Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №910/14802/24 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2026 р. Справа№ 910/14802/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Колесника Р.М.

суддів: Горбасенка П.В.

Сковородіної О.М.

при секретарі судового засідання: Пічкур А.О.

за участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк»

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 (повний текст рішення складено та підписано 13.05.2026)

у справі № 910/14802/24 (суддя - Алєєва І.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Дубини Марії Віталіївни

до Акціонерного товариства «Універсал Банк»

про визнання недійсним одностороннього правочину

Короткий зміст позовних вимог

ФОП Дубина М.В. (надалі також позивач, клієнт) звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом до АТ «Універсал Банк» (надалі також відповідач, банк, скаржник) про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого АТ «Універсал Банк» про розірвання договору банківського обслуговування/банківського рахунку, за яким ФОП Дубині М.В. було відкрито у банку рахунок № НОМЕР_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу не було повідомлено про жодний із критеріїв ризику установлених Національним банком у додатку 19 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу у випадках, визначених ч. 6 ст. 7 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», та в інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку, оскільки таких критеріїв ризику не існувало, а тому оскаржуваний правочин є недійсним.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 позов задоволено повністю, визнано недійсним односторонній правочин, вчинений Банком щодо розірвання договору банківського обслуговування/банківського рахунка, за яким Підприємцю відкрито у Банку рахунок № НОМЕР_1 та поточний рахунок, як фізичній особі № НОМЕР_2 .

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2025.

Вказані судові рішення мотивовані висновком про незаконність односторонньої відмови відповідача від договору банківського обслуговування, укладеного з позивачем, оскільки підстави для встановлення відповідного рівня ризику відповідачем не доведені, а розірвання договору з позивачем у такий спосіб порушує його права.

Крім того, при первинному розгляді справи, суди зазначили про те, що відповідач у процесі розгляду справи не надав оформленого рішення у вигляді висновку чи іншого документа відповідача про встановлення позивачу неприйнятно високого рівня ризику, що, є обов`язковою умовою для припинення договірних відносин з мотивів, які доводить Банк в обґрунтування своїх заперечень проти заявленого позову.

Постановою Верховного Суду від 10.02.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 07.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

При направлені даної справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва Верховний Суд зазначив, що ураховуючи наведені пояснення представників сторін, а також з огляду на наявність у матеріалах справи двох анкет-заяв до договорів про надання банківських послуг Дубини М.В. (окремо щодо відкриття рахунка № НОМЕР_2 як фізичній особі та щодо відкриття рахунка № НОМЕР_1 для здійснення підприємницької діяльності), висновки судів попередніх інстанцій про те, що за договором банківського обслуговування/банківського рахунка, від якого відмовився Банк внаслідок односторонньої відмови (оспорюваного правочину), Підприємцю було відкрито у Банку рахунок № НОМЕР_1 та поточний рахунок, як фізичній особі №A863220010000026202314157798, є суперечливими та передчасними, такими, що здійснені за неповного з`ясування обставин справи, змісту спірних правовідносин та неповного дослідження поданих сторонами доказів.

Водночас ці обставини мають істотне значення у питанні дотримання позивачем при зверненні з цим позовом правил предметної та суб`єктної юрисдикції, а відтак і правомірності розгляду господарськими судами заявлених позивачем позовних вимог у сформульованій ним редакції, з якої вбачається спрямованість заявленого позову, у тому числі на захист прав позивача як фізичної особи у її правовідносинах із Банком за договором банківського обслуговування/банківського рахунка, які (правовідносини) не пов`язані із здійсненням нею господарської діяльності.

Наведене, залишилося поза увагою та оцінкою судів попередніх інстанцій.

Верховний Суд також звернув увагу на те, що при зверненні з цим позовом підприємцем до позовної заяви долучено саме анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, підписану Дубиною М.В. як фізичною особою на відкриття рахунку № НОМЕР_3 як фізичній особі, а не анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, підписану Дубиною М.В. як фізичною особою-підприємцем на відкриття їй рахунку № НОМЕР_1 для здійснення підприємницької діяльності, яку Банк, у подальшому, долучив до відзиву на позов.

Верховний Суд констатував, що у зв`язку з наведеним, постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції вимогам процесуального закону не відповідають, оскільки суди не з`ясували обставин дотримання позивачем при зверненні до господарського суду із цим позовом правил предметної та суб`єктної юрисдикції, не перевірили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов`язані із цим обставини, які підлягали першочерговому з`ясуванню безвідносно до наслідків розгляду цієї справи по суті заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим рішення судів попередніх інстанцій не можна визнати законними і обґрунтованими внаслідок порушення норм процесуального права.

Також Верховний Суд зазначив, що у свою чергу, доводи відзиву на касаційну скаргу та додаткових пояснень позивача у справі від 03.02.2026 не спростовують недослідження судами зазначених обставин і не можуть бути підставою для залишення без змін оскаржуваних судових рішень.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід врахувати наведене, надати оцінку обставинам дотримання позивачем при зверненні до господарського суду із цим позовом правил предметної та суб`єктної юрисдикції, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого розглянути спір, з урахуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 провадження в частині позовних вимог про визнання недійсною односторонньої відмови, правочину, вчиненого АТ «Універсал Банк» щодо розірвання договору, за яким було відкрито у банку поточний рахунок фізичній особі Дубині М.В. № НОМЕР_2 закрито, в іншій частині позов задоволено, визнано недійсною односторонню відмову, правочин, вчинений АТ «Універсал Банк» про розірвання договору банківського обслуговування/банківського рахунку, за яким ФОП Дубині М.В. було відкрито у банку рахунок № НОМЕР_1 .

Оскаржуване рішення суду першої інстанції мотивоване зокрема наступним:

- враховуючи, що одностороння відмова відповідача від договору банківського обслуговування укладеного з ФОП Дубиною М.В. є незаконною, оскільки підстави для встановлення відповідного рівня ризику відповідачем не доведені, розірвання договору з позивачем у такий спосіб порушує його права, правочин з розірвання цього договору відповідно до вимог ст. 203, 215 ЦК України слід визнати недійсним, а тому вимога в частині визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого Банком щодо розірвання договору банківського обслуговування/банківського рахунку, за яким Фізичній особі-підприємцю Дубині Марії Віталіївні було відкрито у Банку рахунок № НОМЕР_1 підлягає задоволенню;

- вимоги ФОП Дубини М.В. про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого Банком щодо розірвання договору, за яким було відкрито у банку поточний рахунок, як фізичній особі Дубині М.В. № НОМЕР_2 не підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки спір є цивільно-правовим, так як вказаний рахунок відкритий як фізичній особі, а не як підприємцю, а тому такі позовні вимоги можуть бути розглянуті за правилами цивільного судочинства за позовною заявою до Банку, а отже провадження у даній справі в частині позовних вимог про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого Банком щодо розірвання договору, за яким було відкрито у банку поточний рахунок, фізичній особі Дубині М.В. № НОМЕР_2 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України

Короткий зміст апеляційної скарги

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині задоволення позову, АТ «Універсал Банк» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає зокрема про наступне:

- банк наділений правом відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтом та розірвати відповідний договір в односторонньому порядку у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки;

- АТ «Універсал Банк», здійснивши належну перевірку здійснення фінансових операцій позивачки, виявив підозрілу діяльність ФОП Дубини М.В. (значний обіг коштів за рахунками, відсутність економічної та законної мети фінансових операцій тощо) та, керуючись приписами чинного законодавства про фінансовий моніторинг, виконав власний обов`язок суб`єкта фінансового моніторингу та встановив позивачці неприйнятно високий ризик ділових відносин і відмовився від підтримання ділових відносин з нею для уникнення ризиків використання банку з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення. Відповідачем, зокрема при встановленні ФОП Дубині М.В. неприйнятно високого ризику банком приймались до уваги факти та обставини, які свідчать про підозрілу фінансову діяльність Позивача. Так, за період 25.03.2021 - 12.09.2024 на рахунок Позивача надійшли кошти у загальному розмірі майже 9 млн. гривень та знято близько 7,86 млн. гривень, тобто фактично відбувалося виведення готівкою всіх сум, що надходили на рахунок фізичної особи - підприємця;

- надані банку документи/відомості/інформація для здійснення належної перевірки не дали змоги Банку встановити об`єктивні обставини щодо проведених операцій Клієнтом по рахунку;

- із матеріалів справи вбачаються підстави для висновку, що у спірних правовідносинах АТ «Універсал Банк» діяв у відповідності до умов Договору та норм ЦК України, Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про платіжні послуги» та підзаконних нормативних актів, що затверджені постановою правління Національного банку України, а відтак не допустив порушень прав позивача як клієнта банку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

25.03.2021 між ФОП Дубиною М.В. та АТ «Універсал Банк» укладено та підписано анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, відкрито поточний рахунок № НОМЕР_3 , а також рахунок для здійснення підприємницької діяльності № НОМЕР_1 .

