Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №906/1639/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року Справа № 906/1639/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Хабарова М.В. , суддя Кульчій І.М.

без повідомлення учасників справи, відповідно до частини 10 статті 271 ГПК України

за апеляційною скаргою позивача Звягельської міської ради на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.05.2026 (повне рішення складено 03.06.2026) у справі №906/1639/25 (суддя Лозинська І.В.)

за позовом Звягельської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет Н»

про стягнення 266013,98 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 27.05.2026 у справі №906/1639/25 позов Звягельської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет Н» про стягнення 266013,98 грн задоволено частково. Суд першої інстанції стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет Н» на користь Звягельської міської ради 152594,09 грн безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельними ділянками та 2422,40 грн судового збору, у стягненні 113419,89 грн безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельними ділянками відмовив.

Щодо заявлених позовних вимог суд першої інстанції виходив із наступного:

Матеріалами справи стверджено, що ТОВ «Паритет Н» є власником нежитлових будівель, а саме овочесховища загальною площею 1170,6 кв.м, столярного цеху, будівля №1 загальною площею 169,9 кв.м, що розташовані за адресою: Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Пархоменка, буд. 112, 112/1.

Вказані нежитлові будівлі, розташовані на земельних ділянках комунальної власності з кадастровими номерами 1811000000:00:003:0032 та 1811000000:00:003:0001, однак у період з 05.12.2022 та 14.12.2022 (відповідно) по 16.03.2025 ТОВ «Паритет Н» користувався ними без належного оформлення права оренди. Суд встановив, що право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 1811000000:00:003:0001 та 1811000000:00:003:0032 зареєстровано за Звягельською міською радою 19.02.2025 та 29.07.2025, а право оренди за ТОВ «Паритет Н» - 20.03.2025 та 29.07.2025 відповідно.

Відхиляючи доводи відповідача про те, що обов`язок зі сплати коштів виник лише після державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, суд зазначив, що відсутність державної реєстрації речового права не впливає на виникнення права комунальної власності, оскільки спірні земельні ділянки розташовані в межах населеного пункту та належать територіальній громаді в силу закону.

При цьому місцевий господарський суд дійшов висновку, що до моменту оформлення права оренди відповідач був фактичним користувачем земельних ділянок, а тому зобов`язаний відшкодувати безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати на підставі статті 1212 ЦК України.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність застосування нормативної грошової оцінки земельних ділянок, визначеної у витягах №НВ-9960194522024, №НВ-9960194322024 від 26.12.2024, оскільки така нормативна грошова оцінка не була затверджена та не могла застосовуватися у спірний період. З огляду на викладене, суд здійснив власний розрахунок розміру безпідставно збережених коштів відповідно до вимог пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, виходячи з нормативної грошової оцінки одиниці площі земель у місті Звягель, затвердженої чинним рішенням Звягельської міської ради №208 від 03.06.2021 та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в сумі 152594,09 грн, відмовивши у стягненні 113419,89 грн.

Не погоджуючись із рішенням, позивач у встановлений процесуальний строк подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить апеляційну скаргу Звягельської міської ради задовольнити, рішення Господарського суду Житомирської області від 27.05.2026 по справі №906/1639/25 скасувати частково і ухвалити нове рішення в частині суми стягнення безпідставно збережених коштів визначених судом першої інстанції за період з 01.01.2024 по 16.03.2025.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Скаржник вказує, що місцевий господарський суд при здійсненні розрахунків безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 та за період з 01.01.2025 по 16.03.2026 не враховано, що розрахунки безпідставно збережених коштів за користування спірними ділянками за вказані періоди надані Звягельською міською радою було здійснено на підставі витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки надані уповноваженим органом – територіальним управлінням Держгеокадастру.

На думку скаржника, висновок суду про неможливість застосування зазначених витягів через відсутність рішення органу місцевого самоврядування щодо затвердження технічної документації та неможливість використання відповідної нормативної грошової оцінки до 01.01.2026 суперечить положенням Закону України «Про оцінку земель», Податкового кодексу України та не враховує правову природу витягу з технічної документації, як належного доказу нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У зв`язку з наведеним скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області в частині визначення розміру безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2024 по 16.03.2025 та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Мамченко Ю.А., суддя Хабарова М.В., суддя Кульчій І.М.

