Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №921/486/23 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 921/486/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

Ржепецький В.О. (суддя-доповідач), судді Міліціанов Р.В., Степанюк Н.Л.

секретар судового засідання Псярук О.В.

за участю представників сторін:

від скаржника - Сергійчук Ю. В.

від третьої особи - Дмитришин Ю. М. - представник прокуратури

від відповідача - Мацей А. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційні скарги:

1. Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Подільський лісовий офіс «Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вх. ЗАГС №01-05/1765/26 від 02.06.2026)

2. Почаївського Свято-Духівського монастиря Тернопільської єпархії Української Православної Церкви (вх. ЗАГС №01-05/1741/26; №01-05/1747/26 від 01.06.2026)

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області (суддя Гевко В.Л.) від 19.05.2026

у справі №921/486/23

за позовом: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Подільський лісовий офіс «Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Чернівці

до відповідача: Почаївського Свято-Духівського монастиря Тернопільської єпархії Української Православної Церкви, м. Почаїв

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача1: Державна екологічна інспекція в Тернопільській області, 46008, м. Тернопіль

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача2: Тернопільська обласна державна адміністрація, м. Тернопіль

за участі заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації, м. Тернопіль

про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами та повернення лісової ділянки постійному лісокористувачу

ВСТАНОВИВ:

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» Філія «Кременецьке лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Почаївського Свято - Духівського монастиря Тернопільської єпархії Української Православної Церкви, в якій просить: розірвати договір на право довгострокового тимчасового користування лісами від 28.12.2012, укладений між державним підприємством «Кременецьке лісове господарство» в особі директора Криси Ігоря Тарасовича та Почаївським Свято - Духівським монастирем Тернопільської єпархії Української Православної Церкви; зобов`язати Почаївський Свято - Духівський монастир Тернопільської єпархії Української Православної Церкви повернути правонаступнику ДП «Кременецьке лісове господарство» філії «Кременецьке лісове господарство» за актом приймання-передачі лісову ділянку 6,0 га, що знаходиться за межами населеного пункту на території Почаївського лісництва ДП «Кременецьке лісове господарство» та складається з таких кварталів і виділів: квартал 43 виділ 1 площа 0,9 га, квартал 43 виділ 2 площа 0,2 га, квартал 43 виділ 3 площа 1,4 га, квартал 43 виділ 5 площа 0,7 га, квартал 40 виділ 17 площа 0,3 га, квартал 40 виділ 12 площа 2,5 га.;судові витрати по справі покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 12.05.2025 клопотання представника Почаївського Свято - Духівського монастиря Тернопільської єпархії Української Православної Церкви, заявленого в судовому засіданні 05.05.2025, про залишення позову без розгляду, задоволено частково. Позовну заяву без номера від 13.07.2023 (вх. № 528 від 17.07.2023) Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» Філія «Подільський лісовий офіс», залишено без розгляду, у зв`язку із неявкою без поважних причин представника позивача в судове засідання 28.04.2025. В іншій частині клопотання представника відповідача, заявленого в судовому засіданні 05.05.2025, про залишення позову без розгляду, у зв`язку із неявкою без поважних причин представника позивача у судове засідання 05.05.2025, відмовлено.

Додатковою ухвалою суду від 28.05.2025 заяву від 19.05.2025 (вх. №3668 від 20.05.2025) представника Почаївського Свято - Духівського монастиря Тернопільської єпархії Української Православної Церкви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, задоволено частково. У задоволенні клопотання від 26.05.2025 (вх. № 3848 від 27.05.2025) представника Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», Філія «Подільський лісовий офіс «Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про зупинення провадження у справі №921/486/23, відмовлено. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», Філія «Подільський лісовий офіс «Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь Почаївського Свято-Духівського монастиря Тернопільської єпархії Української Православної Церкви – 40 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні вимог про стягнення 360 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 175 000,00 грн судових витрат зі сплати вартості висновку експерта за результатами проведення інженерно-екологічного дослідження № 3505 від 11.11.2024, відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Подільський лісовий офіс» б/н від 22.05.2025 в справі №921/486/23 - задоволено. Апеляційну скаргу Почаївського Свято-Духівського монастиря Тернопільської єпархії Української Православної Церкви б/н від 21.05.2025 - залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 12.05.2025 у справі №921/486/23 в частині залишення без розгляду скасовано та передано на розгляд до Господарського суду Тернопільської області справу №921/486/23. Стягнуто з Почаївського Свято-Духівського монастиря Тернопільської єпархії Української Православної Церкви 2 422, 40 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Подільський лісовий офіс» (в повернення судового збору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.10.2025 апеляційну скаргу Почаївського Свято-Духівського монастиря Тернопільської єпархії Української Православної Церкви б/н від 11.07.2025 на додаткову ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 28.05.2025 в справі № 921/486/23 - залишено без задоволення. Апеляційну скаргу державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Подільський лісовий офіс» №14_07_25 від 14.07.2025 на додаткову ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 28.05.2025 в справі № 921/486/23 задоволено. Додаткову ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 28.05.2025 у справі № 921/486/23 - скасовано в частині стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» філія «Подільський лісовий офіс «Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь Почаївського Свято-Духівського монастиря Тернопільської єпархії Української Православної Церкви 40 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті додаткову ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 28.05.2025 у справі №921/486/23 - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.11.2025 касаційну скаргу Почаївського Свято-Духівського монастиря Тернопільської єпархії Української Православної Церкви залишено без задоволення. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 у справі №921/486/23 залишено без змін.

26.11.2025 матеріали справи №921/486/23 повернулися на адресу Господарського суду Тернопільської області.

Ухвалою суду від 27.11.2025 постановлено продовжити розгляд справи № 921/486/23 по суті спочатку, з вступного слова. Призначити судове засідання щодо розгляду справи по суті у справі № 921/486/23 на 22.12.2025.

Ухвалою суду від 19.01.2026 судом постановлено повернутись до стадії підготовчого провадження для розгляду заяви від 11.01.2026 (вх. № 214 від 12.01.2026) представника відповідача про виключення осіб зі складу учасників у справі та визнання неналежними і недопустимими пояснень, заяв, клопотань та доказів. Тернопільській обласній прокуратурі, Тернопільській обласній державній адміністрації, Державній екологічній інспекції в Тернопільській області до 02.02.2026 надати письмові пояснення/заперечення на заяву від 11.01.2026 (вх. № 214 від 12.01.2026) представника відповідача про виключення осіб зі складу учасників у справі та визнання неналежними і недопустимими пояснень, заяв, клопотань та доказів. Продовжити строк підготовчого провадження та відкласти підготовче засідання у справі №921/486/23 на 02.02.2026.

02.02.2026 від Почаївського Свято-Духівського монастиря Тернопільської єпархії Української православної церкви надійшла заява від 31.01.2026 (вх. № 791 від 02.02.2026) про призначення судової інженерно-екологічної експертизи.

Відповідач у заяві від 31.01.2026 (вх. №791 від 02.02.2026) про призначення судової інженерно-екологічної експертизи, просить призначити у справі судову інженерно-екологічну експертизу на вирішення якої поставити наступні питання:

«Чи була завдана шкода нелісовим землям, мисливським видам тварин кабана дикого, козулі звичайної, куниці лісової та ін. загальнозоологічного заказника місцевого значення «Скит» діями представників орендаря відповідно до Положення про загальнозоологічний заказник місцевого значення «Скит»?

Чи було порушено збереження у природному стані лісового урочища «Скит»? Чи був порушений загальний екологічний баланс у регіоні?

Чи підтверджується документально порушення режиму території та охорони загальнозоологічного заказника місцевого значення та шкода заподіяна внаслідок рубки у кварталі 43 лісових насаджень Почаївського лісництва філії «Кременецьке лісове господарство» на нелісовій території загальнозоологічного заказника місцевого значення «Скит», від 05.05.2023 року, складений державним інспектором з охорони навколишнього середовища Тернопільської області Дудою В.І., в розмірі 199 243,08 грн?

Чи підтверджується документально порушення режиму території та охорони загальнозоологічного заказника місцевого значення та шкода заподіяна внаслідок рубки у кварталі 43 лісових насаджень Почаївського лісництва філії «Кременецьке лісове господарство» на нелісовій території загальнозоологічного заказника місцевого значення «Скит», від 05.05.2023 року, складений державним інспектором з охорони навколишнього середовища Тернопільської області Дудою В.І., в розмірі 5 772,96 грн?

Проведення судової інженерно-екологічної експертизи просить доручити: ТОВ «Київська незалежна судово-експертна установа» або Київське відділення Львівського НДІСЕ».

В обґрунтування заяви про призначення судової інженерно-екологічної експертизи відповідач зазначив, що у матеріалах справи наявні 3 (три) протилежні висновки експертів, наданих сторонами на підтвердження доводів, викладених у позовній заяві, та відповідно на підтвердження доводів, які заперечують позовні вимоги, тому виникла необхідність у призначенні у справі інженерно-екологічної експертизи.

Також зазначив, що наявні у справі докази (подані сторонами висновки експертів) є взаємно суперечливими, а їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової інженерно-екологічної експертизи.

Зважаючи на наявність потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, висновок судової інженерно-екологічної експертизи не може бути замінений іншими засобами доказування.

Господарський суд Тернопільської області ухвалою від 19.05.2026 у справі №921/486/23 задовольнив заяву Почаївського Свято-Духівського монастиря Тернопільської єпархії Української православної церкви про призначення судової інженерно-екологічної експертизи та призначив у справі зазначену експертизу, відмовив у задоволенні заяви про виклик експерта на даній стадії розгляду справи, оголосив перерву в судовому засіданні до 25.05.2026 для визначення питань і експертної установи для проведення експертизи, а також зобов`язав сторони до наступного судового засідання надати питання на вирішення судової інженерно-екологічної експертизи.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у справі наявні суперечливі висновки інженерно-екологічних досліджень щодо характеру та наслідків діяльності на території загальнозоологічного заказника місцевого значення «Скит», зокрема щодо пошкодження природних комплексів, знищення та пошкодження дерев, а також наявності й розміру заподіяних збитків. За таких обставин для встановлення фактичних обставин щодо порушення режиму заказника, використання земельної ділянки за призначенням, факту заподіяння шкоди довкіллю та її розміру необхідні спеціальні знання у сфері, іншій ніж право, без яких суд не може встановити відповідні обставини.

Щодо виклику експерта суд відмовив, оскільки поставлені заявником питання можуть бути вирішені під час оцінки висновку судом, а необхідність усних пояснень експерта має оцінюватися на стадії розгляду справи по суті.

01.06.2026 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Почаївського Свято-Духівського монастиря Тернопільської єпархії Української Православної Церкви на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 19.05.2026 у справі №921/486/23.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026 сформовано колегію суддів у складі: Ржепецький В.О. (суддя-доповідач), судді Іванчук С.В., Міліціанов Р.В.

02.06.2026 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Подільський лісовий офіс «Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 19.05.2026 у справі №921/486/23.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2026 сформовано колегію суддів у складі: Ржепецький В.О. (суддя-доповідач), судді Іванчук С.В., Міліціанов Р.В.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 22.06.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Подільський лісовий офіс «Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 19.05.2026 у справі №921/486/23; встановив учасникам справи десятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження для подання відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання копій таких відзивів іншим учасникам справи; витребував матеріали справи.

Суддя-доповідач Західного апеляційного господарського суду Ржепецький В.О. ухвалою від 08.06.2026 залишив без руху апеляційну скаргу Почаївського Свято-Духівського монастиря Тернопільської єпархії Української Православної Церкви на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 19.05.2026 у справі №921/486/23; визначив, що недоліки апеляційної скарги мають бути усунуті шляхом подання до апеляційного суду заяви про усунення недоліків апеляційної скарги з належними доказами сплати судового збору у встановленому судом в цій ухвалі розмірі. Встановив скаржнику десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

22.06.2026 скаржник усунув недоліки апеляційної скарги.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 25.06.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Почаївського Свято-Духівського монастиря Тернопільської єпархії Української Православної Церкви на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 19.05.2026 у справі №921/486/23; призначив розглядати апеляційні скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Подільський лісовий офіс «Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та Почаївського Свято-Духівського монастиря Тернопільської єпархії Української Православної Церкви на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 19.05.2026 у справі №921/486/23 в одному апеляційному провадженні; встановив учасникам справи десятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження на подання відзиву на апеляційну скаргу і доказів надсилання копій відзиву учасникам справи.

