 918/232/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Хабарова М.В. , суддя Кульчій І.М.

без повідомлення учасників справи, відповідно до частини 10 статті 271 ГПК України

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Західного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України на рішення Господарського суду Рівненської області від 30.03.2026 (повне рішення складено 30.03.2026) у справі № 918/232/26 (суддя Марач В.В.)

за позовом фізичної особи - підприємця Хилухи Петра Вікторовича

до Західного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України

про стягнення 36142,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області задоволено позов Фізичної особи-підприємця Хилухи Петра Вікторовича до Західного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України про стягнення 36142,00 грн. Суд першої інстанції стягнув з Західного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України на користь фізичної особи - підприємця Хилухи Петра Вікторовича 36142,00 грн забезпечення виконання договору та 3328,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Щодо заявлених позовних вимог суд першої інстанції виходив із такого.

Матеріалами стверджено, що 10.10.2025 між сторонами укладено Договір № 6 про закупівлю товару, за умовами якого позивач зобов`язався поставити 1700 куб.м деревини дров`яної непромислового використання 1 групи загальною вартістю 3614200,00 грн. Відповідно до календарного графіка поставок 1000 куб.м товару мали бути поставлені до 10.11.2025, а 700 куб. м - до 05.12.2025. На виконання договору позивач у період з 17.10.2025 по 24.12.2025 поставив весь обсяг товару, який відповідач прийняв та оплатив.

Також суд встановив, що на виконання пункту 17.1 договору позивач вніс забезпечення виконання договору у розмірі 36142,00 грн. Після завершення поставки товару позивач звертався до відповідача з вимогами про повернення забезпечення, однак 13.02.2026 отримав відмову, мотивовану розірванням відповідачем договору в односторонньому порядку з 19.12.2025 у зв`язку з порушенням строків поставки. Водночас 23.01.2026 відповідач направив позивачу претензію про сплату пені за порушення строків поставки у розмірі 30041,68 грн, яку позивач 27.01.2026 сплатив.

Оцінюючи зазначені обставини, суд першої інстанції виходив із того, що позивач дійсно допустив порушення встановлених договором строків поставки, однак строк поставки не було порушено більш ніж на 30 календарних днів. За таких обставин, з огляду на пункт 8.2.2 договору, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для дострокового розірвання договору в односторонньому порядку. Крім того, суд зазначив, що після 19.12.2025 позивач продовжував поставляти товар, а відповідач приймав його та оплачував, що свідчить про фактичне продовження виконання сторонами умов договору.

З урахуванням прийняття та оплати відповідачем товару після 19.12.2025, а також оприлюднення ним у системі публічних закупівель звіту про виконання договору, в якому причини його розірвання зазначені як відсутні, суд дійшов висновку про повне виконання позивачем договору та відсутність підстав для неповернення забезпечення. Відтак, застосувавши положення статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» та пункту 17.4 договору, суд визнав вимогу про повернення забезпечення виконання договору обґрунтованою та задовольнив позов у повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням, позивач у встановлений процесуальний строк подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права щодо оцінки доказів та мотивування рішення.

Західне КЕУ в апеляційній скарзі зазначає, що суд помилково ототожнив факт подальшої поставки товару з належним виконанням договірного зобов`язання. На думку апелянта, поставка товару після закінчення погоджених сторонами строків не усуває факту порушення зобов`язання, оскільки належне виконання передбачає, зокрема, дотримання встановлених договором строків. При цьому факт порушення строків поставки підтверджується, як встановленими судом обставинами, так і сплатою позивачем пені у розмірі 30041,68 грн за відповідне прострочення.

Апелянт наголошує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки погодженому сторонами механізму повернення та неповернення забезпечення виконання договору. Зокрема, пунктом 17.4 договору передбачено повернення забезпечення після належного виконання постачальником умов договору щодо якості та строків, тоді як пунктом 17.5 прямо визначено випадки, за яких забезпечення не повертається, серед яких є розірвання договору замовником з підстав невиконання або неналежного виконання постачальником своїх зобов`язань та порушення строків поставки. На переконання апелянта, за наявності встановленого факту прострочення суд мав застосувати саме погоджені сторонами умови договору.

Також апелянт заперечує висновок суду про те, що прийняття та оплата товару після заявленої відповідачем дати розірвання договору свідчать про фактичне продовження його дії. Зазначає, що прийняття товару та проведення розрахунків за фактично поставлений товар саме по собі не свідчить про відмову замовника від права посилатися на допущене порушення строків або про припинення наслідків такого порушення. За твердженням апелянта, такі дії були зумовлені необхідністю забезпечення безперервності постачання товару в умовах воєнного стану та не означали прощення прострочення чи відмову від передбачених договором наслідків його порушення.

Окремо апелянт вважає необґрунтованим надання судом визначального значення звіту про виконання договору, оприлюдненому в електронній системі закупівель Prozorro. На його думку, такий звіт не визначає належність виконання договірних зобов`язань та не може підміняти умови договору, первинні документи щодо строків поставки, претензійну роботу та факт сплати пені. У зв`язку з цим апелянт посилається на неналежну оцінку судом доказів у їх сукупності.

Крім того, апелянт заперечує висновок суду щодо суперечливості поведінки відповідача та застосування принципу добросовісності і доктрини venire contra factum proprium. Вважає, що саме поведінка позивача є суперечливою, оскільки, визнавши порушення строків поставки шляхом сплати пені, він водночас вимагає повернення забезпечення всупереч прямій умові договору про його неповернення у разі такого порушення. Відтак апелянт стверджує, що з огляду на встановлене порушення строків поставки та положення пункту 17.5 договору правові підстави для повернення забезпечення відсутні, у зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №918/232/26 у складі: головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р.

Ухвалою від 30.04.2026 Північно-західний апеляційний господарський суд залишив без руху апеляційну скаргу відповідача Західного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України на рішення Господарського суду Рівненської області від 30.03.2026 у справі №918/232/26 та зобов`язав скаржника усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 (десяти) днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та негайно представити суду докази сплати судового збору.

05.05.2026 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків.

На час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Василишина А.Р., відповідно до розпорядження керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 №01-05/311 здійснено повторний автоматизований розподіл та визначено колегію суддів для розгляду справи №918/232/26 у складі: головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б.

Ухвалою від 12.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача Західного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України на рішення Господарського суду Рівненської області від 30.03.2026 у справі № 918/232/26. Розгляд апеляційної скарги визначено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю та перебуванням у відпустці головуючого судді Маціщук А.В. та перебуванням у відпустці суддів членів колегії Філіпової Т.Л., Бучинської Г.Б., на підставі розпорядження керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 №01-05/547 з метою недопущення порушення процесуальних строків та згідно з статті 32 ГПК України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п.8.7 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №918/232/26.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2026 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Хабарова М.В., суддя Кульчій І.М.

Ухвалою від 01.07.2026 прийнято до провадження справу №918/232/26 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Хабарова М.В., суддя Кульчій І.М. Розгляд апеляційної скарги визначено проводити без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження та запропоновано учасникам справи подати до суду заяви, клопотання, пояснення, заперечення у разі їх наявності протягом 3 днів з дня отримання даної ухвали.

17.05.2026 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ФОП Хилухи П.В., в якому він вказав, що заперечує доводи відповідача щодо відсутності підстав для повернення забезпечення виконання договору у зв`язку з порушенням строків поставки. Зазначає, що відповідно до статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» забезпечення повертається після виконання учасником договору, а можливість його неповернення пов`язується саме з невиконанням договору. Позивач наголошує, що товар поставлено у повному обсязі, відповідач його прийняв без зауважень та повністю оплатив, а штрафні санкції за порушення строків поставки позивач сплатив у повному обсязі, тому підстав для утримання забезпечення немає.

Щодо доводів про одностороннє розірвання договору позивач зазначає, що відповідач після 19.12.2025 продовжував приймати поставлений товар та здійснювати його оплату, а в електронній системі закупівель оприлюднив звіт про виконання договору, у якому причини розірвання зазначені як відсутні. На думку позивача, така поведінка свідчить про фактичне продовження виконання договору та є суперечливою з подальшим посиланням відповідача на його розірвання; у зв`язку з цим позивач посилається на принцип добросовісності та доктрину заборони суперечливої поведінки.

