Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №910/523/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2026 р. Справа №910/523/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сковородіної О.М.

суддів: Горбасенка П.В.

Колесника Р.М.

секретар судового засідання Фурсов Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСДЖЕЙНТ 8"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі №910/523/26 (суддя - С.О. Турчин)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ БІОТЕСТЛАБ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСДЖЕЙНТ 8"

про стягнення 585 660,60 грн,

за участю представників:

від позивача: Давидович В.М.,

від відповідача: не з`явився,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ БІОТЕСТЛАБ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСДЖЕЙНТ 8" про стягнення 585660,60 грн заборгованості за договором поставки №1278 від 30.06.2023, з яких: 456502,82 грн - основний борг, 104415,25 грн - пеня, 14637,14 грн - інфляційні втрати, 10105,39 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язків відповідно до умов договору поставки №1278 від 30.06.2023 в частині оплати товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2026 було відкрито провадження у справі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 позовні вимоги були задоволені частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСДЖЕЙНТ 8" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ БІОТЕСТЛАБ" 456502,82 грн основного боргу, 104415,25 грн пені, 10104,68 грн 3% річних, 13860,54 грн інфляційних втрат, 7018,60 грн судового збору та 9986,73 грн витрат на правничу допомогу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСДЖЕЙНТ 8" у встановлений процесуальний строк через електронний кабінет подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного.

Апелянт наголошує, що судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що відповідно до п. 2.4 договору поставка товару мала здійснюватися продавцем на умовах FCA склад перевізника згідно з "Інкотермс 2020", а не за умовами, які визначає позивач на власний розсуд. Скаржник вказує, що поставка товару не відбувалась за цими правилами, що є порушенням умов договору з боку позивача. За таких умов, на переконання відповідача, товар вважається поставленим з дати прибуття його в місце поставки, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 08.08.2024 у справі № 910/17814/23 (зокрема у п. 4.45).

Відповідач звертає увагу на хибність тверджень позивача та висновків суду про те, що момент переходу права власності є моментом належного виконання обов`язку з поставки. Скаржник зазначає, що сторони в договорі не встановили момент виконання продавцем обов`язку передати товар, а в п. 5.2 договору чітко передбачили, що видаткова накладна підтверджує саме перехід права власності на продукцію, а не момент виконання обов`язку з фактичної поставки. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду від 18.08.2023 у справі № 927/211/22, апелянт зауважує, що передання майна - це фізичний акт, тоді як перехід права власності - це юридичний наслідок (зміна власника), відтак "момент поставки товару" і "момент переходу права власності" не є тотожними поняттями та у даному випадку не збігаються у часі. На думку скаржника, суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги строки поставки товару та ототожнив їх зі строками приймання товару, адже підписання видаткової накладної як первинного документа є документальним оформленням факту передачі товару і може не збігатися з моментом фізичного отримання товару.

Окрім наведеного, в апеляційній скарзі відповідач виклав клопотання про зменшення витрат на професійну правову допомогу, стягнутих оскаржуваним рішенням на користь позивача у розмірі 9 986,73 грн. Скаржник вважає цей розмір завищеним та неспівмірним. Відповідач зазначає, що заявлені позивачем послуги з підготовки позовної заяви та підготовки додатків до неї (розрахунків сум санкцій та заборгованості) фактично є однією послугою, оскільки надання обґрунтованого розрахунку є обов`язковою вимогою до оформлення позовної заяви згідно з п. 3 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України). З посиланням на приписи ст. 126, 129 ГПК України та практику Верховного Суду щодо критеріїв реальності, розумності та співмірності судових витрат, відповідач визнає витрати на правничу допомогу лише у сумі 5 000,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2026 було відкрито апеляційне провадження у справі №910/523/26, встановлено строк для подання відзиву, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 15 днів з моменту отримання даної ухвали, призначено судове засідання.

11.05.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній повністю погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає апеляційну скаргу безпідставною та просить залишити її без задоволення.

Позивач зазначає, що апеляційна скарга не містить жодного належного доказу на спростування фактів отримання товару, підписання видаткових накладних та проведення реєстрації податкових накладних. На думку позивача, доводи відповідача зводяться лише до цитування статей Цивільного кодексу України, що не є доказами у розумінні ст.ст. 13, 78, 79 ГПК України, які можуть довести або спростувати факт отримання товару відповідачем.

