Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №910/2595/24 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2026 р. Справа №910/2595/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сковородіної О.М.

суддів: Колесника Р.М.

Горбасенка П.В.

секретар судового засідання Фурсов Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Пальшина Юрія Ігоровича

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2026 у справі №910/2595/24 (суддя - Селівон А.М.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Пальшина Юрія Ігоровича

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

про визнання недійсним одностороннього правочину,

за участю представників:

від позивача: Вертеба Д.С.,

від відповідача: Яндульський Д.В. (в режимі відеоконференції),

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець Пальшин Юрій Ігорович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання недійсним односторонній правочин, вчинений Акціонерним банком Комерційний банк "Приватбанк", оформлений у вигляді повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку № 20.1.0.0.0/7-230919/118 від 19.09.2023.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на вчинення відповідачем вказаного одностороннього правочину без достатніх правових підстав та за умови не наведення будь - яких чітких та обґрунтованих обставин, які стали підставою для прийняття банком такого рішення, у зв`язку з чим правочин має бути визнаний недійсним в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2595/24.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у задоволенні позовних вимог було відмовлено у повному обсязі (повний текст рішення складено 19.03.2026).

Не погоджуючись із вказаним рішенням Фізична особа - підприємець Пальшин Юрій Ігорович 08.04.2026 у встановлений процесуальний строк через електронний кабінет подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення, та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного.

Як зазначає скаржник, суд першої інстанції встановив ряд обставин, які дали йому змогу дійти висновку про безпідставність позовної заяви, проте аналіз описової частини оскаржуваного рішення вказує на те, що суд врахував виключно доводи відповідача, не встановив та належним чином не дослідив обставини, на які посилався позивач. Позивач вказує, що категорично неможливо погодитись із твердженням суду, що всі викладені у позовній заяві доводи спростовані доказами відповідача.

На переконання позивача, із матеріалів справи вбачається, що ним було надано відповідачу абсолютно всі докази та пояснення у відповідь на запит про надання інформації шляхом надсилання всіх документів на електронну пошту представника відділення АТ КБ "ПриватБанк". Зокрема, щодо договору з ФГ "УКРАГРОТЕХ", позивач зазначає, що надав договір оренди між ним та фермерським господарством, а також акт приймання-передачі транспортних засобів. Скаржник зауважує, що вебресурс "YouControl" не є офіційним ресурсом, ухвала про відкриття провадження не свідчить про вчинення правопорушення з огляду на презумпцію невинуватості, а у реєстрах може бути відсутня інформація про наявність у власності транспортних засобів через те, що юридична особа сама користується ними на підставі договору оренди, що не перевірялося відповідачем і судом. Щодо виписок АТ "АКБ "КОНКОРД", позивач вказує, що абсолютно не мав змоги надати будь-які інші виписки, оскільки функціонал банку не надає можливості їх корегувати, і будь-яких зауважень від відповідача під час проведення фінансового моніторингу не надходило.

Щодо входження позивача до групи "Олександр Перемежко та партнери" апелянт категорично не погоджується з висновками суду, зазначаючи, що "YouControl" не є офіційним ресурсом, відомості на такому ресурсі є виключно позицією ТОВ "Ю-КОНТРОЛ", а висновки суду, які базуються на неофіційних джерелах, порушують норми ст. 236 ГПК України. Позивач наголошує, що відомості про входження позивача у вказану групу були недостовірними і наразі відсутні на цьому сайті, на підтвердження чого надано актуальний витяг.

Щодо висновку суду про відсутність у позивача відповідного КВЕД на здійснення господарської діяльності скаржник вказує, що суд першої інстанції дійшов висновку на абсолютно аналогічній підставі, як і відповідач, аналізуючи виключно анкету та відомості з сайту YouControl. Позивач звертає увагу, що відповідно до Єдиного реєстру, окрім основного КВЕД 96.09, наявні й інші КВЕД, що свідчить про право позивача здійснювати іншу діяльність, у тому числі господарську діяльність з продажу автомобільних шин за договором комісії. За твердженням скаржника, суд абсолютно ніяким чином не прокоментував ці обґрунтування, надані позивачем ще 20.01.2025 року, а лише погодився з твердженнями відповідача.

Щодо висновків суду про відсутність реального характеру господарських операцій позивача, скаржник зазначає, що одним із видів його господарської діяльності є торгівля автомобільними шинами. Позивач вказує, що метод здійснення його господарської діяльності полягає у наступному: за допомогою програмних рішень Google Merchant, Google LLC, у не заборонений законом спосіб та за умови надання користувачами відповідної добровільної згоди, він надає доступ до інформації про користувачів та предмет їх пошуку, які щодня шукають у пошуковому застосунку Google товари та послуги. На базі зазначеної інформації постачальники товарів та послуг мають можливість здійснювати розміщення таргетингової реклами своїх товарів та послуг, спрямованої на конкретних користувачів з конкретними пошуковими уподобаннями. Апелянт звертає увагу, що таким чином інформація про асортимент шин для легкових автомобілів в межах асортименту, наданого постачальниками ФОП Пальшина Ю.І., що пропонується до реалізації, потрапляє безпосередньо до користувачів, які мають можливість розмістити своє замовлення. Після розміщення замовлення, як зазначає позивач, зазначена інформація потрапляє до ФОП Пальшина Ю.І. та кінцевого постачальника товару шляхом автоматизованого розміщення в програмних продуктах "BAS Бухгалтерія", призначених для автоматизації бухгалтерського і податкового обліку та адаптованих під особливості описаного механізму програмних рішень. Скаржник вказує, що в подальшому, за допомогою платіжного рішення TRANZZO (ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНЕКСПРЕС"), користувачу направляється посилання або QR-код (зразок фото яких надавався до АТ КБ "ПриватБанк"). Після надходження здійснення користувачем оплати, зазначена інформація знову потрапляє до позивача та кінцевого постачальника товару шляхом автоматизованого розміщення в програмних продуктах "BAS Бухгалтерія". У подальшому, на переконання позивача, він в автоматизованому режимі передає інформацію про контракт та адресу доставки товару, а постачальник у свою чергу здійснює ряд заходів по відвантаженню та направленню товару за допомогою логістичного партнера, в більшості випадків таким партнером є ТОВ "Нова Пошта".

Апелянт зазначає, що за результатами оплати за допомогою платіжних рішень TRANZZO (ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНЕКСПРЕС") та "NovaPay" (ТОВ "НоваПей") останні в автоматизованому режимі надають відповідні реєстри. Так, наприклад, згідно реєстрів, наданих ТОВ ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНЕКСПРЕС", зазначаються наступні дані: частковий номер карти покупця, номер замовлення, номер платежу, дата платежу, призначення платежу, сума, тип оплати, спосіб оплати, розмір винагороди, назва проекту, сума до перерахування. Зразки таких реєстрів, як наголошує скаржник, надавалися разом з позовною заявою.

Позивач також звертає увагу суду на те, що у реєстрах, наприклад, від "NovaPay", відображається інформація про номер електронної накладної, проте такі накладні зберігаються обмежену кількість часу (3 місяці), а тому надати їх ні до банку, ні до суду не було за можливе. Однак, позивач стверджує, що для прикладу надавав реєстр відправлень, за які надходять платежі на його рахунок, до банку і до суду, у якому зазначалася інформація про покупця товару, а окремо 07.04.2026 року надіслав до ТОВ "Нова Пошта" запит про надання інформації про строки зберігання таких накладних у системах даного товариства.

Як вказує скаржник, його основними постачальниками автомобільних шин є: ТОВ "ГАРАЖ.ЮА", ТОВ "ІОНІТІ", ТОВ "ЮГО-АВТО", ТОВ "ШИНА МІКС", ТОВ "СТОК-ШИНА".

Щодо господарських відносин з ТОВ "ГАРАЖ.ЮА", апелянт зазначає, що між ним та товариством укладено договір комісії від 01.06.2023, відповідно до якого позивач зобов`язується за плату надати послугу, а саме продати на праві власності ТОВ "ГАРАЖ.ЮА" товар. Згідно з п. 1.2 договору комісії, перелік товару, його характеристики, вартість фіксуються в Акті приймання-передачі, і з метою виконання такого договору позивачу передавалися за актами приймання-передачі автомобільні шини. За результатами реалізації автомобільних шин, як стверджує позивач, він надавав ТОВ "ГАРАЖ.ЮА" звіти про реалізацію, а належним чином засвідчені копії договорів, актів приймання-передачі та звітів про продаж надавалися разом з позовом.

Також позивач вказує, що 01.05.2023 між ним та ТОВ "ГАРАЖ.ЮА" було укладено договір купівлі-продажу № 01/05-23, за результатом придбання шин між сторонами було укладено видаткові накладні, а позивачем здійснено оплату за придбані шини, що підтверджується банківськими виписками. З огляду на це, скаржник вважає твердження суду першої інстанції про те, що ним не надано документи, які підтверджують придбання автомобільних шин, помилковим та таким, що не відповідає дійсним обставинам.

На переконання позивача, твердження суду про надання ним податкових накладних, що свідчать про те, що продавцем автомобільних шин є саме ТОВ "ГАРАЖ.ЮА", а не він, є хибним. Апелянт звертає увагу, що відповідно до Податкового кодексу України передача товару на продаж за договором комісії вважається поставкою товарів, тому ТОВ "ГАРАЖ.ЮА" (як платник ПДВ), обов`язково складає податкову накладну на неплатника податку, де відображає товар, який передається, що є підставою для сплати податкового зобов`язання до бюджету. Як зазначає скаржник, він надавав саме такі податкові накладні, які складені ТОВ "ГАРАЖ.ЮА" на нього як на неплатника ПДВ, що лише підтверджує факт реальності господарських операцій, і з таких накладних не вбачається, що кінцевим продавцем є ТОВ "ГАРАЖ.ЮА".

Крім того, позивач спростовує твердження суду та відповідача щодо доходів ТОВ "ГАРАЖ.ЮА" у 2023 році та нібито неможливості придбання ним автомобільних шин. Скаржник зауважує, що висновки суду про збитковість зі збільшенням доходів на 561,92% базуються на аналізі неофіційного вебресурсу "YouControl", проте, якщо аналізувати цей же ресурс, чітко вбачається, що за 2021 рік дохід ТОВ "ГАРАЖ.ЮА" складав 37,5 млн грн, що спростовує таку різницю у доходах. Також апелянт наголошує, що з банківської виписки за період з 09.08.2018 по 31.08.2023 вбачається регулярне поповнення статутного капіталу ТОВ "ГАРАЖ.ЮА" його засновником, за рахунок чого товариство мало можливість накопичувати товар для подальшої реалізації. Позивач вказує, що з відомостей з вебпорталу "YouControl" чітко вбачаються витрати ТОВ "ГАРАЖ.ЮА", що свідчить про закупівлю товарів, тому робити висновок про неможливість придбати товар на підставі неофіційного ресурсу є абсолютно помилковим. До того ж, як зазначає скаржник, відповідач у своєму запиті взагалі не вимагав документів на підтвердження походження шин, які надавалися товариством на реалізацію позивачу.

Обґрунтовуючи доцільність свого залучення до продажу шин, позивач вказує, що укладання або переукладання контракту з постачальником є складним та багатомісячним процесом. Враховуючи це, а також наявність у позивача додаткових ресурсів для збільшення продажів та запровадження пільгового періоду на сплату податку у розмірі 2%, ведення діяльності через ФОП Пальшина Ю.І. стало ефективним механізмом реалізації товарів.

Окремо скаржник звертає увагу, що ТОВ "ГАРАЖ.ЮА" віднесене до Переліку платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства згідно з наказами ДПС від 28.11.2025 №1142 та від 31.03.2026 №228, що свідчить про проходження підприємством перевірки контролюючими органами та відсутність ризикових операцій. Інформаційно позивач надає податкову звітність ТОВ "ГАРАЖ.ЮА" за 2024 і 2025 роки, з якої вбачається збільшення доходів і витрат товариства у порівнянні з 2023 роком, що свідчить про нарощування об`ємів торгівлі та додатково спростовує твердження суду про неможливість придбання шин.

Позивач наголошує, що станом на дату його залучення до торгівлі, в запасах ТОВ "ГАРАЖ.ЮА" знаходилось близько 29 тис. автомобільних шин, що підтверджує актуальність залучення позивача для збільшення об`ємів їх продажу, а також свідчить про інвестування, яке і спричинило тимчасове відображення збитків у фінансовій звітності товариства.

На переконання апелянта, всі кошти, які надходили по договору комісії, він у повному обсязі перераховував на рахунок ТОВ "ГАРАЖ.ЮА" відповідно до умов договору, що чітко вбачається з банківських виписок АТ КБ "ПриватБанк", а також підтверджується наданими Актами звірки взаєморозрахунків станом на дату розірвання ділових відносин (19.09.2023) та станом на кінець 2025 року. Надання цих доказів, на думку позивача, відкидає можливість використання цих коштів у іншій діяльності, а суд першої інстанції не дослідив ці обставини належним чином, використавши виключно однобічні твердження відповідача.

Щодо господарських відносин з ТОВ "ІОНІТІ", як вказує скаржник, він є засновником цього товариства. Враховуючи, що основним видом діяльності ТОВ "ІОНІТІ" є надання послуг заряджання акумуляторних батарей електричних транспортних засобів, товариством було прийнято рішення щодо розвитку нового напрямку в автомобільному сегменті - продажу автомобільних шин. Позивач зазначає, що, як і у випадку з ТОВ "ГАРАЖ.ЮА", його було залучено з метою реалізації товарів у зв`язку з наявністю ресурсів для збільшення продажів.

На підтвердження доцільності свого залучення для здійснення торгівлі, позивач надав як приклад первинні документи, що свідчать про придбання в значних обсягах у ТОВ "ІОНІТІ" автомобільних шин (зокрема, видаткові накладні між ТОВ "ІОНІТІ" та ФО-П Колесніченко А.В. № 76, 77, 96, 97). Крім того, апелянт зазначає, що станом на момент його залучення до господарської діяльності в ТОВ "ІОНІТІ", в залишках налічувалося автомобільних шин у кількості 8 048 тис., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 281, а їх придбання підтверджується договорами купівлі-продажу, видатковими накладними та банківськими виписками.

Позивач особливо звертає увагу суду на те, що відповідач надсилав на адресу ТОВ "ІОНІТІ" лист від 22.11.2023 № 20.1.0.0.0/7-231122/85941 про надання документів в рамках моніторингу, яким просив надати документи та пояснення щодо характеру господарської діяльності компанії, у тому числі на підтвердження фінансових операцій з ФО-П Пальшиним Ю.І.. У відповідь на цей лист, як стверджує скаржник, ТОВ "ІОНІТІ" надало усі запитувані документи на 4 155 аркушах. Відповідачем не було висунуто жодних зауважень, і станом на сьогодні між ТОВ "ІОНІТІ" та АТ КБ "ПриватБанк" підтримуються ділові відносини. Відповідно, на переконання позивача, жодні реальні зауваження у банку стосовно взаємовідносин між ним та ТОВ "ІОНІТІ" відсутні, однак судом першої інстанції ці факти були абсолютно проігноровані та не отримали належної оцінки в оскаржуваному рішенні.

Окремо позивач повідомляє, що за рішенням державних органів ТОВ "ІОНІТІ" віднесене до підприємств критичної інфраструктури (відповідно до рішення Мінекономіки від 09.02.2026), а також включене до Переліку платників податків з високим рівнем добровільного дотримання податкового законодавства (згідно з наказом ДПС від 31.03.2026 № 228), що свідчить про проходження перевірки контролюючих органів та відсутність ризикових операцій. Це, на думку апелянта, додатково спростовує твердження суду про ризикованість фінансових операцій між ним та ТОВ "ІОНІТІ".

Щодо господарських відносин з ТОВ "ЮГО-АВТО", скаржник вказує, що 03.04.2023 між ними було укладено договір купівлі-продажу № 03/04/01-2023, придбання автомобільних шин за яким підтверджується видатковими накладними та банківською випискою.

Щодо господарських відносин з ТОВ "СТОК-ШИНА", позивач зазначає про укладення договору поставки № 27/04/23-1 від 27.04.2023.

Окремо апелянт зазначає, що більшість первинних документів підписані у системі "Вчасно", що не дає ніякої можливості сторонам договору підробити чи підписати документи "заднім числом". На його переконання, це спростовує будь-які сумніви відповідача щодо фіктивності господарської діяльності позивача, оскільки останнім здійснюються реальні значні фінансові витрати на придбання товару.

Щодо наявності ресурсів для здійснення господарської діяльності, скаржник категорично не погоджується з критичною оцінкою судом наданих ним доказів. Позивач зазначає, що для продажу шин він використовує власну земельну ділянку та складські консольні конструкції, програмне забезпечення від ТОВ "КСТ СОЛЮШЕНЗ", орендовані сервери DigitalOcean, систему обліку Zistemo, систему швидкісного супутникового інтернету, а також акаунти в соцмережах та рекламних кабінетах. За твердженням апелянта, суд першої інстанції у своєму рішенні вибірково поставив під сумнів лише частину доказів, проігнорувавши наявність складів та земельних ділянок, а також безпідставно зазначив про неможливість співвіднести сайт Ionity.tires із клієнтом, оскільки позивач придбав доменні імена Ionity.tires та Garazh.tires ще у травні 2022 року, що унеможливлює їх створення іншими особами.

Щодо діяльності з придбання вживаних зарядних станцій та передачі їх в оренду ТОВ "ІОНІТІ", позивач вказує, що специфіка цього напрямку полягає у викупі вживаного обладнання у фізичних осіб зі знижкою до 50% та подальшою оплатою рівними частинами через рахунок в АТ КБ "ПриватБанк". На переконання скаржника, вимога суду та банку надати документи щодо первинного походження цього вживаного обладнання є неадекватною та не передбачена законодавством. Відсутність імпортних операцій у ТОВ "ІОНІТІ", на яку послався суд, позивач пояснює закупівлею майна виключно у вітчизняних продавців, зокрема ТОВ "ЕКОФАКТОР ЧАРДЖ", що підтверджується відповідними договорами та накладними.

Скаржник також додатково наголошує на помилковості висновків суду щодо фіктивності відносин із ФГ "УКРАГРОТЕХ", зазначаючи, що наявність кримінального провадження не свідчить про винуватість особи, а у відповідних реєстрах може бути відсутня інформація про транспортні засоби, оскільки фермерське господарство саме могло користуватися ними на умовах оренди, що судом не перевірялося.

Апелянт категорично заперечує твердження суду про можливе ухилення ним від сплати податків. Позивач вказує, що реалізація товару через нього як комісіонера не зменшує податкове навантаження, оскільки ТОВ "ГАРАЖ.ЮА" сплачує ПДВ 20% та податок на прибуток 18%, а навпаки збільшує його, адже позивач додатково сплачує 5% єдиного податку з комісійної винагороди. Крім того, скаржник наголошує, що податки сплачувалися безпосередньо з рахунку в АТ КБ "ПриватБанк".