26.08.2024 АТ «Універсал Банк» звернулось до ФОП Дубини М.В. з проханням надати пояснення, договори, фінансову звітність та інші документи.

ФОП Дубина М.В. надала витребувану банком інформацію.

06.09.2024 ФОП Дубину М.В. повідомлено про прийняття АТ «Універсал Банк» рішення про відмову від підтримання ділових відносин з 06.09.2024, на підставі абзацу 3 ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», ст. 1075 ЦК України, у зв`язку з чим банк припиняє свої зобов`язання за договором банківського обслуговування / банківського рахунку та розриває договір банківського обслуговування / банківського рахунку.

Також у листі повідомлено про необхідність звернутися до банку для закриття рахунків до 16.09.2024. В іншому випадку рахунки самостійно будуть закриті банком.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи, наведені у апеляційній скарзі та заперечення на них, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Сутність апеляційного перегляду у даній справі полягає у наданні оцінки доводам відповідача щодо наявності достатніх правових підстав для висновку про обґрунтованість встановлення ним позивачу ознаки неприйнятно високого ризику та як наслідок правомірності ухвалення ним рішення про відмову від підтримання ділових відносин з ФОП Дубиною М.В. на підставі ст. 15 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» через призму перевірки та оцінки правових висновків місцевого господарського суду, викладених у оскаржуваному рішенні.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (ч. 3 ст. 202 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ст. 215 цього ж кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (1). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (2). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (3).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 цього ж кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 05.05.2020 у справі № 910/12279/18 виснував, що недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб`єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги; клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Згідно зі ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» до банківських послуг, зокрема, належить відкриття та ведення поточних (розрахункових, кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах, та рахунків умовного зберігання (ескроу). Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку. Банк має право надавати платіжні послуги, та послуги, що є допоміжними до платіжних послуг, відповідно до ЗУ «Про платіжні послуги» з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України, що регулюють діяльність банків.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (1). Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку (3).

Договір банківського рахунка укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка в банку на умовах, погоджених сторонами (частина перша статті 1067 ЦК України).

Положеннями ст. 341 ГК України (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) розрахункові операції банків спрямовані на забезпечення взаємних розрахунків між учасниками господарських відносин, а також інших розрахунків у фінансовій сфері. Для здійснення розрахунків суб`єкти господарювання зберігають грошові кошти в установах банків на відповідних рахунках. Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формі платіжних доручень, платіжних вимог, вимог-доручень, векселів, чеків, банківських платіжних карток та інших дебетових і кредитових платіжних інструментів, що застосовуються у міжнародній банківській практиці. При безготівкових розрахунках усі платежі провадяться через установи банків шляхом перерахування належних сум з рахунку платника на рахунок одержувача або шляхом заліку взаємних зобов`язань і грошових претензій. Платежі здійснюються у межах наявних коштів на рахунку платника. У разі потреби банк може надати платникові кредит для здійснення розрахунків. Установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування. Договір повинен містити реквізити сторін, умови відкриття і закриття рахунків, види послуг, що надаються банком, обов`язки сторін та відповідальність за їх невиконання, а також умови припинення договору.

Згідно з ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом. Клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Положення ч. 1 ст. 1074 цього ж кодексу встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.

Положеннями ч.ч. 1,2,4 ст. 1075 цього ж кодексу договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Банк не має права за заявою клієнта розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, заморожені відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Клієнт не має права без згоди обтяжувача за домовленістю з банком чи односторонньо, у тому числі шляхом односторонньої відмови від виконання зобов`язання, розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо майнові права на грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, є предметом обтяження, якщо інше не передбачено умовами обтяження. Правочини, вчинені з порушенням цієї вимоги, є нікчемними (1). Банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка, зокрема, у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (2). Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі наявності підстав, передбачених Законом про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів. Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту (4).