Крім того, позивач наголошує, що відповідно до пункту 8.2.2 договору право замовника на дострокове розірвання договору у зв`язку з порушенням строків поставки виникало лише у разі прострочення більш ніж на 30 календарних днів. Оскільки встановлені договором строки були порушені, однак прострочення не перевищило 30 календарних днів, позивач вважає, що правових підстав для одностороннього розірвання договору у відповідача не було, а тому відсутні й підстави для неповернення забезпечення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 10.10.2025 між Західним квартирно-експлуатаційним управлінням Сил логістики Збройних Сил України, як Замовником та Фізичною особою-підприємцем Хилухою Петром Вікторовичем, як Постачальником укладено Договір №6 про закупівлю товару (ДК 021:2015 - 03413000-8 - Паливна деревина), отримувачем якої є Яворівська квартирно-експлуатаційна частина (району) (надалі за текстом - Договір).

Відповідно до п. 1.3 Договору найменування (номенклатура, асортимент), перелік, кількість, ціна за одиницю Товару зазначені у Специфікації (додаток 1 до Договору). Строк поставки Товару визначається Календарним графіком поставок (додаток 2 до Договору). Товар повинен відповідати Технічним вимогам (додаток 3 до Договору).

Положеннями Специфікації, яка є додатком 1 до Договору, визначено, що Хилуха П.В. зобов`язався поставити 1700,00 куб.м деревини дров`яної непромислового використання 1 групи вартістю 3614200,00 грн.

Згідно з Календарним графіком поставок, який є додатком 2 до Договору, Хилуха П.В. мав поставити товар у кількості 1000,00 куб.м у строк до 10.11.2025 та 700,00 куб.м у строк до 05.12.2025.

У період з 17.10.2025 по 24.12.2025 Хилухою П.В. здійснено поставку всього обсягу товару, що підтверджується товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, а також актами приймання-передачі товару.

Відповідно до п.17.1 Договору постачальник забезпечує виконання своїх зобов`язань за Договором у розмірі 1% вартості Договору шляхом внесення на рахунок Замовника грошового забезпечення у сумі 36142,00 грн.

Внесення позивачем на рахунок замовника грошового забезпечення підтверджується платіжною інструкцією від 09.10.2025 №64.

Згідно з п.17.4 Договору Замовник зобов`язується повернути Постачальнику забезпечення виконання Договору після належного виконання Постачальником умов Договору щодо якості та строків, крім випадків, визначених у пункті 17.5, а також у разі скасування у судовому порядку результатів процедури закупівлі або цього Договору та у випадках, передбачених статтею 27 Закону України «Про публічні закупівлі», але не пізніше ніж протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня настання зазначених обставин.

26.12.2025 Хилухою П.В. направлено на адресу Західного КЕУ вимогу про повернення забезпечувального платежу.

23.01.2026 Західним КЕУ направлено претензію (уточнену), в якій управління вимагало сплатити пеню в сумі 30041,68 грн.

27.01.2026 Хилухою П.В. сплачено вказану вище неустойку, що підтверджується платіжною інструкцією №144.

09.02.2026 у зв`язку з тим, що Західним КЕУ не було повернуто Хилусі П.В. грошову суму забезпечення виконання договору у розмірі 36142,00 грн, останній повторно звернувся з відповідною вимогою.

13.02.2026 від Західного КЕУ надійшло повідомлення про відмову у поверненні забезпечення виконання договору. Вказана відмова мотивована тим, що Західним КЕУ розірвано Договір в односторонньому порядку з 19.12.2025.

Вважаючи дії Західного КЕУ про відмову у поверненні забезпечення виконання договору незаконними ФОП Хилуха П.В. звернувся до суду для стягнення забезпечення виконання договору у сумі 36142,00 грн.

Як зазначалось вище, Господарський суд Рівненської області позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі за текстом – ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. За приписами статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Частинами першою, четвертою статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частина перша статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України «Про публічні закупівлі». Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Статтею 1 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель; тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 10 вказаного закону замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, зокрема, оголошення про проведення відкритих торгів, тендерну документацію та проект договору про закупівлю не пізніше ніж за 15 днів до кінцевого строку подання тендерних пропозицій, якщо вартість закупівлі не перевищує межі, встановлені у частині третій цієї статті, та не пізніше 30 днів у разі перевищення таких меж.

Відповідно до пункту 15 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.

Відповідно до частини першої статті 33 цього Закону рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення учасника переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.

За приписами частини четвертої статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури (у тому числі ціни за одиницю товару).