Щодо висновків суду про відсутність у позивача ділової репутації, скаржник зазначає, що здійснює підприємницьку діяльність з 2004 року, за цей час сплатив до бюджету близько 2,5 млн грн податків і не має жодної податкової заборгованості, що підтверджується витягами ДПС. Окрім цього, позивач вказує, що є адвокатом та арбітражним керуючим, суворо дотримується професійної етики і не має жодних дисциплінарних стягнень чи судових рішень, які б порочили його ділову репутацію.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2026 було відкрито апеляційне провадження у справі №910/2595/24 за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено строк на подання відзиву, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 15 днів з моменту отримання даної ухвали та призначено судове засідання з розгляду апеляційної скарги.

28.05.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли письмові пояснення, у яких останній повністю погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає апеляційну скаргу безпідставною та просить залишити її без задоволення з огляду на таке.

Банк наголошує, що згідно із Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин у разі наявності обґрунтованих підозр, що діяльність клієнта може бути фіктивною. Відповідач зазначає, що за результатами проведених посилених заходів належної перевірки було виявлено підозри про здійснення ФОП Пальшиним Ю.І. операцій, що можуть бути пов`язані з легалізацією доходів чи ухиленням від сплати податків.

Як вказує представник банку, проведені позивачем операції не відповідають його основному КВЕД (96.09), у нього відсутні наймані працівники та достатні ресурси для здійснення заявленої діяльності. Відповідач звертає увагу, що обіг грошових коштів на рахунках позивача характеризується транзитом: надходження коштів відбувалося без зазначення чіткої мети, після чого вони спрямовувалися на особисту карту позивача, з якої здійснювалися перекази на поповнення статутного капіталу пов`язаних осіб - ТОВ "ІОНІТІ" (засновником якого є позивач) та ТОВ "ГАРАЖ.ЮА" (засновником якого є дружина позивача). На переконання банку, це вказує на можливий вивід капіталу та формування фіктивного статутного капіталу підприємств.

Відповідач також стверджує, що на запит банку від 30.07.2023 позивач не надав належних документів щодо реалізації та закупівлі товару (зокрема, накладних та ТТН), логістичного супроводу, а також документів про походження вживаних зарядних станцій. Надані позивачем докази банк оцінює критично, зокрема зазначаючи, що ФГ "УКРАГРОТЕХ", з яким укладено договір оренди транспортних засобів, згідно з даними YouControl не має автотранспорту та фігурує у кримінальному провадженні щодо ухилення від сплати податків, а виписки з АТ "АКБ "КОНКОРД" є неінформативними. Також банк вказує на неможливість співвіднести сайт ionity.tires безпосередньо з позивачем на момент проведення перевірки.

Окремо відповідач зазначає, що його внутрішні документи з питань фінансового моніторингу (зокрема, Положення про відмову та критерії ризику) є документами з обмеженим доступом, з якими банк клієнтів не ознайомлює з метою уникнення легалізації злочинних доходів.

Підсумовуючи, відповідач вважає, що належним чином виконав свій обов`язок суб`єкта фінансового моніторингу та правомірно відмовився від підтримання ділових відносин на підставі ст. 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" для уникнення ризиків, а доводи скаржника про те, що банк не витребовував додаткові уточнюючі документи, є безпідставними, оскільки за законодавством та умовами договору це є правом банку, а не його обов`язком.

Вирішуючи питання щодо прийняття додаткових доказів, доданих скаржником до апеляційної скарги (зокрема, фінансової звітності ТОВ "ГАРАЖ.ЮА", наказів ДПС щодо контрагентів, доказів належності доменних імен, витягів про стан розрахунків з бюджетом тощо), колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні здійснив оцінку фінансового стану контрагентів позивача та наявності у нього ресурсів (доменних імен) на підставі відомостей з вебресурсу "YouControl", без з`ясування обставин та перевірки їх доказами, а також враховуючи, що частина доказів об`єктивно виникла після ухвалення рішення суду першої інстанції (зокрема, накази ДПС від 28.11.2025 та 31.03.2026, витяги з реєстрів станом на 2026 рік, адвокатські запити), колегія суддів визнає причини неподання цих доказів до суду першої інстанції поважними та з метою повного, всебічного і об`єктивного розгляду справи приймає їх та долучає до матеріалів справи.

Щодо поданих представником відповідача 28.05.2026 письмових пояснень на апеляційну скаргу та заявленого клопотання про поновлення строку на їх подання, колегія суддів зазначає наступне.

Розглянувши вказані пояснення, апеляційний суд встановив, що за своєю правовою природою та змістом вони фактично повністю дублюють правову позицію відповідача, викладену ним у суді першої інстанції, та не містять нових доводів чи доказів.

Зважаючи на те, що вказаний документ є письмовими поясненнями учасника справи щодо спірних правовідносин (у розумінні ст. 42, 161 ГПК України), а не відзивом на апеляційну скаргу в порядку ст. 263 ГПК України, суд, керуючись принципами змагальності та рівності сторін, вважає за доцільне долучити їх до матеріалів справи та врахувати при розгляді скарги по суті, без необхідності процесуального вирішення питання про поновлення строку на подання відзиву.

У судовому засіданні представники сторін надали суду усні пояснення по суті апеляційної скарги та спірних правовідносин.

Колегія суддів, всебічно і повно з?ясувавши фактичні обставини, об?єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, зазначає наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, і підтверджується матеріалами справи 09.02.2023 року між Акціонерним товариством КБ "Приватбанк" (відповідач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО ЕКСПОРТ МИКОЛАЇВ" (далі - Клієнт, позивач по справі) в особі Фізичної особи - підприємця Пальшина Юрія Ігоровича укладено договір на отримання банківських послуг (надалі - договір).

30.07.2023 року позивачем було отримано запит від АТ КБ «Приватбанк» № 20.1.0.0.0/7-230730/385, відповідно до якого АТ КБ «ПриватБанк» з метою проведення фінансового моніторингу просив позивача надати документи на підтвердження здійснення ним господарської діяльності як фізичної особи-підприємця, а саме: договори, укладені з ТОВ «ГАРАЖ.ЮА» 42347057 та супутні документи: накладні, акти, обов`язково ТТН та інші документи, які деталізують інформацію щодо закупленого товару (рахунок 2600*6288); документи реалізації закупленого товару, сплата за який надійшла на рахунок 2600*6288: накладні, акти, ТТН та інше; документи, які пояснять економічний зміст платежів, які надійшли на рахунок ФОП Пальшина Ю.І. 2600*3262 від ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНЕКСПРЕС", 39706018; окремо документи закупівлі/виробництва товарів/робіт/послуг, які в подальшому реалізовані через ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС», 39706018; договори оренди обладнання, укладені з ТОВ «ІОНІТІ», 42153109 (платежі сплати надійшли - а рахунок 2600*3262) та супутні документи: акти приймання-передачі обладнання і послуг, деталізований розрахунок вартості оренди обладнання; окремо надати документи власності обладнання, яке передано в оренду.

Також банком вимагалось надати - документи і пояснення щодо операцій, здійснених по особистій карті НОМЕР_1 : причини масового повернення коштів від ТОВ ГАРАЖ.ЮА, 42347057 (надати документи на підтвердження); пояснення і документи підстави для переказу коштів у статутний капітал ТОВ «ГАРАЖ.ЮА», 42347057; інформацію про подальший рух коштів по карті НОМЕР_1 (з якою метою перераховувалися грошові кошти на рахунки третіх осіб (за виключенням сплати побутових витрат), що є підставою для співпраці, просив також надати підтверджуючі документи); виписки з поточних рахунків відкритих в інших банках за останні 6 місяців.

На виконання вимог вищезазначеного запиту в період 03.08.2023 року - 14.09.2023 року позивачем шляхом надсилання на електронну пошту уповноваженого представника АТ КБ «ПриватБанк" - anastasija.petrova@privatbank.ua було надано запитувані банком документи на підтвердження реальності господарських операцій, наявності ресурсів для ведення господарської діяльності та підтвердження відсутності будь-якого порушення вимог чинного аконодавства під час ведення своєї господарської діяльності, що підтверджується відповідними роздруківками (скрін-шотами) електронних повідомлень з електронної пошти.

В подальшому, 19.09.2023 року позивачем було отримано від АТ КБ "ПриватБанк" Повідомлення № 20.1.0.0.0/7-230919/118 від 19.09.2023 року про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку, в якому з посиланням на вимоги частини 1 статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Національного банку України № 65, внутрішніми документами Банку з питань фінансового моніторингу, з урахуванням результатів здійснених заходів належної перевірки, моніторингу ділових відносин та фінансових операцій, було зазначено про прийняте банком 18.09.2023 року рішення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору у зв`язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику/ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей/неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників/подання недостовірної інформації/подання інформації з метою введення в оману Банк. Копія вказаного повідомлення наявна в матеріалах справи.

Суд першої інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що позовна заява задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що банк, виконуючи обов`язки суб`єкта первинного фінансового моніторингу, діяв правомірно та обґрунтовано встановив позивачу неприйнятно високий ризик ділових відносин. Місцевий господарський суд погодився з доводами відповідача про те, що фінансові операції позивача містили індикатори підозрілості, зокрема через невідповідність проведених операцій основному зареєстрованому виду діяльності (КВЕД), відсутність достатніх ресурсів для ведення заявленого бізнесу та загальний транзитний характер руху грошових коштів.

Суд першої інстанції констатував, що отримання позивачем коштів на рахунки без зазначення чіткої мети та подальше їх спрямування на особисту картку для поповнення статутного капіталу пов`язаних юридичних осіб вказує на можливий фіктивний характер діяльності, спрямований на вивід капіталу. Також суд зазначив, що на запит відповідача позивач не надав вичерпних первинних документів щодо закупівлі та реалізації товару, логістичного супроводу, а також документів на підтвердження походження обладнання. Надані ж позивачем докази і пояснення суд оцінив критично, визнавши їх такими, що не спростовують обґрунтованих підозр банку.

З огляду на це, місцевий господарський суд дійшов висновку, що направлення відповідачем повідомлення про розірвання ділових відносин повністю узгоджується з приписами законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, а позивач не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання оспорюваного одностороннього правочину недійсним.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов?язки виникають з договорів та інших правочинів.

Частинами 1-3 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п`ятою, шостою ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом статей 1066 та 1068 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 651 ЦК Кодексу передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 1075 ЦК України банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі наявності підстав, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту.

Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі - запобігання та протидія).

Суб`єктами первинного фінансового моніторингу, зокрема, є банки (пункт 1 частини 2 статті 6 зазначеного Закону).

Згідно з частиною 6 статті 7 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі:

- неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією;

- наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.

У пункті 39 частини 1 статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" неприйнятно високий ризик - максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу.

Питання відмови від встановлення (підтримання) ділових відносин, проведення фінансової операції врегульовано статтею 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" в частині 1 якої передбачено, що Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі:

якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у суб`єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені;

встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей;

подання клієнтом чи його представником суб`єкту первинного фінансового моніторингу недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб`єкта первинного фінансового моніторингу;

виявлення у порядку, встановленому відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, що банк або інша фінансова установа, з якою встановлені кореспондентські відносини, є банком-оболонкою та/або підтримує кореспондентські відносини з банком-оболонкою;

якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, та встановлення її кінцевого бенефіціарного власника або вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією є неможливим.

Загальні вимоги щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу встановлені також Положенням №65, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 19.05.2020 (далі - Положення № 65) відповідно до якого:

- у випадках, передбачених статтею 11 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", банк зобов`язаний здійснювати належну перевірку, зокрема, наявних клієнтів (пункт 1 додатку 1 до Положення № 65);

- у випадках, визначених частиною 6 статті 7 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", в інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах, зокрема, з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, а також щодо: 1) клієнтів, щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом; 2) клієнтів, щодо яких у банку є підстави вважати, що вони є компаніями-оболонками - банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (пункт 61 розділу IV Положення № 65);

- у випадках, встановлених частиною першою статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", банк зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції (пункт 1 додатку 12 до Положення № 65).

За змістом пунктів 34-37 Положення №65 банк зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, що має бути пропорційним характеру та масштабу діяльності банку. Ризик-орієнтований підхід має застосовуватися банком на безперервній основі та забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку всіх наявних та потенційних ризиків легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, притаманних діяльності банку (ризик-профілю банку) та його клієнтам, а також передбачати своєчасне розроблення заходів з управління такими ризиками, їх мінімізації. Банк документує процес застосування ризик-орієнтованого підходу таким чином, щоб бути здатним продемонструвати його суть (зокрема те, у чому полягає різниця в підходах), прийняті банком рішення під час його застосування та обґрунтованість таких рішень. Банк, застосовуючи ризик-орієнтований підхід, має утримуватися від необґрунтованого застосування де-рискінгу. Зазначений підхід протирічить ризик-орієнтованому підходу та не сприяє фінансовій інклюзії.

При цьому банк самостійно у внутрішніх документах, зокрема, із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, визначає:

- критерії ризиків з урахуванням критеріїв ризиків, установлених у додатку 19 до Положення № 65, типологічних досліджень, результатів національної оцінки ризиків, а також рекомендацій Національним банком; пріоритетність/значущість розроблених критеріїв ризику, враховуючи можливі наслідки/вплив таких ризиків, та встановлює їм відповідну питому вагу для здійснення подальшої оцінки рівня ризику (пункти 45, 46 розділу IV Положення № 65);

- види необхідних до вжиття банком заходів та обсяг необхідної додаткової інформації для здійснення заходів належної перевірки (пункт 5 додатку 6 до Положення № 65);

- порядок дій стосовно відмови банку від встановлення (підтримання) ділових відносин/відкриття рахунка (обслуговування), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку/відмови від проведення фінансової операції у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (підпункт 8 пункту 26 розділу ІІІ Положення № 65);

- порядок відмови в передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" випадках від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) або проведення фінансової операції, що також має містити (пункт 8 додатку 12 Положення № 65);

- складання висновку з чітким зазначенням підстав відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" у кожному випадку (підпункт 3 пункту 8 додатку 12 Положення № 65);

- порядок інформування клієнта про відмову в установленні (підтриманні) із ним ділових відносин з обов`язковим зазначенням дати відмови та відповідних підстав відмови, визначених статтею 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини цієї статті підпункт 5 пункту 8 додатку 12 Положення НБУ № 65).

Верховний Суд неодноразово, зокрема, у справах №910/18504/20, №910/10855/21, №910/18889/23, №910/6311/24 наголошував, що банк наділений правом відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтом та розірвати відповідний договір в односторонньому порядку у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки. Разом із тим право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки. Право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору не є необмеженим, судам необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.

У постанові від 09.01.2024 у справі №922/1253/23 Верховний Суд зазначив, що приписи статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" уповноважують банк правом відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, проте банк зобов`язаний підтвердити існування правових підстав для встановлення неприйнятно високого ризику.

За посиланням суду першої інстанції, рішенням Правління АТ КБ "Приватбанк" затверджено протокол №66 від 22.09.2022, реєстраційний номер: 2022/7333744 затверджено Положення про відмову від встановлення (підтримання) ділових відносин/проведення фінансової операції, яке є окремим внутрішнім документом з питань фінансового моніторингу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", розроблене з метою забезпечення Банком дотримання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Також рішенням Правління АТ КБ "Приватбанк" протокол №23 від 18.05.2021, реєстраційний № 2021/6760383 затверджено Порядок відмови від підтримання ділових відносин та закриття рахунків клієнтів Банку.

За змістом пункту 4.4.2 Положення про відмову у разі виявлення уповноваженим працівником (визначеним пунктом 4.4.1 цього Положення про відмову) підстав для відмови, визначених пунктом 4.1 цього Положення про відмову (крім випадків ненадання клієнтом необхідних для здійснення НПК документів чи відомостей для здійснення актуалізації даних та інформації про клієнта), такий працівник у порядку, визначеному Технологічною картою/описом процесу ініціює за допомогою СА банку відповідне повідомлення відповідальному працівнику банку (особі, уповноваженій відповідальним працівником/уповноваженому працівнику НФМ). У випадках, не пов?язаних із використанням СА банку таке повідомлення надається гілкою "Ризикова діяльність", службовими записками в ПриватДок або іншим способом, визначеним ВДФМ. Надання будь-якого повідомлення (ескалації) супроводжується інформацією щодо ідентифікаційних даних клієнта, які надають змогу забезпечити, у разі прийняття рішення про відмову, внесення інформації про нього у реєстр відмов та подальше надання повідомлення СУО із зазначенням всіх даних, визначених законодавством у сфері ПВК/ФТ. Уповноважені працівники, які визначені пунктом 4.4.1 цього Положення про відмову, складають обґрунтовані висновки про відмову у формі службових записок у ПриватДок (згідно спеціально затверджених шаблонів), адресатом яких є відповідальний працівник Банку (або особа яка тимчасово виконує його обов?язки). У кожному випадку висновок складається з чітким зазначенням підстав відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом/ обслуговуванні клієнта шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону про ПВК/ФТ). Висновки за клієнтами, які мають групові ознаки (підстави) для відмови, можуть формуватись однією службовою запискою. У разі наявності випадків ненадання клієнтом необхідних для здійснення НПК документів чи відомостей для здійснення актуалізації даних та інформації про клієнта, відмова від підтримання ділових відносин / обслуговування клієнта здійснюється на підставі розпорядження відповідального працівника банку, яким встановлюються загальні підходи до процесу відмови у підтриманні ділових відносин неактуалізованим клієнтам. При цьому окремі службові записки по кожному неактуалізованому клієнту не складаються.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем за напрямком "Фінансовий моніторинг" АТ КБ "Приватбанк" проведено посилені заходи належної перевірки та аналіз фінансових операцій клієнтів (їх сукупності) щодо наявності/відсутності індикаторів підозрілості фінансових операцій, за результатами яких виявлено підозри про здійснення ФОП Пальшиним Юрієм Ігоровичем операцій ВК/ФТ (легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення), інших злочинів, що є підставою для встановлення клієнту неприйнятно високого ризику ділових відносин (надалі - НВР).

За результатом проведення фінансового моніторингу відповідачем складено висновок НФМ. Розірвання ділових відносин ФОП Пальшин Юрій Ігорович, ІПН НОМЕР_2 ///ХД, складений на підставі Службової записки шаблон № 100202 Е.17.U.0.0/4-7668264 від 18.09.2023 року (далі - висновок НФМ).

Зі змісту висновку НФМ вбачається, що підставою для встановлення НВР позивачу є наявність:

1) критерію, визначеного ч. 6 ст. 7 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення"- наявність обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною;

2) критерію, визначеного пунктом 61 розділу IV Положення: клієнт (особа), щодо якого у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ним (ними) операцій ВК/ФТ, інших злочинів.

Також фінансові операції мають наступні індикатори згідно Додатку 20 "Індикатори підозрілості фінансових операцій" до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу: 27. Фінансова операція/сукупність пов?язаних між собою фінансових операцій не є характерною/характерними для звичайної діяльності клієнта (наприклад, цілі, тип та обсяг операції), а надані пояснення не є аргументованими; 53. Платежі клієнта - суб?єкта господарювання в призначеннях зазвичай не містять зрозумілої та чіткої мети (зокрема, зазвичай містять лише посилання на номери контрактів або рахунків-фактур, не зазначаючи вид товару чи послуги); 66. Проведення "циклічних" фінансових операцій із неодноразового поступового перерахування певної суми коштів з рахунку на рахунок юридичних осіб з призначенням платежу "поповнення статутного капіталу" наслідком чого є "штучне" створення статутного капіталу клієнта.

Підставами для вищезазначених висновків відповідача стали наступні обставини з якими погодився суд першої інстанції, як обґрунтованими, однак з якими не може погодитись суд апеляційної інстанції зважаючи на наступне.

Предметом перегляду суду апеляційної інстанції у цій справі є не саме по собі право банку як суб?єкта первинного фінансового моніторингу здійснювати оцінку ризиків клієнта та приймати рішення про відмову від підтримання ділових відносин, оскільки такі повноваження прямо передбачені Законом України № 361-ІХ та Положенням №65, а встановлення того, чи існували у відповідача достатні фактичні та правові підстави для встановлення позивачу неприйнятно високого рівня ризику та чи підтверджуються такі підстави належними, допустимими і достатніми доказами.

З огляду на наведене колегія суддів вважає за необхідне перевірити кожну з обставин, покладених відповідачем в основу висновку НФМ від 18.09.2023 року та повідомлення про припинення ділових відносин, а також надати оцінку доводам апеляційної скарги щодо правильності висновків суду першої інстанції стосовно кожної із зазначених обставин окремо та всіх доказів у їх сукупності відповідно до вимог статей 79 та 86 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо невідповідності здійснюваних позивачем операцій його видам господарської діяльності та інформації з вебресурсу YouControl.

Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що встановлені банком обставини щодо невідповідності здійснюваних позивачем операцій його видам господарської діяльності підтверджують наявність підстав для встановлення ФОП Пальшину Ю.І. неприйнятно високого рівня ризику. З відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що окрім основного КВЕД - 96.09, у позивача наявні ще наступні КВЕДи, відповідно до яких позивач має право здійснювати свою господарську діяльність, а саме: 77.40 Лізинг інтелектуальної власності та подібних продуктів, крім творів, захищених авторськими правами;

78.30 Інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами;

82.11 Надання комбінованих офісних адміністративних послуг;

82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.;

90.03 Індивідуальна мистецька діяльність;

93.29 Організування інших видів відпочинку та розваг;

47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами;

56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування;

56.29 Постачання інших готових страв;

56.30 Обслуговування напоями;

59.11 Виробництво кіно- та відеофільмів, телевізійних програм;

68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;

68.31 Агентства нерухомості;

69.10 Діяльність у сфері права;

69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування;

70.21 Діяльність у сфері зв?язків із громадськістю;

70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування;

72.20 Дослідження й експериментальні розробки у сфері суспільних і гуманітарних наук;

73.11 Рекламні агентства;

73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації;

73.20 Дослідження кон?юнктури ринку та виявлення громадської думки;

74.10 Спеціалізована діяльність із дизайну;

74.30 Надання послуг перекладу;

74.90 Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н.в.і.у.;

77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів;

77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.;

35.13 Розподілення електроенергії;

45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів;

45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів;

46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами.

Отже, сам по собі факт того, що основним видом діяльності позивача визначено КВЕД 96.09, не свідчить про неможливість здійснення ним інших видів господарської діяльності, зареєстрованих у встановленому законом порядку. Законодавство не пов?язує правомірність здійснення господарської діяльності виключно з основним КВЕД суб?єкта господарювання, тоді як інформація про додаткові види діяльності була відома банку ще на момент проведення фінансового моніторингу.

Колегія суддів також відхиляє висновок місцевого господарського суду про те, що зазначення позивачем в анкеті належної перевірки юридичних та консультаційних послуг лише одного виду діяльності підтверджує невідповідність здійснюваних ним фінансових операцій, виходячи з наступного.

Як правильно зазначає апелянт, анкета належної перевірки містить інформацію про основний напрям діяльності клієнта на дату її заповнення та не обмежує фізичну особу-підприємця у здійсненні інших зареєстрованих видів господарської діяльності. Жодна норма Закону № 361-IX чи Положення НБУ №65 не встановлює презумпції ризиковості лише з тієї підстави, що окремі фінансові операції здійснюються за іншими видами діяльності, ніж зазначені в анкеті належної перевірки.

Щодо тверджень суду першої інстанції та банку, заснованих на даних Інтернет-ресурсів, про те, що позивач входить у групу "Олександр Перемежко та партнери", колегія суддів зазначає, що зазначені відомості отримані банком виключно із сервісу YouControl та не підтверджені жодним офіційним документом.

Водночас, разом з апеляційною скаргою позивачем подано актуальні відомості з цього ж інформаційного ресурсу, відповідно до яких така інформація вже відсутня, що саме по собі свідчить про її змінність та неможливість покладення виключно таких даних в основу висновку про фіктивність діяльності чи встановлення клієнту неприйнятно високого рівня ризику.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що наведені банком обставини щодо невідповідності КВЕД, змісту анкети належної перевірки та інформації з ресурсу YouControl не є достатніми, належними та допустимими доказами на підтвердження висновку про фіктивність діяльності позивача або наявність підстав для встановлення йому неприйнятно високого рівня ризику, а тому висновок суду першої інстанції про доведеність цих обставин є передчасним та не ґрунтується на повному й всебічному дослідженні доказів у справі.

Щодо непідтвердження позивачем реальності господарських операцій та ненадання документів.

Так, як вже було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в рамках фінансового моніторингу відповідачем було направлено на адресу позивача запит №20.1.0.0.0/7-230730/385, відповідно до якого АТ КБ "Приватбанк" з метою проведення фінансового моніторингу просив позивача надати документи на підтвердження здійснення ним господарської діяльності як фізичної особи-підприємця, а саме: договори, укладені з ТОВ "ГАРАЖ.ЮА" 42347057 та супутні документи: накладні, акти, обов?язково ТТН та інші документи, які деталізують інформацію щодо закупленого товару (рахунок 26006288); документи реалізації закупленого товару, сплата за який надійшла на рахунок 26006288: накладні, акти, ТТН та інше; документи, які пояснять економічний зміст платежів, які надійшли на рахунок ФОП Пальшина Ю.І. 26003262 від ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНЕКСПРЕС", 39706018; окремо документи закупівлі/виробництва товарів/робіт/послуг, які в подальшому реалізовані через ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНЕКСПРЕС", 39706018; договори оренди обладнання, укладені з ТОВ "ІОНІТІ", 42153109 (платежі сплати надійшли - на рахунок 26003262) та супутні документи: акти приймання-передачі обладнання і послуг, деталізований розрахунок вартості оренди обладнання; окремо надати документи власності обладнання, яке передано в оренду.

Також банком вимагалось надати - документи і пояснення щодо операцій, здійснених по особистій карті НОМЕР_1 : причини масового повернення коштів від ТОВ ГАРАЖ.ЮА, 42347057 (надати документи на підтвердження); пояснення і документи підстави для переказу коштів у статутний капітал ТОВ "ГАРАЖ.ЮА", 42347057; інформацію про подальший рух коштів по карті НОМЕР_1 (з якою метою перераховувалися грошові кошти на рахунки третіх осіб (за виключенням сплати побутових витрат), що є підставою для такої співпраці, просив також надати підтверджуючі документи); виписки з поточних рахунків відкритих в інших банках за останні 6 місяців.

Тобто, відповідач, надіславши запит №20.1.0.0.0/7-230730/385 про надання документів, фактично встановив для позивача виключний перелік документів, які необхідні для проходження останнім фінансового моніторингу.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач неодноразово надсилав на офіційну електронну адресу уповноваженого працівника банку (anastasija.petrova@privatbank.ua), документи та пояснення на виконання зазначеного запиту, що підтверджується роздруківками (скриншотами) електронного листування, долученими до матеріалів справи.

При цьому, колегія суддів критично оцінює та відхиляє твердження відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву, про те, що пояснення, на які посилається позивач, не надавалися банку у відповідь на запит.

Як убачається з матеріалів справи, позивач 03.08.2023 своєчасно та в повному обсязі направив відповідні письмові пояснення щодо специфіки своєї діяльності та контрагентів на зазначену електронну адресу представника банку. Незважаючи на фактичне надсилання вказаних пояснень та документів, відповідач врахував їх лише частково, а значна частина з них безпідставно не була покладена банком в основу висновку НФМ.

Зокрема, банком було отримано пояснення позивача від 03.08.2023, у яких детально розкрито модель здійснення господарської діяльності з реалізації автомобільних шин із використанням вебресурсів ionity.tires та garazh.ua за принципом дропшипінгу, із залученням логістичного партнера ТОВ "Нова Пошта" та фінансового сервісу ТОВ "ФК "Фінекспрес". Крім того, позивач повідомив про основних постачальників товару, а саме ТОВ "ГАРАЖ.ЮА", ТОВ "ЮГО-АВТО", ТОВ "ШИНА МІКС", ТОВ "СТОК ШИНА", а також пояснив механізм розрахунків після отримання коштів від фінансового партнера.