Ухвалою від 29.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача Звягельської міської ради на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.05.2026 у справі №906/1639/25. Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №410842023, 410841751 від 31.01.2025 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Паритет Н» 22.11.2012 на підставі свідоцтв про право власності ВРХ 723357, 723359, р.3574, 3576 від 16.10.2012 зареєстровано право власності на нежитлові будівлі: овочесховище загальною площею 1170,6 кв. м, столярний цех, будівля №1 загальною площею 169,9 кв. м, що розташовані за адресою: Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Пархоменка, буд. 112, 112/1 (а.с.22, 23).

Рішенням Новоград-Волинської міської ради №550 від 09.06.2022, у урахуванням рішення міської ради №732 від 22.12.2022, надано дозвіл ТОВ «Паритет Н» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості), на вул. Михайла Драгоманова, 112, орієнтовною площею 0,7 га, та на вул. Михайла Драгоманова, 112, орієнтовною площею 0,4 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02) з метою передачі їх в оренду (а. с. 24, 37).

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру №НВ-0001908662025, НВ-0001908602025 від 23.09.2025, 05.12.2022 та 14.12.2022 зареєстровано земельні ділянки з кадастровими номерами:1811000000:00:003:0032 (пл.0,6831 га, Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Михайла Драгоманова, 112), 1811000000:00:003:0001 (пл.0,3429 га, адреса: Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Михайла Драгоманова, 112/1); цільове призначення - « 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком»; категорія земель - «Землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення» (а. с. 25 - 36).

Рішенням Звягельської міської ради від 22.12.2022 №698 «Про перейменування Новоград-Волинської міської ради та її виконавчого комітету» перейменовано Новоград-Волинську міську раду Житомирської області на Звягельську міську раду та Виконавчий комітет Новоград-Волинської міської ради на Виконавчий комітет Звягельської міської ради. Також визначено, що всі рішення, прийняті із зазначенням попереднього найменування міської ради та її виконавчого комітету, залишаються чинними.

Також, рішенням Звягельської міської ради від 22.12.2022 №732 «Про передачу у власність, користування земельних ділянок та про інші питання земельних відносин на території м. Звягель» внесено зміни до рішення міської ради від 09.06.2022 №550 щодо адреси земельної ділянки, а саме: в підпункті 2.5 слова і цифри «на вул. Михайла Драгоманова, 112, орієнтовною площею 0,4000 га» замінити словами і цифрами «на вул. Михайла Драгоманова, 112/1, орієнтовною площею 0,4000 га».

31.12.2024 за вих №07/2480 Звягельська міська рада направила листа ТОВ «Паритет Н» щодо необхідності звернення до 20.01.2025 до Звягельської міської ради із клопотанням та завіреною копією документації із землеустрою щодо передачі в оренду земельних ділянок, на яких знаходяться об`єкти нерухомого майна (а.с.41).

Рішенням Звягельської міської ради №1435 від 12.02.2025 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості), ТОВ «Паритет Н» на вул. Михайла Драгоманова, 112, площею 0,6831 га (кадастровий номер 1811000000:00:003:0032), на вул. Михайла Драгоманова, 112/1, площею 0,3429 га (кадастровий номер 1811000000:00:003:0001), та передано їх в оренду строком на 5 років за умови сплати боргів (безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів) (а. с. 43).

Згідно з відомостями інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №438448132, 438447880 від 06.08.2025, право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 1811000000:00:003:0001 та 1811000000:00:003:0032 зареєстровано за Звягельською міською радою 19.02.2025 та 29.07.2025, а право оренди за ТОВ «Паритет Н» - 20.03.2025 та 29.07.2025 відповідно (а. с. 44, 45).

У подальшому, 17.03.2025 між міською радою та відповідачем укладено договори оренди №43, 44 спірних земельних ділянок (а.с. 144 - 149).

13.11.2025 за вих. № 07/2234 Звягельська міська рада направила ТОВ «Паритет Н» лист-вимогу про добровільну сплату суми нарахованих недоотриманих коштів за користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів згідно розрахунків. Також попередила ТОВ «Паритет Н», що у разі несплати до 30.11.2025, питання стягнення плати за землю буде проводитись у примусовому порядку одночасно з нарахуванням пені та штрафними санкціям (а.с. 46) .

03.12.2025 за вих. №07/2373 Звягельська міська рада повторно направила ТОВ «Паритет Н» лист-вимогу про добровільну сплату суми нарахованих недоотриманих коштів за користування земельними ділянками (а.с. 65).