Позивач звертає увагу суду на п. 5.3 договору, згідно з яким, якщо покупець прийняв товар (підписав відповідну видаткову накладну), вважається, що він отримав оригінал рахунку і не може посилатися на його відсутність у випадку несвоєчасної оплати. Також позивач вказує, що відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов`язок оплати виникає на підставі підписання первинного документа - видаткової накладної, усі копії яких були долучені до позовної заяви на підтвердження факту поставки.

Заперечуючи проти клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції, позивач наголошує, що стягнута сума 9 986,73 грн є реальною, розумною, співмірною та справедливою. Позивач обґрунтовує це складністю справи, необхідністю перевірки взаємовідносин за весь період співпраці з 2024 року з огляду на те, що оплати за 9 видатковими накладними здійснювалися відповідачем у хаотичному порядку. Як зазначає позивач, підготовка додатків (розрахунків санкцій та заборгованості) містила складне вирахування періодів і залишків з розбивкою по окремих накладних, а підготовка позову та відповіді на відзив потребувала значного часу на опрацювання норм права та відповідної судової практики.

Крім того, у відзиві позивач навів попередній розрахунок судових витрат, які поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи в апеляційній інстанції, у розмірі 5 500,00 грн, та просив покласти їх відшкодування на відповідача, посилаючись на те, що подання апеляційної скарги змусило позивача звернутися за правовою допомогою.

У судовому засіданні представник позивача надав суду усні пояснення по суті апеляційної скарги та спірних правовідносин.

Колегія суддів, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи зазначає наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, і підтверджується матеріалами справи 30.06.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ БІОТЕСТЛАБ" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСДЖЕЙНТ 8" (далі - покупець) укладено договір поставки № 1278 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується передавати у власність, а покупець приймати та оплачувати ветеринарні препарати, обладнання та іншу ветеринарну продукцію (в подальшому - Товар) на умовах, викладених в цьому договорі.

Найменування товару, одиниці виміру товару, його кількість, асортимент, ціна тощо визначаються у видаткових накладних, які є його невід`ємною частиною (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 31.05.2024) умови оплати: 100% вартості кожної партії товару сплачується протягом 60 календарних днів з моменту переходу права власності на товар згідно видаткової накладної. Датою переходу права власності на товар вважається дата виписки відповідної видаткової накладної.

У п. 5.3 договору сторони погодили:

- рахунки на оплату товару передаються покупцю засобами факсимільного/електронного зв`язку, оригінал рахунку надається продавцем разом з товаром, що постачається. Якщо покупець прийняв товар (підписав відповідну видаткову накладну) - вважається, що він отримав оригінал рахунку і не може у випадку несвоєчасної оплати товару посилатися на відсутність рахунку на оплату;

- грошові кошти, що надходять від покупця як оплата за отриманий по договору товар, зараховуються продавцем в рахунок погашення заборгованості покупця послідовно, починаючи з першої за датою видачі неоплаченої видаткової накладної, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.

Згідно з п. 6.1 договору останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2025 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, якщо інше не передбачено умовами договору.

Відповідно до п. 9.5 договору сторони домовилися про можливість використання електронного документообігу шляхом обміну електронними документами у розумінні Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг". До електронних документів, що застосовуються для підтвердження виконання даного договору відносяться: договір, додаткові угоди до нього, додатки, рахунки, первинні бухгалтерські документи, акти звірки розрахунків, листи, заявки, специфікації та інші документи, що можуть складатися в електронній формі. Сторони домовилися, що електронні документи, які відправлені засобами електронного документообігу та підписані з використанням кваліфікованого електронного підпису, мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документам, що складаються на паперовому носії. Підтвердження передачі електронних документів (відправлення, отримання, тощо) вважається належним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами сторін і не вимагає додаткового доказування. Електронний документообіг здійснюється за допомогою програмного забезпечення та інших програм, що об`єднані на уніфікованій платформі «ПТАХ» (M.E.Doc, СОТА, Fredo, Flydoc), Вчасно або інших програм/сервісів, використання яких погоджено сторонами.

