Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №694/2395/26 — Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/2395/26

Провадження № 3/694/567/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026 року м. Звенигородка

Суддя Звенигородського районного суду Черкаської області Кравченко Т.М., з участю прокурора Подчасової Ю.А.,розглянувши матеріали, які надійшли від Управління стратегічних розслідувань в Черкаській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , працюючої головним спеціалістом Звенигородського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,

за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и л а :

Згідно з протоколом про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією № 706/2026 від 22.07.2026 року, ОСОБА_1 , будучи головним спеціалістом Звенигородського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та відповідно до підпункту «в» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог ч.1 ст. 45, п.2-7 Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції», без поважних причин, несвоєчасно подала до Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, яка уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2025 рік, оскільки граничний термін подачі був 31.03.2026 року, а декларація фактично подана 06.04.2026 року, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнала. Пояснила, що 02.03.2026 року нею в персональному кабінеті Реєстру декларацій було сформовано та надіслано запит на отримання даних для заповнення декларації. Того ж дня відповідні дані за 2025 рік були успішно отримані нею від НАЗК. 03.03.2026 року вона внесла всі необхідні відомості для подачі щорічної декларації за 2025 рік та документ був успішно збережений у статусі «чернетка» в її персональному кабінеті. Наступного дня, керуючись інструкціями системи, вона здійснила процедуру підписання та подання цієї декларації, проте з невідомих їй причин, декларація не була відправлена до Єдиного реєстру. 06.04.2026 року вона дізналась про те, що її декларація не подана до реєстру. Про відсутність декларації в Реєстрі їй повідомили з Головного територіального управління юстиції м. Черкаси. Того ж дня, зайшовши в кабінет, вона виявила, що внесені нею раніше дані не збереглися через технічну помилку вебпорталу НАЗК. 07.04.2026 року вона двічі письмово зверталася до служби технічної підтримки НАЗК з описом проблеми, однак листи залишилися без відповіді. При цьому електронна система блокувала будь-які спроби виправити чи повторно надіслати документ. Лише 08.04.2026 року, як тільки робота системи стабілізувалася і з`явилася технічна можливість, вона скоригувала дані та повторно подала щорічну декларацію за 2025 рік до Реєстру. Вважає, що її вини в несвоєчасному поданні декларації немає, оскільки це сталось через технічний збій. Просила закрити провадження у справі з огляду на те, що у неї не було умислу, спрямованого на несвоєчасне подання декларації.

Прокурор Подчасова Ю.А. в судовому засіданні просила притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення,

передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП, оскільки факт пропущення строку подачі декларацій є доведеним.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора та пояснення ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що провадження у справі необхідно закрити з таких підстав.

Згідно з ч.2 ст.7 та ст. 245, ст. 280 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, правильного і справедливого її вирішення. Суддя зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші, що мають значення для правильного вирішення справи. Постанова суду, згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, на достатніх і незаперечних доказах.

Стаття 172-6 КУпАП передбачає відповідальність за порушення вимог фінансового контролю та є бланкетною нормою, яка відсилає до Закону України «Про запобігання корупції».

Правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП має формальний склад, його об`єктивна сторона полягає у несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

Таким чином, притягнення особи до відповідальності за цією нормою неможливе за наявності поважних причин несвоєчасного подання декларації або відсутності умислу в діях (бездіяльності) особи.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 22.05.2017 року «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією» зазначив, що суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.172-6 КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до підпункту «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування є суб`єктами відповідальності за корупційні правопорушення.

Частиною 1 статті 45 Закону України передбачено, що особи, зазначені у п. 1 ст. 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 01 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному вебсайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

З матеріалів справи вбачається, що граничний термін подачі декларації для ОСОБА_1 було визначено законом до 31 березня 2026 року.

За даними Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функції держави або місцевого самоврядування, декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2025 рік ОСОБА_1 подана до Реєстру 06.04.2026 року.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово здійснювала вхід до системи за допомогою кваліфікованого електронного підпису, заповнювала розділи, перевіряла повноту та достовірність зазначеної інформації. Зокрема, згідно з роздруківкою додатка «Послідовність дій» 02.03.2026 року ОСОБА_1 здійснила вхід до Єдиного державного реєстру декларацій за допомогою кваліфікованого

електронного підпису (КЕП). В цей же день ОСОБА_1 було отримано дані, необхідні для заповнення декларації, зокрема дані щодо суб`єкта декларування та членів її сім`ї. 03.03.2026 року переглянуто дані для декларації та натиснуто кнопку «Нова декларація на основі цієї». Надалі ОСОБА_1 послідовно 03.03.2026 року та 11.03.2026 року здійснювала заповнення та перегляд розділів декларації, а саме: розділів 1, 2, 2.2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 12.1, 13, 14, 15 та 16, після опрацювання яких натиснула кнопку «Зберегти документ», здійснила збереження документа та його підтвердження кваліфікованим електронним підписом (КЕП), що свідчить про її подальші дії, спрямовані на завершення процедури подання декларації.

Отже, наведена послідовність дій свідчить про те, що ОСОБА_1 не ухилялася від виконання встановленого Законом обов`язку щодо подання декларації, а фактично протягом березня 2026 року здійснювала її підготовку, заповнення та оформлення в Єдиному державному реєстрі декларацій. Сукупність зазначених дій у їх хронологічній послідовності свідчить про реальний та послідовний намір ОСОБА_1 виконати встановлений Законом обов`язок щодо подання декларації.

Вказані обставини мають істотне значення для встановлення вини особи, оскільки її поведінка об`єктивно не відповідає поведінці особи, яка свідомо ухиляється від подання декларації. Навпаки, ОСОБА_1 здійснила комплекс послідовних дій, спрямованих на заповнення декларації та завершення процедури її подання.

Матеріали справи не містять, а прокурором у судовому засіданні не представлено будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів, які б з достовірністю свідчили про суб`єктивні ознаки умислу на несвоєчасність подання ОСОБА_1 своєї декларації про доходи та майновий стан за 2025 рік, коли вона усвідомлювала протиправний характер своїх бездіяльності та дій, передбачала їх шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Також матеріали справи не містять відомостей, які б вказували на те, що ОСОБА_1 подавши декларацію повторно 06.04.2026 року, мала умисел на порушення вимог фінансового контролю чи переслідувала будь-який корупційний інтерес.

Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 дійсно допустила несвоєчасне подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, однак таке порушення було допущено неумисно, внаслідок необережності. При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 умисно порушила встановлений законом строк подання декларації, усвідомлювала факт його порушення та бажала або свідомо допускала настання відповідних наслідків.

Таким чином, сам факт несвоєчасного подання декларації за відсутності доказів умисного характеру дій особи не може безумовно свідчити про наявність у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Встановлені судом обставини свідчать про відсутність умислу на несвоєчасне подання декларації та відповідно відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Відповідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст.172-6 КУпАП підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю в її діях складу цього адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене та керуючись п.1 ст. 247 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до

Черкаського апеляційного суду через Звенигородський районний суд Черкаської області.

Суддя Т.М. Кравченко