Звягельська міська рада вказує, що ТОВ «Паритет Н» як власник нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках комунальної форми власності з кадастровими номерами 1811000000:00:003:0001 та 1811000000:00:003:0032, з 05.12.2022 та 14.12.2022 по 16.03.2025 належним чином не оформив правовідносини щодо користування ними, не сплачував орендні платежі, тому зберіг без достатньої на те правової підстави 266013,98 грн орендної плати, які підлягають поверненню на підставі ст.1212 ЦК України.

У зв`язку з цим, Звягельська міська рада звернулася до суду про стягнення з ТОВ «Паритет Н» безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 266013,98 грн.

Як зазначалося вище, Господарський суд Житомирської області стягнув 152594,09 грн безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельними ділянками, а у стягненні 113419,89 грн відмовив.

Предметом апеляційного перегляду є рішення суду саме в частині відмови в позові про стягнення 113419,89 грн безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізується через право постійного користування або право оренди.

Згідно із ч.1 ст.93 та ст.125 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (п.«в» ч.1 ст.96 ЗК України).

Принцип платного використання землі також передбачено ст. 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.14.1.147 п.14.1 ст.4 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.14.1.72, 14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України).

Отже, законодавець розмежовує поняття «земельний податок» та «орендна плата» за земельні ділянки державної та комунальної власності» залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Подвійний статус орендної плати зумовлює ту обставину, що при визначенні її розміру, окрім норм цивільного, земельного законодавства та Закону України «Про оренду землі» необхідно враховувати і вимоги Податкового кодексу України (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №635/4233/19).

Згідно зі ст.ст.122-124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Предметом позову в цій справі є стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів на підставі ст.1212 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельними ділянками з кадастровими номерами 1811000000:00:003:0032 (період: 05.12.2022-16.03.2025) та 1811000000:00:003:0001 (період: 14.12.2022 по 16.03.2025), на яких знаходиться майно ТОВ «Паритет Н».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності. Звідси, власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №924/856/20.

Положення глави 15, ст.125 ЗК України, ст.1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у Постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №924/552/18, від 05.08.2022 у справі №922/2060/20.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч.1 ст.1212 ЦК України.

Статтею 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Як встановлено апеляційним судом та відповідно до витягів з Державного земельного кадастру №НВ-0001908662025, НВ-0001908602025 від 23.09.2025, земельна ділянка площею 0,6831 га з кадастровим номером 1811000000:00:003:0032 за адресою: Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Михайла Драгоманова, 112 як об`єкт цивільного права зареєстрована 05.12.2022, земельна ділянка площею 0,3429 га з кадастровим номером 1811000000:00:003:0001 за адресою: Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Михайла Драгоманова, 112/1 - 14.12.2022. Обидві земельні ділянки належить до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, цільове призначення - « 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком» (а. с.25-36).

Суд встановив, що вказані земельні ділянки сформовані Звягельською міською радою, оскільки відповідач не виконав інше рішення міської ради №550 від 09.06.2022, яким, з урахуванням рішення міської ради №732 від 22.12.2022, ТОВ «Паритет Н» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості), на вул. М.Драгоманова, 112, орієнтовною площею 0,7 га і на вул. М.Драгоманова, 112/1, орієнтовною площею 0,4 га для, розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код 11.02) з метою передачі їх в оренду (а.с.24,37).

Матеріалами справи підтверджується, що за інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстром прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №438448132, 438447880 від 06.08.2025, земельні ділянки з кадастровими номерами 1811000000:00:003:0001 та 1811000000:00:003:0032 зареєстровано за Звягельською міськрадою, відповідно 19.02.2025 і 29.07.2025 (а.с.44, 45).

Із вказаних інформаційних довідок також вбачається, що відповідач здійснив державну реєстрацію права оренди спірних земельних ділянок 20.03.2025 та 29.07.2025 відповідно, на підставі договорів оренди землі від 17.03.2025, укладених з Звягельською міськрадою, вони є сформованими об`єктами цивільних прав та перебувають у власності міської ради (а. с. 44, 45).

Матеріали справи не містять доказів про належне оформлення відповідачем права користування спірних земельних ділянок, зокрема, шляхом укладення відповідних договорів оренди із позивачем та державну реєстрацію такого права у період з 05.12.2022/14.12.2022 по 16.03.2025. Цю обставину відповідач не заперечує.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи підтверджується факт користування відповідачем спірними земельними ділянками у період з 05.12.2022/14.12.2022 по 16.03.2025 без належним чином оформленого права користування ними.