Ухвалою суду від 08.07.2026 призначено розгляд справи на 13.08.2026.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Іванчук С.В., розпорядженням керівника апарату №264 від 11.08.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, відповідно до якого сформовано колегію суддів в складі: Ржепецький В.О. (суддя-доповідач), судді Міліціанов Р.В., Степанюк Н.Л.

В апеляційній скарзі Почаївський Свято-Духівський монастир Тернопільської єпархії Української Православної Церкви просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 19.05.2026 у справі №921/486/23 та прийняти нову ухвалу, якою заяву Почаївського Свято-Духівського монастиря Тернопільської єпархії Української православної церкви задовольнити. Призначити у справі повторну судову інженерно-екологічну експертизу та поставити на її вирішення такі питання: Чи була завдана шкода нелісовим землям, мисливським видам тварин (кабану дикому, козулі звичайній, куниці лісовій та ін.) загальнозоологічного заказника місцевого значення «Скит» діями представників орендаря відповідно до положення про загальнозоологічний заказник місцевого значення «Скит»? Чи було порушено збереження у природному стані лісового урочища «Скит»? Чи був порушений загальний екологічний баланс у регіоні? Чи підтверджується документально порушення режиму території та охорони загальнозоологічного заказника місцевого значення та шкода, заподіяна внаслідок рубки у кварталі 43 лісових насаджень Почаївського лісництва філії «Кременецьке лісове господарство» на нелісовій території загальнозоологічного заказника місцевого значення «Скит», від 05.05.2023 року, складений державним інспектором з охорони навколишнього середовища Тернопільської області Дудою В.І., у розмірі 199 243,08 грн? Чи підтверджується документально порушення режиму території та охорони загальнозоологічного заказника місцевого значення та шкода, заподіяна внаслідок рубки у кварталі 43 лісових насаджень Почаївського лісництва філії «Кременецьке лісове господарство» на нелісовій території загальнозоологічного заказника місцевого значення «Скит», від 05.05.2023 року, складений державним інспектором з охорони навколишнього середовища Тернопільської області Дудою В.І., у розмірі 5 772,96 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції, призначаючи судову інженерно-екологічну експертизу, не дотримався вимог статей 99, 100 ГПК України, оскільки в оскаржуваній ухвалі не визначив питання, з яких експерт має надати висновок, особу чи експертну установу, яким доручено проведення експертизи, перелік матеріалів для дослідження та не попередив експерта про кримінальну відповідальність. Скаржник також зазначає, що суд без належної правової підстави оголосив перерву для подальшого визначення питань та експертної установи і зобов`язав сторони подати питання для експертизи, хоча такі питання відповідно до закону мають бути визначені в ухвалі про її призначення.

Крім того, суд першої інстанції, на думку скаржника, не розглянув належним чином заяву від 09.03.2026 про уточнення заяви про призначення експертизи, а також не врахував доводи відповідача щодо необхідності перевірки висновків експертів, складених у межах кримінального провадження. Також апелянт посилається на неправомірність відмови у виклику експерта Картавцева О.М. для надання усних пояснень щодо висновку № 3505 від 11.11.2024, оскільки, на його думку, цей висновок містить припущення, суперечності з матеріалами справи, не враховує окремі нормативні акти та обставини використання спірної лісової ділянки, а тому потребує роз`яснення, уточнення та перевірки шляхом допиту експерта.

В апеляційній скарзі Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Подільський лісовий офіс «Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 19.05.2026 у справі № 921/486/23 про призначення судової інженерно-екологічної експертизи та відмовити у задоволенні заяви Почаївського Свято-Духівського монастиря Тернопільської єпархії Української Православної Церкви від 31.01.2026 про призначення судової експертизи у справі № 921/486/23. Покликається на такі обставини: у суду були відсутні об`єктивні та достатні підстави для задоволення заяви Почаївського Свято-Духівського монастиря Тернопільської єпархії Української православної церкви від 31.01.2026 (вх. № від 791 від 02.02.2026) про призначення судової інженерно-екологічної експертизи у справі №921/486/23; ухвала постановлено із порушенням процесуального законодавства, адже в ній відсутні відомості, передбачені статтею 100 ГПК України, зокрема не зазначено підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи; процесуальним законодавством не передбачено винесення ухвали про призначення експертизи із оголошенням перерви в судовому засіданні для визначення питань та експертної установи для проведення експертизи, та для надання сторонам питань на вирішення інженерно-екологічної експертизи.

10.08.2026 в підсистемі «Електронний суд» представниця Тернопільської обласної прокуратури - Куліковська Л. Б. сформувала пояснення у справі, які за своєю суттю є відзивом на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 та 25.06.2026 відкрито апеляційні провадження за апеляційними скаргами ДСГП «Ліси України» в особі філії «Подільський лісовий офіс» та Почаївського Свято-Духівського монастиря Тернопільської єпархії УПЦ відповідно та встановлено учасникам справи десятиденний строк з дня вручення відповідних ухвал для подання відзивів на апеляційні скарги.

Водночас зазначені пояснення подані після спливу встановленого судом процесуального строку на подання відзиву. При цьому клопотання про поновлення пропущеного строку на їх подання, а також обґрунтування поважності причин такого пропуску до суду апеляційної інстанції не подано.

Відповідно до ч. 2 ст. 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви і клопотання, які без поважних причин не були подані в строк, визначений судом.

Оцінивши подані представницею Тернопільської обласної прокуратури пояснення, зважаючи на їх подання з пропуском строку, а також з огляду на відсутність клопотання про поновлення такого строку, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення цих пояснень без розгляду.

21.05.2026 на електронну адресу Західного апеляційного господарського суду надійшла заява третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1 про проведення судового розгляду за відсутності представника Державної екологічної інспекції у Тернопільській області.

Інших клопотань, заяв в порядку ст. 207 ГПК України сторонами подано не було.

13.08.2026 в судовому засіданні в залі суду взяли участь прокурор, представники скаржника та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 2, в режимі відеоконференції взяв участь представник відповідача, які підтримали позиції, висловлені у процесуальних заявах по суті розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Філія «Кременецьке лісове господарство» ДП «Ліси України», як правонаступник ДП «Кременецьке лісове господарство», звернулася до суду з позовом до Почаївського Свято-Духівського монастиря про розірвання договору на право довгострокового тимчасового користування лісами від 28.12.2012 та зобов`язання повернути лісову ділянку постійному лісокористувачу.

Позов обґрунтовано тим, що на підставі розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 27.11.2012 № 980-од між ДП «Кременецьке лісове господарство» та Почаївським Свято-Духівським монастирем 28.12.2012 було укладено договір на право довгострокового тимчасового користування лісами, відповідно до якого відповідачу було передано в користування лісові ділянки загальною площею 6,0 га для освітньо-виховних та оздоровчих цілей. Позивач зазначає, що внаслідок проведеного обстеження встановлено порушення відповідачем умов договору та вимог лісового і природоохоронного законодавства, зокрема використання переданих лісових ділянок не за цільовим призначенням, розміщення споруд без відповідного погодження, незаконні порубки дерев, створення нових садів, а також самовільне використання лісової ділянки, яка не передавалася відповідачу у тимчасове користування.

В своїй позовній заяві позивач в обґрунтування її доводів посилається в тому числі на Акт обстеження лісових ділянок Почаївського лісництва філії «Кременецьке лісове господарство» ДП «Ліси України», виділених Почаївському Свято-Духівському монастирю для освітньо-виховних та оздоровчих цілей, складений 28.04.2023, відповідно до якого комісією встановлено, що передані відповідачу лісові ділянки використовуються не за цільовим призначенням та з порушенням вимог законодавства.

В подальшому Тернопільською обласною прокуратурою в інтересах Тернопільської обласної військової адміністрації до суду було надано в якості доказів:

1. висновок експерта № 760/23-22 за результатами проведення 21 вересня 2023 року судовим експертом Тернопільського відділення КНДІСЕ Лучкою Лілією Василівною судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні № 42023212030000017;

2. висновок експерта № 87/24-22 за результатами проведення 26 лютого 2024 року судовим експертом Тернопільського відділення КНДІСЕ Лучко Л. В. інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №43023212030000017.

3. висновок експерта № 28/24-22 за результатами проведення 19 січня 2024 року судовим експертом Тернопільського відділення КНДІСЕ Олійником В. Л. земельно-технічної експертизи у кримінальному провадженні №42023212030000017.

21.09.2023 судовим експертом Тернопільського відділення КНДІСЕ Лучкою Лілією Василівною було надано висновок експерта № 760/23-22 за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні № 42023212030000017, згідно якого:

« 1. З урахуванням наданих для проведення експертизи матеріалів розмір збитків, заподіяних внаслідок незаконної, як встановлено слідством, рубки 4 дерев у кварталі 43 лісових насаджень Почаївського лісництва філії «Кременецьке лісове господарство», на території загальнозоологічного заказника місцевого значення «Скит», проведеного працівниками Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, та становить 199 243 грн (сто дев`яносто дев`ять тисяч двісті сорок три грн. 00 коп.).

2. З урахуванням наданих для проведення експертизи матеріалів, розмір збитків, заподіяних внаслідок пошкодження 2 дерев до ступеня неприпинення росту у кварталі 43 лісових насаджень Почаївського лісництва філії «Кременецьке лісове господарство», на території загальнозоологічного заказника місцевого значення «Скит», проведено працівниками Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, та становить 5772, 96 грн (п`ять тисяч сімсот сімдесят дві грн. 96 коп.)».

26.02.2024 судовим експертом Тернопільського відділення КНДІСЕ Лучко Л. В. було надано висновок експерта № 87/24-22 за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні № 43023212030000017, згідно якого:

« 1. Проаналізувавши матеріали кримінального провадження можна прийти до висновку, що в межах лісової земельної ділянки площею 6,0 га, яка надана ДП «Кременецьке лісове господарство» в довгострокове тимчасове користування лісами Почаївському Свято-Духівському монастирю, згідно акту прийому-передачі від 05.01.2012 (відповідно до таксаційного опису Почаївського лісництва станом на 01.01.2004) знищення території загальнозоологічного заказника місцевого значення «Скит» не відбулося. Проте має місце діяльність, яка є порушенням режиму території та охорони загальнозоологічного заказника місцевого значення «Скит» та яка призвела до пошкодження території (а саме, пошкодження природних комплексів).

2.За матеріалами Державної екологічної інспекції та листа Управління екології та природних ресурсів Тернопільської обласної військової адміністрації від 24.01.2024 № 05.1/137 пошкоджено природні комплекси унаслідок влаштування тимчасових споруд, огорожі, складання залишків будівельних матеріалів та сільськогосподарського інвентаря, суттєвої зміни рослинного покриву (створення плантацій ягідних культур, винограднику, саду з порід горіху волоського), а також знищення та пошкодження окремих дерев, чагарників трав`янистої рослинності. Слід відмітити, що зміна рослинного покриву призвела до погіршення якості території, як природно-заповідного об`єкту. Зменшення природно-охоронної, наукової, естетично-рекреаційної та іншої цінності не відбулося.»

Почаївським Свято-Духівським монастирем Тернопільської єпархії Української православної церкви було надано суду висновок від 11.11.2024 судового експерта Київської незалежної судово-експертної установи Картавцева Олега Миколайовича №3505 за результатами проведенні інженерно-екологічного дослідження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023212030000017 від 05.04.2023, відповідно до якого:

« 1.Діяльність відображених в актах натурального обстеження від 28.03.2023 року та 28.04.2023 представниками «Кременецького лісового господарства» відображає загальногосподарські заходи направлені на підтримку території яка знаходиться тимчасовому лісокористування згідно до Договору на право довгострокового тимчасового користування лісами від 28.12.2012 та Акту прийому - передачі в довгострокове тимчасове користування лісової ділянки загальною площею 6,0 га від 05.01.2013. Так, насадження плодо-ягідних культур, плодових дерев та інших насаджень на землях, які вже раніше використовувалися у господарській діяльності лісогосподарським підприємством, як і порубка (знищення) дерев діаметром пнів 16см, 14см, 22см, пошкодження (обрізка гілля), чагарників чи трав`янистої рослинності на зазначеній території незалежно від їх стану, біля будинків і споруд, з метою запобігання небезпеки життю та шкоди здоров`ю людей від надзвичайних метеорологічних ситуацій та дотримання протипожежних заходів на площі 1,3% від загальної, не може бути порушенням режиму території та охорони загальнозоологічного заказника місцевого значення «Скит» площею 268га. Необхідно зазначити, також, що не відноситься до інтропродукції або штучного введення видів до складу рослинного світу, поза межами його природного арсеналу, фруктові дерева які були виснажені і які є типовими видами фруктових дерев для даного регіону.

Таким чином, шкоди нелісовим землям, а також будь-яким мисливським видам тварин загальзоологічного заказника місцевого значення «Скит» діями представників орендаря відповідно до Положення про загальнозоологічого місцевого значення «Скит» не завдано.

Визначена протягом 2013-2023 року господарська діяльність не могла порушити загальний екологічний баланс у регіоні, наявність пасіки позитивно вплинула на всі біоценози що входять до складу загальнозологічного заказника місцевого значення «Скит».

2. Порушення режиму території та охорони загально зоологічного заказника місцевого значення та шкода заподіяна внаслідок рубки у кварталі 43 лісових насаджень Почаївського лісництва філії «Кременецьке лісове господарство» на нелісовій території загально зоологічного заказника місцевого значення «Скит», від 05.05.2023 року, складений державним інспектором з охорони навколишнього середовища Тернопільської області Дудою В.І., в розмірі 199 243,08 грн та в розмірі 5772,96 грн не підтверджується документально, оскільки на даному виділі ведеться господарська діяльність відповідно до Договору на право довгострокового тимчасового користування лісами від 28.12.2012 та Акту прийому-передачі в довгострокове тимчасове користування лісової ділянки загальною площею 6,0га від 05.01.2013. Відповідно до пп. 3.3-3.5(2) дозволяється використання та добування природних ресурсів, і серед іншого, проводити господарські заходи на території загально зоологічного заказника місцевого значення «Скит» порубка (знищення) окремих дерев на території кварталу 43 була виконана з метою запобігання небезпеки життю та шкоди здоров`ю людей, забезпечення збереження майна у т. ч. від можливих надзвичайних метеорологічних ситуацій та дотримання протипожежних заходів без порушення режиму території та охорони загально зоологічного заказника місцевого значення «Скит» тому відсутня як шкода, так і збитки, які були нанесені довкіллю».

Надаючи оцінку доводам апеляційних скарг в частині обґрунтованості та доцільності призначення експертизи в цій справі, колегія суддів з урахуванням предмету спору, обсягу зібраних у справі доказів, предмету спору та фактичних обставин , які входять до предмету доказування, виходить з такого.

За змістом системного аналізу приписів ст. ст. 86, 236, 277 ГПК України, з метою забезпечення законності та обґрунтованості судового рішення, на місцевий господарський суд покладено обов`язок всебічно та повно з`ясувати і дослідити обставини справи, що мають значення для її вирішення по суті.

Отже, суд, розглядаючи справу, має вживати заходів до всебічного й повного встановлення обставин спору, що не суперечить принципу змагальності, оскільки останній відображається в змісті процесуальних прав та обов`язків осіб, що беруть участь у справі та реалізується в сукупності з принципами рівності, диспозитивності та безпосередності, проте суд наділяється в тому числі організаційно-розпорядчими повноваженнями, необхідними для здійснення ним функцій органу правосуддя та прийняття законних і обґрунтованих судових актів.

Одним із засобів встановлення обставин справи є висновок судового експерта (п.2 ч.2 ст. 73 ГПК України).

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

За приписами частини 2 статті 110 ГПК України призначення експертизи у справі є способом забезпечення доказів у справі, що здійснюється судом за заявою учасника справи.

Згідно з частиною 1 статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас, експертиза призначається для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Згідно з приписами частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 зі справи №925/2301/14, від 19.06.2019 зі справи № 910/4055/18).

Таким чином, з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Суд відзначає, що висновок експерта є одним із джерел одержання доказів, спростувати який іншими доказами, без проведення інших спеціальних досліджень (додаткової, повторної експертизи, тощо) є ускладненим. Висновок експерта є доволі специфічним видом доказів, при його оцінці необхідно враховувати, що на відміну від інших доказів, він з`являться тоді, коли спірні відносини вже виникли, і вирішити їх у добровільному порядку неможливо, а тому саме висновок експерта може виступати тим об`єктивним критерієм, який допоможе встановити фактичні обставини спору.

Тобто, вирішуючи питання про призначення експертизи суд повинен оцінити відповідність поставлених питань у клопотанні про призначення експертизи та виду експертного дослідження підставам і предмета поданого позову, в тому числі можливість встановити обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до правової позиції Великої палати Верховного суду, викладеної у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Надаючи в межах доводів апеляційних скарг оцінку оскаржуваній ухвалі в частині наявності підстав для висновку про відповідність поставлених питань у клопотанні про призначення експертизи та виду експертного дослідження підставам і предмета поданого позову, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з такого.

Предметом спору у цій справі є вимоги про розірвання договору на право довгострокового тимчасового користування лісами від 28.12.2012 та повернення лісової ділянки постійному лісокористувачу.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, посилається на порушення відповідачем встановленого режиму використання спірної лісової ділянки, яка розташована в межах загальнозоологічного заказника місцевого значення «Скит», а також на здійснення діяльності, яка, на думку позивача, призвела до пошкодження природних комплексів, знищення та пошкодження деревної та іншої рослинності.

Водночас відповідач заперечує наявність таких порушень та посилається на те, що відповідні роботи здійснювалися в межах господарської діяльності, передбаченої договором довгострокового тимчасового користування лісами, а видалення окремих дерев було зумовлене необхідністю запобігання небезпеці для життя і здоров`я людей, забезпечення збереження майна та дотримання протипожежних заходів.

Таким чином, обставини щодо характеру фактично здійснюваної на спірній території діяльності, її впливу на природні комплекси та режим території загальнозоологічного заказника, а також щодо наявності чи відсутності шкоди довкіллю та її розміру мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому матеріали справи містять декілька висновків експертів, зміст яких не дозволяє з тією мірою повноти та обґрунтованості, про яку йдеться в апеляційній скарзі позивача в цій справі, встановити сукупність обставин, на які посилаються сторони щодо наявності або відсутності визначених Законом та договором підстав для розірвання останнього.

Так, у висновку експерта №760/23-22 від 21.09.2023 лише визначено розмір збитків, заподіяних унаслідок незаконної, за даними слідства, рубки чотирьох дерев у кварталі 43 лісових насаджень Почаївського лісництва, у розмірі 199 243 грн, а також розмір збитків від пошкодження двох дерев до ступеня неприпинення росту - 5 772, 96 грн.

