Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №398/65/26 — Новгородківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 398/65/26

пров. 2/393/187/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року селище Кам`янець

Новгородківський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого судді Добрострой О.С.,

за участю секретаря судового засідання Бадеги І.А.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження дистанційно у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення орендної плати,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом та просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість зі сплати орендної плати починаючи з 11.12.2017р. у розмірі 47 967,57 грн. Позов мотивований тим, що 11.12.2017р. між цивільним чоловіком позивача ОСОБА_5 та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3523482900:02:000:0349. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер цивільний чоловік позивача ОСОБА_5 . На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №20 від 15.01.2023р. позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3523482900:02:000:0349. 23.01.2023р. позивач звернулася до відповідача з листом-повідомленням про поновлення вказаного договору оренди, в якому зазначила, що вона є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3523482900:02:000:0349, та просила укласти додаткову угоду до договору. Відповіді на вказаний лист позивач не отримала. З моменту підписання договору, тобто з 11.12.2017р. відповідач не нараховує та не виплачує орендну плату за договором. Загальна сума заборгованості відповідача по несплаті орендної плати за договором становить 47 967,57 грн.

Ухвалою суду від 10.02.2026р. відкрито спрощене позовне провадження у справі.

29.06.2026р. представник відповідача Патрашко І.А. надала до суду відзив, в якому просить - відмовити в позові в частині стягнення з відповідача на користь позивача орендної плати в період до 05.01.2023р.; застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення орендної плати за період, що передує 05.01.2023р. Відзив мотивований тим, що 15.12.2017р. між ОСОБА_5 , в особі представника ОСОБА_6 , та ОСОБА_4 укладено договір оренди землі земельної ділянки, кадастровий номер 3523482900:02:000:0349. Строк договору оренди землі 49 років. Підставою для представництва інтересів ОСОБА_5 була довіреність на право розпорядження земельною ділянкою кадастровий номер 3523482900:02:000:0349, зареєстрована за №1197 від 01.12.2010р., посвідчена приватним нотаріусом Новгородківської районного нотаріального округу Кіровоградської області. 01.12.2021р. помер ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач вступила в спадщину після померлого, тобто у період з моменту смерті ОСОБА_5 і до моменту оформлення спадкових прав, позивач не була власником земельної ділянки, а відповідно і орендодавцем по договору оренди землі. Відтак, стягнення будь – яких платежів, в тому числі орендної плати, згідно з вищевказаним договором оренди землі є безпідставним, оскільки обов`язок зі сплати орендної плати в цей час не міг бути виконаний належній особі. З кінця 2022р. відповідач змінив адресу проживання, а тому не отримав листа-повідомлення позивача про поновлення договору оренди. ОСОБА_5 до моменту своєї смерті не звертався до відповідача з повідомленнями про неотримання орендної плати чи скасування довіреності. Разом з тим, враховуючи, що позивач звернувся з позовом до суду 05.01.2026р., то вимоги про стягнення орендної плати за період до 05.01.2023р., у відповідності ст. 257 ЦК України, виходять за межі строку позовної давності.

Представник позивача Гулий А.В. у судовому засіданні підтримав доводи позовної заяви. Суду пояснив, що звертаючись до суду з цим позовом він просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі за землю за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки у розмірі 47 967,57 грн, але в ході розгляду справи відповідач сплатив позивачу орендну плату за 2023р., 2024р. та 2025р. Тому, на теперішній час наявна заборгованість відповідача по виплаті орендної плати за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки. Вказав, що відповідач не надав суду доказів сплати орендної плати за землю ОСОБА_5 за його життя. Крім того, зазначив, що строк позовної давності не підлягають застосуванню, так як він був відновлений законом 04.09.2025р.