Частиною першою статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини другої статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Відповідно до частини першої статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з частиною першою статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов укладеного договору ФОП Хилухою П.В. було поставлено, а Західним КЕУ прийнято товар - предмет договору - на загальну суму 3614200,00 грн та сплачено його вартість. У подальшому претензій щодо якості поставленого товару у відповідності до умов договору, а також письмових претензій та/або письмових повідомлень щодо невідповідності фактично поставленого товару вимогам національних стандартів/технічним умовам, технічній та/або іншій документації, наявності дефектів товару або пошкодження пакування, а також складання актів про виявлені недоліки відповідач не пред`являв.

Вказане підтверджується Звітом про виконання договору про закупівлю UA-2025-09-15-013969-a, опублікованому відповідачем у системі PROZORRO. При цьому у розділі «Причини розірвання договору, якщо таке мало місце» зазначено - відсутні.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що у відповідності до укладеного між сторонами договору позивачем у повному обсязі виконані прийняті на себе зобов`язання з передачі товару відповідачу, а останнім, у свою чергу, прийнято товар без будь-яких зауважень щодо його якості та кількості та здійснено його повну оплату.

Факт поставки товару у повному обсязі та його прийняття відповідачем підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними, видатковими накладними та актами приймання-передачі товару, якими зафіксовано передачу позивачем та прийняття відповідачем товару за договором (а.с.20-75). Водночас зазначені документи свідчать про фактичне виконання позивачем обов`язку щодо поставки товару, а здійснення відповідачем його повної оплати підтверджує виконання ним зустрічного обов`язку за договором.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що товар, який був предметом договору, поставлено позивачем у повному обсязі, прийнято відповідачем без зауважень щодо його кількості та якості та оплачено останнім, що в сукупності свідчить про фактичне виконання сторонами основних зобов`язань за договором.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник має право вимагати від переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією або в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі.

З урахуванням наведених положень Закону, сторонами в договорі №6 про закупівлю товару від 10.10.2025 зазначили, що постачальник забезпечує виконання своїх зобов`язань за договором у розмірі 1% вартості договору шляхом внесення на рахунок замовника грошового забезпечення у сумі 36142,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 09.10.2025 №64, у відповідності до вимог тендерної документації, оголошення UA-2025-09-15-013969-a.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю:

1) після виконання переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю;

2) за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним;

3) у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону;

4) згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, визначених Законом (частина перша статті 41 Закону).

Відповідно до пункту 17.4 договору замовник зобов`язується повернути Постачальнику забезпечення виконання договору після належного виконання Постачальником умов Договору щодо якості та строків, крім випадків, визначених у пункті 17.5, а також у разі скасування у судовому порядку результатів процедури закупівлі або цього Договору та у випадках, передбачених статтею 27 Закону України «Про публічні закупівлі», але не пізніше ніж протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня настання зазначених обставин.

В той же час пунктом 17.5 договору сторони передбачили, що Замовник не повертає Постачальнику забезпечення виконання договору та стягує безвідсоткове грошове забезпечення шляхом перерахування його до Державного бюджету у разі настання однієї або кількох із таких підстав:

- односторонньої відмови Постачальника від виконання зобов`язань за цим Договором;

- розірвання цього договору Замовником з підстав невиконання або неналежного виконання Постачальником своїх зобов`язань або порушення строків поставки (більш ніж на 20 (двадцять) календарних днів порушено строк поставки відповідно до Календарного графіку поставок (додаток 2 до Договору);

- порушення Постачальником умов Договору щодо якості поставки Товару.

У разі настання будь-якої із зазначених підстав кошти, внесені як забезпечення виконання договору не повертаються Постачальнику та підлягають перерахуванню до Державного бюджету України (п.17.7 Договору).

Відповідач, заперечуючи проти повернення позивачу забезпечення виконання договору, посилається на його одностороннє розірвання у зв`язку з порушенням позивачем строків поставки товару та направленням останньому листа №2593/7/2939 від 08.12.2025 про розірвання договору в односторонньому порядку з 19.12.2025.

З огляду на вищенаведене суд вказує, що відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з пунктом 8.2.2. договору Замовник має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку без відшкодування збитків Постачальнику у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань щодо кількості, якості або строків поставки товару, зокрема якщо строк поставки порушено більш ніж на 30 календарних днів відповідно до Календарного графіку поставок (додаток 2 до Договору), письмово повідомивши про це за 10 (десять) календарних днів до дати розірвання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, як постачальник за договором, здійснив поставку товару у період з 17.10.2025 по 24.12.2025, тобто з порушенням встановлених договором строків поставки. Однак, суд зазначає, що строк поставки не порушено позивачем більш ніж на 30 календарних днів відповідно до Календарного графіку поставок (додаток 2 до Договору).