Згідно з висновком експерта №87/24-22 від 26.02.2024, у межах лісової земельної ділянки площею 6,0 га знищення території загальнозоологічного заказника місцевого значення «Скит» не відбулося, однак мала місце діяльність, яка є порушенням режиму території та охорони заказника та призвела до пошкодження природних комплексів.

Як витікає з висновку від 19.01.2024 його здійснено на підставі протоколу огляду місця події від 05.05.2023 року, самостійного обстеження земельної ділянки експертом не здійснювалось.

Разом з тим, у висновку судового експерта Київської незалежної судово-експертної установи №3505 від 11.11.2024 зроблено протилежний висновок про те, що господарська діяльність на спірній території не призвела до порушення режиму території та охорони загальнозоологічного заказника місцевого значення «Скит», а також про відсутність шкоди нелісовим землям, мисливським видам тварин, загальному екологічному балансу та довкіллю.

Враховуючи викладене вище, наявні у справі зазначені висновки хоча і містять відомості щодо фактичних обставин, які мають значення для вирішення спору, водночас їх наявність не спростовує висновків суду першої інстанції щодо необхідність їх перевірки із застосуванням спеціальних знань.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін.

Відповідно до статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

В рішенні Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень пункту 20 частини першої статті 106 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України, зазначено, що «Засада рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині першій статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною першою статті 24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав».

Принцип рівності був неодноразово застосований ЄСПЛ і у справах щодо України. Наприклад, у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v.Ukraine, заява № 7460/03), рішення від 15 травня 2008 р.:26. Суд нагадує, що принцип рівності сторін – один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду – передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом (див., серед інших рішень та mutatis mutandis, «Кресс проти Франції» (Kress v. France), [GC], заява № 39594/98, п. 72, ECHR 2001-VI; «Ф.С.Б. проти Італії» (F.C.B. v. Italy) від 28 серпня 1991 року, серія A № 208-B, п. 33; «Т. проти Італії» (Т. v. Italy) від 12 жовтня 1992 року, серія A № 245-C, п. 26; та «Кайя проти Австрії» (Kaya v. Austria), заява № 54698/00, п. 28, від 8 червня 2006 року).

Керуючись наведеним та враховуючи, що клопотання позивача про призначення судової експертизі, як витікає з його змісту, не є очевидно необґрунтованим, його подано з дотриманням положень процесуального законодавства на відповідній стадії судового процесу, протилежною стороною спору подано на підтвердження своїх доводів низку доказів, які складено спеціалістами та із застосуванням спеціальних знань, отже його заявлення не свідчить про намір сторони перешкоджати встановленню дійсних обставин справи, в господарського суду були відсутні підстави обмежувати право сторони на доведення тих обставин справи, які вона вважає важливим для справедливого вирішення спору.

Колегія суддів звертає увагу, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Тобто саме на суди покладається обов`язок щодо встановлення усіх обставин справи на підставі всебічного дослідження належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, здійснення їх оцінки та, за необхідності, перевірки.

Наведені висновки викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі №640/22708/21 та від 13 квітня 2023 року у справі №757/30991/18-а.

Незалежно від результатів проведеної експертизи оцінка висновку експерта буде надана судом під час ухвалення остаточного рішення у справі.

При цьому колегією суддів зазначається, що на стадії апеляційного перегляду ухвали про призначення експертизи апеляційна інстанція не може вдаватися до дослідження та оцінки наявних у справі доказів та доходити висновку про їх достатність для прийняття судом першої інстанції рішення по суті без проведення судової експертизи.

Враховуючи наведене у разі скасування ухвали, спрямованої на забезпечення повноти встановлення дійсних обставин справи, тільки з підстав відсутності необхідності у її призначенні, рішення суду по суті не відповідатиме принципу повноти та об`єктивності встановлення всіх обставин спору, а відтак і засадам господарського судочинства, зокрема принципу верховенства права.

Колегія суддів також враховує, що при вирішенні господарських спорів суди застосовують як джерело права практику ЄСПЛ відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України.

У рішенні у справі «Бендерський проти України» (заява N 22750/02, пункт 42), в якій Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звернув увагу, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (…). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (…).

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» № 303-A, пункт 29).

Крім того, у пункті 71 рішення у справі «Дульський проти України» (заява № 61679/00), ЄСПЛ зазначив, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури; більше того, суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.

Саме тому суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають виконувати активну роль у встановленні об`єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення всіх фактичних даних зі спору (рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).

У справі «Якущенко проти України» (заява №57706/10) заявник доводив, що національні суди не розглянули його важливий аргумент та безпідставно відхилили подані ним докази. Розглядаючи цю справу, ЄСПЛ погодився із заявником про виключну важливість для належного вирішення питань, порушених у судовій справі, враховуючи, що суди також не взяли до уваги експертний висновок, який спростовував важливі для справи обставини (пункт 25); з огляду на зазначене Суд вважав, що національні суди не виконали свого обов`язку обґрунтувати свої рішення та не розглянули відповідні та важливі аргументи заявника, а тому відмова у задоволенні позову заявника була свавільною, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції (пункти 32 та 33)

У цьому контексті колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів, зокрема держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

Відповідно до статті 13 ГПК України господарське судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на наведене, суд першої інстанції, встановивши наявність у матеріалах справи взаємно суперечливих висновків експертів щодо істотних для вирішення спору обставин, обґрунтовано дійшов висновку про наявність передбачених частиною першою статті 99 ГПК України підстав для призначення судової інженерно-екологічної експертизи.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянтів у тій частині, що відповідно до положень частини першої статті 100 ГПК України питання про призначення експертизи вирішується ухвалою, в якій зазначаються: підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особа (особи), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Разом з тим сам по собі факт того, що в ухвалі від 19.05.2026 суд першої інстанції не визначив остаточний перелік питань, експертну установу та інші організаційні питання проведення експертизи, не може у цьому випадку бути безумовною підставою для її скасування.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що місцевий господарський суд, призначаючи експертизу, оголосив перерву в судовому засіданні до 25.05.2026 для визначення питань та експертної установи, а також зобов`язав учасників справи надати свої пропозиції щодо питань, які мають бути поставлені перед експертом.

