Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №902/1375/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року Справа №902/1375/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

розглянувши у письмовому провадженні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Помаранчеві Кити" про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді Енд Ай Еволюшн" на рішення Господарського суду Вінницької області від 29 квітня 2026 року та на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 25 травня 2026 року у справі №902/1375/25 (суддя Шамшуріна М.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Помаранчеві Кити"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді Енд Ай Еволюшн"

про визнання недійсним правочину

ВСТАНОВИВ:

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 липня 2026 року у справі №902/1375/25 залишено без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді Енд Ай Еволюшн" на рішення Господарського суду Вінницької області від 29 квітня 2026 року та на додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 25 травня 2026 року у справі №902/1375/25. Рішення Господарського суду Вінницької області від 29 квітня 2026 року та додаткове рішення Господарського суду Вінницької області від 25 травня 2026 року у справі №902/1375/25 залишено без змін.

29 липня 2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Помаранчеві Кити" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій заявник просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді Енд Ай Еволюшн" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Помаранчеві Кити" 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частин 1, 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, серед іншого, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31 липня 2026 року у справі №902/1375/25 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Помаранчеві Кити" про ухвалення додаткового рішення до розгляду. Вирішено здійснювати розгляд заяви без повідомлення учасників справи. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Ді Енд Ай Еволюшн" подати письмові пояснення щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

06 серпня 2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді Енд Ай Еволюшн" надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у яких відповідач просить відмовити у її задоволенні. Відповідач посилається на необґрунтованість і непропорційність заявленої суми, відсутність погодинного розрахунку та доказів фактичної оплати, а також на суперечності щодо дати складення акта та відображення у ньому участі адвоката у судових засіданнях.

Колегія суддів, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Помаранчеві Кити" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат та заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді Енд Ай Еволюшн", дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Статтею 16 ГПК України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Помаранчеві Кити" заявило про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 10000 грн. та надало відповідні докази. Після ухвалення постанови позивач звернувся із заявою про стягнення саме цієї суми.

На підтвердження заявлених витрат позивачем подано договір №11-03/25 про надання професійної правничої допомоги від 11 березня 2025 року, додаток №1 від 08 червня 2026 року до цього договору та акт здачі-приймання послуг правничої (професійної) допомоги від 16 червня 2026 року.

Відповідно до додатка №1 сторони погодили вартість послуг адвоката у суді апеляційної інстанції у загальному розмірі 10000 грн, з яких 5000 грн - за складання та подання до Північно-західного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді Енд Ай Еволюшн" у справі №902/1375/25 та інших процесуальних документів у разі необхідності, із зазначенням орієнтовного часу 5 годин, та 5000 грн - за участь у судових засіданнях незалежно від їх кількості та тривалості.

Згідно з актом від 16 червня 2026 року адвокатом зазначено про надання клієнту послуг зі складання та направлення до суду апеляційної інстанції заяви про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції та відзиву на апеляційну скаргу, вартість яких визначено у сумі 5000 грн за 5 годин роботи, а також участі у судових засіданнях, вартість якої визначено у сумі 5000 грн. Загальна сума гонорару за актом становить 10000 грн.

Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи та чи є їх розмір обґрунтованим і пропорційним до предмета спору з урахуванням значення справи для сторін.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має право зменшити розмір витрат, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними частиною 4 статті 126 ГПК України, за наявності відповідного клопотання іншої сторони. Водночас за наявності заперечення сторони суд може повністю або частково не покладати заявлені витрати на іншу сторону, керуючись критеріями, визначеними частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має оцінити не лише факт погодження сторонами певного розміру гонорару, а й відповідність суми, яка покладається на іншу сторону спору, критеріям реальності, необхідності, обґрунтованості та розумності.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що при визначенні суми відшкодування витрат сторони на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їх дійсності та необхідності, а також критерію розумності їх розміру з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такий правовий підхід викладено, зокрема, у додаткових постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 лютого 2022 року у справі №904/5726/19, від 16 листопада 2022 року у справі №906/513/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17. Такі критерії узгоджуються і з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої компенсації підлягають лише витрати, які були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим та розумним.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 звернула увагу, що за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат або з власної ініціативи суд, керуючись критеріями частин 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, усі її витрати на професійну правничу допомогу. При цьому суд має зазначити, які саме витрати не відшкодовуються, мотиви такого висновку та відповідні правові підстави.

Колегія суддів враховує, що адвокат Євсеєнко В.В. представляв інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Помаранчеві Кити" і під час розгляду справи судом першої інстанції, а тому на момент відкриття апеляційного провадження був обізнаний як з фактичними обставинами справи, так і з правовою позицією позивача та доказами, на яких вона ґрунтувалася. Під час апеляційного розгляду правова позиція позивача істотно не змінювалася, нові докази, які б вимагали додаткового значного опрацювання, не досліджувалися.

Поданий позивачем відзив на апеляційну скаргу викладений на 7 аркушах. При цьому близько 2 аркушів його тексту присвячено питанню відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, а тому фактичний обсяг правової роботи, спрямованої безпосередньо на спростування доводів апеляційної скарги по суті спору, є меншим за загальний обсяг цього процесуального документа.

Крім того, заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції є процесуальним документом технічного характеру, складання якого не потребувало значного аналізу матеріалів справи або формування окремої правової позиції.