Відтак за відсутності порушення строків поставки більш ніж на 30 календарних днів відповідно до Календарного графіку поставок (додаток 2 до Договору) у Відповідача не було підстав для дострокового розірвання Договору в односторонньому порядку.

Крім того слід зазначити, що відповідно до ч.2 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Як правильно вказав суд першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що після 19.12.2025 правовідносини між сторонами за Договором №6 про закупівлю товару від 10.10.2025 не припинилися, так як позивач продовжував поставляти відповідачу товари за вказаним договором, а останній їх приймав та оплачував без будь-яких зауважень. При цьому у товарно-транспортних документах та актах приймання товару сторони вказували, що поставка здійснюється саме на виконання вказаного договору.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо того, що зобов`язання обох сторін по договору №6 виконанні у повному обсязі.

Отже, прийняття відповідачем товару після 19.12.2025 та його подальша оплата свідчать про фактичне продовження виконання сторонами умов Договору після цієї дати, адже відповідач продовжував приймати поставлений позивачем товар, у зв`язку з чим договір фактично виконувався сторонами до 24.12.2025.

Щодо посилання скаржника, що зміст договору не допускає довільного висновку про повернення забезпечення у разі будь-якого фактичного завершення поставки, а навпаки пов`язує питання повернення такого забезпечення із належним виконанням зобов`язання, включаючи дотримання строків, а у випадку порушення цих строків передбачає прямо протилежний наслідок – неповернення забезпечення, суд вважає зазначити наступне.

Скаржник помилково ототожнює поняття «невиконання договору» та «несвоєчасне виконання договору».

Судом встановлено та визнається сторонами, що позивачем умови Договору виконано у повному обсязі, однак з порушенням строку поставки, тобто у даних правовідносинах має місце саме несвоєчасне виконання договору.

В пункті 17.4 договору вказано, що замовник зобов`язується повернути Постачальнику забезпечення виконання договору після належного виконання Постачальником умов Договору щодо якості та строків, крім випадків, визначених у пункті 17.5, зокрема розірвання цього договору Замовником з підстав порушення строків поставки (більш ніж на 20 (двадцять) календарних днів порушено строк поставки відповідно до Календарного графіку поставок (додаток 2 до Договору) та у випадках, передбачених статтею 27 Закону України «Про публічні закупівлі».

За приписами частини другої статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність безпосереднього зв`язку між виконанням позивачем своїх зобов`язань, як постачальника щодо поставки товару, проте з порушенням строків визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) та правом на повернення суми забезпечення виконання договору після поставки всього обсягу товару. Тобто, з моменту прийняття товару припинилась підстава для подальшого забезпечення зобов`язання гарантією.

Тобто, за змістом вказаної норми Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб`єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачений момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, в той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/4460/19, від 14.01.2019 у справі №910/3777/18, від 19.02.2026 у справі №910/2645/25.

Водночас слід відмітити, що у вказаних постановах Верховний Суд сформував висновок про те, що підставою для утримання забезпечення виконання договору є саме невиконання договору, а не певне порушення строків його виконання, і що вказане відповідає змісту самого забезпечувального заходу виконання зобов`язань, статті 27 Закону «Про публічні закупівлі», а також загальним засадам цивільного законодавства, таким як справедливість, добросовісність і розумність.

Тому, порушення постачальником строку поставки товару не впливає на обов`язок покупця повернути забезпечення договору, оскільки за умовами договору, забезпечення не повертається саме у випадку невиконання, а не неналежного виконання умов договору.

У даному випадку сторони у договорі погодили, що забезпечення виконання договору повертається після виконання постачальником своїх зобов`язань без вказівки на належність такого виконання. Тобто, з моменту повного виконання Позивачем зобов`язань за договором та проведення остаточних розрахунків, у Відповідача виникло зобов`язання щодо повернення забезпечення виконання договору, що не виконано відповідачем в порушення вимог статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» та пункту 17.4 договору.

Оскільки неповернення сплаченої суми гарантії можливе лише у разі невиконання учасником умов Договору, суд відхиляє доводи апелянта про відсутність обов`язку повернути суму сплаченого забезпечення виконання договору з огляду на прострочення позивачем виконання зобов`язання в частині поставки товару.

При цьому, колегією суддів взято до уваги висновки Верховного Суду, наведені у постановах від 25.09.2024 у справі №910/12114/23 та від 25.03.2025 №910/11352/24, в яких Верховний Суд виснував: «До того ж до правовідносин у даній справі підлягає застосуванню не лише Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, а і спеціальний закон - Закон України «Про публічні закупівлі», відповідно до частини другої статті 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин. Тобто вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб`єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, у той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору. При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання».

Отже, враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанцій, що ФОП Хилуха П.В. здійснив повне виконання зобов`язання за договором, укладеним між сторонами, та про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» та пункту 17.4 договору у вигляді повернення Західним КЕУ суми забезпечення виконання договору про закупівлю послуг після виконання учасником-переможцем договору.

Разом з тим апелянт зазначає, що сплата позивачем пені за порушення строків поставки не вичерпує правових наслідків такого порушення та не є підставою для повернення забезпечення виконання договору.

Колегія суддів не погоджується з наведеними доводами апелянта з огляду на таке.

Пунктом 9.2. Договору сторони погодили, що за порушення строку поставки товару постачальник, на вимогу покупця, сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Суд бере до уваги, що порушення позивачем строків поставки товару вже було враховано відповідачем шляхом застосування передбаченої пунктом 9.2 Договору відповідальності у вигляді пені. Як вбачається з матеріалів справи, на вимогу відповідача позивач сплатив пеню за порушення строків поставки у розмірі 30041,68 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №144 від 27.01.2026. При цьому штраф за прострочення понад 30 календарних днів позивачем не сплачувався, оскільки, як встановлено колегією суддів, такого порушення строку поставки допущено не було.

За таких обставин колегія суддів враховує, що погоджений сторонами механізм відповідальності за порушення строків поставки передбачав застосування до постачальника відповідних штрафних санкцій, які фактично були реалізовані відповідачем та виконані позивачем шляхом сплати пені. Водночас забезпечення виконання договору, передбачене пунктом 17.1 Договору, за своєю правовою природою спрямоване на забезпечення виконання взятих постачальником договірних зобов`язань, а не на заміну чи додаткове застосування передбаченої договором відповідальності за кожен випадок прострочення.

Враховуючи, що позивачем товар поставлено у повному обсязі, відповідачем його прийнято та оплачено, а допущене порушення строків поставки не досягло межі, з якою пункт 8.2.2 Договору пов`язує право замовника на його одностороннє розірвання, колегія суддів не вбачає правових підстав для висновку про те, що зазначене порушення саме по собі зумовлює неповернення внесеного позивачем забезпечення після повного виконання ним договірних зобов`язань.

Щодо посилання апелянта на те, що оприлюднений у системі Prozorro звіт про виконання договору не може свідчити про належне виконання позивачем договірних зобов`язань, оскільки його призначення полягає в узагальненому відображенні інформації про виконання закупівлі, а не у встановленні належності виконання договору чи зміні погоджених сторонами умов щодо забезпечення його виконання, колегія суддів вважає зазначити наступне.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 10 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник, самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює в електронній системі закупівель інформацію про закупівлю, зокрема звіт про виконання договору про закупівлю.

Такий звіт оприлюднюється протягом 20 робочих днів з дня виконання сторонами договору про закупівлю або закінчення строку його дії, за умови його виконання сторонами, або його розірвання.

Як встановлено судом, відповідачем оприлюднено звіт про виконання договору про закупівлю UA-2025-09-15-013969-a, у якому в розділі щодо причин розірвання договору зазначено «відсутні». При цьому такий звіт оприлюднений самим відповідачем як замовником у порядку, передбаченому Законом України «Про публічні закупівлі».

В той же час слід відмітити, що відповідно до ч.1 статті 42 Закону України «Про публічні закупівлі» Звіт про виконання договору про закупівлю повинен містити, зокрема, інформацію про причини розірвання договору про закупівлю, якщо таке мало місце.

Таким чином, відповідач, шляхом оприлюднення інформації в електронній системі закупівель, підтвердив факт виконання позивачем Договору у повному обсязі та підтвердив факт того, що Договір не був розірваний.