Сторони зобов`язані слідкувати за надходженням електронних документів та своєчасно здійснювати їх приймання та перевірку.

Електронні документи вважаються підписаними і набирають чинності у випадках, коли вони були підписані КЕП стороною-відправником та отримані стороною-одержувачем (про що сторона-відправник отримала повідомлення в електронній формі), якщо протягом 5 (п`яти) календарних днів від їх отримання або іншого, передбаченого договором строку, сторона- одержувач не підписала такі електронні документи або не надіслала стороні-відправнику мотивованої відмови від даного електронного документу. Мотивована відмова від електронних документів надсилається стороною-отримувачем через механізм відхилення електронних документів з обов`язковим наданням коментарів про обґрунтовані причини такого відхилення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору у період 2025 році позивач поставив відповідачу товар на суму 1258640,19 грн, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені видаткові накладні: № 10505 від 26.02.2025 на суму 249408,68 грн, № 10506 від 26.02.2025 на суму 1465,42 грн, № 11191 від 18.03.2025 на суму 23126,04 грн, № 12308 від 18.04.2025 на суму 191474,12 грн, № 12309 від 18.04.2025 на суму 2871,45 грн, № 13547 від 27.05.2025 на суму 207102,61 грн, № 13548 від 27.05.2025 на суму 4652,60 грн, № 13560 від 27.05.2025 на суму 1112,52 грн, № 14246 від 16.06.2025 на суму 74700,01 грн, № 15089 від 08.07.2025 на суму 497701,08 грн, № 15090 від 08.07.2025 на суму 5025,66 грн.

Видаткові накладні підписані в порядку, погодженому сторонами у договорі, зокрема: частина видаткових накладних підписана представниками обох сторін шляхом проставлення підписів сторін та печаток, інша частина видаткових накладних надсилалась відповідачу за допомогою засобів електронного документообігу та містить відмітку про отримання відповідачем. Матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від електронного документу в порядку, погодженому сторонами у п. 9.5 договору.

Відповідачем оплачені видаткові накладні № 10505 від 26.02.2025 грн та № 10506 від 26.02.2025 на суму 250874,10 грн, № 12308 від 18.04.2025 та № 12309 від 18.04.2025 на суму 194345,57 грн, а також частково видаткова накладна № 15089 від 08.07.2025 на суму 250 000,00 грн.

Крім того, 18.11.2025 відповідачем здійснено оплату на суму 106756,01 грн, яку позивач врахував в рахунок погашення боргу за видатковими накладними, зазначеними вище.

За твердженням позивача, неоплаченими є видаткові накладні: № 15089 від 08.07.2025 на суму 451477,16 грн та № 15090 від 08.07.2025 на суму 5025,66 грн.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 456502,82 грн.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач нарахував та заявив до стягнення 104415,25 грн пені, 14637,14 грн інфляційних втрат та 10105,39 грн 3% річних.

Суд першої інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, з огляду на частково невірний розрахунок позивача сум 3% річних та індексу інфляції.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів зазначає таке.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 712 ЦК України). До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язується передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України). Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підтвердження факту поставки відповідачу товару на суму 1 258 640,19 грн позивач надав видаткові накладні, які підписані в порядку, визначеному умовами договору. У п. 5.2 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 31.05.2024) сторони погодили, що 100% вартості кожної партії товару сплачується протягом 60 календарних днів з моменту переходу права власності на товар згідно з видатковою накладною. При цьому, датою переходу права власності на товар вважається дата виписки відповідної видаткової накладної.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо того, що поставка товару не відбувалась за правилами FCA склад перевізника згідно з "Інкотермс 2020", а момент переходу права власності не є тотожним моменту належного виконання обов`язку з поставки, колегія суддів виходить з такого.

Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за фактично поставлений товар, факт отримання якого відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами. Сторони, керуючись принципом свободи договору, прямо узгодили між собою строк оплати, поставивши його в залежність від дати переходу права власності на товар, а не від дати його фактичної фізичної поставки чи відвантаження перевізнику.

Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

У даному випадку п. 5.2 договору прямо встановлено інше: датою переходу права власності на товар вважається дата виписки відповідної видаткової накладної.