Як було встановлено судами у процесі розгляду даної справи, 06.09.2024 ФОП Дубину М.В. повідомлено про прийняття АТ «Універсал Банк» рішення про відмову від підтримання ділових відносин з 06.09.2024, на підставі абзацу 3 ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», ст. 1075 ЦК України, у зв`язку з чим банк припиняє свої зобов`язання за договором банківського обслуговування / банківського рахунку та розриває договір банківського обслуговування / банківського рахунку.

Так, згідно з абзацом 3 частини першої статті 15 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (надалі Закон про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів) суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.

Пунктом 39 частини першої статті 1 Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів визначено, що неприйнятно високий ризик - це максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу.

Відповідно до частини шостої статті 7 Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі: - неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; - наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.

У частині першій статті 15 Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів також зазначається, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися від проведення підозрілої фінансової операції. У випадках, передбачених цією частиною, суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок/встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі цієї статті, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, в проведенні яких було відмовлено.

Загальні вимоги щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу встановлені Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим постановою правління Національного банку України від 19.05.2020 № 65 (надалі - Положення № 65).

Пунктами 34-37 Положення № 65 передбачено, що банк зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, що має бути пропорційним характеру та масштабу діяльності банку.

Ризик-орієнтований підхід має застосовуватися банком на безперервній основі та забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку всіх наявних та потенційних ризиків легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, притаманних діяльності банку (ризик-профілю банку) та його клієнтам, а також передбачати своєчасне розроблення заходів з управління такими ризиками, їх мінімізації.

Банк документує процес застосування ризик-орієнтованого підходу таким чином, щоб бути здатним продемонструвати його суть (зокрема те, у чому полягає різниця в підходах), прийняті банком рішення під час його застосування та обґрунтованість таких рішень.

Банк, застосовуючи ризик-орієнтований підхід, має утримуватися від необґрунтованого застосування де-рискінгу. Зазначений підхід протирічить ризик-орієнтованому підходу та не сприяє фінансовій інклюзії.

Критерії ризиків визначаються банком самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, установлених Національним банком у додатку 19 до Положення № 65, типологічних досліджень, результатів національної оцінки ризиків, а також рекомендацій Національного банку. Банк визначає пріоритетність/значущість розроблених критеріїв ризику, враховуючи можливі наслідки/вплив таких ризиків, та встановлює їм відповідну питому вагу для здійснення подальшої оцінки рівня ризику (пункти 45, 46 Положення № 65).

Відповідно до пункту 55 Положення № 65 шкала для класифікації рівнів ризику ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) обов`язково має містити високий та неприйнятно високий (підкатегорія високого ризику, який є максимально високим ризиком, що не може бути прийнятий банком) рівні ризику.

Пунктом 61 Положення № 65 передбачено, що банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених частиною шостою статті 7 Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, у інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а також щодо:

- клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів;

- клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підстави вважати, що вони є компаніями-оболонками.

Згідно з пунктом 1 Додатку № 12 до Положення № 65 банк зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/ відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачених частиною першою статті 15 Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів.

Відповідно до підпунктів 3, 5 пункту 8 Додатку № 12 до Положення № 65 банк має визначити у внутрішніх документах банку з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення порядок відмови у передбачених законом випадках від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) або проведення фінансової операції, що також має містити:

- складання висновку з чітким зазначенням підстав відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів) у кожному випадку;

- порядок інформування клієнта про відмову в установленні (підтриманні) із ним ділових відносин з обов`язковим зазначенням дати відмови та відповідних підстав відмови, визначених статтею 15 Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини цієї статті).

Відповідно до п. 2 анкети-заяви до договору про надання банківських послуг підписаної Дубиною М.В. як фізичною особою підприємцем передбачено, що: «підписанням цієї Анкети-заяви підтверджую, що я ознайомлений з актуальною (чинною) редакцією Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms, тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates (далі - Договір) та отримав їх примірники у мобільному додатку, вони мені зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення».

Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank встановлено, що:

- клієнт зобов`язаний надати документи і відомості, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації, аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством документи та відомості, які витребує Банк з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. У разі ненадання клієнтом необхідних документів чи відомостей або умисного подання неправдивих відомостей про себе Банк відмовляє клієнтові в його обслуговуванні (п. 4.2.1 глави 4 розділу I);

- Банк має право витребувати документи і відомості, необхідні для здійснення ідентифікації та/або верифікації, аналізу та виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та інші передбачені законодавством документи та відомості, які витребує Банк з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (п. 4.3.6 Глави 4 розділу I);

- Банк має право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції, у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику. Банк може, в передбаченому чинним законодавством порядку, призупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин (в тому числі шляхом припинення ділових відносин) або проведення фінансової операції, а також застосувати інші заходи перестороги при наявності підстав, передбачених: Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»; Законом України «Про банки і банківську діяльність»; Законом України «Про санкції»; нормативними актами Національного банку України, які регулюють здійснення банками фінансового моніторингу; внутрішніми документами банку з питань здійснення фінансового моніторингу або іншими нормами чинного законодавства України та міжнародних договорів України. Банк не встановлює ділові відносини (не провадить валютно-обмінні операції, фінансові операції з банківськими металами, з готівковими коштами) з юридичними або фізичними особами, які включені до Переліку осіб, пов`язаних із здійсненням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції. Для встановлення правомірності переказу Банк за результатами моніторингу або в разі опротестування переказу держателем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, має право призупинити завершення переказу на час, передбачений правилами відповідної платіжної системи, але не більше ніж на 90 календарних днів (п. 4.3.10 глави 4 Розділу I);

- договір може бути розірвано за ініціативою однієї із сторін. Розірвання Договору за ініціативою Банку здійснюється шляхом відповідного повідомлення клієнта будь-якими каналами дистанційної комунікації, в тому числі, але не виключно, шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну пошту клієнта та/або надіслання повідомлення в мобільний додаток тощо. Протягом 10 календарних днів з дня направлення Банком повідомлення про розірвання Договору, клієнт має подати до Банку доручення про переказ залишку коштів на рахунках клієнта на рахунки клієнта в іншому банку. При цьому за наявності залишку грошових коштів на рахунках клієнта в іноземній валюті, на наступний день після відправлення Банком клієнту повідомлення про розірвання з ним Договору клієнт доручає Банку здійснити продаж іноземної валюти на валютному ринку України (далі ВРУ) від імені клієнта з відшкодуванням Банку витрат на оплату зборів, комісій та вартості наданих послуг, що діє на дату і час проведення Банком операції і зарахувати кошти на рахунок клієнта в національній валюті по курсу купівлі Банка, що відображається в мобільному додатку на дату зарахування коштів на рахунок клієнта. На 11 (одинадцятий) календарний день з дня відправлення повідомлення про розірвання Договору, Банк блокує рахунки клієнта (обмежує в користуванні рахунками), що були відкриті згідно з Договором, а після закінчення 45 (сорока п`яти) календарних днів рахунки клієнта закриваються. У випадку неотримання Банком, протягом 10 (десяти) календарних днів, з дня надсилання Банком повідомлення про розірвання Договору, доручення про переказ залишку коштів клієнта на рахунки клієнта в іншому банку Банк на 11 (одинадцятий) календарний день за днем надсилання заяви про розірвання Договору переносить залишок грошових коштів на балансовий рахунок №2903 та обліковує (зберігає) їх до часу звернення клієнта до Банку для їх отримання, але не довше, ніж 3 роки з дати перенесення коштів на відповідний балансовий рахунок (п. 10.4.1, 10.4.3 глави 10 Розділу I);

- у випадку прийняття Банком рішення відмовитися від підтримання ділових відносин на підставі статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», Банк в день надсилання повідомлення клієнту з ініціативою щодо розірвання Договору через будь-які канали Дистанційного обслуговування, блокує рахунки клієнта (обмежує в користуванні рахунками), що були відкриті згідно з Договором. При наявності залишку грошових коштів на рахунках клієнта, відкритими відповідно до умов Договору, і якщо клієнт протягом 10 календарних днів після повідомлення про розірвання з ним Договору з ініціативи Банку не звернувся з дорученням про переказ залишку на рахунок клієнта в іншому банку, Банк переносить залишок грошових коштів на транзитний рахунок № 2903 та обліковує (зберігає) до часу звернення клієнта до Банку для переказу на рахунок клієнта в іншому банку, але не довше, ніж 3 роки з дати перенесення коштів на відповідний балансовий рахунок (п. 10.6 глави 10 розділу I).

Верховний Суд у постанові від 20.01.2022 у справі № 910/18504/20 зазначив, що банк наділений правом відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтом та розірвати відповідний договір в односторонньому порядку у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки. Разом із тим право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки. Право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору не є необмеженим, судам необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.

Таким чином, враховуючи все вищевказане, колегія суддів вважає звернути увагу на наступне:

- приписи статті 15 Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів уповноважують банк правом відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами зокрема у разі встановлення ним для таких клієнтів ознаки неприйнятно високого ризику;

- при реалізації повноважень, передбачених ст. 15 Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, банк зобов`язаний належним чином підтвердити існування правових підстав для встановлення ознаки неприйнятно високого ризику для того чи іншого клієнта відповідно до положень ч. 6 ст. 7 Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, якими можуть бути зокрема дві підстави: 1) неможливість виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; 2) наявність обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною, а також пункту 61 Положення № 65.

Положеннями ч. 3 ст. 2 ГПК України визначено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 цього ж кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ч. 1 ст. 73, ч. 1, 3 ст. 74 цього ж кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 цього ж кодексу належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 77 цього ж кодексу допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ст. 78 цього ж кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Саме принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

17.03.2026 відповідачем до матеріалів справи разом з поясненнями надано розпорядження відповідального працівника за проведення фінансового моніторингу Банку від 06.09.2024, яким з моменту видачи цього розпорядження (06.09.2024) було встановлено позивачу ознаку неприйнятно високого ризику.

До вказаного розпорядження також долучено витяг із службової записки, в якому відповідальним працівником за проведення фінансового моніторингу банку зроблено наступні висновки: «За аналізований період (з 06.11.2023-28.08.2024) по рахунках Клієнта ФОП та ФО здійснено ряд підозрілих фінансових операцій на, майже, 9 млн. гривень. Обсяги здійснених операцій не відповідають її ризик-профілю (зокрема зазначеним доходам, заявлений максимальний оборот по операціях до 100000 гривень/рік.). Суть діяльності полягає у надходженні на рахунок ФОП коштів переважно від двох контрагентів із державною/комунальною часткою власності, в якості оплати за послуги розробки проектної документації, вартість яких неможливо перевірити. У подальшому отримані кошти було перераховано на власні карткові рахунки фізичної особи відкриті в Банку та здебільшого знято готівкою (знято 7.86 млн. гривень, що складає 89% від надходжень на рахунок ФОП). Документів щодо подальшого використання готівкових коштів не надано. Щодо одного із контрагентів Відділ з питань утримання комунального майна Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області (код ЕДРПОУ 44941770) наявна велика кількість негативної інформації у відкритих джерелах, зокрема ЗМІ, щодо розкрадання/нецільового використання бюджетних коштів. Надані Клієнтом документи вказують на відсутність економічної доцільності та, необґрунтованості встановленої вартості послуг. Наявна підозра, що діяльність Клієнта направлена на здійснення фінансових операцій, характер яких дає підстави вважати, що вони спрямовані на конвертацію безготівкових коштів у готівку. Джерелом походження коштів на рахунки є кошти із Державного бюджету України, що може свідчити про причетність Клієнта до розкрадання/нецільового використання/привласнення бюджетних коштів, активів підприємств, установ, організацій з державною/комунальною часткою власності».

Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, підставою для присвоювання АТ «Універсал Банк» позивачу ознаки неприйнятно високого ризику та як наслідок односторонньої відмови від ділових відносин із ним була підозра відповідача, що діяльність клієнта направлена на здійснення фінансових операцій, що спрямовані на конвертацію безготівкових коштів у готівку, та олскільки джерелом походження коштів на рахунки є кошти із Державного бюджету України, дана обставина може свідчити про причетність клієнта до розкрадання/нецільового використання/привласнення бюджетних коштів, активів підприємств, установ, організацій з державною/комунальною часткою власності, оскільки, на переконання відповідача, надані позивачем документи вказують на відсутність економічної доцільності та, необґрунтованості встановленої вартості послуг.

Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що з доданого відповідачем до відзиву документу під назвою «рух коштів по рахунку фізичної особи-підприємця Дубини М.В. від 02.01.2025» чітко вбачається, що близько 3 млн. гривень надійшло на її підприємницький рахунок ФОП за землевпорядні роботи виконані на замовлення суб`єктів господарської діяльності приватної форми власності, зокрема: ОК «ЖБТ Морський», ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Консалт плюс інжинірінг», ТОВ «Одеський земельний центр», ТДВ «Мирний», ОК «Мрія Дунаю», Балтський цегельний завод, ТОВ «СК Петроліум», ПАТ «МТБ Банк» тощо, а також близько 1,7 млн. гривень надійшло за виконані землевпорядні роботи від АТ «ДТЕК Одеські електромережі» (договір між ФОП Дубина М.В. та АТ «ДТЕК Одеські електромережі» було укладено за результатами конкурсної процедури), а також на рахунок позивача надходили інші грошові кошти за виконані землевпорядні роботи від органів місцевого самоврядування, на підставі договорів, укладених відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі».

Крім того, матеріалами справи підтверджується той факт, що ФОП Дубина М.В. з 12.03.2021 зареєстрована як фізична особа - підприємець з метою надання послуг в сфері землеустрою, зокрема розроблення землевпорядної документації, якій встановлений основний КВЕД - 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (зазначене також вказана в Анкеті-заяві до Договору про надання банківських послуг), а також і те, що ФОП Дубина М.В. активно веде свою підприємницьку діяльність та укладає відповідні договори, в тому числі із АТ «ДТЕК Одеські електромережі», Відділом з питань утримання комунального майна Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області, що в тій чи іншій мірі виключає можливість класифікування діяльність позивача як «фіктивна» та навпаки вказує на реальність вчинених господарських операцій.

Вищевказані обставини однозначно підтверджують та свідчать про те, що позивач здійснює свою діяльність підприємницьку діяльність відкрито та прозоро, а отриманні кошти є легальним доходом, отриманим за надання послуг різним суб`єктам у сфері землеустрою.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що самі по собі аргументи та доводи відповідача, які можна узагальнити наступним чином: 1) щодо одного із контрагентів позивача, - Відділу з питань утримання комунального майна Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області наявна велика кількість негативної інформації у відкритих джерелах, зокрема ЗМІ, щодо розкрадання/нецільового використання бюджетних коштів; 2) надані клієнтом документи вказують на відсутність економічної доцільності та, необґрунтованості встановленої вартості послуг; 3) наявна підозра, що діяльність клієнта направлена на здійснення фінансових операцій, характер яких дає підстави вважати, що вони спрямовані на конвертацію безготівкових коштів у готівку; 4) джерелом походження коштів на рахунки є кошти із Державного бюджету України, що може свідчити про причетність Клієнта до розкрадання/нецільового використання/привласнення бюджетних коштів, активів підприємств, установ, організацій з державною/комунальною часткою власності; 5) позивачем було знято 7.86 млн. гривень, що складає 89% від надходжень на рахунок ФОП, без надання до суду відповідних належних та допустимих доказів, що підтверджують факти розкрадання/нецільового використання бюджетних коштів Відділом з питань утримання комунального майна Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області за сприянням позивача, або які хоча б підтверджували в більш достатній мірі обґрунтованість таких підозр, не можуть класифікуватись як обґрунтовані підозри у розумінні положень Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів для застосування по відношенню до позивача ознаки неприйнятно високого ризику.

Колегія суддів в контексті спірних правовідносин також наголошує на тому, що положеннями ст. 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Відтак, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Отже, очевидним є і висновок про те, що факти укладення позивачем договорів із контрагентом щодо якого у ЗМІ існує велика кількість негативної інформації щодо розкрадання/нецільового використання бюджетних коштів, - Відділом з питань утримання комунального майна Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області, а також відсутність, на переконання відповідача, економічної доцільності та необґрунтованості встановленої вартості послуг у таких договорах жодним чином не може нівелювати закріплену у цивільному законодавстві презумпцію правомірності правочину, а тому дані аргументи і не можуть покладатись банком в основу свого рішення про встановлення позивачу ознаки неприйнятно високого рівня ризику, оскільки не є обґрунтованими підозрами у розумінні положень Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів.