Представник відповідача Патрашко І.А. у судовому засіданні заперечувала щодо позову, з урахуванням доводів, наведених у відзиві. Суду пояснила, що між ОСОБА_5 і відповідачем були гарні відносини, а тому орендна плата за землю сплачувалася йому готівкою вчасно і в повному розмірі, жодних документів про її виплату не складалось. Позивач не надав доказів неналежного виконання зобов`язання відповідачем за договором оренди. Вказала, що відповідач не отримував лист-повідомлення позивача від 23.01.2023р., так як він на той час не проживав у с.Митрофанівка. Представник відповідача Патрашко І.А. також підтримала заяву про застосування строків позовної давності.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Патрашко І.А., дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Неодмінним елементом правовідносин є їхній зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певні матеріальні або нематеріальні блага з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створенням об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та (або) нематеріального блага.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

11.12.2017р. орендодавець (уповноважена особа) ОСОБА_6 , який діє як представник ОСОБА_5 на підставі довіреності від 01.12.2010р. (реєстровий №1197), з одного боку та орендар ОСОБА_4 з другого, уклали договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3523482900:02:000:0349, яка розташована на території Митрофанівської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області (п.1 договору). В оренду передається земельна ділянка загальною площею 6,1022 га ріллі, яка належить орендодавцю на праві приватної власності відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю від 25.12.2001р. серія І-КР №028350) (п.2 договору). Нормативно грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 228 417 грн (п.5 договору). Договір укладено на 49 років (п.8 договору). Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 3,0% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік (п.9 договору). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації (п.10 договору). Орендна плата вноситься один раз на рік до 31 грудня (п.11 договору).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 04.12.2021р.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, зокрема, і на належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 3523482900:02:000:0349. Спадкоємцем земельної ділянки, яка належала ОСОБА_5 , є ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 19.01.2023р.

Статтею 24 Закону України "Про оренду землі" передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно зі ст.13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Звертаючись до суду з цим позовом, представник позивача Гулий А.В. вказав, що з моменту підписання договору відповідач не нараховує та не сплачує орендну плату за землю, тобто не виконує взятті на себе договірні зобов`язання. В свою чергу, представник відповідача Патрашко І.А. зауважила, що ОСОБА_5 не звертався до відповідача з приводу несплати орендної плати, орендна плата йому виплачувалась кожного року готівкою.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що обставина не може вважатися доведеною лише тому, що інша сторона її не спростувала (це і є "концепція негативного доказу").

Так, у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

В іншій правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №910/2535/18, суд зауважив, що перекладення на сторону обов`язку доказати певний факт або спростувати його в умовах, коли такий обов`язок об`єктивно спроможна виконати лише інша сторона, може призвести до необґрунтованого свавільного рішення.

Отже, суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів вважає, що надати докази виплати орендної плати об`єктивно спроможний був саме відповідач, а не позивач довести те чого не існувало.

Однак, відповідач, користуючись своїми процесуальними правами та обов`язком доказування, на підтвердження сплати ОСОБА_5 орендної плати за 2018р. – 2020р. не надав до суду належних доказів.

А тому обставина сплати відповідачем орендної плати за вказані роки не може вважатися доведеною, що свідчить про неналежне виконання останнім договірних зобов`язань.

Суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача орендної плати, яка мала бути сплачена ОСОБА_5 за 2018р., 2019р, 2020р. у сумі 20 557,53 грн, але не була сплачена відповідачем за час життя ОСОБА_5 , підлягають задоволенню та стягненню на користь позивача, як спадкоємця ОСОБА_5 (228 417/100 х3 = 6 852,51; 6 852,51х3=20 557,53).

Частиною третьою статті 1223 ЦК України визначено, що спадщина належить спадкодавцю від дня відкриття спадщини. Тобто, датою оформлення спадщини, а саме отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину не може обмежуватись можливість реалізації належних спадкоємцю прав власника від дня відкриття спадщини.

Спадкоємцем земельної ділянки з кадастровим номером 3523482900:02:000:0349, яка належала ОСОБА_5 , є ОСОБА_3 , і ця земельня ділянка належить їй від дня відкриття спадщини, тобто з 01.12.2021р.