Такі пояснення були відомі банку ще до прийняття рішення про припинення ділових відносин. Разом із тим, місцевий господарський суд фактично погодився з доводами банку про ненадання позивачем документів щодо господарських відносин із ТОВ "ГАРАЖ.ЮА", залишивши поза увагою, що до банку позивачем були подані договір комісії, звіти комісіонера, банківські виписки, податкові накладні (щодо яких суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про продавця - юридичну особу, а не позивача), акти звірки взаєморозрахунків та інші первинні документи, які підтверджували характер взаємовідносин сторін та рух товару.

Сам по собі факт ненадання окремих товарно-транспортних накладних не може свідчити про фіктивність усіх господарських операцій, особливо за умови існування інших взаємоузгоджених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, які банк не врахував під час прийняття висновку НФМ.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що висновок банку про фінансову неспроможність ТОВ "ГАРАЖ.ЮА" ґрунтується, знов таки, виключно на аналітичній інформації сервісу YouControl щодо фінансових показників товариства, а не на первинних документах бухгалтерського обліку чи результатах будь-яких контрольних заходів. Водночас, наведені банком відомості про збитковість товариства (ТОВ "ГАРАЖ.ЮА"), самі по собі, не спростовують реальності господарських операцій та не можуть свідчити про їх фіктивність, без встановлення конкретних обставин, які б підтверджували відсутність фактичного руху товару або коштів.

Посилаючись на те, що оплата товару на користь ТОВ "ГАРАЖ.ЮА" здійснювалася вже після реалізації шин кінцевим покупцям, банк і суд першої інстанції дійшли висновку про невідповідність таких операцій заявленій моделі дропшипінгу. Проте, такі висновки зроблені без урахування пояснень позивача щодо особливостей комісійної моделі реалізації товару та умов взаєморозрахунків між комісіонером і комітентом, за яких перерахування коштів після реалізації товару не суперечить умовам договору комісії та правовій природі договору комісії.

Крім того, колегія суддів також не погоджується з висновками місцевого господарського суду про непідтвердження реальності господарських операцій позивача з постачальниками автомобільних шин - ТОВ "ЮГО-АВТО", ТОВ "ШИНА МІКС", ТОВ "СТОК ШИНА".

Так, матеріали справи містять укладені позивачем договори поставки із вищезазначеними контрагентами, первинні документи щодо придбання товару, документи бухгалтерського та податкового обліку, а також електронні документи, сформовані та підписані сторонами із використанням сервісу електронного документообігу "Вчасно". Колегія суддів також звертає увагу, що суд першої інстанції залишив поза увагою подані позивачем реєстри операцій, сформовані ТОВ "ФК "ФІНЕКСПРЕС" та ТОВ "НоваПей", які підтверджують фактичне здійснення розрахунків із кінцевими покупцями автомобільних шин. Як убачається з матеріалів справи, зазначені реєстри містять інформацію про номери замовлень, платників, одержувачів коштів, суми платежів, дату здійснення операції, реквізити відповідних переказів, а також ідентифікаційні дані, що дають можливість простежити рух коштів від кінцевого покупця до позивача. Наведені документи узгоджуються з письмовими поясненнями позивача про використання сервісів ТОВ "ФК "ФІНЕКСПРЕС" та ТОВ "НоваПей" як фінансових партнерів для приймання платежів під час реалізації автомобільних шин через мережу Інтернет, а також підтверджують, що кошти, які надходили на рахунки позивача від зазначених товариств, не були безідентифікованими чи такими, що мали невстановлене походження, як про це зазначав відповідач.

Водночас, суд першої інстанції, погодившись із твердженнями банку про надходження на рахунки позивача платежів «за невизначене», не надав оцінки зазначеним реєстрам та не з?ясував, чи спростовують вони висновки банку щодо невідомого походження отриманих коштів. Крім того, сам факт здійснення переказів через фінансові компанії ТОВ "ФК "ФІНЕКСПРЕС" та ТОВ "НоваПей" відповідає характеру господарської діяльності позивача, який здійснював дистанційний продаж товарів із використанням електронної комерції, та не може сам по собі розцінюватися як ознака ризиковості фінансових операцій, а тому такі реєстри є належними та допустимими доказами, які підтверджують походження коштів, що надходили від ТОВ "ФК "ФІНЕКСПРЕС" та ТОВ "НоваПей", а також реальність здійснення відповідних господарських операцій.

Колегія суддів також враховує, що хоча надані позивачем реєстри ТОВ "ФК "ФІНЕКСПРЕС" та ТОВ "НоваПей" не охоплюють усіх без винятку фінансових операцій, здійснених позивачем у досліджуваний період, вони містять деталізовану інформацію щодо частини надходжень коштів, дозволяють встановити їх джерело, призначення та зв?язок із реалізацією товару кінцевим споживачам. У сукупності з іншими наданими позивачем договорами, видатковими та податковими накладними, банківськими виписками, поясненнями щодо моделі здійснення господарської діяльності та документами про взаємовідносини з контрагентами зазначені реєстри істотно знижують рівень невизначеності щодо походження коштів та економічного змісту фінансових операцій.

Щодо відсутності матеріально-технічної бази та ресурсів для здійснення діяльності.

Окремим аргументом висновку НФМ, з яким погодився суд першої інстанції, є відсутність у позивача матеріально-технічної бази, необхідної для здійснення заявленої господарської діяльності. Погоджуючись із висновками банку, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не має найманих працівників, складських приміщень, транспортних засобів та інших ресурсів, необхідних для здійснення реалізації автомобільних шин, а надані ним докази щодо використання програмного забезпечення, серверного обладнання, інтернет-ресурсів та цифрових сервісів не підтверджують фактичного ведення відповідної господарської діяльності.

Колегія суддів не може погодитися із зазначеними висновками зважаючи на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ще під час проведення банком перевірки позивач повідомив про здійснення реалізації автомобільних шин із використанням моделі дропшипінгу, за якої відвантаження товару здійснюється безпосередньо зі складів постачальників кінцевим покупцям із залученням логістичного оператора ТОВ "Нова Пошта". Такий спосіб організації господарської діяльності об?єктивно не потребує наявності у продавця власних складських приміщень чи транспортних засобів, оскільки функції зберігання та доставки товару покладаються на постачальників і логістичного партнера.

На підтвердження наведених пояснень позивачем банку були надані документи щодо використання спеціалізованого програмного забезпечення, розробленого ТОВ "КСТ СОЛЮШЕНЗ", документи щодо оренди серверних потужностей Digital Ocean, документи щодо використання системи обліку Zistemo, інвойси та платіжні документи щодо користування системою супутникового доступу до мережі Інтернет Starlink, а також матеріали щодо функціонування вебресурсів ionity.tires і garazh.ua, використання сервісів Google Merchant, Facebook, Instagram та TikTok для просування товарів.

Зазначені документи судом першої інстанції фактично не були спростовані, однак їм не надано належної правової оцінки. У свою чергу, на доказах, які були надані позивачем на підтвердження наявності матеріальних ресурсів для ведення господарської діяльності, у більшості фігурує ім?я Пальшин Юрій, що свідчить про належність таких інструментів саме позивачу.

Посилання місцевого господарського суду на відсутність безпосередніх доказів використання зазначених цифрових ресурсів у господарській діяльності колегія суддів вважає необґрунтованим.

Так, сам факт укладення договорів щодо користування відповідним програмним забезпеченням, здійснення регулярної оплати за його використання, наявність функціонуючих вебресурсів та цифрової інфраструктури свідчить про здійснення позивачем організаційних заходів, необхідних для ведення відповідної діяльності.

Колегія суддів також враховує, що сучасні способи здійснення електронної комерції істотно відрізняються від традиційної моделі роздрібної торгівлі. Використання інтернет-магазину, програм автоматичного обміну інформацією із постачальниками, хмарних серверів, електронного документообігу та логістичних операторів, таргетингових інструментів (SMM) є звичайною практикою здійснення господарської діяльності у сфері електронної комерції та, саме по собі, не може свідчити про відсутність у суб?єкта господарювання матеріально-технічної бази.

Крім того, банк не встановив, які саме вимоги законодавства зобов?язували позивача мати певну кількість найманих працівників, складських приміщень чи транспортних засобів для здійснення господарської діяльності за моделлю дропшипінгу.

Висновки про недостатність ресурсів ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача про те, як саме повинна бути організована діяльність позивача.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що твердження банку та місцевого господарського суду про відсутність у позивача матеріально-технічної бази не підтверджуються належними та допустимими доказами, а надані позивачем документи у своїй сукупності свідчать про створення ним цифрової та організаційної інфраструктури, достатньої для здійснення заявленої господарської діяльності. Отже, зазначені обставини не могли бути самостійною та достатньою підставою для встановлення позивачу неприйнятно високого рівня ризику та припинення ділових відносин.

Щодо діяльності з придбання вживаних зарядних станцій та передачі їх в оренду ТОВ "ІОНІТІ".

Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо непідтвердження позивачем законності придбання зарядних станцій для електромобілів та реальності господарських операцій з їх передачі в оренду ТОВ "ІОНІТІ". Як вбачається з матеріалів справи, підставою для такого висновку стало те, що позивач, нібито, не надав документів, які б дозволяли простежити ланцюг придбання зарядних станцій від виробника до позивача. Крім того, відсутність імпортних операцій у ТОВ "ІОНІТІ", згідно з даними YouControl, стала підставою для сумнівів відповідача щодо походження майна.

