Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №345/3627/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/3627/26

Провадження № 2-о/345/130/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.08.2026 р. м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Сухарник І.І.

за участю секретаря судового засідання Рибчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, -

встановив:

представник заявника звернувся до суду із вказаною заявою, яку мотивує тим, що заявник ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в Республіці Польщі, що підтверджується свідоцтвом про народження на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , №3)1)1934S, яке засвідчене Установою цивільного стану в Кремпна Воєводство Підкарпатське Республіка Польща. 23 квітня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , через Управління соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області, звернувся з заявою до Міністерства розвитку громад на території України, з заявою про надання йому статусу особи, депортованої за національною ознакою та надав пакет необхідних документів. Однак, листом Управління соціального захисту населення Калуської міської ради від 15.06.2026 року за № 06-15/2675/10 йому було повідомлено про те, що під час попереднього опрацювання документів уповноваженим Міністерства було виявлено розбіжні у поданих ним документах, а саме: у паспорті громадянина України серія НОМЕР_1 та в скороченому акті про народження, роком його народження вказано 1934 рік, тоді як в архівній довідці № Р-1006-04/п, виданій 22 січня 2004 року Державним архівом Львівської області, на ім`я ОСОБА_1 , зазначений 1937 рік. Через таку розбіжність немає правових підстав вважати зазначений архівний документ таким, що належить йому - ОСОБА_1 . З даного приводу заявнику рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності йому архівної довідки, що підтверджує факт його депортації.

Представник заявника зазначає, що в вищезазначеній архівній довідці № Р-1006-04/п, яка видана 22 січня 2004 року Державним архівом Львівської області, на ім`я ОСОБА_1 , допущена помилка (описка) в написанні дати народження заявника «1937 р.н.», замість правильної «1934 р.н.». Той факт, що правильна дата народження заявника була і є « ІНФОРМАЦІЯ_2 », стверджується рядом документів. У зв`язку з цим, просить суд встановити факт належності архівної довідки № Р-1006-04/п, яка видана 22 січня 2004 року Державним архівом Львівської області, дійсно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , який виданий 23.06.2016 року Калуським РВ УДМС України в Івано-Франківській області.

Ухвалою суду від 24.06.2026 відкрито провадження в даній справі, справу постановлено розглядати в порядку окремого провадження з викликом учасників справи.

Заявник в судове засідання не з`явився, однак представник заявника подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, вимоги заяви підтримує та просить задовольнити її (а.с.25).

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явилася, однак подала суду заяву про розгляд справи без участі, при вирішенні питання про встановлення факту належності документа покладається на розсуд суду (а.с.24).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в Республіці Польщі, що підтверджується свідоцтвом про народження на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , №3)1)1934S, яке засвідчене Установою цивільного стану в Кремпна Воєводство Підкарпатське Республіка Польща. (а.с.11,12).

23 квітня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , через Управління соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області, звернувся з заявою до Міністерства розвитку громад на території України, з заявою про надання йому статусу особи, депортованої за національною ознакою та надав пакет необхідних документів. Однак, листом Управління соціального захисту населення Калуської міської ради від 15.06.2026 року за № 06-15/2675/10 йому було повідомлено про те, що під час попереднього опрацювання документів уповноваженим Міністерства було виявлено розбіжні у поданих ним документах, а саме: у паспорті громадянина України серія НОМЕР_1 та в скороченому акті про народження, роком його народження вказано 1934 рік, тоді як в архівній довідці № Р-1006-04/п, виданій 22 січня 2004 року Державним архівом Львівської області, на ім`я ОСОБА_1 , зазначений 1937 рік. Через таку розбіжність немає правових підстав вважати зазначений архівний документ таким, що належить йому - ОСОБА_1 . З даного приводу заявнику рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності йому архівної довідки, що підтверджує факт його депортації. (а.с.15, 14).

Судом встановлено, що в архівній довідці № Р-1006-04/п, яка видана 22 січня 2004 року Державним архівом Львівської області, на ім`я ОСОБА_1 (а.с.14), допущена помилка (описка) в написанні дати народження заявника «1937 р.н.», замість правильної «1934 р.н.». Той факт, що правильна дата народження заявника « ІНФОРМАЦІЯ_2 » стверджується наступними документами:

- фотокопією свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , №3)1)1934S, яке засвідчене Установою цивільного стану в Кремпна Воєводство Підкарпатське Республіка Польща, (а.с.11, 12);

- фотокопією паспорта гр. України Серії НОМЕР_1 , який виданий 23.06.2016 року Калуським РВ УДМС України в Івано-Франківській області, на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (а.с.7-8);

- фотокопією Витягу з реєстру територіальної громади 2026/005095141 від 31.03.20226 року, номер витягу: 2026/005095141, на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (а.с.9);

- фотокопією пенсійного посвідчення, Серія НОМЕР_3 від 20.07.2016 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (а.с.10);

- фотокопією листа Міністерства праці України від 05.02.1996 року за №01-ЕС/І-518, який адресований на моє на ім`я ОСОБА_1 , відповідно до якого рік народження заявника, члена сім`ї ОСОБА_3 , 1899 р.н., зазначений як «1934 р.н.» (а.с.13).

Тобто, вищенаведеними документами підтверджується, що правильною (дійсна) датою року народження заявника є «1934 рік».

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що вказані розбіжності виникли в зв`язку з людським фактором - неуважністю працівників, які складали списки членів сім`ї батька заявника - ОСОБА_3 , 1899 р.н., - яких було переселено із села Святкове Велика Яслівського повіту, Краківського воєводства, Польща в Україну (УРСР), а також те, що вказані розбіжності стосуються однієї і тієї ж людини тобто заявника ОСОБА_1 , 1934 р.н.

Згідно із ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ст. 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 6 Розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4.XI.1950, ратифікована в Україні Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Ст. 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду з захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Ч. 1 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Юридичні факти - це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. Встановлення юридичних фактів у порядку окремого провадження сприяє реалізації конституційних прав громадян. Умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно із законом ці факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих немайнових чи майнових прав фізичних осіб; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.

Відповідно до листа ВСУ від 01 січня 2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення", в разі, якщо установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, громадяни мають право звернутися до суду. Проте сам по собі факт належності документу не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають з цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

П.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" N 5 від 31 березня 1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

П. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України N 5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" встановлено, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Від встановлення факту належності заявнику архівної довідки залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника, а саме надання заявнику статусу особи, депортованої за національною ознакою.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що архівна довідка № Р-1006-04/п, яка видана 22 січня 2004 року Державним архівом Львівської області, дійсно належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , який виданий 23.06.2016 року Калуським РВ УДМС України в Івано-Франківській області, тому заява підлягає до задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 294, 315, 319 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Заяву задовольнити.

Встановити юридичний факт належності архівної довідки № Р-1006-04/п, яка видана 22 січня 2004 року Державним архівом Львівської області, дійсно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , який виданий 23.06.2016 року Калуським РВ УДМС України в Івано-Франківській області.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий