Постанова від 31 березня 2026 р. у справі №570/3488/25 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/3488/25

Номер провадження 3/570/5/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2026 року м.Рівне

Cуддя Рівненського районного суду Рівненської області Гладишева Х.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по по АДРЕСА_1 , особу встановлено за посвідченням водія НОМЕР_1 , за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и л а :

У провадженні Рівненського районного суду Рівненської області перебувають матеріали справи, які надійшли від Управління патрульної поліції в Рівненській області щодо ОСОБА_1 , за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 №371085 від 24.06.2026, 24.06.20265 близько 01:27 год. АД Н22 Устилуг-Луцьк-Рівне 152 км, водій ОСОБА_1 керував з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Drager 7510, а також проведення такого огляду в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Від ОСОБА_1 до суду надійшло заперечення на протокол про адміністративне правопорушення. У даних запереченнях просить суд провадження у справі №570/3488/25 закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Зазначає, що твердження працівника поліції, зазначені ним у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №371085 від 24.06.2025 року, де серед іншого вказано, що «водій ОСОБА_1 керувава т/3...» - не відповідають дійсності.

Будь-якого керування транспортним засобом не відбувалося і таке доведене бути не може, оскільки такого в природі не існувало.

На його думку, якщо він керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп?яніння, як стверджують працівники поліції і вони мають докази такого керування, про що вказано в протоколі про адміністративне правопорушення, то виникає питання, чому ці докази суду не надано?

24.06.2025 року о 01:27 год. на автодорозі Н22 Устилуг-Луцьк-Рівне, 152 км, він перебував в транспортному засобі RENAULT TRAFICE, державний номерний знак НОМЕР_2 , однак перебування його було в якості пасажира, аж ніяк не водія транспортного засобу. Крім нього у вищевказаному транспортному засобі в якості перебував пасажир - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , саме він був водієм транспортного засобу, котрий після зупинки такого працівниками поліції, просто вибіг з транспортного засобу і зник в невідомому напрямку.

В запереченні ОСОБА_1 зазначає, що в подальшому неодноразово пояснював працівникам поліції, що він не водій автомобіля і він вказаним транспортним засобом не керував.

Відеофайл під назвою CLIP 0 підтверджує вищенаведене:

ОСОБА_1 у відповідь на запитання працівника поліції відповідає:

- Де я керую?...неценбзурна лексика...Я збоку сиджу».

Надалі ОСОБА_1 виходить з транспортного засобу з через пасажирські 00:01:24 ОСОБА_1 : «Я за рульом їхав?.. (нецензурна лексика)..»

00:03:16 ОСОБА_1 «Я за рульом не їхав»

00:04:32 На запитання поліцейського про наявність документів на машину,

ОСОБА_1 відповідає: «Я не керував!»

00:05:02 ОСОБА_1 «Я нею не керував!»

00:05:20 На запитання працівника поліції, чи маєте посвідчення водія,

ОСОБА_1 повідомляє: «Я нею не керував, я збоку сидів!»

не їхав!»

00:07:05 ОСОБА_1 повідомляє: «Огляд проходити не буду, бо я за кермом

00:09:28 ОСОБА_1 стверджує «Я за кермом не їхав!»

00:10:05 ОСОБА_1 просить працівників поліції показати відео, де він перебуває за кермом. Працівники поліції обіцяють все показати, однак як виявилося, такого відео не існує.

CLIP 1:

00:00:04 ОСОБА_1 звертається до працівників поліції «Чого мені 130

лупите? Я не їхав там абсолютно.

00:01:30 ОСОБА_1 просить показати відео, де він перебуває за кермом.

Поліцейські ігнорують його запитання і продовжують складати адмінматеріали.

00:08:00 ОСОБА_1 повторно намагається з?ясувати чи є відео, де він міг

перебувати за кермом авто.

00:10:09 Працівник поліції наголошує, що у суді подивитесь те відео, зараз Вам

ніхто нічого не буде показувати.

CLIP 4

00:09:04 ОСОБА_1 запитує працівників поліції: «А відео у Вас є, що я

їхав за кермом?

Працівник поліції стверджує : «В нас все є!»

На що ОСОБА_1 стверджує, що «Ви мене збоку дістали, я нічого

підписувати не буду!»

00:09:45 ОСОБА_1 звертається до працівників поліції: «Ви можете мені

показати відео, де я їхав за кермом цього автомобіля? Можете показати мені відео?»

00:10:47 ОСОБА_1 вкотре повідомляє «Я не їхав ним!»

00:1141 ОСОБА_1 черговий раз на камеру повідомляє «л за цим кермом

не їхав. У Вас є відео, що я їхав за кермом? Чого Ви на мене це складаєте?»

CLIP 5

00:01:22 ОСОБА_1 запитує «Я за рульом їхав?»

00:06:55 ОСОБА_1 «Я за кермом їхав? Нічого проходити я не буду, бо я за

кермом не їхав!»

00:12:50

Поліцейський просить ОСОБА_1 надати докази того, що він не перелазив на сидіння пасажира, однак в свою чергу доказів того, що ОСОБА_1 перелазив на пасажирське сидіння не надасть.

CLIP 6

00:00:02 ОСОБА_1 «Чого Ви мені 130-ту лупите, я не їхав - абсолютно!»

00:01:40 ОСОБА_1 «Покажіть відео де я за кермом!!!

00:10:02 ОСОБА_1 «Покажіть відео, що я їхав!»

Працівник поліції «В суді подивитеся!»

ОСОБА_1 «Покажіть відео, що саме я їхав за кермом цього авто!

Я не їхав за кермом!»

Працівник поліції «Зараз не покажемо, не маємо технічної можливості!»

Ствержує, що матеріали справи не містять будь-яких доказів керування, ОСОБА_1 автомобілем та його відмови, саме як водія, проходити огляд на визначення стану алкогольного сп?яніння в установленому законом порядку на місці зупинки та в медичному закладі.

09.10.2025 року через канцелярію суду захисником особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокатом Чоланюком С.Ю. подано клопотання про виклик свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

30.12.2025 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Чоланюк С.Ю., подав клопотання про призначення у справі судової психологічної експертизи з використанням поліграфу та на вирішення експерта поставити наступні питання: чи виявляються психофізіологічні реакції підекспертного на запитання: чи керували Ви автомобілем марки «renault trafic» д.н.з. НОМЕР_2 на час його зупинки на автодорозі Н22 Устилуг-Луцьк-Рівне, 152 км. 24.06.2025 року близько 01:27 год. Чи правдиві твердження ОСОБА_4 стосовно того, що автомоблем марки «renault trafic» д.н.з. НОМЕР_2 на час його зупинки на автодорозі Н22 Устилуг-Луцьк-Рівне 152 км. 24.06.2025 близько 01:27 год. він не керував? Проведення експертизи захисник просив доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (03057, Україна, м.Київ, вул.Бродських Сім`ї, будинок 6). В розпорядження експертів надати матеріали справи, попередити експертів про кримінальну відповідальність, експертизу провести за участі ОСОБА_1 .

Постановою Рівненської районного суду Рівненської області від 30.12.2025 відмовлено у задоволенні клопотання захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Чоланюка С.Ю. про призначення у справі судово-психологічної експертизи.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Чоланюк С.Ю. підтримали позицію викладену у запереченнях та просили закрити провадження у справі.

В судовому засіданні допитано свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

В судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що вночі в трьох поверталися додому, він та ОСОБА_1 були пасажирами, за кермом транспортного засобу був ОСОБА_3 , в селі його кличуть «Михась». Вказує, що коли поліцейські зупинили транспортний засіб, він втік. Стверджує, що ОСОБА_5 щоразу повідомляв поліцейським, що не є водієм, що транспортним засобом керував Михась.

ОСОБА_2 зазначив, що працює поліцейським офіцером громади і він, як людина, якій ввірено дбати про правопорядок, ніколи не допустив керування транспортного засобу водієм, який перебуває в стані алкогольного, чи іншого сп`яніння.

В судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що саме він був за кермом. Коли працівники поліції зупинили транспортний засіб втік. Свою втечу пояснив тим, що мав побоювання, що працівники поліції можуть доправити його до ТЦК. Також підтвердив, що в селі люди кличуть його «Михась».

Заслухавши ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Чоланюка С.Ю., свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням цього кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, стосовно вчинення якого складено протокол на ОСОБА_1 полягає у керуванні транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно, суб`єктом вказаного адміністративного правопорушення передбаченого ч.1ст.130 КУпАП є особа яка керує транспортним засобом, а отже обов`язок проходження огляду на стан сп`яніння, покладається лише на цю особу.

Враховуючи роз`яснення надані в постанові Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу.

Під час судового розгляду справи, досліджено відеозапис здійснений на місці події, який розпочинається із того, що ОСОБА_1 сидить на пасажирському місці, в авто нікого крім нього немає, пасажирські двері транспортного засобу відкриті. Слід зазначити, що ОСОБА_1 протягом всієї процедури оформлення матеріалів категорично заперечував факт керування транспортним засобом і просив працівників поліції надати докази. На відеозаписі поряд з транспортним засобом зафіксовано свідка ОСОБА_2 ..

ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не визнав, не визнає, стверджував та стверджує, що не керував транспортним засобом.

Відповідно, при відсутності достатніх даних, що особа керувала транспортним засобом, подальше її проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції чи відмова від проходження такого огляду, не можуть слугувати підставою для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП.

Отже, враховуючи, що суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП є особа, яка керувала транспортним засобом, а оскільки, виходячи з матеріалів справи, відсутні докази, які б підтверджували сам факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, то в діях останнього відсутній склад вказаного адміністративного правопорушення.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (п. 161 рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»(Ireland v. the United Kingdom); п.65 рішення від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» (Korobov V. Ukraine), заява № 39598/03). Така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Згідно з правовими позиціями Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. «Поза розумним сумнівом» має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

При цьому відповідно до ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Суд звертає увагу, що визначальним у цій справі є встановлення не самого факту перебування ОСОБА_1 у транспортному засобі, а факту керування ним цим транспортним засобом.

Досліджений у судовому засіданні відеозапис не містить моменту, на якому було б зафіксовано, що Воронецький керує транспортним засобом, навпаки, відеозапис розпочинається з того, що він перебуває на пасажирському сидінні автомобіля, пасажирські двері відчинені, а інших осіб у салоні немає. Таким чином, із самого відеозапису неможливо встановити, що до моменту його початку саме ОСОБА_1 перебував за кермом.

При цьому ОСОБА_1 послідовно заперечував факт керування транспортним засобом як під час оформлення адміністративних матеріалів, так і під час судового розгляду. Його позиція протягом усього провадження залишалася незмінною, ба більше просив суд призначити експертизу для проходження ним поліграфу.

Також суд бере до уваги, що двоє свідків у судовому засіданні підтвердили, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував. Один із цих свідків безпосередньо повідомив, що саме він перебував за кермом транспортного засобу, після чого залишив місце події.

Отже, у справі наявні не просто твердження ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом, а й показання двох свідків, які підтверджують цю обставину.

Жодного належного та безпосереднього доказу того, що саме ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом, матеріали справи не містять.

Сам факт перебування ОСОБА_1 в транспортному засобі не є доказом його керування. Так само перебування його на пасажирському сидінні не може бути ототожнене з керуванням транспортним засобом.

Тож, подальша відмова від проходження огляду або проходження такого огляду сама по собі не доводить факту керування транспортним засобом. Для настання відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно насамперед встановити, що особа, щодо якої складено протокол, була водієм транспортного засобу. Якщо факт керування не доведений, інші обставини, пов`язані з оглядом на стан сп`яніння, не можуть самостійно підтвердити наявність складу правопорушення.

За таких обставин висновок про винуватість ОСОБА_1 ґрунтувався б лише на припущенні, що саме він керував транспортним засобом. Проте припущення не може бути покладене в основу рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відтак, за наявності невирішених сумнівів саме щодо того, хто фактично керував транспортним засобом, такі сумніви не можуть бути підставою для визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення.

Суд самостійно збирати докази не має права, позаяк обов`язок щодо збирання доказів, в силу положень ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

У силу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Недоведені подія та вина особи прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №463/1352/16-а (постанова КАС ВС від 08.07.2020 №463/1352/16-а).

Застосовуючи закріплений в ст. 62 Конституції України принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь, приходжу до висновку, що склад правопорушення та факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не знайшов підтвердження при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, враховуючи зазначене, провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 247, 284, 287 КУпАП суддя, -

п о с т а н о в и л а:

Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Суддя Гладишева Х.В.