Надавши оцінку встановленим обставинам у сукупності з положеннями Земельного кодексу України і пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» №5245-VI, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Звягельська міська рада є власником спірних земельних ділянок, оскільки вони розташовані в межах населеного пункту, а відсутність державної реєстрації права комунальної власності не впливає на момент його виникнення. Аналогічний правовий висновок викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2022 у справі №646/4738/19.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив із правомірності визначення позивачем початку періоду фактичного користування відповідачем земельними ділянками з кадастровими номерами 1811000000:00:003:0032 та 1811000000:00:003:0001 без належних правових підстав з моменту їх державної реєстрації як сформованих об`єктів цивільних прав.

Разом із тим, зазначені висновки суду першої інстанції та встановлені фактичні обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до ч.1ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, враховуючи приписи частини 1 статті 269 ГПК України колегія суддів апеляційної інстанції не переглядає та залишає без змін рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача 152594,09 грн безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельними ділянками.

Натомість предметом перегляду є виключно правильність визначення судом першої інстанції розміру безпідставно збережених коштів, що підлягають стягненню за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 та з 01.01.2025 по 16.03.2025.

Як вбачається з матеріалів справи, Звягельською міською радою здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів за користування ТОВ «Паритет Н» земельними ділянками з кадастровими номерами 1811000000:00:003:0032 та 1811000000:00:003:0001 за період з 05.12.2022/14.12.2022 відповідно по 16.03.2025.

Для здійснення розрахунків безпідставно збережених коштів за користування спірними ділянками за період з 01.01.2024 по 31.12.2024, позивач використав витяги із технічної документації з нормативної грошової оцінки №НВ-9960194522024 від 26.12.2024 щодо земельної ділянки з кадастровим №1811000000:00:003:0001, де нормативна грошова оцінка становить 2064657,03 грн, та №НВ-9960194322024 від 26.12.2024 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1811000000:00:003:0032, нормативна грошова оцінка становить 3869850,07 грн, а також коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель, визначених Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання ст.289 ПК України (а.с.55-60).

Щодо розрахунку безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки у періоди 01.01.2025 по 16.03.2025 Звягельська міська рада використала витяги із технічної документації з нормативної грошової оцінки №НВ-9949277642025 від 26.02.2025 щодо земельної ділянки з кадастровим №1811000000:00:003:0001, де нормативна грошова оцінка становить 2311484,45 грн, та №НВ-9949279302025 від 26.02.2025 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1811000000:00:003:0032, нормативна грошова оцінка становить 4332486,28 грн, а також коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель, визначених Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання ст.289 ПК України (а.с. 61-64).

Суд першої інстанції не погодився з правильністю застосування Звягельською міською радою вихідних даних при визначенні розміру безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 та з 01.01.2025 по 16.03.2025, що стало підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 113419,89 грн та є предметом апеляційного перегляду у цій справі.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги та правильності висновків суду першої інстанції в оскарженій частині, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону України «Про оренду земель» для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Статтею 18 Закону «Про оцінку земель» встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше, ніж один раз на 5-7 років.

Відповідно до статті 15 цього ж Закону підставою для проведення оцінки земель, у тому числі нормативної грошової оцінки земельних ділянок, є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Частиною 2 ст.20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до ст.20 Закону України «Про оцінку земель», також є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 ПК України (у редакції станом на момент звернення з позовом) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 ПК України).

Так, відповідно до інформації, яка міститься в листі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру №6-28-0.22-18/71-25 від 13.01.2025, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить: 1996 рік - 1,703; 1997 рік - 1,059; 1998 рік - 1,006; 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182; 2001 рік - 1,02; 2005 рік - 1,035; 2007 рік - 1,028: 2008 рік - 1,152; 2009 рік - 1,059; 2010 рік - 1,0; 2011 рік - 1,0; 2012 рік - 1,0; 2013 рік - 1,0; 2014 рік - 1,249; 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) і 1,2 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); 2016 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,06 (для земель несільськогосподарського призначення); 2017 рік - 1,0; 2018 рік - 1,0; 2019 рік - 1,0; 2020 рік - 1,0; 2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); 2022 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь), 2023 рік - 1,051 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь) (а.с.42).