Водночас доводи скаржника про те, що інформація, оприлюднена в електронній системі закупівель, має нібито формальний характер та не підтверджує обставини виконання договору, є безпідставними.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про публічні закупівлі» авторизований електронний майданчик - авторизована Уповноваженим органом інформаційно-телекомунікаційна система, яка має комплексну систему захисту інформації з підтвердженою відповідністю згідно із Законом України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», є частиною електронної системи закупівель та онлайн-сервісом, що забезпечує реєстрацію осіб, автоматичне розміщення, отримання і передання інформації та документів під час проведення закупівель, користування сервісами з автоматичним обміном інформацією, доступ до якого здійснюється за допомогою мережі Інтернет.

Пунктом 7 ч.1 ст.1 вказаного Закону визначено, що електронна система закупівель - інформаційно-телекомунікаційна система, яка має комплексну систему захисту інформації з підтвердженою відповідністю згідно із Законом України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», що забезпечує проведення закупівель, створення, розміщення, оприлюднення, обмін інформацією і документами в електронному вигляді, до складу якої входять веб-портал Уповноваженого органу, авторизовані електронні майданчики, між якими забезпечено автоматичний обмін інформацією та документами.

У розумінні положень Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема преамбули та ст.5 цього Закону, електронна система закупівель та оприлюднення інформації в ній є ключовим механізмом забезпечення прозорості, підзвітності та ефективного використання державних коштів.

Звіт про виконання договору про закупівлю є офіційним документом, який фіксує результати виконання договору, відображає фактичний стан правовідносин сторін та має істотне значення для оцінки добросовісності поведінки сторін у сфері публічних закупівель.

Посилання апелянта на те, що оприлюднення звіту про виконання договору не має значення для оцінки спірних правовідносин, є необґрунтованим, оскільки в сукупності з іншими доказами цей звіт підтверджує обставини, встановлені судом щодо виконання сторонами Договору та подальшої поведінки відповідача після 19.12.2025.

Отже, суд першої інстанції вірно дослідив вказані обставини та дійшов висновку, що оприлюднення відповідачем звіту про виконання договору свідчить про прийняття відповідачем товару у повному обсязі без зауважень та підтверджує факт належного виконання позивачем зобов`язань за Договором.

Окрім того, колегія суддів бере до уваги, що суд першої інстанції обґрунтовано врахував принцип добросовісності, закріплений у частині п`ятій статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідно до якої учасники процедур закупівлі повинні добросовісно користуватися своїми правами та не допускати їх зловживання.

З огляду на прийняття відповідачем після 19.12.2025 товару, його оплату та оприлюднення звіту про виконання договору, суд дійшов висновку про вчинення відповідачем конклюдентних дій, які свідчать про відмову від раніше заявленого одностороннього розірвання договору.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 11.08.2021 у справі №909/436/20, від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 06.10.2021 у справі №925/1546/20).

Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - «non concedit; contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

По суті згаданий принцип римського права venire contra factum proprium є вираженням equitable estoppel - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на principles of fraud (принципи протидії шахрайству). Вона спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище (постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 09.06.2021 у справі №911/3039/19, від 08.09.2021 у справі №910/10444/20, від 24.10.2019 у справі №904/3315/18).

Європейським судом з прав людини у своїй практиці також було неодноразово застосовано принцип «estoppel», тобто принцип, який означає категоричне заперечення такої поведінки сторони в процесі, якою вона перекреслює те, що попередньо було нею визнано в цьому та/або іншому судовому процесі («Хохліч проти України», заява № 41707/98).

Отже, як вірно встановлено місцевим господарським судом, посилання відповідача на розірвання договору після прийняття товару, його повної оплати та оприлюднення звіту про виконання договору є суперечливим та таким, що не відповідає принципу добросовісності.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів зауважує, що з огляду на повне виконання позивачем договірних зобов`язань, прийняття та оплату товару відповідачем, застосування до позивача передбаченої Договором відповідальності за прострочення поставки, а також положення статті 27 Закону України «Про публічні закупівлі» і пункту 17.4 Договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позивачу суми 36142,00 грн забезпечення виконання договору.

Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі «Трофимчук проти України»).

Колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст.86 ГПК України).

Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.277 та 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати по сплаті судового збору понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 34, 86, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу відповідача Західного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України на рішення Господарського суду Рівненської області від 30.03.2026 у справі № 918/232/26 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 30.03.2026 у справі № 918/232/26 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

4. Матеріали справи №918/232/26 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повна постанова складена "17" серпня 2026 р.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Хабарова М.В.

Суддя Кульчій І.М.