Вирок від 17 серпня 2026 р. у справі №715/1822/26 — Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/1822/26

Провадження № 1-кп/715/184/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.08.2026 селище Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_3

обвинувачений ОСОБА_4

захисник ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026262020001349 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 , переслідуючи мету особистого збагачення за рахунок дій, пов`язаних з незаконним обігом психотропних речовин, діючи всупереч положенням Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 22.12.2006 року та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15.02.1995 року, за попередньою змовою із невстановленою особою, у невстановлений час при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, використовуючи месенджер «Телеграм», через невстановлений телеграм-канал, який здійснює незаконний збут наркотичних засобів, придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено - «амфетамін», яку забрав у попередньо обумовленому місці у м. Чернівці у виді «закладки», після чого зберігав при собі з метою збуту.

09.03.2026 року ОСОБА_4 , діючи умисно, з метою незаконного збуту психотропних речовин, для конспірації своєї протиправної діяльності, залучив до пересилання вказаних речовин сторонню особу - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка не була обізнана про злочинний умисел ОСОБА_4 , фактичний вміст посилки та не усвідомлювала протиправного характеру дій ОСОБА_4 . Надалі ОСОБА_4 власноруч здійснив підготовку та пакування наркотичних засобів, вживши заходів для приховування їх істинного характеру, зокрема, шляхом герметичного пакування, маскування під інший предмет - автозапчастину, після чого передав зазначену посилку ОСОБА_6 із вказівкою здійснити її відправлення через відділення поштового зв`язку «Нова пошта» на заздалегідь визначену адресу та ім`я отримувача. При цьому ОСОБА_4 надав ОСОБА_6 відповідні інструкції щодо оформлення відправлення, заповнення необхідних реквізитів та зазначення анкетних даних відправника, не розкриваючи при цьому дійсного змісту посилки та її протиправного характеру.

Так, 09.03.2026 року ОСОБА_6 , перебуваючи в омані, не усвідомлюючи фактичних обставин та не маючи умислу на вчинення кримінального правопорушення, вважаючи, що виконує звичайне прохання, прибула до відділення поштового зв`язку ТОВ «Нова пошта» №2, що за адресою: селище Глибока, вул. Грушевського, 2А та о 15:28 год., здійснила відправлення посилки у встановленому порядку з експрес накладною №59001596642470 із прихованою у ньому психотропною речовиною, обіг якої обмежено - амфетамін, із зазначенням на поштовому відправленні анкетних даних відправника «Приватна особа ОСОБА_6 , селище Глибока, Відділення №2, 380954634492» та даних одержувача «Приватна особа ОСОБА_7 , м. Запоріжжя, Відділення №41,380669055496».

Таким чином, ОСОБА_4 , використовуючи необізнаність ОСОБА_6 як знаряддя вчинення злочину, забезпечив пересилання наркотичних засобів з метою їх подальшого незаконного збуту, фактично переклавши ризик безпосереднього викриття на іншу особу, отримавши при цьому від ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 4000 грн.

09.03.2026 року по прибуттю поштового відправлення до Чернівецького інноваційного терміналу ТОВ «Нова пошта» за адресою: м. Чернівці, вул. Руська, 248К, у порядку ст. 262 КПК України проведено огляд кореспонденції, а саме поштового відправлення № 59001596642470, в якому виявлено коробку із автозапчастиною, всередині якої знаходилась картонна коробка з-під сірників, у якій виявлено зіп-пакет із порошкоподібною речовиною, з якого відібрано зразок вказаної речовини. Згідно висновку експерта №СЕ-19/126-26/3342-НЗПРАП від 16.03.2026 року надана на дослідження порошкоподібна речовина містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 0,2393 г.

Після проведення огляду та відібрання зразків поштове відправлення за №59001596642470 разом із його вмістом в упакованому вигляді було передане працівникам ТОВ «Нова пошта» для подальшого доставляння його адресату.

11.03.2026 року о 08:55 год., за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Бочарова, 3, у відділенні №41 ТОВ «Нова пошта», поштове відправлення за №59001596642470 було отримано адресатом.

Крім цього, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_4 , переслідуючи мету особистого збагачення за рахунок дій, пов`язаних з незаконним обігом психотропних речовин, діючи за попередньою змовою із невстановленою особою, повторно, у невстановлений час, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, використовуючи месенджер «Телеграм», через невстановлений телеграм-канал, який здійснює незаконний збут наркотичних засобів, придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено - «амфетамін», яку забрав у попередньо обумовленому місці у м. Чернівці у виді «закладки», після чого зберігав при собі з метою збуту.

21.03.2026 року ОСОБА_4 з метою збуту психотропної речовини, за яку попередньо отримав від ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 4000 грн., прибув до відділення ТОВ «Нова пошта» №2, що за адресою: селище Глибока, вул. Грушевського, 2А, звідки о 16:01 год. відправив поштове відправлення (посилку) з експрес накладною №59001607241216 із прихованою у ньому психотропною речовиною, обіг якої обмежено - амфетамін, із зазначенням на поштовому відправленні анкетних даних відправника «Приватна особа ОСОБА_4 , селище Глибока, Відділення №2, 380500814219» та даних одержувача «Приватна особа ОСОБА_7 , м. Запоріжжя, Відділення №41, 380669055496».

21.03.2026 року по прибуттю поштового відправлення до Чернівецького інноваційного терміналу ТОВ «Нова пошта» за адресою: м. Чернівці, вул. Руська, 248К, у порядку ст. 262 КПК України проведено огляд кореспонденції, а саме поштового відправлення, в якому виявлено куртку військового типу, всередині якої, а саме в лівій верхній кишені на рукаві знаходився один полімерний зіп-пакет із вмістом порошкоподібної речовини, з якої відібрано зразок. Згідно висновку експерта №СЕ-19/126-26/3920-НЗПРАП від 25.03.2026 року надана на дослідження порошкоподібна речовина містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 0,1915 г.

Після проведення огляду та відібрання зразків поштове відправлення за №59001607241216 разом із його вмістом в упакованому вигляді було передане працівникам ТОВ «Нова пошта» для подальшого доставляння його адресату.

23.03.2026 року о 08:25 год. за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Бочарова, 3, у відділенні №41 ТОВ «Нова пошта» поштове відправлення за №59001607241216 було отримано адресатом.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому визнав повністю, підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті та щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати.

За згодою учасників судового процесу, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорювались. Обвинувачений правильно розуміє фактичні обставини справи, що підтверджується його показаннями, сумнівів у добровільності та істинності його позиції немає, а тому суд, згідно вимог ч. 2 ст.349 КПК України, обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та оголошенням письмових доказів, наданих прокурором, щодо речових доказів та матеріалів, що характеризують обвинуваченого.

Суд вважає доведеним, що викладене в обвинуваченні діяння мало місце і містить склад кримінальних правопорушень. Встановлено, що в діях обвинуваченого ОСОБА_4 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України – незаконне придбання, зберігання, пересилання з метою збуту психотропної речовини, а також незаконний збут психотропних речовин, за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно.

Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд приймає до уваги роз`яснення, надані в пункті 2 постанови Пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими відповідно до пункту 1 частини першої статті 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Суд враховує, що у постанові від 10.07.2018 року (справа №148/1211/15-к) ВС звернув увагу на те, що відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

У постанові від 14.06.2018 року (справа №760/115405/16-к) ВС зазначив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Верховний суд зауважив, що ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (стаття 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у статті 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у пункті 3 частини першої статті 65 КК поняття «особа винного».

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, у відповідності до ст.65 КК України, враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Враховуючи норму ст.12 КК України, злочин, передбачений ч.2 ст.307 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , є повне визнання вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення, добровільне перерахування на користь ЗСУ 50 000,00 грн.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі № 1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.

Санкцією частини 2 статті 307 КК України визначено, що за дії, які передбачені в диспозиції вказаної статті, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Відповідно до частини 1 статті 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Приписи статті 69 КК України про призначення винній особі більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, є спеціальними і застосовуються у виключних випадках. Підставами для застосування цієї статті є встановлення не лише наявності кількох пом`якшуючих обставин, а й того факту, що їх наявність істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Відповідно до висновку Верховного суду від 27.04.2021 року у справі №712/4384/20, однією з обов`язкових умов для застосування до винної особи положень ст.69 КК України є наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання. Суди зобов`язані встановити не лише наявність, а й обґрунтувати, яким чином такі пом`якшуючі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Тобто для застосування судом положень статті 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте у будь-якому разі встановлені обставини, що пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.

Такий висновок зробив Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в Постанові від 27.04.2021 (справа № 712/4384/20, провадження №51-548км21).

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 під час судового розгляду повністю визнав вину у пред`явленому йому обвинуваченні, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, беручи до уваги обставини справи, що пом`якшують покарання, також особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, його позитивну характеристику по місцю проживання та позитивну характеристику з установи попереднього утримання, його волонтерську діяльність, суд приходить до висновку, що призначення обвинуваченому мінімального покарання в межах санкції ч.2 ст.307 КК України є недоцільним, у зв`язку з чим при призначенні покарання суд вважає за необхідне застосувати положення ч.1 ст.69 КК України і призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним і пропорційним.

Таким чином, призначення обвинуваченому ОСОБА_4 основного покарання за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, із застосуванням положення ст. 69 КК України є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, і повністю відповідає вимогам статей 65 - 67 КК України.

Крім того, враховуючи, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий корисливий злочин, суд вважає, що йому слід призначити додаткове покарання у виді конфіскації всього належного майна, за винятком житла, що відповідає вимогам статей 50, 65 КК.

Призначення вказаного покарання буде відповідати загальним засадам кримінального провадження, тяжкості скоєного, обставинам правопорушення, особі обвинуваченого, а також не тільки меті покарання, а й меті правосуддя, невід`ємною частиною якого є справедливість та верховенство права.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 371, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Призначити ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з конфіскацією всього майна, належного на праві приватної власності, за виключенням житла.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити попередню у виді тримання під вартою і строк покарання йому обчислювати із моменту затримання - 07 квітня 2026 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави суму судових витрат на проведення криміналістичної експертизи в розмірі 3 565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Речовий доказ – автомобіль марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 – залишити власнику.

Речові докази: порошкоподібні речовини, які є наркотичним засобом, обіг якого обмежено – амфетамін, що упаковані в сейф-пакети №2900531, №2900416 – знищити.

Речовий доказ – мобільний телефон марки «Redmi Note 11 Pro 5G», ІМЕІ 1,2: НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , з мобільним номером телефону НОМЕР_5 – повернути власнику, скасувавши арешт накладений слідчим суддею Глибоцького районного суду Чернівецької області 07 квітня 2026 року.

На вирок суду може бути подано апеляцію до Чернівецького апеляційного суд через Глибоцький районний суд Чернівецької області протягом 30-ти діб з дня його проголошення всіма учасниками процесу.

Суддя: