Вирок від 17 серпня 2026 р. у справі №938/900/26 — Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Суд: Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Незаконна порубка лісу

Дата: 17 серпня 2026 р.

Справа: №938/900/26

Суддя: Чекан Н. М.

Справа№938/900/26

Провадження № 1-кп/938/122/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12026091130000065 від 08.06.2026 рокупро обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця села Пробійнівка Верховинського району Івано-Франківської області, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, на утриманні одна неповнолітня та чотири малолітні дитини, з повною загальною середньою освітою, депутатом не обирався, раніше не судимого, військовозобов`язаного

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 в перших числах червня 2026 року з метою вчинення незаконної порубки дерев направився в лісовий масив Довгопільського лісництва Верховинського районного лісгоспу, який розташований в адміністративних межах села Пробійнівка Верховинського району Івано-Франківської області.

Перебуваючи в лісовому масиві кварталу №31, виділ №22 (захисні ліси), що не відноситься до природно-заповідного фонду, в перших числах червня 2026 року ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел на незаконну порубку лісу, порушуючи встановлений порядок охорони, раціонального використання і відтворення лісу, як важливого елемента навколишнього природного середовища, діючи умисно з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та свідомо бажаючи так діяти, самовільно, без відповідного дозволу (лісорубного квитка, ордера), виданого уповноваженим органом, за допомогою власної бензопили вчинив незаконну порубку лісу, а саме трьох сироростучих дерев породи ялина загальною кубомасою 1,92 м3.

Внаслідок незаконної порубки ОСОБА_4 трьох сироростучих дерев породи ялина загальною кубомасою 1,92 м3 відповідно до проведеної інженерно-екологічної експертизи відл 17.06.2026 року державі в особі Білоберізької сільської ради заподіяно істотну шкоду на загальну суму 39341,96 гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив незаконну порубку дерев у лісах, що заподіяла істотну шкоду, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 246 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочині визнав повністю, вказавши, що дійсно в червні 2026 року він, не маючи спеціального дозволу, зрізав у лісі 3 дерева породи ялина. Вказані дерева зрізав власною бензопилою, яку в подальшому «збавив», тобто поламав, тому віддав на ремонт, але вона не підлягає ремонту. Деревину використав для господарських потреб. У судових дебатах захисник та обвинувачений просили призначити останньому покарання у виді штрафу.

Обвинувачений та його захисник у судовому засіданні не заперечували щодо того, щоб суд не допитував свідків по даній справі, не досліджував письмові докази. Така позиція обвинуваченого є добровільною та істинною, розуміє, що в разі оскарження вироку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку (а.с.27).

Від представника потерпілого Білоберізької сільської ради поступила заява про розгляд цієї справи у його відсутності, в якій він не заперечував щодо розгляду даного кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, просив обвинуваченого суворо не карати (а.с.20).

Прокурор у судовому засіданні клопотав щодо розгляду даного кримінального провадження без дослідження доказів щодо тих обставин, які обвинуваченим не оспорюються.

Враховуючи показання обвинуваченого, а також те, що він не оскаржує фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів в добровільності та правдивості його позиції, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, у зв`язку з чим суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого та матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого та/або стосуються процесуальних витрат на проведення експертиз, а також, дослідженням досудової доповіді, складеної працівником Верховинської РС філії державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області.

При призначенні покарання суд враховує, що у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16.10.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Також у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005 року) та «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.02.2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

Крім того, загальні засади призначення покарання визначені в ст. 65 КК України, відповідно до якої покарання призначається 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненного кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. А згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Відповідно до обвинувального акта, обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку (а.с.4,40), з чим суд погоджується.

Як вбачається з обвинувального акта, обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено (а.с.4).

Суд також враховує особу винного ОСОБА_4 . Зокрема, вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 29), його місце проживання та реєстрації: с. Пробійнівка Верховинського району Івано-Франківської області (а.с.31), на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетіах не знаходиться (а.с. 38), раніше не судимий (а.с.37), позитивно характеризується за місцем проживання (а.с. 33), на утриманні 5 неповнолітніх дітей (а.с.33,34), працює рамником у ФОП ОСОБА_6 (а.с.42).

Згідно з досудовою доповіддю Верховинського РС філії ДУ «Центр пробації в Івано-Франківській області» від 24.07.2026 року (а.с.22-26), ризик вчинення ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства - середній, виправлення обвинуваченого без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб).

У ч. 2 ст. 4 КК України закріплено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

У редакції закону, що діяв на час вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, тобто станом на початок червня 2026 року незаконна порубка дерев або чагарників у лісах, що заподіяли істотну шкоду, карається штрафом від тисячі до тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Впродовж періоду з часу вчинення ним інкримінованого злочину та по час ухвалення судом вироку щодо ОСОБА_4 не набирав чинності закон про кримінальну відповідальність, яким скасовувалася б кримінальна протиправність діяння, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, пом`якшувалася б кримінальна відповідальність за вчинення цього злочину або іншим чином поліпшувалося становище обвинуваченого.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до переконання щодо можливості призначення покарання ОСОБА_4 за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення в межах санкції ч.1 ст. 246 КК України, обравши одне з альтернативних покарань, передбачених у санкції цієї статті КК України.

Також суд враховує положення ч.2 ст. 65 КК України, згідно з яким більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

При призначенні покарання суд враховує, що, оскільки обвинувачений просив суд призначити йому покарання у виді штрафу, то суд вважає, що штраф, як найменш суворий вид покарання, буде достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід ОСОБА_4 на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання суд не вбачає.

Речові докази у справі відсутні, арешт на майно не накладався.

Відповідно до ст. 374 КПК України суд у вироку вирішує щодо стягнення судових витрат.

Витрати на проведення судових експертиз в данному кримінальному провадженні становлять 3850,88 гривень (а.с. 4, 75), а саме за судову інженерно-екологічну експертизу, які слід стягнути з обвинуваченого в дохід держави, оскільки відповідно до ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 349, 368-371, 373, 374 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 3850 (три тисячі вісімсот п`ятдесят) гривень 88 копійок витрат на проведення судової експертизи.

На вирок суду може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду відповідно до вимог ч.2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст.349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.

Суддя ОСОБА_7

Оригінал: reyestr.court.gov.ua