Апеляційний розгляд відбувся за два судові засідання - 17 червня 2026 року та 27 липня 2026 року, які проводилися за участю представника позивача в режимі відеоконференції. Перше судове засідання завершилося відкладенням розгляду справи, а у судовому засіданні 27 липня 2026 року представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів також враховує характер спору, обсяг матеріалів справи, відсутність необхідності формування нової правової позиції порівняно з тією, що вже була викладена та підтримувалася позивачем у суді першої інстанції, а також відсутність у справі виключної правової проблеми або значного суспільного інтересу.

Разом з тим колегія суддів звертає увагу, що акт здачі-приймання послуг складений 16 червня 2026 року, тобто до проведення першого судового засідання в суді апеляційної інстанції 17 червня 2026 року та другого судового засідання 27 липня 2026 року. Отже, зазначення в цьому акті станом на дату його складення про вже надану послугу з участі адвоката у судових засіданнях не відповідало фактичній хронології апеляційного розгляду та саме по собі не могло підтверджувати реальне надання такої послуги на 16 червня 2026 року.

Водночас наведена обставина не є підставою для повної відмови у компенсації витрат, оскільки подальша фактична участь адвоката Євсеєнка В.В. у судових засіданнях 17 червня 2026 року та 27 липня 2026 року підтверджується матеріалами справи. Тому акт від 16 червня 2026 року підлягає оцінці у сукупності з фактичними процесуальними діями представника, встановленими під час апеляційного провадження.

За таких обставин погоджений між адвокатом та клієнтом гонорар у розмірі 10000 грн є обов`язковим у їхніх внутрішніх договірних відносинах, однак не означає автоматичного покладення всієї цієї суми на відповідача. Зобов`язання клієнта перед адвокатом і розподіл відповідних витрат між сторонами судового спору мають різну правову природу.

Оцінивши фактичний обсяг і характер наданої у суді апеляційної інстанції правничої допомоги у сукупності з критеріями необхідності, обґрунтованості, пропорційності та розумності, колегія суддів вважає, що заявлена до стягнення сума 10000 грн не повною мірою відповідає фактичному обсягу виконаної адвокатом роботи. Зокрема, підготовка відзиву не потребувала формування нової правової позиції, значна частина обставин та аргументів уже були предметом розгляду в суді першої інстанції, а участь представника у двох судових засіданнях не супроводжувалася необхідністю виконання додаткового значного обсягу правової роботи.

При цьому сума 5000 грн, на переконання колегії суддів, відповідає характеру та обсягу фактично виконаної адвокатом роботи у суді апеляційної інстанції, враховує підготовку відзиву на апеляційну скаргу, подання заяви про участь у режимі відеоконференції та фактичне представництво інтересів позивача під час апеляційного розгляду, забезпечуючи розумний баланс між правом сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, на компенсацію необхідних витрат та недопустимістю покладення на іншу сторону надмірного фінансового тягаря.

Доводи відповідача про те, що відсутність у поданих документах погодинної ставки та детального розрахунку часу сама по собі є підставою для повної відмови у відшкодуванні витрат, колегія суддів відхиляє. З додатка №1 від 08 червня 2026 року вбачається, що сторони погодили фіксовану вартість окремих складових правничої допомоги. За змістом статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар може визначатися у фіксованому розмірі, а за такого способу його обчислення незазначення вартості однієї години роботи адвоката не свідчить про відсутність доказів розміру винагороди.

Не є підставою для повної відмови у задоволенні заяви й посилання відповідача на відсутність доказів фактичної сплати заявленої суми та суперечність між змістом акта від 16 червня 2026 року, в якому сторони зазначили про проведення розрахунку в повному обсязі, і твердженнями позивача про те, що оплата має бути здійснена у визначений договором строк. Пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України передбачає розподіл витрат на професійну правничу допомогу, вартість яких як сплачена, так і підлягає сплаті відповідною стороною. Відтак встановлена суперечність щодо моменту фактичного розрахунку не спростовує самого факту погодження сторонами вартості правничої допомоги та не виключає можливості розподілу документально підтверджених витрат, які підлягають сплаті.

Водночас наведені відповідачем заперечення в частині співмірності та пропорційності заявленої суми заслуговують на увагу, а передчасне відображення в акті від 16 червня 2026 року участі у майбутніх судових засіданнях додатково свідчить про необхідність оцінювати заявлену суму не формально, виходячи лише з підписаних сторонами документів, а з урахуванням фактичного обсягу реально наданої правничої допомоги.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Помаранчеві Кити" та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді Енд Ай Еволюшн" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Помаранчеві Кити" 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

У решті заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити, оскільки їх розмір у частині перевищення 5000 грн не відповідає критеріям необхідності, обґрунтованості, пропорційності та розумності з урахуванням конкретних обставин цієї справи та фактичного обсягу наданої адвокатом правничої допомоги.

Керуючись статтями 2, 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Помаранчеві Кити" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді Енд Ай Еволюшн" (21034, Вінницька обл., м. Вінниця, Хмельницьке шосе, буд. 23А, код ЄДРПОУ 33776336) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Помаранчеві Кити" (08132, Київська обл., Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 26, офіс 4/1, код ЄДРПОУ 45291725) 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

У задоволенні решти заяви відмовити.

Доручити Господарському суду Вінницької області видати наказ на виконання додаткової постанови.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "17" серпня 2026 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.