Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №363/3761/26 — Вишгородський районний суд Київської області

Суд: Вишгородський районний суд Київської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 16 серпня 2026 р.

Справа: №363/3761/26

Суддя: Олійник С. В.

"17" серпня 2026 р. Справа № 363/3761/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Олійник С.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Вишгородського РУП ГУНП в Київській області щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яка притягається до адміністративної відповідальності

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

04 червня 2026 року близько 23 год. 55 хв. у с. Козаровичі по вул. Центральній ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запахом алкоголю з порожнини рота, порушенням мови та порушенням координації рухів, та відмовилася від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зазначені обставини підтверджуються такими доказами:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 684162 від 05.06.2026 року;

актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому відсутній результат огляду у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від його проходження;

направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до Вишгородської центральної районної лікарні від 05.06.2026 року, в якому відсутній результат огляду у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 від його проходження;

копією паспорту ОСОБА_1 ;

повідомленням інспектору САП Вишгородського РУП ГУНП в Київській області - А. Пальченка про відсутність інформації щодо отримання ОСОБА_1 посвідчення водія;

витягом з ІПС МВС України «Армор» щодо ОСОБА_1 ;

відеозаписом з місця події, з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебувала за кермом транспортного засобу Volkswagen, д.н.з. НОМЕР_2 , підтвердила, що вживала алкоголь, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовилась, відмова є чіткою та зрозумілою.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином шляхом направлення судової повістки за адресою її проживання, зазначеною у протоколі про адміністративне правопорушення, а також шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті суду, що підтверджується матеріалами справи.

Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 зазначив, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи зазначене, а також принципи судочинства, сформульовані у практиці Європейського суду з прав людини, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне та умисне затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, визначені у ст. 1 КУпАП.

Отже, сторона, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язана слідкувати за перебігом розгляду справи, учасником якої вона є, та утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 910/189/14.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Правилами дорожнього руху України визначено, що водій — це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів.

Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості їх застосування огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності й взаємному зв`язку, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є доведеною.

Із протоколу про адміністративне правопорушення, складеного уповноваженою посадовою особою з дотриманням вимог закону, вбачається, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом із явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмовилася від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку. Протокол складено у присутності правопорушниці, від підпису протоколу вона відмовилася, про що зроблено відповідний запис.

Направлення на медичний огляд підтверджує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду, що відповідно до положень ст. 130 КУпАП є самостійною підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Відеозапис із місця події свідчить про те, що саме ОСОБА_1 перебувала за кермом транспортного засобу, а також підтверджує наявність у неї ознак алкогольного сп`яніння та відмову від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння.

ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, будь-яких клопотань чи заяв до суду не подала, доказів на спростування обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, не надала, встановлені судом фактичні обставини не спростувала та не заперечила.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки вона, керуючи транспортним засобом, мала явні ознаки алкогольного сп`яніння та відмовилася від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку.

Обставин, що виключають провадження у справі, а також обставин, які пом`якшують чи обтяжують адміністративну відповідальність, судом не встановлено.

З урахуванням характеру вчиненого правопорушення, ступеня його суспільної небезпеки, даних про особу правопорушниці та вимог статей 23, 33 КУпАП суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюються законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 зазначеного Закону.

Разом із тим у матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 належить до категорій осіб, які звільняються від сплати судового збору, а тому з неї підлягає стягненню судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.

Керуючись статтями 33, 40-1, 130, 283, 284 КУпАП, суддя

постановив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп..

Штраф має бути сплачений правопорушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови – не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

У разі несплати штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Вишгородський районний суд Київської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова підлягає пред`явленню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.

Суддя С.В. Олійник

Оригінал: reyestr.court.gov.ua