Частинами першою, третьою статті 148-1 ЗК України визначено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

24.01.2023р. ОСОБА_3 направила ОСОБА_4 лист – повідомлення від 23.01.2023р., в якому вказала, що вона є спадкоємцем майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та запропонувала укласти додаткову угоду до договору оренди землі від 11.12.2017р. До вказаного листа позивач додала проект додаткової угоди до договору, копію реквізитів, копію свідоцтва про право на спадщину, копію Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Суд відзначає, що саме на позивача як нового орендодавця покладено обов`язок доведення до відповідача як орендаря інформації про перехід права власності із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Представник відповідача Патрашко І.А. у судовому засіданні вказала, що відповідач не отримував зазначений лист-повідомлення позивача від 23.01.2023р., так як він на той час змінив місце проживання. Позивач, в свою чергу, не надала суду доказів, які б підтверджували саме вручення вказаного листа-повідомлення відповідачу. Тому, суд вважає, що звернення позивача до суду з цим позовом, за відсутності доказів належного повідомлення орендаря про перехід до позивача права власності на зазначену земельну ділянку, не узгоджується з вимогами статті 148-1 ЗК України та є передчасним. Таким чином, на думку суду, позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача орендної плати за 2021р., 2022р. задоволенню не підлягає.

Позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача орендної плати за 2023-2024 роки також не підлягає задоволенню, так як у судовому засіданні представник позивача Гулий А.В. зазначив, що позивач отримала орендну плату за вказані роки. Викладене підтверджується і копіями платіжних інструкцій від 11.07.2026р. про сплату позивачу орендної плати за 2023-2024 роки, які надані відповідачем.

Суд також відзначає, що відповідач сплатив позивачу орендну плату і за 2025р., але представник позивача Гулий А.В. у судовому засіданні вказав, що він не заявляв вимогу до відповідача про сплату орендної плати за 2025р.

Аналізуючи вищезазначені норми права та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме – в частині стягнення з відповідача на користь позивача орендної плату за 2018р., 2019р, 2020р. у сумі 20 557,53 грн. В решті вимог позов задоволенню не підлягає.

Щодо заяви представника відповідача Патрашко І.А. про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено ст. 263, 264 ЦК України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) " (далі - Закон № 540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Отже, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом №540-IX. Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Цей Закон набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Законом України ''Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності'' від 14.05.2025р. пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено. Закон набрав чинності 04 вересня 2025 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився, який відновлено 04 вересня 2025 року.

Підсумовуючи, суд зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився, який відновлено 04 вересня 2025 року.

З огляду на встановлені у цій справі обставини щодо початку перебігу позовної давності, а також з урахуванням продовження та зупинення перебігу такого строку на період дії карантину та воєнного стану, суд дійшов висновку про те, що строк звернення позивача до суду з цим позовом не сплив.

За таких обставин суд не вбачає підстав для застосування строків позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 456,41грн, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У заяві від 05.01.2026р. представник позивача Гулий А.В. вказав, що докази понесення позивачем витрат на правничу допомогу будуть надані суду протягом п`ять днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до вимог ч.2 ст.246 ЦПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 246, 258–268, 272, 354 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення орендної плати – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 (останнє відоме зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) орендну плату за 2018р., 2019р, 2020р. у сумі 20 557,53 грн (двадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят сім гривень п`ятдесят три копійки).

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 (останнє відоме зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 456,41 грн.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: ОСОБА_4 (останнє відоме зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Для вирішення питання про судові витрати за клопотанням представника позивача Гулого А.В. призначити судове засідання на 09 год 30 хв 20.08.2026р., яке проводити в залі судових засідань №1 Новгородківського районного суду (вул. Дружби, 126, с-ще Кам`янець Кіровоградської області). Встановити позивачу строк для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат до 17.08.2026р.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Кропивницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 17.08.2026р.

Суддя О.С.Добрострой