Відповідач у поданій апеляційній скарзі не заперечує факту підписання ним спірних видаткових накладних та не зазначає про те, що товар за ними не був отриманий. Апеляційний суд погоджується з твердженням відповідача про те, що юридичне поняття "момент поставки товару" і "момент переходу права власності" не є тотожними. Однак, спір у цій справі стосується не порушення строків поставки товару позивачем, а порушення строків оплати товару відповідачем. Оскільки обов`язок з оплати за умовами договору поставлений у пряму залежність від початку перебігу 60-денного строку з моменту переходу права власності (який сторони пов`язали з датою виписки видаткової накладної), дата фактичної поставки товару перевізнику за правилами Інкотермс не впливає на початок перебігу строку виконання грошового зобов`язання відповідача.

Про обізнаність із відповідними виписками видаткових накладних свідчить наявність підписів та печаток, а також факту одержання у системі електронного документообігу.

Отже, доводи апелянта в цій частині ґрунтуються на помилковому тлумаченні умов укладеного договору та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Щодо здійсненого судом першої інстанції розрахунку штрафних санкцій (пені, 3% річних та інфляційних втрат), колегія суддів констатує, що місцевий господарський суд обґрунтовано перевірив надані позивачем розрахунки, врахував наявність періодів дефляції та виправив допущені арифметичні помилки, у зв`язку з чим стягнення 104 415,25 грн пені, 10 104,68 грн 3% річних та 13 860,54 грн інфляційних втрат визнається арифметично і методологічно правильним та таким, що відповідає приписам ст. 549, 625 ЦК України та умовам п. 7.2 договору.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених сторонами у суді першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 5 ст. 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у звязку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом пяти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 статті 129 ГПК України).

Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське обєднання) зобовязується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобовязується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Положеннями цього Закону визначено види адвокатської діяльності, зокрема, надання правової інформації, консультацій і розяснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії. Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19 та постанові КГС ВС від 22.02.2022 у справі №916/893/21.

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21).

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21, подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (такий правовий висновок викладено в пункті 6.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Щодо доводів апеляційної скарги про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу, понесених позивачем у суді першої інстанції, з 9 986,73 грн до 5 000,00 грн, апеляційний суд зазначає таке.

Місцевий господарський суд, дослідивши договір №05/08 про надання правової допомоги та акт прийому-передачі виконаних робіт №1 від 19.02.2026, обґрунтовано встановив, що заявлені витрати є реальними та підтвердженими. Твердження скаржника про те, що підготовка позовної заяви та додатків із розрахунками є фактично однією послугою, не спростовують факту витрачання адвокатом часу на аналіз хаотичних оплат відповідача, визначення періодів та сум нарахування штрафних санкцій. Зважаючи на те, що розмір витрат було розподілено місцевим судом пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнута сума у розмірі 9 986,73 грн визнається колегією суддів співмірною та обґрунтованою. Підстав для її зменшення в порядку ч. 5 ст. 126 ГПК України апеляційний суд не вбачає.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів враховує такі процесуальні обставини.

У відзиві на апеляційну скаргу, поданому 11.05.2026, позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 500,00 грн та просив покласти їх на відповідача. На підтвердження повноважень представника було надано відповідні документи, що містять посилання на договір про надання правової допомоги. Апеляційний суд доходить висновку, що заявлений розмір витрат у сумі 5 500,00 грн є обґрунтованим та співмірним, при цьому будь-яких заперечень з боку відповідача щодо вказаного розміру заявлено не було. З огляду на те, що апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, вказані судові витрати позивача відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з повним з`ясуванням обставин справи та правильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування відсутні.

Судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 232-241, 275-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСДЖЕЙНТ 8" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі №910/523/26 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 у справі №910/523/26 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСДЖЕЙНТ 8" (02095, м. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 20; код ЄДРПОУ: 39432828) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ БІОТЕСТЛАБ" (03151, м. Київ, вул. Ушинського, 25а; код ЄДРПОУ: 43829457) 5 500 грн витрат на правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи в апеляційній інстанції.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

6. Матеріали справи №910/15099/25 повернути до місцевого господарського суду.

7. Повний текст постанови складено та підписано 18.08.2026.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ст. 287 ГПК України, та у строки, встановлені ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Сковородіна

Судді П.В. Горбасенко

Р.М. Колесник