Отже, за змістом вищезазначених вказаних норм, для визначення суми податкових зобов`язань з земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земель. Відповідно до законодавства, вона проводиться раз у 5-7 років, а для визначення поточних зобов`язань необхідно проіндексувати її на коефіцієнт індексації, який щороку розраховує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік. При цьому, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно (тобто накопичувально) залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Таким чином, з аналізу норм Податкового кодексу України, Закону України «Про оренду землі» вбачається, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. При цьому зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України. (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі №916/2344/17, Верховного Суду у справі №922/3871/14, Верховного Суду у справі №920/739/17, Верховного Суду від 05.08.2022 у справі №922/206/20).

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про оренду земель» технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.

Відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України, рішення про нормативно грошову оцінку має бути офіційно оприлюднене до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, у якому вона застосовуватиметься. В іншому разі таке рішення набирає чинності лише з початку наступного бюджетного періоду.

При цьому, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом (Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах: від 09.02.2022 у справі №910/8770/19, від 22.02.2022 у справі №905/20/21, від 13.07.2022 у справі №922/246/21 та від 14.09.2022 у справі №904/4933/15.

Також вказане зазначено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, яка зазначила, що з огляду на те, що земельним законодавством та Податковим кодексом України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Водночас, суд звертає увагу на те, що пунктами 34, 35 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» до виключної компетенції селищної ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

В силу ч.1 ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Із матеріалів справи вбачається, що Звягельська міська рада рішенням №208 від 03.06.2021 затвердила технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м.Звягель, зокрема, середню базову вартість 1 кв.м земель у розмірі 300,97 грн (а. с. 198).

Також рішенням Звягельської міської ради №200 від 03.06.2021 затверджено Положення про встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки на території Звягельської міської територіальної громади, відповідно до додатку №1 «Ставки орендної плати» якого річний розмір орендної плати за землі промисловості з цільовим призначенням - «11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком» складає 2% (а. с. 163, 170-174).

Колегія суддів зазначає, що рішення Звягельської міської ради №208 від 03.06.2021 є локальним нормативно-правовим актом, яке не містись положень щодо втрати ним чинності після спливу певного строку; таке рішення міською радою або судом не скасовувалось, а відтак є чинним до прийняття органом місцевого самоврядування рішення про затвердження нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки або до його скасування.

У зв`язку з тим, що нормативно грошову оцінку одного квадратного метру земель населених пунктів м. Звягель (300,97 грн) було затверджено рішенням №208 від 03.06.2021, яке є чинним та не скасованим у встановленому порядку, тому нарахування безпідставно збережених коштів за користування спірною земельною ділянкою з 01.01.2024 по 31.12.2024 та з 01.01.2025 по 16.03.2025 повинно здійснюватися саме із урахуванням рішення №208 від 03.06.2021.

Як вказувалося судом вище, для здійснення розрахунку безпідставно збережених коштів за користування спірною земельною ділянкою з 01.01.2024 по 16.03.2025, позивач використав нормативно грошову оцінку, які містяться у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок №НВ-9960194522024, №НВ-9960194322024 від 26.12.2024, №НВ-9949277642025, №НВ-9949279302025 від 26.02.2025, а також коефіцієнт індексації для тимчасового визначення нормативної грошової оцінки земель населеного пункту м.Звягель, відповідно до листа №6-28-0.22-18/71-25 від 13.01.2025, та ураховуючи рішення міської ради №200 від 03.06.2021, яким встановлено річний розмір орендної плати за землю - 2% від нормативної грошової оцінки.

Для оцінки наведених доводів апеляційної скарги щодо правомірності використання зазначених витягів як вихідних даних для розрахунку безпідставно збережених коштів колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною другою статті 20 Закону №1378-IV дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Аналогічні положення містяться також у пункті 1 розділу ІІІ Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, який затверджений Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року № 489 (далі - Порядок № 489), згідно якого за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону №1378-IV витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 січня 2015 року №15 (далі - Положення про Держгеокадастр) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з підпунктом 29 пункту 4 Положення про Держгеокадастр, останній відповідно до покладених на нього завдань видає витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки.