Таким чином, апеляційний суд цілком погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що наявні та досліджені в матеріалах справи докази жодним чином не підтверджують існування правових підстав для встановлення позивачу ознаки неприйнятно високого рівня ризику відповідно до положень ч. 6 ст. 7 Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, зокрема відповідачем у процесі розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України не було надано суду жодних належних, допустимих та вірогідних доказів, що б підтверджували наявність підстав для існування у відповідача обґрунтованих підозр за результатами вивчення діяльності клієнта, що така діяльність може бути у достатній мірі підозрілою та фіктивною, а також такою що направлена на здійснення фінансових операцій, що спрямовані на конвертацію безготівкових коштів у готівку, джерелом походження яких (коштів на рахунки) є кошти із Державного бюджету України, що може свідчити про причетність клієнта до розкрадання/нецільового використання/привласнення бюджетних коштів, активів підприємств, установ, організацій з державною/комунальною часткою власності.

Отже, скаржник у процесі розгляду справи у повній та достатній мірі не довів існування правових підстав для встановлення позивачу ознаки неприйнятно високого рівня ризику відповідно до положень ч. 6 ст. 7 Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів та як наслідок односторонньої відмови від ділових відносин із ним, а тому його доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного провадження.

Таким чином, апеляційний суд цілком погоджуються із висновками місцевого господарського суду про те, що одностороння відмова відповідача від договору банківського обслуговування укладеного з ФОП Дубиною М.В. є незаконною, оскільки підстави для встановлення відповідного рівня ризику відповідачем не доведені, розірвання договору з позивачем у такий спосіб порушує його права, правочин з розірвання цього договору відповідно до вимог ст. 203, 215 ЦК України слід визнати недійсним, а тому вимога в частині визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого Банком щодо розірвання договору банківського обслуговування/банківського рахунку, за яким ФОП Дубині Марії Віталіївні було відкрито у Банку рахунок № НОМЕР_1 підлягає задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів також вважає необґрунтованими та безпідставними та такими, що ніяким чином не впливають на правові висновки апеляційного суду викладені вище, а також на результат розгляду самої апеляційної скарги.

Крім того, колегія суддів також у повній мірі погоджується із правовими висновками суду першої інстанції щодо позовної вимоги ФОП Дубини М.В. про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого Банком в частині розірвання договору за яким було відкрито у банку поточний рахунок, як фізичній особі Дубині М.В. № НОМЕР_2 , які полягають у наступному.

Дослідивши Анкету заяву - до Договору про надання банківських послуг, підписану як фізичною особою Дубиною М.В. місцевий господарський суд правильно вказав, що відкриття рахунку № НОМЕР_2 відбулося саме як фізичній особі, а не як підприємцю.

Підписанням вказаної Анкети фізична особа Дубина М.В. підтвердила отримання примірника Договору в мобільному додатку monobank та своє ознайомлення і згоду з умовами банку, що вбачається з п. 1 Анкети.

Тобто, з наведеного вбачається, що відкриття двох рахунків відбулось за різними договорами один як підприємцю, а інший як фізичній особі.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 виснувала, що при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб-підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

За змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча би одна із сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними (схожі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19).

Верховний Суд у постанові від 16.10.2024 у справі № 914/15/24 також виснував, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа - учасник приватноправових відносин.

Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі (подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 28.04.2023 у справі № 915/390/22).

З огляду на вищевказане, вимоги ФОП Дубини М.В. про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого Банком в частині розірвання договору, за яким було відкрито у банку поточний рахунок, як фізичній особі Дубині М.В. № НОМЕР_2 не підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки спір є цивільно-правовим, так як вказаний рахунок відкритий як фізичній особі, а не як підприємцю, а тому такі позовні вимоги можуть бути розглянуті за правилами цивільного судочинства за позовною заявою до Банку.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

За таких обставин провадження у даній справі в частині позовних вимог про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого Банком в частині розірвання договору, за яким було відкрито у банку поточний рахунок, фізичній особі Дубині М.В. № НОМЕР_2 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Таким чином, з огляду на все вищевикладене, колегія суддів в ході апеляційного провадження, дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачає.

Згідно з ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати з оплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Враховуючи все вищезазначене та керуючись 129, 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 у справі № 910/14802/24 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Повний текст постанови складено і підписано 18.08.2026

Головуючий суддя Р.М. Колесник

Судді П.В. Горбасенко

О.М. Сковородіна