Колегія суддів вважає такі висновки передчасними та необґрунтованими. Матеріалами справи підтверджується, що позивач купував вживані зарядні станції безпосередньо у фізичних осіб (за договорами купівлі-продажу з розстрочкою платежу), після чого офіційно сплачував за них кошти рівними частинами через рахунок в АТ КБ "ПриватБанк" і передавав обладнання в оренду ТОВ "ІОНІТІ", яке займається наданням послуг із заряджання електромобілів. До банку та до суду позивачем були надані договори купівлі-продажу, акти приймання-передачі, а також договори оренди з ТОВ "ІОНІТІ". Вимога банку надати первинні документи, які б підтверджували імпорт чи придбання цього вживаного обладнання його попередніми власниками (фізичними особами), у заводу-виробника, виходить за межі розумних заходів належної перевірки, очкільки такі документи не є і не могли бути у власності позивача.

Щодо відсутності імпортних операцій у ТОВ "ІОНІТІ", позивач обґрунтовано пояснив, що все майно купувалося виключно у вітчизняних продавців, зокрема ТОВ "ЕКОФАКТОР ЧАРДЖ", на підтвердження чого надано відповідні договори та видаткові накладні.

Колегія суддів також звертає увагу, що в листопаді 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" здійснювало фінансовий моніторинг діяльності самого ТОВ "ІОНІТІ", витребовувало документи щодо співпраці з ФОП Пальшиним Ю.І. і за результатами перевірки не припинило ділові відносини з товариством, що вказує на відсутність реальних обґрунтованих підозр щодо фіктивності їхніх взаємовідносин.

Щодо господарських відносин між позивачем та ФГ "УКРАГРОТЕХ".

Підставою для висновку суду першої інстанції про нереальність договору оренди транспортних засобів №1/10 ОТ від 01.10.2022, укладеного з ФГ "УКРАГРОТЕХ", стало посилання банку на відомості інформаційно-аналітичного ресурсу YouControl про відсутність у фермерського господарства транспортних засобів та наявність ухвали Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/19348/21 про відкриття провадження за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України. Колегія суддів вважає такі висновки помилковими.

Матеріалами справи підтверджується надання позивачем як договору оренди, так і акта приймання-передачі транспортних засобів.

Відсутність в аналітичній системі відомостей про транспортні засоби не свідчить про їх фактичну відсутність у користуванні контрагента, оскільки відповідний ресурс не є офіційним державним реєстром, а саме фермерське господарство могло використовувати їх на умовах оренди, що судом не перевірялося.

Посилання банку та місцевого господарського суду на існування кримінального провадження також не може бути визнано належним доказом фіктивності господарських операцій. Зазначена ухвала слідчого судді вирішувала процесуальні питання досудового розслідування, не містить встановлених судом фактів щодо незаконності діяльності ФГ "УКРАГРОТЕХ" та не має преюдиційного значення в розуміння ч. 6 ст. 75 ГПК України. Згідно з гарантованим Конституцією України принципом презумпції невинуватості, сам факт наявності кримінального провадження не констатує фіктивності конкретного договору оренди.

Щодо транзитного характеру руху коштів та можливого ухилення від сплати податків.

Також, однією з ключових підстав для встановлення позивачу неприйнятно високого рівня ризику банк визначив транзитний характер руху коштів за рахунками позивача та можливе використання останнім «оптимізаційної схеми», яка, на думку банку, полягала у виведенні коштів через рахунки фізичної особи-підприємця, їх подальшому перерахуванні на особисту картку та внесенні до статутного капіталу пов?язаних юридичних осіб.

Погоджуючись із такими висновками, місцевий господарський суд виходив із того, що протягом аналізованого періоду значна частина коштів, які надходили на рахунки позивача, у подальшому перераховувалась на його особисту банківську картку, після чого використовувалась для поповнення статутного капіталу ТОВ "ІОНІТІ" та ТОВ "ГАРАЖ.ЮА", а також здійснення інших платежів.

За висновками суду першої інстанції, зазначені обставини свідчать про транзитність фінансових операцій та підтверджують висновки банку про можливе виведення капіталу і формування фіктивного статутного капіталу юридичних осіб.

Колегія суддів не може погодитися із такими висновками виходячи з того, що для встановлення клієнту неприйнятно високого рівня ризику банк не зобов`язаний доводити факт учинення клієнтом кримінального правопорушення або злочинне походження коштів. Водночас підозра, покладена в основу такого рішення, має бути обґрунтованою, тобто ґрунтуватися на конкретних установлених обставинах, аналізі їх взаємозв`язку та оцінці документів і пояснень клієнта. У висновку НФМ наведено напрям руху коштів між рахунками позивача та пов`язаних із ним юридичних осіб. Проте, банк не встановив ознак, які давали б змогу кваліфікувати такий рух саме як циклічний: тотожності або співмірності сум, послідовного повернення тих самих коштів до первісного розпорядника, часової пов`язаності переказів та відсутності самостійної господарської підстави для кожної операції.

Отже, висновок суду ґрунтується не на відсутності доказів учинення злочину, а на тому, що встановлені банком факти не утворюють достатньої сукупності обставин, яка об`єктивно підтверджувала б обґрунтованість підозри та неможливість мінімізації встановленого ризику. При цьому, саме по собі перерахування фізичною особою-підприємцем доходу від підприємницької діяльності на власний поточний або картковий рахунок не суперечить вимогам чинного законодавства. Аналогічно не суперечить законодавству використання отриманого прибутку для здійснення внесків до статутного капіталу юридичних осіб або фінансування інших корпоративних проєктів.

Суд першої інстанції фактично ототожнив корпоративний зв?язок між позивачем, ТОВ "ІОНІТІ" та ТОВ "ГАРАЖ.ЮА" із доказом неправомірності фінансових операцій. Разом із тим, матеріалами справи встановлено, що позивач є учасником ТОВ "ІОНІТІ", а його дружина - учасником ТОВ "ГАРАЖ.ЮА". Більше того, у поясненнях, наданих банку, позивач детально роз?яснив походження коштів, використаних для поповнення статутного капіталу ТОВ "ГАРАЖ.ЮА", зазначивши, що такі кошти були спільною сумісною власністю подружжя та тимчасово використовувалися для формування товарного запасу товариства з подальшим їх поверненням після реалізації шин.

Зазначеним поясненням банк належної оцінки не надав, а суд першої інстанції фактично обмежився їх переказом без аналізу наведених обставин.

Сам факт подальшого надходження коштів від ТОВ "ГАРАЖ.ЮА" на користь позивача ще не доводить циклічного руху коштів. Для такого висновку банк мав установити не лише послідовність переказів між пов`язаними особами, а й тотожність або співмірність сум, часову пов`язаність операцій, відсутність самостійної господарської підстави для зворотних платежів та фактичне повернення внесених коштів до первісного розпорядника. Висновок НФМ такого аналізу не містить.

Так само без належної оцінки залишилися пояснення позивача щодо використання ТОВ "ФК "ФІНЕКСПРЕС" як платіжного сервісу для приймання коштів від кінцевих покупців. Як вбачається з матеріалів справи, надходження коштів від ТОВ "ФК "ФІНЕКСПРЕС" обумовлювалися специфікою здійснення дистанційної торгівлі автомобільними шинами через мережу "Інтернет" та використанням відповідного фінансового сервісу для приймання платежів від покупців.

Не може бути покладений в основу рішення і висновок банку про відсутність сплати податків.

Із матеріалів справи вбачається, що такі твердження зроблені виключно на підставі аналізу руху коштів за окремими рахунками позивача в АТ КБ "Приватбанк" без дослідження його податкової звітності, інтегрованих карток платника податків, податкових декларацій чи відомостей контролюючого органу щодо наявності або відсутності податкового боргу. У свою чергу, в матеріалах справи містяться докази, які підтверджують відсутність заборгованості по сплаті податків позивачем. Більше того, сам банк визнав, що на його запит позивачем були надані виписки з рахунків, відкритих в іншій банківській установі, однак зазначив лише, що вони є «неінформативними».

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує неможливість внесення позивачем змін до таких банківських виписок, оскільки позивач є лише користувачем банківського програмного забезпечення і не може впливати на інформативність таких виписок. Враховуючи все вищезазначене, суд вважає за необхідне зробити висновок щодо індикаторів згідно Додатку 20 "Індикатори підозрілості фінансових операцій", які визначив відповідач у висновку НФМ.

Щодо індикатора №27 колегія суддів установила, що операції відповідали додатковим зареєстрованим видам діяльності позивача та поясненій ним моделі електронної торгівлі, а висновок НФМ не визначає конкретних операцій, обсяг або зміст яких не узгоджувався з цією моделлю.

Щодо індикатора №53 банк не здійснив співвіднесення платежів із поданими реєстрами замовлень, договорами, накладними та відомостями фінансових сервісів, а тому не встановив, які саме платежі після дослідження сукупності документів залишилися без зрозумілої економічної мети.

Щодо індикатора № 66 висновок НФМ містить опис руху коштів між пов`язаними особами, але не встановлює замкненого руху тих самих або співмірних сум, їх повернення первісному розпоряднику та відсутності окремої правової підстави для відповідних платежів.

Водночас, суд вважає також за необхідне дослідити окремо дотримання відповідачем порядку інформування позивача про прийняте рішення щодо розірвання ділових відносин.