Такий порядок дій суду першої інстанції був зумовлений необхідністю забезпечення процесуальних прав усіх учасників справи при визначенні змісту експертного дослідження та виборі експертної установи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 100 ГПК України, питання про призначення експертизи вирішується ухвалою, в якій зазначаються: підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Водночас, обраний судом першої інстанції спосіб забезпечення прав сторін, передбачених частиною п`ятою статті 99 ГПК України, не порушує загальних засад господарського судочинства, мав на меті легітимну мету повного та всебічного встановлення обставин, пов`язаних із застосуванням положень статті 100 ГПК України, та зумовлений складністю справи і необхідністю врахування позицій усіх учасників процесу щодо питань, які мають бути поставлені перед експертом.

Крім того, колегія зазначає, що питання призначення експертизи вирішувалося місцевим господарським судом у межах розгляду справи по суті після поновлення її розгляду та дослідження значного обсягу доказів, а відповідачем було подано відповідне клопотання про призначення експертизи із запропонованим переліком питань.

Надаючи оцінку діям суду першої інстанції щодо дотримання вимог процесуального закону при вирішенні питання про оголошення перерви в судовому засіданні, суд апеляційної інстанції враховує, що такі повноваження суд має відповідно до таких положень.

Так, згідно з пунктом 8 частини другої статті 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

Частиною другою статті 183 ГПК України, при цьому, передбачено, що суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження, зокрема, в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Отже, процесуальний закон надає суду можливість відкласти розгляд відповідних процесуальних питань у разі неможливості їх вирішення в конкретному судовому засіданні. Разом з тим з`ясування позицій учасників справи щодо переліку питань експерту та експертної установи саме по собі не свідчить про порушення принципу змагальності, а навпаки, спрямоване на забезпечення рівності процесуальних можливостей сторін.

Відповідно до статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, а тому надання сторонам можливості запропонувати питання, які, на їхню думку, мають бути поставлені перед експертом, відповідає засадам змагальності та рівності учасників судового процесу.

Відтак зазначені апелянтами недоліки оскаржуваної ухвали щодо невизначення на цій стадії остаточного переліку питань, експертної установи та інших даних, необхідних для проведення експертизи, не свідчать про таке порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення відповідного процесуального питання.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що у наступному судовому засіданні 02.06.2026 суд першої інстанції остаточно вирішив питання, пов`язані з проведенням призначеної ухвалою від 19.05.2026 судової інженерно-екологічної експертизи. Зокрема, ухвалою від 02.06.2026 суд задовольнив заяву відповідача в частині визначення питань на вирішення експертизи та поставив перед експертом такі питання:

2.1 Чи була завдана шкода нелісовим землям, мисливським видам тварин - кабана дикого, козулі звичайної, куниці лісової та ін. загальнозоологічного заказника місцевого значення «Скит» діями представників орендаря відповідно до Положення про загальнозоологічний заказник місцевого значення «Скит»?;

2.2 Чи було порушено збереження у природному стані лісового урочища «Скит»?;

2.3 Чи був порушений загальний екологічний баланс у регіоні?;

2.4 Чи підтверджується документально порушення режиму території та охорони загальнозоологічного заказника місцевого значення «Скит» та шкода, заподіяна внаслідок рубки у кварталі 43 лісових насаджень Почаївського лісництва філії «Кременецьке лісове господарство» ДП «Ліси України» на нелісовій території загальнозоологічного заказника місцевого значення «Скит» від 05.05.2023 року, складена державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Дудою В.І., у розмірі 199 243,08 грн?;

2.5 Чи підтверджується документально порушення режиму території та охорони загальнозоологічного заказника місцевого значення «Скит» та шкода, заподіяна внаслідок рубки у кварталі 43 лісових насаджень Почаївського лісництва філії «Кременецьке лісове господарство» ДП «Ліси України» на нелісовій території загальнозоологічного заказника місцевого значення «Скит» від 05.05.2023 року, складена державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Дудою В.І., у розмірі 5 772,96 грн?

Також місцевий господарський суд задовольнив заяву Тернопільської обласної прокуратури та поставив перед експертом додатково такі питання:

4.1. Враховуючи норми ЗУ «Про природно-заповідний фонд України», Лісового кодексу України, Правил використання корисних властивостей лісів, затвердженими наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 14.08.2012 № 502 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05.09.2012 за № 1536/21848, ЗК України та дані протоколу огляду місця події від 05.05.2023, інформаційної довідки ДЕІ у Тернопільській області складеної за результатами залучення спеціалістів у кримінальному провадженні, акту обстеження лісових ділянок Почаївського лісництва філії «Кременецьке лісове господарство» ДП «Ліси України» чи має місце діяльність Почаївського Свято-Духівського монастиря, яка порушує режим частини території загальнозоологічного заказника місцевого значення «Скит», яка передана йому у тимчасове довгострокове тимчасове користування?

4.2. Згідно протоколу огляду місця події від 05.05.2023, інформаційної довідки ДЕІ у Тернопільській області складеного за результатами залучення спеціалістів у кримінальному провадженні, акту обстеження лісових ділянок Почаївського лісництва філії «Кременецьке лісове господарство» ДП «Ліси України» виділених Почаївському Свято-Духівському монастирю чи призвела діяльність Почаївського Свято-Духівського монастиря до пошкодження частини території загальнозоологічного заказника місцевого значення «Скит» в межах лісових ділянок Почаївського лісництва філії «Кременецьке лісове господарство» ДП «Ліси України»? Якщо так, то в чому проявились вказані дії?»

Таким чином, на момент постановлення ухвали від 02.06.2026 судом першої інстанції було остаточно визначено предмет експертного дослідження та конкретний перелік із семи питань, що підлягали вирішенню експертом. Одночасно суд визначив експертну установу - Тернопільське відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, направив для проведення експертизи матеріали справи № 921/486/23 та попередив експерта про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.

Отже, хоча в ухвалі від 19.05.2026 на момент її постановлення не було зазначено остаточного переліку питань, експертної установи та інших відомостей, передбачених статтею 100 ГПК України, зазначені процесуальні питання були предметом подальшого розгляду суду першої інстанції та отримали належне процесуальне оформлення ухвалою від 02.06.2026. За таких обставин сама по собі відсутність відповідних відомостей в ухвалі від 19.05.2026 не свідчить про таке порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання про призначення судової інженерно-екологічної експертизи.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив наявність передбачених частиною першою статті 99 ГПК України підстав для призначення судової інженерно-екологічної експертизи, оскільки для встановлення обставин, що мають істотне значення для вирішення спору, необхідні спеціальні знання у сфері, іншій ніж право, а наявні у справі висновки експертів містять суперечливі між собою висновки щодо характеру та наслідків діяльності на території загальнозоологічного заказника місцевого значення «Скит».

В частині доводів сторін щодо строку розгляду справи, колегія суддів відзначає, що у пункті 2 частини першої та частині третій статті 228 ГПК України унормовано, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи; з питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове і повне припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли їх може бути усунуто. Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду, що зумовлене неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення фактів, які можуть бути встановлені лише експертом.

Вказане узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 10.12.2018 у справі № 910/9883/17.

Призначення судової експертизи з одночасним зупиненням у зв'язку з цим провадження у справі є нерозривною процесуальною дією і не може розцінюватися як два самостійних акти - окремо щодо призначення судової експертизи і щодо зупинення провадження у справі. А тому скасування ухвали лише в частині зупинення провадження у справі не призведе до усунення обставин, що зумовили неможливість здійснення судом подальших процесуальних дій зі справи (через проведення в ній експертизи відповідною установою).

Отже, зупинення провадження у справі до отримання висновку експерта не звужує та не зменшує права доступу до суду особи, яка звернулася за захистом свого порушеного права. (постанова Верховного Суду від 16 січня 2025 року у cправі №910/68/24)

Колегія суддів також не знаходить підстав для задоволення доводів апеляційної скарги щодо неправомірності відмови суду першої інстанції у виклику судового експерта Картавцева Олега Миколайовича для надання усних пояснень стосовно висновку за результатами проведення інженерно-екологічного дослідження №3505 від 11.11.2024.

Відповідно до частини п`ятої статті 98 ГПК України суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що виклик експерта для надання усних пояснень є правом, а не обов`язком суду. Необхідність такого виклику визначається судом з урахуванням змісту висновку, обставин справи та характеру питань, які потребують додаткового з`ясування.

Як вбачається зі заяви відповідача про виклик експерта, необхідність його виклику обґрунтовувалася потребою з`ясувати методику проведення дослідження, теоретичні розробки, використані експертом, наукове обґрунтування застосованих методів, достатність вихідних даних, а також уточнити та доповнити зроблені експертом висновки.

Разом з тим, відомості щодо предмета дослідження, вихідних даних та методів, використаних експертом під час проведення інженерно-екологічного дослідження, містяться безпосередньо у висновку №3505 від 11.11.2024, зокрема в його описовій частині та розділі щодо вихідних даних і обставин, які досліджувалися експертом.

Крім того, із заяви про виклик експерта фактично вбачається, що заявник ставить питання не лише щодо роз`яснення змісту вже проведеного дослідження, а й щодо повноти та достатності проведеного дослідження, причин можливих суперечностей висновку з іншими доказами, а також правильності висновків, яких дійшов експерт.

Усні пояснення експерта, передбачені частиною п`ятою статті 98 ГПК України, спрямовані на роз`яснення суду змісту наданого висновку, однак не можуть використовуватися як спосіб усунення недоліків проведеного дослідження, доповнення його новими дослідженнями, або новими висновками.

Посилання апелянта на те, що висновок експерта містить припущення, суперечності та потребує додаткового роз`яснення, саме по собі не свідчить про незаконність відмови у виклику експерта, оскільки такі обставини можуть бути враховані судом під час оцінки висновку як доказу відповідно до статті 104 ГПК України, а також перевірені шляхом проведення призначеної у справі судової інженерно-екологічної експертизи.

Таким чином, відмова Господарського суду Тернопільської області у задоволенні клопотання про виклик судового експерта Картавцева Олега Миколайовича відповідає положенням частини п`ятої статті 98 ГПК України, не обмежує процесуальних прав учасників справи та не позбавляє суд можливості надати належну оцінку висновку №3505 від 11.11.2024 у сукупності з іншими доказами.

Колегія суддів апеляційної інстанції також відхиляє доводи Почаївського Свято-Духівського монастиря Тернопільської єпархії Української Православної Церкви про те, що суд першої інстанції мав призначити у справі саме повторну судову інженерно-екологічну експертизу.

Згідно з частиною другою статті 107 ГПК України, за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.

Виходячи з викладеного, повторна експертиза за своєю процесуальною природою призначається для перевірки вже наданого у справі висновку експерта та передбачає проведення нового дослідження з тих самих питань у разі виникнення сумнівів у правильності попереднього висновку.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, задовольняючи клопотання про призначення судової інженерно-екологічної експертизи, виходив не лише з необхідності перевірки правильності висновку №3505 від 11.11.2024, поданого відповідачем, а й із наявності у справі декількох взаємовиключних висновків експертів.

За таких обставин необхідність проведення експертного дослідження була зумовлена не виключно необхідністю повторної перевірки будь-якого одного з наявних висновків, а потребою у встановленні обставин, що входять до предмета доказування у справі, із застосуванням спеціальних знань та з урахуванням усієї сукупності доказів.

Саме тому призначення оскаржуваною ухвалою експертизи не як «повторної», за відсутності передбачених частиною другою статті 107 ГПК України підстав, не може свідчити про незаконність відповідного висновку суду першої інстанції.

За таких обставин підстав для скасування ухвали Господарського суду Тернопільської області від 19.05.2026 у справі №921/486/23 колегія суддів не вбачає.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010 року №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

З урахуванням наведеного та зважаючи на встановлені у справі обставини, суд апеляційної інстанції зазначає, що розглянуті доводи апеляційних скарг не дають підстав вважати, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, судом не було з`ясовано обставин, що мають значення для справи або судом визнано встановленими обставини, що мають значення для справи, які не доведено належними доказами.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 280 ГПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи наведене вище, судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, з якими процесуальним законом пов`язується скасування ухвали суду, відтак оскаржувана ухвала суду підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги- без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційних скарг за скаржниками.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги Почаївського Свято-Духівського монастиря Тернопільської єпархії Української Православної Церкви та Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Подільський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 19.05.2026 у справі №921/486/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційних скарг покласти на апелянтів.

4. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено 17.08.2026.

Головуючий суддя В.О. Ржепецький

Судді Р.В. Міліціанов

Н.Л. Степанюк