Аналізуючи вищезазначені норми, колегія суддів доходить висновку, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формується Держгеокадастром за заявою зацікавленої особи на підставі відомостей, внесених до Державного земельного кадастру про нормативно грошову оцінку земель в межах території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, що затверджена відповідним рішенням органу місцевого самоврядування. Вказане свідчить про те, що витяг не є самостійним юридичним документом, який містить нову інформацію або створює її. Його функція полягає лише у фіксації та наданні інформації - в контексті спірних правовідносин - з відповідного рішення органу місцевого самоврядування

Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку конкретної земельної ділянки формується Держгеокадастром на підставі відомостей, внесених до Державного земельного кадастру. Ці відомості, у свою чергу, ґрунтуються, зокрема, на рішенні органу місцевого самоврядування про затвердження відповідної технічної документації і лише фіксують вже затверджені дані. Відтак чинність рішення про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель безпосередньо впливає на чинність витягів, виданих на його підставі. (Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 10.03.2025 у справі №320/10183/22)

Колегія суддів зазначає, що сам по собі витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки не може розглядатися відокремлено від рішення органу місцевого самоврядування, яким затверджено відповідну технічну документацію та визначено порядок набрання нею чинності.

З урахуванням наведеного аналізу норм земельного та податкового законодавства, які визначають правову природу витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та порядок його застосування та дослідивши вказану методику розрахунків Звягельської міської ради, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість здійснення розрахунку за нормативними грошовими оцінками, зазначеними у витягах із технічної документації.

При цьому господарський суд апеляційної інстанції вважає, що правильним є нарахування судом першої інстанції безпідставно збережених коштів з 01.01.2024 по 16.03.2025, виходячи із нормативної грошової оцінки одного квадратного метру земель м.Звягель (300,97 грн 1 м2), яка затверджена рішенням органу місцевого самоврядування, та враховуючи рішення міської ради, яким встановлено річний розмір орендної плати за землю - 2 % від нормативної грошової оцінки.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з ч.1 ст.23 Закону України «Про оренду земель» технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.

Натомість в матеріалах справи відсутнє рішення органу місцевого самоврядування щодо затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, відповідно до витягу №НВ-9960194522024, №НВ-9960194322024 від 26.12.2024, №НВ-9949277642025, №НВ-9949279302025 від 26.02.2025, а тому суд вважає, що позивачем неправомірно здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів з 01.01.2024 по 16.03.2025 виходячи із даних, які містяться у витягах про нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, що навіть за наявності відповідного рішення Звягельської міської ради, зазначені нормативні грошові оцінки підлягали б застосуванню з 01.01.2026, оскільки, виходячи з дати складення витягів 26.12.2026 та 26.02.2025, рішення ради щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок не могли б бути офіційно оприлюднені до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель.

Отже, доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував при визначенні розміру безпідставно збережених коштів витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 26.12.2024 та 26.02.2025, колегія суддів відхиляє. Як встановлено судом апеляційної інстанції, зазначені витяги лише відображають дані технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, однак самі по собі не є рішенням органу місцевого самоврядування про затвердження нормативної грошової оцінки та не підтверджують набрання чинності такою оцінкою у відповідному бюджетному періоді. Відтак вони не можуть бути самостійною підставою для визначення розміру орендної плати за спірні періоди.

Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про те, що положення пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки стосуються виключно рішень органів місцевого самоврядування, а не витягів із технічної документації. Такі доводи ґрунтуються на неправильному розумінні правового значення витягу з технічної документації, який є похідним документом та лише відображає показники нормативної грошової оцінки, затвердженої відповідним рішенням ради. Саме тому питання можливості застосування показників нормативної грошової оцінки безпосередньо пов`язане з набранням чинності рішенням про її затвердження у порядку, визначеному статтею 271 Податкового кодексу України.

Беручи до уваги викладене, суд вказує, що в порушення вимог ст.ст.76, 77 ГПК України, Звягельською міською радою висновків суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 та з 01.01.2025 по 16.03.2025 в загальній сумі 113419,89 грн, не спростовано, а його посилання є такими, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі «Трофимчук проти України»).

Колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.277 та 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати по сплаті судового збору понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 34, 86, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу позивача Звягельської міської ради на рішення Господарського суду Житомирської області від 27.05.2026 у справі №906/1639/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 27.05.2026 у справі №906/1639/25 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

4. Матеріали справи №906/1639/25 повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повна постанова складена "17" серпня 2026 р.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Хабарова М.В.

Суддя Кульчій І.М.