Як слідує з направленого позивачу листа № 20.1.0.0.0/7-230919/118 від 19.09.2023, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" повідомило Фізичну особу-підприємця Пальшина Юрія Ігоровича про відмову від підтримання ділових/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору у зв?язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику/ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей/неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників/подання недостовірної інформації/подання інформації з метою введення в оману банк. Внаслідок прийнятого рішення про відмову від підтримання ділових відносин та обслуговування достроково за ініціативою банку розриваються укладені договори банківського обслуговування/депозитні (вкладні) договори без перерахунку процентів на вклад (депозит) та договори, укладені з метою отримання інших банківських послуг (продуктів), що не передбачають відкриття поточних рахунків (крім кредитних договорів), та закриваються поточні/депозитні та інші рахунки після здійснення завершальних операцій за цими рахунками.

Отже, у повідомленні лише перелічено передбачені частиною першою статті 15 Закону № 361-IX можливі підстави для відмови від підтримання ділових відносин, але не зазначено конкретної правової підстави, на якій ґрунтувалося рішення банку, як того імперативно вимагає додаток 12 до Положення №65.

Неналежне оформлення повідомлення, саме по собі, не підміняє перевірку фактичних підстав припинення відносин. Однак, у сукупності з відсутністю в повідомленні конкретної правової підстави та неможливістю співвіднести повідомлене клієнту рішення зі змістом висновку НФМ не може свідчити про недотримання банком установленої процедури реалізації односторонньої відмови.

Разом з цим, порушення порядку повідомлення оцінюється судом не ізольовано, як формальний недолік листа, а в сукупності з результатами перевірки фактичної та правової обґрунтованості рішення банку.

Враховуючи наявність широких повноважень банків на розірвання ділових відносин зі своїми клієнтами, дотримання банками встановленого чинним законодавством порядку прийняття рішень про розірвання ділових відносин та інформування про такі рішення є вкрай важливими, оскільки такі дії спричиняють негативні наслідки для суб?єктів господарської діяльності.

Надаючи оцінку доводам сторін, колегія суддів виходить із того, що відповідно до Закону 361-ІХ, банк як суб?єкт первинного фінансового моніторингу дійсно наділений правом застосовувати ризик-орієнтований підхід, здійснювати належну перевірку клієнтів та приймати рішення про встановлення неприйнятно високого рівня ризику. Разом із тим, зазначені повноваження не є необмеженими.

Сам по собі факт наділення банку дискреційними повноваженнями не звільняє його від обов?язку діяти добросовісно, розсудливо, пропорційно та на підставі належно встановлених обставин, а також не виключає здійснення судового контролю за законністю прийнятого рішення.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що під час вирішення спорів цієї категорії суд не підміняє банк у здійсненні фінансового моніторингу, однак перевіряє, чи були у банку достатні фактичні підстави для віднесення клієнта до категорії неприйнятно високого ризику, чи ґрунтуються такі висновки на належних доказах та чи відповідають вони принципам ризик-орієнтованого підходу.

У цій справі відповідач обґрунтовував прийняте рішення, зокрема, невідповідністю КВЕД позивача здійснюваним операціям, відсутністю матеріально-технічних ресурсів, наявністю корпоративних зв?язків із контрагентами, використанням фінансової компанії для приймання платежів, відсутністю окремих документів, аналізом руху коштів, інформацією з ресурсу YouControl, а також припущеннями щодо можливого ухилення від оподаткування.

Оцінивши кожну з наведених банком обставин та їх взаємозв`язок, колегія суддів дійшла висновку, що вони могли бути підставою для застосування посилених заходів належної перевірки.

Однак, висновок НФМ не містить достатнього аналізу того, які саме сумніви не були усунені наданими позивачем документами, які конкретні операції залишилися без установленого економічного змісту та чому виявлені ризики не могли бути мінімізовані. Суд не підміняє банк у визначенні рівня ризику та не оцінює доцільність прийнятого ним управлінського рішення. Суд перевіряє наявність передбачених законом підстав для реалізації права на односторонню відмову від договору.

У цьому випадку логічний зв`язок між установленими банком обставинами, застосованими індикаторами та висновком саме про неприйнятно високий рівень ризику належним чином не обґрунтований.

Фактично, значна частина висновків банку ґрунтується на припущеннях, сформованих за результатами оцінки відкритих джерел інформації та економічної доцільності окремих господарських операцій, тоді як належної оцінки всім первинним документам, поданим позивачем, банком надано не було, а було враховано такі первинні документи частково, що вбачається з висновку НФМ. Іншу ж частину документів банк взагалі залишив без оцінки, мотивуючи це тим, що нібито їх не отримував. Однак, як зазначалося вище, такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи доказами (зокрема, доказами направлення).

Колегія суддів звертає увагу, що після отримання запиту від 30.07.2023 позивач не ухилявся від співпраці з банком, а, навпаки, надав письмові пояснення, договори, додаткові угоди, акти, банківські виписки, документи щодо взаємовідносин із контрагентами, документи щодо функціонування вебресурсів та програмного забезпечення, а також інші документи, які банк сам зазначив у висновку НФМ.

За наявності сумнівів щодо окремих документів або необхідності отримання додаткової інформації відповідач не був позбавлений можливості повторно звернутися до позивача із відповідним запитом або конкретизувати перелік документів, яких, на думку банку, не вистачало для завершення належної перевірки, хоча це і є правом банку, а не обов?язком.

За своєю правовою природою встановлення клієнту неприйнятно високого рівня ризику та відмова від підтримання ділових відносин є найбільш суворим заходом впливу, який застосовується суб?єктом первинного фінансового моніторингу. Тому, для прийняття такого рішення банк повинен мати достатній обсяг належних та достовірних відомостей, які об?єктивно підтверджують неможливість належної перевірки клієнта або неприйнятність ризику.

Водночас, колегією суддів враховано практику Верховного Суду у частині, що банк не зобов`язаний доводити факт вчинення клієнтом кримінального правопорушення чи будь-яких інший протиправних дій клієнта, а може визначити статус НВР.

Водночас підозра, покладена в основу встановлення неприйнятно високого ризику, має бути обґрунтованою, тобто спиратися на конкретні встановлені факти, логічний зв`язок між ними та оцінку пояснень клієнта. Самого переліку індикаторів, корпоративних зв`язків або нетипових операцій без пояснення того, чому вони не узгоджуються з установленою бізнес-моделлю клієнта, недостатньо.

Оцінюючи зазначені обставини в сукупності, колегія суддів ураховує, що невідповідність основного КВЕД фактичним операціям, корпоративний зв`язок із контрагентами, проведення операцій через фінансові компанії, перерахування підприємницького доходу на особистий рахунок та подальше внесення коштів до статутного капіталу пов`язаних товариств об`єктивно могли бути підставами для проведення посилених заходів належної перевірки.

Проте, сама сукупність таких обставин ще не означає автоматичного досягнення ризиком неприйнятно високого рівня. Після отримання пояснень і документів позивача банк мав установити, які саме первісні сумніви залишилися неусуненими, які конкретні суперечності містили надані документи, які операції не мали встановленого економічного змісту та чому виявлений ризик неможливо було мінімізувати шляхом інших заходів належної перевірки.

Висновок НФМ такого узагальненого аналізу не містить, а наведені в ньому обставини не пов`язані логічним висновком про наявність саме неприйнятно високого, а не іншого рівня ризику.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що висновок НФМ не містить достатніх обґрунтованих фактичних підстав, які б відповідали критерію неприйнятно високого ризику, а рішення про відмову від підтримання ділових відносин прийнято без повного та об?єктивного дослідження наданих клієнтом документів, що свідчить про недотримання відповідачем принципів належної перевірки, передбачених Законом № 361-ІХ та Положенням НБУ № 65.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, зміст якого розкривається у ст. 13 ГПК України. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов?язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Сторони несуть ризик настання наслідків, пов?язаних з вчиненням чи невчиненням процесуальних дій. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt")". Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому Суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд вважає за необхідне застосовуючи стандарт "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце, та приходить до висновку, що відповідачем при прийнятті відповідного рішення та його доведення до відома позивача не були дотримані вимоги Закону №361-IX та Положення №65.

Колегія суддів звертає увагу на категорію стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи у порядку статті 86 ГПК України. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний [постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17]. Такі ж висновки щодо застосування стандарту переваги більш вагомих доказів зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду та спростовують висновок суду першої інстанції про наявність достатніх підстав для відмови в позові.

Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував положення Закону № 361-IX та не надав належної оцінки доказам у їх сукупності, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез?ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом частини другої вказаної статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Пальшина Юрія Ігоровича підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 у справі №910/2595/24 - скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Частиною 14 ст. 129 ГПК України встановлено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розподіл судового збору здійснюється відповідно до ст. 129 ГПК України пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 232-241, 275-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Пальшина Юрія Ігоровича на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2026 у справі №910/2595/24 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2026 у справі №910/2595/24 - скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним односторонній правочин, вчинений Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського Михайла, 1Д, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 14360570), оформлений у вигляді повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку № 20.1.0.0.0/7-230919/118 від 19.09.2023.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського Михайла, 1Д, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 14360570) на користь Фізичної особи - підприємця Пальшина Юрія Ігоровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) 3 028,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

4. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського Михайла, 1Д, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 14360570) на користь Фізичної особи - підприємця Пальшина Юрія Ігоровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) 4 542,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Матеріали справи №910/2595/24 повернути до місцевого господарського суду.

6. Повний текст постанови складено та підписано 18.08.2026.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ст. 287 ГПК України, та у строки, встановлені ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Сковородіна

Судді Р.М. Колесник

П.В. Горбасенко