Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №404/13428/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 серпня 2026 року м. Кропивницький

справа № 404/13428/25

провадження № 22-ц/4809/1232/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Чельник О.І.,

секретар судового засідання Діманова Н. І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Васильченко Зоєю Сергіївною, на рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 20 квітня 2026 року у складі головуючого судді Кулінки Л.Д.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви та рішення суду першої інстанції.

У грудні 2025 року ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , звернулась до суду із заявою, в якій просила встановити факт неправильності запису ідентифікаційного коду в договорі купівлі-продажу квартири під номером АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , який посвідчено, Качан Л.Л., приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 968, а саме: в відомостях про «Покупця» вказано ідентифікаційний код ОСОБА_6 « НОМЕР_1 » замість правильного « НОМЕР_2 ».

В обґрунтування заяви зазначено, що 03 червня 2005 року укладено договір купівлі-продажу квартири під номером АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , який посвідчено Качан Л.Л., приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 968.

Маючи намір подарувати квартиру своїй дочці, ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_7 , приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу з усіма необхідними документами. Проте, приватний нотаріус звернула увагу на те, що в договорі купівлі-продажу квартири зазначено ідентифікаційний номер не ОСОБА_5 , а іншої особи, тому ОСОБА_7 пояснила, що нотаріус для вчинення нотаріальних дій приймає лише документи, які підтверджують безспірні факти, а в поданих документах є розбіжність в написанні ідентифікаційного коду покупця, а саме: відповідно до картки фізичної особи - платника податків ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 одержала ідентифікаційний номер НОМЕР_2 . Натомість у договорі купівлі-продажу квартири під номером АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , який посвідчено, Качан Л.Л., приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 968, ідентифікаційний номер ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зазначено: НОМЕР_1 .

Враховуючи те, що ОСОБА_8 , приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу при посвідченні договору допустила помилку, а її діяльність в зв`язку зі смертю припинена, заявниця звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.

Зазначила, що встановлення факту, що має юридичне значення забезпечить реалізацію прав заявниці на вільне розпорядження своїм майном.

Рішенням Фортечного районного суду міста Кропивницького від 20 квітня 2026 року відмовлено в задоволені заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту, що має юридичне значення.

Постановляючи оскаржуване рішення, місцевий суд керувався тим, що під час розгляду справи судом не встановлено перешкод у реалізації заявницею її права на вільне розпорядження своїм майном. Зазначено, що заявниця до нотаріуса не зверталась, відмови у вчиненні нотаріальної дії чи будь-яких інших роз`яснень нотаріуса щодо перешкод в отриманні будь-який документів не отримувала. Про неможливість виправлення помилки в правовстановлюючому документі в позасудовому порядку жодного доказу не надала.

У зв`язку із зазначеним, суд вважав заяву необґрунтованою, недоведеною та такою, що не може бути задоволена.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Васильченко Зоя Сергіївна, подала до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 20 квітня 2026 року та ухвалення нового рішення про задоволення вимог заяви.

Представник зазначила, що суд першої інстанції дійшов помилкового та необґрунтованого висновку про те, що заявницею не доведено неможливість виправлення технічної помилки у правовстановлюючому документі в позасудовому порядку, а такий висновок суперечить нормам чинного законодавства України та фактичним обставинам справи.

Вказала, що в разі виявлення у тексті документа, створеного в результаті вчинення нотаріальної дії, технічної помилки, яка зберігає зміст документа та права особи (осіб), щодо якої (яких) вчинено нотаріальну дію (описка, друкарська чи граматична помилка), нотаріус здійснює її виправлення. Виправлення технічної помилки здійснює виключно той нотаріус, який вчинив відповідну нотаріальну дію. Помилка у тексті нотаріального документа виправляється одночасно у всіх примірниках. Таке виправлення має відповідати відомостям, що містяться в документах, поданих нотаріусу, або отриманих із державних реєстрів. Нотаріус робить застереження після посвідчувального напису із зазначенням дати, підписом і печаткою. Усі виправлення виконуються так, щоб зберігалася можливість прочитати як виправлений текст, так і первинний варіант. Таким чином, законодавець чітко визначив вичерпний суб`єктний склад осіб, уповноважених на внесення виправлень до нотаріальних документів, і не передбачив можливості здійснення таких виправлень іншими особами чи органами. За таких обставин жоден інший нотаріус або орган не наділений повноваженнями щодо внесення виправлень до зазначеного документа. Враховуючи те, що діяльність Качан Л.Л., приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу, в зв`язку зі смертю припинена, тому справи нотаріальних документів та архів приватного нотаріуса передано до нотаріального архіву Кіровоградської області, як це передбачено п.п.2 п.15.2 ч.15 Правил. Водночас державні нотаріальні архіви діють у межах визначених повноважень, які охоплюють зберігання документів. Внесення будь-яких виправлень до нотаріальних документів, що зберігаються в архіві, цими повноваженнями не передбачене.

Враховуючи викладене, представник зазначає, що виправлення технічної помилки у правовстановлюючому документі в позасудовому порядку є об`єктивно неможливим, що прямо випливає з приписів чинного законодавства.

Представник вважає, що вимога суду про надання заявницею доказів неможливості виправлення помилки в позасудовому порядку є безпідставною, оскільки така неможливість встановлена нормативно правовими актами і не потребує додаткового доказування.

Звертає увагу, що місцевий суд не забезпечив заявниці ефективного судового захисту, оскільки не дослідив належним чином обставини справи, не надав оцінки правовій неможливості виправлення технічної помилки у позасудовому порядку, неправильно застосував норми матеріального права, а тому дійшов безпідставного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Участь учасників справи в суді апеляційної інстанції.

Учасники справи в судове засідання, призначене у цій справі на 05 серпня 2026 року не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце слухання справи (а.с.61-65).

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 20 квітня 2026 року необхідно залишити без змін.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 03 червня 2005 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , що проживає у АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , що проживає у АДРЕСА_2 , - продавці, та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , що проживає у АДРЕСА_3 , - покупець, уклали цей договір про подане нижче: за цим договором Продавець передає у власність Покупцю, а Покупець приймає у власність квартиру та зобов`язується сплатити за неї обговорену грошову суму. Ця квартира, під номером АДРЕСА_1 (а.с. 3).

Згідно картки фізичної особи - платника податків (дублікат) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , одержала ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с. 5 на звороті).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00011036370 від 11 вересня 2012 року Кіровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського міського управління юстиції у Кіровоградській області 04 липня 2008 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка: ОСОБА_1 , дружини: ОСОБА_1 (а.с. 6).

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 5 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Згідно з частинами першою, другою, сьомою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Частинами першою та другою статті 315 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, не є вичерпним.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається Цивільним процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

За пунктом 5 частини другої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно пункту 6 частини першої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

При розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я по батькові, місце і час народження якої зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові надати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Звертаючись до суду із заявою, заявниця просила встановити факт неправильності запису ідентифікаційного коду в договорі купівлі-продажу квартири під номером АДРЕСА_1 між ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , який посвідчено, Качан Л.Л., приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 968, а саме: в відомостях про «Покупця» вказано ідентифікаційний код ОСОБА_6 « НОМЕР_1 » замість правильного « НОМЕР_2 ».

Разом з тим, встановлення факту, про який просить заявниця, не передбачено вимогами чинного законодавства, а суд не наділений повноваженнями змінювати чи виправляти тексти нотаріальних договорів.

В той час, заявниця не позбавлена права звернутись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа особі.

Суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні вимог заяви, однак помилився з мотивами відмови, зазначивши, що заявницею не доведено заявлених нею вимог, разом з тим, в позові слід відмовити у зв`язку з тим, що встановлення факту, про який просить заявниця не передбачено чинним законодавством. Тому рішення місцевого суду належить змінити в частині мотивів такої відмови.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 4 статті 376 ЦПК України визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, але допустив помилку при мотивуванні судового рішення, колегія суддів Кропивницького апеляційного суду дійшла висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, зміну рішення суду першої інстанції й викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови; у решті оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Васильченко Зоєю Сергіївною, задовольнити частково.

Рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 20 квітня 2026 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Фортечного районного суду міста Кропивницького від 20 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 17.08.2026.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник